№ 402/761/18 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

20 січня 2022 року

м. Київ

справа № 402/761/18

провадження № 61-12163св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Данилово-Балківський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Благовіщенської міської ради,

третя особа - Відділ освіти, молоді та спорту Благовіщенської районної державної адміністрації,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунальної організації (установа, заклад) «Данилово-Балківська гімназія Благовіщенської міської ради» на рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області під головуванням судді Бондаренка А. А. від 16 грудня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 03 червня 2021 року у складі колегії суддів: Мурашка С. І., Голованя А. М., Карпенка О. Л. у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунальної організації (установа, заклад) «Данилово-Балківська гімназія Благовіщенської міської ради» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, третя особа - Відділ освіти, молоді та спорту Благовіщенської районної державної адміністрації,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

В липні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Данилово-Балківського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад» (далі - Данилово-Балківський НВК) та просила:

визнати незаконним та скасувати наказ від 07 червня 2018 року № 39 «Про розірвання трудового договору», винесений директором Данилово-Балківського НВК;

поновити ОСОБА_1 , на посаді вихователя Данилово-Балківського НВК;

стягнути з Данилово-Балківського НВК на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 3 536 грн за місяць з моменту звільнення (07 червня 2018 року) до моменту поновлення а роботі, матеріальну допомогу на оздоровлення та 5 000 грн моральної шкоди;

допустити негайне виконання рішення про поновлення на роботі та про присудження виплати заробітної плати за один місяць.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 було звільнено з посади вихователя директором Данилово-Балківського НВК через відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня 08 травня 2018 року без поважних причин.

Позивач вважає, що відповідачем при звільненні були порушені вимоги Кодексу законів про працю України, зокрема, від ОСОБА_1 не вимагалися письмові пояснення, не складалися відповідні акти, а факт прогулу не зафіксований належним чином.

Також, наказ про звільнення був винесений без урахування поважної причини відсутності на роботі - факту звернення ОСОБА_1 за медичною допомогою через погіршення стану здоров`я.

Директором при обранні стягнення не враховано попередню роботу ОСОБА_1 та професійні досягнення, зокрема, 26 років педагогічного стажу, за які не було застосовано до позивача жодного стягнення, наявність підтвердженої кваліфікаційної категорії «спеціаліст першої категорії», проходження навчання з підвищення кваліфікації та вдячні відгуки батьків дітей навчального закладу.

Крім того, в оскаржуваному наказі про звільнення відсутні підстави для звільнення.

Також, ОСОБА_1 вважає, що в директора Данилово-Балківського НВК не було повноважень щодо звільнення педагогічних працівників.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ульяновський районний суд Кіровоградської області рішенням від 16 грудня 2020 року в задоволенні позовних вимог відмовив.

Рішення суду мотивоване тим, що статутні документи Данилово-Балківського НВК дійсно не містять положення про право директора на звільнення позивача, тому оскаржуваний наказ про звільнення ОСОБА_1 виданий з порушенням статті 40 КЗпП України, проте, позивач звернулась до суду з позовними вимогами про поновлення на роботі з порушенням строку, встановленого частиною першою статті 233 КЗпП України, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

Кропивницький апеляційний суд постановою від 03 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.

Рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 16 грудня 2020 року скасував та ухвалив нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив частково.

Визнав незаконним та скасував наказ від 07 червня 2018 року № 39 «Про розірвання трудового договору», винесений директором Данилово-Балківського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад».

Поновив ОСОБА_1 на посаді вихователя Данилово-Балківського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад» з дати її звільнення.

Стягнув з Данилово-Балківський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Благовіщенської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 187 800,36 грн, 5 000 грн моральної шкоди, 4 933,60 грн сплаченого судового збору та 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 не пропустила місячний строк на звернення до суду за вирішенням трудового спору, передбачений статтею 233 КЗпП України, оскільки про порушення свого права дізналась 07 червня 2018 року, а звернулась до суду з відповідним позовом 04 липня 2018 року.

Крім того суд апеляційної інстанції зазначав, що статутом Данилово-Балківського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів дошкільний навчальний заклад» Благовіщенської районної ради, який був чинний на момент звільнення ОСОБА_1 передбачено, що особою, яка уповноважена призначати та звільняти педагогічних працівників НВК є Відділ освіти Благовіщенської районної державної адміністрації, а не директор.

