Постанова

Іменем України

03 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 403/15307/12

провадження № 61-18872св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ткачука О. С. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Кошляк Наталії Едуардівни, третя особа - ОСОБА_3 , про виключення запису з Державного реєстру іпотек, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 25 червня 2010 року вона придбала житловий будинок разом із земельною ділянкою, розташовані на АДРЕСА_1 .

З Витягу з державного реєстру іпотек від 04 травня 2012 року № 35919154, їй стало відомо, що приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу Кошляк Н. Е. 09 квітня 2010 року внесла запис до Державного реєстру іпотек за № 9713787: «Підстава обтяження: Договір іпотеки, 3665, 14 вересня 2006 року, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Кошляк Н.Е. Об`єкт обтяження: будинок, мікрорайон «Золоті ключі», 359,00 кв.м., АДРЕСА_1 . Змінено: 16 грудня 2011 року приватним нотаріусом Пономарьов В.Ю. Тип зміни: Відступлення права. Підстава: Договір про відступлення права за договором іпотеки, 2387, 16 грудня 2011 року, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьов В. Ю.».

Разом з тим, Постійно діючий міжрегіональний третейський суд при Асоціації «Українська Третейська організація підприємств та фінансових установ» 14 жовтня 2009 року ухвалив рішення у справі №13/06/09, яким визнав кредитний договір від 14 вересня 2006 року № 88.840.06.19, укладений між ОСОБА_4 та ВАТ «Хоум Кредіт Банк», недійсним з моменту вчинення.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24 липня 2012 року у справі №2-410/2452/12, було визнано іпотечний договір від 14 вересня 2006 року№ 88.840.06.19.1, укладений між ОСОБА_4 та ЗАТ «Агробанк», припиненим з 14 жовтня 2009 року.

У вересні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Кошляк Н. Е. з вимогою виключити запис по реєстрацію договору іпотеки, а також зняти заборону відчуження на нерухоме майно, проте отримала усну відмову.

Посилаючись на незаконність відмови нотаріуса, та на те, що вказаний вище запис у реєстрі іпотек порушує її інтереси щодо володіння та розпорядження майном, позивач просила зобов`язати приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Кошляк Н. Е. виключити з Державного реєстру іпотек запис від 09 квітня 2010 року № 9713787 про реєстрацію договору іпотеки.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. У зв`язку з припиненням договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кошляк Н. Е. від 14 вересня 2006 року за № 3665, укладеного між ОСОБА_4 та Закритим акціонерним товариством «Агробанк», зобов`язано приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Кошляк Н. Е. виключити з Державного реєстру іпотек запис від 09 квітня 2010 року № 9713787 про реєстрацію вказаного договору іпотеки. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Судове рішення мотивоване тим, що рішенням Постійно діючого міжрегіонального третейського суду при Асоціації «Українська Третейська організація підприємств та фінансових установ» від 14 жовтня 2009 року визнано недійсним договір кредиту, укладений між ОСОБА_4 та ВАТ «Хоум Кредіт Банк» та на забезпечення виконання умов якого укладено договір іпотеки, предметом якого є житловий будинок на АДРЕСА_1 . Ураховуючи визнання основного договору недійсним, іпотека визнається такою, що припинена, тому, на думку суду першої інстанції, нотаріус (відповідач) не мав права відмовляти у внесенні відповідного запису про припинення іпотеки до Державного реєстру іпотек.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла позивачка ОСОБА_1 .

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 липня 2021 року залучено до участі у цій справі правонаступника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2012 року скасовано. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що нотаріус не може бути відповідачем у даній справі, а лише відповідно до вимог статті 53 ЦПК України може бути залучений до участі у справі в якості третьої особи. Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про те, що позов ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , пред`явлено до неналежного відповідача, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 , у якій заявник просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а також посилається на порушення судом норм процесуального права (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи інших учасників справи

У грудні 2021 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому підтримала доводи, викладені у касаційній скарзі ОСОБА_3 та просила її задовольнити, а постанову апеляційного суду скасувати й залишити рішення суду першої інстанції в силі.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Обставини справи та висновки за результатами розгляду справи, зроблені апеляційним судом

14 вересня 2006 року між ОСОБА_4 та ЗАТ «Агробанк» було укладено кредитний договір, на забезпечення виконання якого вони того ж дня уклали договір іпотеки, предметом якого є житловий будинок загальною площею 359 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Постійно діючим міжрегіональним третейським судом при Асоціації «Українська Третейська організація підприємств та фінансових установ» 14 жовтня 2009 року було ухвалено рішення у справі №13/06/09 за позовом ОСОБА_4 до ВАТ «Хоум Кредіт Банк», який є правонаступником ЗАТ «Агробанк», яким було визнано зазначений вище кредитний договір недійсним з моменту його вчинення.

