ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2023 року

м. Київ

справа № 404/2636/19

провадження № 51-2674км22

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 , його захисника - адвоката ОСОБА_8 та захисника засудженого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 січня 2022 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 26 липня 2022 року щодо

ОСОБА_9 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Кіровограда, жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, та

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця м. Кіровограда, жителя АДРЕСА_2 , є особою, що не має судимості,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 січня 2022 року ОСОБА_9 та ОСОБА_6 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 121 КК і призначено кожному покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.

Строк відбування покарання ОСОБА_9 та ОСОБА_6 вирішено рахувати з дня затримання - 17 лютого 2019 року.

За вироком місцевого суду ОСОБА_9 та ОСОБА_6 вчинили умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене групою осіб, що спричинило смерть потерпілого, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КК за таких обставин.

15 лютого 2019 року близько 11:00 ОСОБА_10 перебував за місцем проживання ( АДРЕСА_3 ), в цей час до нього прийшли ОСОБА_11 разом із ОСОБА_6 з вимогою повернути грошові кошти, які нібито ОСОБА_10 був винен їх спільному знайомому ОСОБА_12 . Надалі ОСОБА_11 , із ОСОБА_6 , отримавши від ОСОБА_10 відмову в їх вимогах, завдали останньому тілесні ушкодження, та пішли з подвір`я, пообіцявши ОСОБА_10 повернутися.

17 лютого 2019 року близько 12:00 до ОСОБА_13 додому прийшли ОСОБА_11 разом із ОСОБА_6 з повторною вимогою повернути грошові кошти. Отримавши відмову повернути борг, ОСОБА_11 за попередньою змовою з ОСОБА_6 , діючи умисно, нанесли потерпілому ОСОБА_10 багаточисельні удари кулаками, ногами та дерев`яною палицею в ділянку голови, в результаті чого спричинили потерпілому ОСОБА_10 тяжкі тілесні ушкодження, від яких він помер у реанімаційному відділенні Кіровоградської обласної лікарні.

Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 26 липня 2022 року вирок місцевого суду залишив без змін, а апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_9 і ОСОБА_6 та їх захисників - адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_7 - без задоволення.

Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги

У поданих касаційних скаргах:

- засуджений ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати оскаржувані судові рішення, а кримінальне провадження щодо нього закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

На обґрунтування своєї позиції вказує, що місцевий суд дійшов передчасного висновку про доведеність його винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, оскільки в порушення ст. 94 КПК не надав належної оцінки кожному доказу, а ті докази, на які суд посилається суд у вироку, не підтверджують його причетність до інкримінованого злочину. В свою чергу апеляційний суд, як уважає засуджений, всупереч вимог ст. 23 КПК, безпідставно відмовив у повторному дослідженні доказів, при цьому не навів мотивів прийнятого рішення. На думку засудженого, апеляційний розгляд проведено формально всупереч статей 370 419 КПК;

- захисник засудженого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржувані судові рішення, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК.

Обґрунтовуючи свою скаргу, захисниця стверджує, що докази, покладені в основу обвинувального вироку, не свідчать про те, що смерть ОСОБА_10 наступила від умисних дій саме ОСОБА_6 . Даючи свою оцінку доказам у кримінальному провадженні, вважає недопустимими доказами: протокол огляду місця події (далі - протокол ОМП) від 17 лютого 2019 року під час якого вилучено дерев`яну палицю, наволочку, рушник і фрагмент матрацу із слідами РБК, а також протокол ОМП від 24 лютого 2019 року, під час якого оглянуто труп ОСОБА_10 . Додає, що у вступній частині протоколу ОМП від 17 лютого 2019 року відсутні відомості хто саме проводив огляд місця події, що, на її думку, свідчить про порушення п. 1 ч. 3 ст. 104 КПК.

Зазначає, що суд не надав оцінки висновкам експертів від 14 березня 2019 року № 26 та № 29 та висновку експерта від 15 березня 2019 року № 28, адже вони спростовують версію завдавання тілесних ушкоджень ОСОБА_10 засудженими кулаками, а інші висновки експертів, на які суд послався у вироку, безпідставні, оскільки кров ОСОБА_6 безпосередньо не досліджувалась, не взято до уваги про можливе походження крові від іншої особи, а не від потерпілого, із групою крові А(ІІ).

Посилаючись на висновок експерта від 15 березня 2019 року № 225, захисниця стверджує, що тілесні ушкодження, виявлені в ОСОБА_10 , могли утворитися і внаслідок падіння з висоти власного зросту, тобто за тих обставин, про які вказував ОСОБА_6 .

Додає, що суд безпідставно взяв до уваги показання свідка ОСОБА_14 та не врахував належним чином показання засуджених та свідка ОСОБА_15 .

На вищезазначені порушення апеляційний суд не звернув уваги та необґрунтовано, як уважає захисниця, відмовив у задоволенні клопотань сторони захисту про повторне дослідження доказів, що свідчить про порушення ч. 3 ст. 404 КПК. Таким чином, на думку адвоката ОСОБА_8 , ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 цього Кодексу;

- захисник засудженого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_7 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржувані судові рішення, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_9 закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК.