Оскільки ОСОБА_1 було звільнено з посади вихователя директором Данилово-Балківського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів дошкільний навчальний заклад» Благовіщенської районної ради Клочан А. Ф. , який не був уповноважений звільняти працівників НВК, наказ від 07 червня 2018 року № 39 «Про розірвання трудового договору» є незаконним та підлягає скасуванню, а позивач поновленню на попередній роботі, на посаді вихователя Данилово-Балківського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад», з виплатою їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу по день ухвалення рішення про її поновлення на роботі, що відповідає вимогам статті 235 КЗпП України.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважав за можливе стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 187 800,36 грн, який обрахований без утримання податків та інших обов`язкових платежів та 5 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2021 року представник Комунальної організації (установа, заклад) «Данилово-Балківська гімназія Благовіщенської міської ради» - адвокат Нагалка Я. Я. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 16 грудня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 03 червня 2021 року в якій просив постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У поданій касаційній скарзі представник заявника посилається на те, що апеляційний суд не застосував норми права, які підлягали застосуванню до правовідносин, що виникли між сторонами: статтю 26 Закону України «Про загальну середню освіту» та статтю 31 Закону України «Про дошкільну освіту».

Вказує, що відсутній висновок Верховного Суду про застосування статті 26 Закону України «Про загальну середню освіту» та статті 31 Закону України «Про дошкільну освіту».

Вказує, що апеляційний суд не звернув увагу на ту обставину, що з 27 вересня 2017 року Законом України «Про освіту», були внесені зміни до Закону України «Про загальну середню освіту» та Закону України «Про дошкільну освіту» в частині визначення компетенції суб`єктів, які мають право призначати та звільняти працівників відповідних закладів. Таким чином директор Клочан А. Ф. набув серед іншого повноважень приймати рішення про звільнення відповідача. З 27 вересня 2017 року звільнення з посади педагогічних та інших працівників закладу освіти віднесено виключно до компетенції керівника закладу освіти.

Представник заявника вказує, що факт відсутності відповідача на роботі 08 травня 2018 року у період часу з 11 години до 17 години сторонами не оспорюється, а тому не підлягає доказуванню, а отже були наявні підстави для звільнення відповідача на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України. Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15 листопада 2018 року у справі № 607/3620/17, постанові від 06 березня 2018 року у справі № 235/2284/17 та у постанові від 16 грудня 2019 року у справі № 263/16456/18.

Аргументом касаційної скарги є також те, що доводи позовної заяви про наявність поважних підстав для відсутності позивача на роботі 08 травня 2018 року, необґрунтовані. Відпустка ОСОБА_1 була використана самовільно, а довідка лікувального закладу не має правового значення, адже роботодавцю надана не була, час проведений у лікаря не зазначений, а тому позивач мала об`єктивні можливості бути присутньою на роботі.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому у задоволенні касаційної скарги просила відмовити, посилаючись на необґрунтованість її доводів.

Вказує, що роботодавець має право звільнити працівника лише за прогул без поважних причин. Такої обставини судами попередніх інстанцій встановлено не було.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із Ульяновського районного суду Кіровоградської області.

06 жовтня 2021 року цивільна справа № 402/761/18 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Наказом Данилово-Балківського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад» Благовіщенської районної ради від 20 квітня 2018 року № 37 звільнено з посади заступника директора по дошкільному вихованню ОСОБА_1 .

З 20 квітня 2018 року ОСОБА_1 переведена на посаду вихователя дитячого садка згідно з поданою заявою з 20 квітня 2018 року. Наказ підписаний Директором НВК.

Відповідно до копії наказу Данилово-Балківського НВК від 20 квітня 2018 року № 38 наказано внести корективи до графіка роботи вихователів ДНЗ. Затверджено графік роботи ОСОБА_1 з 11.00 год до 17.00 год.