09 квітня 2010 року приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Кошляк Н. Е. було внесено запис до Державного реєстру іпотек за № 9713787: «Підстава обтяження: Договір іпотеки, 3665, 14 вересня 2006 року, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Кошляк Н. Е. Об`єкт обтяження: будинок, мікрорайон «Золоті ключі», 359,00 кв. м, АДРЕСА_1 » (а.с.25).

25 червня 2010 року ОСОБА_4 продала ОСОБА_1 житловий будинок разом із земельною ділянкою, розташовані по АДРЕСА_1 .

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24 липня 2012 року у справі №2-410/2452/12 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Кредекс Фінанс», треті особи ОСОБА_4 , ПАТ «Банк Восток», приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Кошляк Н. Е. було визнано іпотечний договір № 88.840.06.19.1 від 14 вересня 2006 року, укладений між ОСОБА_4 та ЗАТ «Агробанк», припиненим з 14 жовтня 2009 року.

Пред`являючи позов до приватного нотаріуса Дніпропетровського нотаріального округу Кошляк Н. Е., ОСОБА_1 посилалася на те, що нотаріус відмовила їй у вчиненні нотаріальної дії з виключення відомостей про іпотеку із відповідних реєстрів, чим, на її думку, порушила її право вільно володіти та розпоряджатися житловим будинком.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 3 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 48 ЦПК України).

Відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу - його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.

Тобто, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. При цьому неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість, саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.

Вчиняючи нотаріальні чи реєстраційні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної чи реєстраційної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.

Таким чином, нотаріус не є відповідачем у спорах, що виникають із цивільних відносин.

Вказана правова позиція Верховного суду є сталою та незмінною протягом тривалого часу, зокрема вона викладена у постанові від 14 серпня 2019 року у справі №519/77/18 (провадження № 61-10311св19).

За змістом висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.

Таким чином, нотаріус не може бути відповідачем у цій справі, а лише відповідно до вимог ст.53 ЦПК України може бути залучений до участі у справі у якості третьої особи.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, тому відмовив у його задоволенні.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

Посилання у касаційній скарзі на те, що апеляційним судом не враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 520/10060/16 (провадження № 61-5085сво18) та від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19), є безпідставними, оскільки правовідносини у зазначених справах та у справі, яка переглядається не є подібними, у цих справах визначені інші предмет та підстави позову, а відтак, застосовано інше нормативно-правове регулювання, ніж застосовано у справі, яка переглядається, з урахуванням встановлених у ній конкретних обставин.

Так зокрема, у цих справах предметом позову було визнання іпотечного договору частково недійсним та звернення стягнення на предмет іпотеки. Натомість предметом позову у даній справі є виключення запису з Державного реєстру іпотек.

Крім того, відхиляються й доводи касаційної скарги на неврахування апеляційним судом висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 910/4989/18, оскільки цей висновок стосується суті позовних вимог та постановлений по відношенню до належного відповідача у справі, у той час як апеляційний суд у справі, яка є предметом перегляду, відмовив у задоволенні позову через те, що приватний нотаріус не може бути відповідачем у спірних правовідносинах.

Слід наголосити, що справа апеляційним судом по суті не розглядалася, суд відмовив у позові з підстав неналежності відповідача у справі та неможливості залучення належного відповідача через обмеження, визначені ЦПК України.

Доводи касаційної скарги спрямовані на необхідність оцінки доказів і обставин в тому контексті, який на думку заявника свідчить про наявність правових підстав для задоволення її позову. При цьому заявник посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права, які, на її думку, полягають у ненаданні судом оцінки доказам у справі.

Проте такі доводи відхиляються колегією суддів Верховного Суду з огляду на те, що апеляційний суд не мав підстав для оцінки чи переоцінки доказів у справі, оскільки встановивши, що позов подано до відповідача, який не може ним бути в силу вимог процесуального закону, відмовив у задоволенні позову з цієї підстави.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Крім того, у грудні 2021 року до Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_2 про витребування доказів.

Вказане клопотання задоволенню не підлягає з огляду на положення Глави 2 «Касаційне провадження» ЦПК України та оскільки суд касаційної інстанції відповідно до приписів частини першої статті 400 ЦПК України не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Відтак, і витребовувати нові докази з метою їх оцінки у Верховного Суду повноважень немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: О. С. Ткачук

А. А. Калараш

Є. В. Петров