Наказом Данилово-Балківського НВК від 07 червня 2018 року № 39 у зв`язку з відсутністю на роботі більше трьох годин протягом робочого дня 08 травня 2018 року без поважних причин звільнено з посади вихователя ОСОБА_1 за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП з 07 червня 2018 року. Наказано бухгалтеру ОСОБА_3 провести усі розрахунки, пов`язані із звільненням ОСОБА_1 з 07 червня 2018 року.

З копії довідки від 18 червня 2018 року № 57 Новоархангельської центральної районної лікарні встановлено, що ОСОБА_1 зверталася за медичною допомогою 08 травня 2018 року в Новоархангельську ЦРЛ.

Відповідно до п.п. 5.5 Розділу V Статуту Данилово-Балківського НВК (нова редакція) затвердженого рішенням Благовіщенської районної ради від 07 жовтня 2016 року № 112, Відділ освіти Благовіщенської районної державної адміністрації призначає та звільняє педагогічних працівників НВК.

Вирізка із 4 сторінки газети «Слово і час» за 15 квітня 2017 року містить статтю з назвою - «Наші діти - в надійних руках» де наданий позитивний відгук сімей вихованців НВК про роботу ОСОБА_1 .

Копія Розділу ІІ Атестаційного листа мітить відомості про те, що за результатами атестації позивача 31 березня 2016 року їй підтверджено кваліфікаційну категорію «спеціаліст першої категорії».

Відповідно з копії лицьової сторони поштового конверту та копії опису вкладення 07 червня 2018 року Данилово-Балківським НВК на адресу позивача поштовим відправленням було відправлено трудову книжку.

Наказом Данилово-Балківського НВК від 10 травня 2018 року № 81 створено комісію з розслідування факту відсутності на роботі 08 травня 2018 року ОСОБА_4 у складі Клочана А. Ф. , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Наказано упродовж двох робочих днів провести розслідування по встановленому факту відсутності вихователя ДНЗ ОСОБА_1 08 травня 2018 року, отримати від вихователя ДНЗ ОСОБА_1 пояснення, скласти акт розслідування факту відсутності ОСОБА_1 на робочому місці 08 травня 2018 року.

Наказом Данилово-Балківського НВК від 04 червня 2018 року № 38-а, визначено у зв`язку з тим, що вихователь НВК ОСОБА_1 була відсутня на роботі 08 травня 2018 року без поважної причини, робочий день 08 травня 2018 року вихователя НВК ОСОБА_1 вважати прогулом.

З акта № 1 встановлено, що вихователь ОСОБА_1 08 травня 2018 року була відсутня на робочому місці з 11.00 год. до 17.00 год. Акт засвідчений помічником вихователя ОСОБА_7 та завідуючою господарством ОСОБА_8 .

Відповідно до акта від 10 травня 2018 року комісією по розслідуванню факту відсутності 08 травня 2018 року на роботі вихователя ДНЗ ОСОБА_4 у складі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , засвідчено вказаний факт.

Актом від 10 травня 2018 року № 2 засвідчено, що вихователь ОСОБА_1 відмовилась пояснити причину відмови проставити підпис про відсутність на робочому місці 08 травня 2018 року з 11.00 год. до 17.00 год.

Актом від 11 травня 2018 комісією по розслідуванню факту відсутності 08 травня 2018 року на роботі вихователя ДНЗ ОСОБА_4 у складі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 засвідчено, що вихователь ОСОБА_1 у їх присутності відмовилась проставити підпис про ознайомлення з текстом акта про розслідування причин відсутність на робочому місці 08 травня 2018 року з 11.00 год. до 17.00 год.

Актом від 04 червня 2018 року № 1 засвідчено, що вихователь ОСОБА_4 у присутності ОСОБА_5 та ОСОБА_8 відмовилась проставити підпис в наказі директора НВК від 04 червня 2018 № 38-а «Про порушення правил трудової дисципліни».

З акта від 07 червня 2018 року встановлено, що вихователь ДНЗ ОСОБА_4 у присутності ОСОБА_3 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 відмовилась проставити підпис в журналі видачі трудових книжок про отримання своєї трудової книжки.

З акта від 04 червня 2018 року № 2 встановлено, що вихователь ДНЗ ОСОБА_4 у присутності ОСОБА_5 та ОСОБА_8 відмовилась пояснити причину проставити підпис в наказі директора від 04 червня 2018 року № 38-а «Про порушення правил трудової дисципліни».

З акта від 07 червня 2018 року встановлено, що вихователь ОСОБА_4 у присутності ОСОБА_3 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , ОСОБА_5 відмовилась проставити підпис про ознайомлення з наказом від 07 червня 2018 року № 39 «Про звільнення з посади».

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частини перша статті 261 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (частина перша статті 258 ЦК України).

Така спеціальна позовна давність передбачена статтею 233 КЗпП України.

Відповідно до статей 233 234 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний умісті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Правова природа строку звернення до суду дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, обумовлена передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права.

Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а від судів вимагається дотримуватися встановлених законом правил при прийнятті процесуальних рішень.

За змістом частини другої статті 124 ЦПК України строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, строк закінчується в останній день цього місяця.

Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку (частина шоста статті 124 ЦПК України).

Апеляційний суд встановив, що матеріалами справи підтверджується, що наказом директора Данилово-Балківського НВК від 07 червня 2018 року № 39 ОСОБА_1 було звільнено з посади вихователя НВК за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП з 07 червня 2018 року у зв`язку з відсутністю на роботі більше трьох годин протягом робочого дня 08 травня 2018 року.

Згідно копій актів від 07 червня 2018, затверджених директором Данилово-Балківського НВУ Клочан А. Ф. 07 червня 2018 року, працівники НВК ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , засвідчили, що вихователь Данилово-Балківського НВК ОСОБА_1 відмовилась поставити підпис про ознайомлення з наказом від 07 червня 2018 року № 39 «Про звільнення з посади» відмовилась поставити підпис в журналі видачі трудових книжок про отримання на руки своєї трудової книжки.

Позовна заява ОСОБА_1 була надіслана до суду першої інстанції засобами поштового зв`язку 04 липня 2018 року, що підтверджується описом вкладення до цінного листа з описом на ім`я Ульяновського районного суду Кіровоградської області та фіскальним чеком про оплату поштового відправлення.

Таким чином колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 не пропустила місячний строк на звернення до суду за вирішенням трудового спору, передбачений статтею 233 КЗпП України, оскільки про порушення свого права дізналась 07 червня 2018 року, а до суду звернулась з відповідним позовом 04 липня 2018 року.

Частиною першою статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з статтею 139 КЗпП України, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Частиною першою статті 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника (частина перша статті 147-1 КЗпП України).

Порядок застосування дисциплінарних стягнень передбачений статтею 149 КЗпП України.

Відповідно до вказаної статті, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

За приписами пункту 4 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Таким чином, у пункті 4 частини першої статті 40 КЗпП України встановлено право роботодавця обрати стягнення у вигляді звільнення як за скоєння одного прогулу, так і у разі, коли прогули мають тривалий характер.

Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника.

Обов`язок доведення вини працівника у порушенні трудової дисципліни на підприємстві покладено на роботодавця.

Крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є з`ясування поважності причин його відсутності.

Законодавством не визначено перелік обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, а тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати докази.

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих працівнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Правова оцінка дисциплінарного проступку здійснюється на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Статтею 47 КЗпП України передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу видати працівнику в день звільнення належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

Судами встановлено, що згідно наказу начальника відділу освіти, молоді та спорту Ульяновської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 02 вересня 2013 року № 135 ОСОБА_1 призначено на посаду заступника директора з дошкільної освіти Ульяновського НВК «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад» 02 вересня 2013 року.

Відповідно до наказу Данилово-Балківського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад» Благовіщенської районної ради від 20 квітня 2018 року № 37 ОСОБА_1 переведена на посаду вихователя дитячого садка згідно з поданою заявою з 20 квітня 2018 року.

Наказом директора Данилово-Балківського НВК від 07 червня 2018 року № 39 ОСОБА_1 звільнена з посади вихователя НВК за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України з 07 червня 2018 року, у зв`язку з відсутністю на роботі більше трьох годин протягом робочого дня 08 травня 2018 року без поважних причин.

Пунктом 5.1. розділу V. Управління навчальним закладом статуту Данилово-Балківського НВК (нова редакція), затвердженого рішенням Благовіщенської районної ради від 07 жовтня 2016 № 112 (далі - Статут), який був чинний на момент звільнення позивача визначено, що управління НВК здійснює Благовіщенська районна рада та відділ освіти Благовіщенської районної державної адміністрації як уповноважений орган Благовіщенської районної державної адміністрації, в межах делегованих повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства (а. с. 17-26 том 1).

Відділ освіти Благовіщенської районної державної адміністрації призначає та звільняє педагогічних працівників НВК (п. 5.5. Статуту).

Апеляційний суд встановив, що повноваження директора НВК передбачені п. 5.23. Статуту, серед яких визначено, що директор НВК видає у межах своєї компетенції накази та розпорядження і контролює їх виконання, проте у Статуті відсутні повноваження директора щодо призначення та звільнення педагогічних працівників НВК.

Рішенням двадцятої сесії сьомого скликання Благовіщенської районної ради Кіровоградської області від 18 грудня 2018 року № 411 перейменовано Данилово-Балківський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад» Благовіщенської районної ради в Данилово-Балківський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Благовіщенської районної ради та затверджено статут Данилово-Балківського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів благовіщенської районної ради в новій редакції, що підтверджується відповідною копією рішення (а. с. 43, 113 том 1).

Апеляційний суд вказував, що Статутом Данилово-Балківського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів дошкільний навчальний заклад» Благовіщенської районної ради, який був чинний на момент звільнення ОСОБА_1 передбачено, що особою, яка уповноважена призначати та звільняти педагогічних працівників НВК є Відділ освіти Благовіщенської районної державної адміністрації, а не директор.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 було звільнено з посади вихователя директором Данилово-Балківського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів дошкільний навчальний заклад» Благовіщенської районної ради Клочаном А. Ф. , який не був уповноважений звільняти працівників НВК, висновок апеляційного суду про те, що наказ від 07 червня 2018 року № 39 «Про розірвання трудового договору» є незаконним та підлягає скасуванню правильний.

Аргументи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не звернув увагу на ту обставину, що з 27 вересня 2017 року у зв`язку із набуттям чинності Закону України «Про освіту», яким були внесені зміни до Закону України «Про загальну середню освіту» та Закону України «Про дошкільну освіту» в частині визначення компетенції суб`єктів, які мають право призначати та звільняти працівників відповідних закладів, отже директор Клочан А. Ф. набув серед іншого повноважень приймати рішення про звільнення відповідача. З 27 вересня 2017 року звільнення з посади педагогічних та інших працівників закладу освіти віднесено виключно до компетенції керівника закладу освіти колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

З преамбули Закону України «Про загальну середню освіту» вбачається, що цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи загальної середньої освіти, що сприяє вільному розвитку людської особистості, формує цінності правового демократичного суспільства в Україні.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про загальну середню освіту» (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) заклад загальної середньої освіти діє на підставі статуту, який затверджується засновником або уповноваженим ним органом.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про загальну середню освіту» заступник керівника, педагогічні та інші працівники закладу загальної середньої освіти призначаються на посади та звільняються з посад керівником цього закладу. Керівник закладу загальної середньої освіти має право оголосити конкурс на вакантну посаду.

З преамбули Закону України «Про дошкільну освіту» вбачається, що цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи дошкільної освіти, яка забезпечує розвиток, виховання і навчання дитини, грунтується на поєднанні сімейного та суспільного виховання, досягненнях вітчизняної науки, надбаннях світового педагогічного досвіду, сприяє формуванню цінностей демократичного правового суспільства в Україні.

Згідно з частинами першою-третьою статті 31 Закону України «Про дошкільну освіту» трудові відносини у системі дошкільної освіти регулюються законодавством України про працю, Законом України «Про освіту», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Керівника закладу дошкільної освіти призначає на посаду та звільняє з посади засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган. Інших працівників закладу дошкільної освіти призначає на посади та звільняє з посад його керівник у порядку, передбаченому установчими документами закладу, відповідно до законодавства.

Відповідно до статті п`ятої Перехідних положень Закону України «Про освіту» рекомендовано засновникам закладів освіти протягом п`яти років привести установчі документи закладів освіти у відповідність із цим Законом.

Зі змісту Статуту Данилово-Балківський навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів -дошкільний навчальний заклад» вбачається, що його головною метою є реалізація прав громадян на здобуття дошкільної, повної загальної середньої освіти, задоволення потреб громадян у нагляді, догляді та оздоровленні дітей, створення умов для фізичного, розумового і духовного розвитку (п. 1.6.).

НВК складається із двох підрозділів - шкільного та дошкільного (п. 2.1.).

Дошкільний підрозділ розраховано на 100 місць і може мати однакові та різновікові групи (п. 3.1.).

Учасниками навчально-виховного процесу НВК є діти дошкільного віку, учні (п. 4.1.).

Призначення на посаду та звільнення з посади педагогічних та інших працівників й інші трудові відносини регулюються законодавством України про працю, Законом України «Про загальну освіту» та іншими законодавчими актами (п. 4.7.).

Відділ освіти Благовіщенської районної державної адміністрації призначає та звільняє педагогічних працівників НВК (п. 5.5.).

Таким чином, з огляду на вищенаведені норми та враховуючи ту обставину, що Данилово-Балківський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад» на час звільнення ОСОБА_1 складався із двох підрозділів - шкільного та дошкільного, колегія суддів відхиляє аргументи касаційної скарги про наявність у директора повноважень для звільнення вихователя дошкільного підрозділу, адже такі доводи суперечать нормам статті 31 Закону України «Про дошкільну освіту» та Статуту навчального закладу у редакції, яка була чинна на час звільнення позивача.

Вказана норма вищезазначеного Закону є додатковою гарантією трудових прав позивача, а тому її недодержання є підставою для поновлення позивача на роботі.

Вищенаведене також узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 18 вересня 2019 року у справі № 468/352/17-ц (провадження № 61-35591св18).

Інші доводи касаційної скарги спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій фактами і обставинами, а також змістом правильно застосованих до спірних правовідносин норм матеріального закону.

Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову суду апеляційної інстанції, якою скасовано рішення місцевого суду без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційного суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Щодо клопотання представника Комунальної організації (установа, заклад) «Данилово-Балківська гімназія Благовіщенської міської ради» - адвоката Нагалка Я. Я. про розгляд справи за участі сторін.

У поданій касаційній скарзі представник Комунальної організації (установа, заклад) «Данилово-Балківська гімназія Благовіщенської міської ради» - адвоката Нагалка Я. Я. заявив клопотання в якому просив провести розгляд справи за його участі

Клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Абзац другий частини першої даної статті визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Необхідність виклику учасників справи в судове засідання вирішується судом з урахуванням конкретних обставин справи.

Положення частин п`ятої та шостої статті 279 ЦПК України, якою врегульовано порядок розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження в суді першої інстанції, не застосовуються при касаційному розгляді, оскільки суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права та не вирішує питань доказування у справі і не встановлює обставин справи.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

При обговоренні доповіді судді-доповідача про проведені підготовчі дії та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність необхідності виклику у судове засідання учасників справи для надання ними пояснень, та про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) у складі колегії з п`яти суддів.

Таким чином, підстави для задоволення клопотання представника Комунальної організації (установа, заклад) «Данилово-Балківська гімназія Благовіщенської міської ради» - адвоката Нагалка Я. Я. про проведення розгляду справи у судовому засіданні з викликом сторін, відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2021 року зупинено виконання постанови Кропивницького апеляційного суду від 03 червня 2021 року в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка не підлягає негайному виконанню, до закінчення перегляду в касаційному порядку, слід поновити її виконання.

Керуючись статтями 400 401 402 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання представника Комунальної організації (установа, заклад) «Данилово-Балківська гімназія Благовіщенської міської ради» - адвоката Нагалка Ярослава Ярославовича про розгляд справи за участю сторін у справі відмовити.

Касаційну скаргу Комунальної організації (установа, заклад) «Данилово-Балківська гімназія Благовіщенської міської ради» залишити без задоволення.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 03 червня 2021 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Кропивницького апеляційного суду від 03 червня 2021 року в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка не підлягає негайному виконанню.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко А. І. Грушицький Є. В. Петров