Свою позицію аргументує тим, що матеріали кримінального провадження йому не були відкриті, копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування йому не вручали, лише його підзахисному в Державній установі «Кропивницький слідчий ізолятор», що призвело до підписання ОСОБА_9 документів без розуміння останнім їх змісту.

Крім іншого, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, стверджує, що суд не врахував і не спростував позицію ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , а також критично віднісся до показань свідка ОСОБА_15 , при цьому поклав в основу показання свідка ОСОБА_14 , в показаннях якої містяться істотні суперечності, які підтвердив свідок ОСОБА_16 .

Звертає увагу, що очевидців події правопорушення не було, а потерпіла ОСОБА_17 знає про події за версією свідка ОСОБА_14 .

Вважає, що до показань свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_19 варто відноситися критично, адже вони є поліцейськими.

Стверджує, що протоколи огляду місця події не містять доказової інформації про вчинення засудженими побиття потерпілого.

Зауважує, що час побиття потерпілого згідно із рапортом збігається із показаннями засуджених і свідка ОСОБА_16 та не збігається з показаннями свідка ОСОБА_14 .

Як зазначає захисник, висновки судово-медичних експертиз не доводять факту спричинення засудженими тілесних ушкоджень потерпілому, а наявність крові на руках ОСОБА_6 та на його одязі спростовує тим, що останній надавав допомогу потерпілому. Також захисник додає, що кров на джинсах ОСОБА_9 могла бути, оскільки він був у потерпілого і міг забруднитись, при цьому експертами чітко не встановлено, що це кров саме потерпілого, а не будь-якої іншої людини з такою ж групою крові.

На думку захисника, в діях ОСОБА_9 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, тому місцевий суд повинен був закрити кримінальне провадження щодо його підзахисного.

Захисник акцентує, що сторона захисту звертала увагу суду на вищезазначені порушення, однак вони залишилися проігноровані, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам статей 370 419 КПК

Позиції учасників судового провадження

На касаційні скарги заперечень не надходило.

У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 , його захисник ОСОБА_8 , захисник засудженого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_7 касаційні скарги підтримали та просили їх задовольнити, прокурор ОСОБА_5 заперечила проти задоволеннякасаційних скарг, просила судові рішення залишити без зміни.

Мотиви Суду

За приписами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Він є судом права, а не факту, і під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.

Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вирішуючи питання про наявність зазначених підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Як убачається зі змісту касаційних скарг, засуджений ОСОБА_6 та адвокат ОСОБА_7 , окрім іншого, посилаються на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, визначення якої у ст. 411 КПК як підстави для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції, і фактично просять доказам у справі дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої та апеляційної інстанцій, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.

Разом із тим під час перегляду судових рішень судом касаційної інстанції не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків суду про винуватість ОСОБА_9 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке їх засуджено.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з положеннями ст. 94 КПК суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.

Під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду про доведеність винуватості кожного із засуджених у вчиненні інкримінованого злочину, суд належним чином умотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до вимог закону в їх сукупності і правильно визнано судом достатніми та взаємопов`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_6 . Вирок відповідає вимогам статей 370 373 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Так, в основу обвинувального вироку суд поклав лише ті докази, які обґрунтовано підтверджують винуватість ОСОБА_9 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, зокрема: показання самих засуджених, які хоч і не визнали вину у вчиненні злочину, однак не заперечували факту перебування в будинку ОСОБА_10 17 лютого 2019 року, спілкування із ОСОБА_14 (співмешканкою потерпілого) та поліцейськими, які прибули на виклик; показання: потерпілої ОСОБА_17 (яка зі слів співмешканки ОСОБА_14 знає, що 15 та 17 лютого 2019 року засуджені приходили додому до ОСОБА_10 та побили його, вимагаючи повернути борг у сумі 2500 грн; свідка ОСОБА_14 (співмешканки потерпілого, яка перебувала за місцем свого проживання, коли засуджені приходили 15 та 17 лютого 2019 року до ОСОБА_10 , вимагаючи повернути борг, били його); свідка ОСОБА_16 (сусіда потерпілого, який викликав поліцію 17 лютого 2019 року на прохання ОСОБА_14 , тому що засуджені били ОСОБА_10 ); свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_19 (поліцейські), які підтвердили, що приїхали до місця проживання ОСОБА_10 на виклик і в приміщенні будинку на ліжку побачили ОСОБА_10 , який був у крові, а ОСОБА_9 та ОСОБА_6 повідомили їм, що потерпілий не повертає борг.

Колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій з тим, що показання свідка ОСОБА_15 не спростовують висновки про причетність засуджених до вчинення злочину, враховуючи, що цей свідок не міг згадати точної дати зустрічі з ОСОБА_6 , що не виключає того факту, що ця зустріч могла мати місце за довго до 15 чи 17 лютого 2019 року. Крім того, згідно з показаннямицього свідка - ОСОБА_6 він бачив о 10:00, а ОСОБА_9 - о 14:00, що не узгоджується з показаннями самих засуджених, які фактично вказують на свою зустріч зі свідком близько 12:00.

При цьому свідок ОСОБА_14 повідомила суду, що після 15 лютого 2019 року, тобто після побиття засудженими ОСОБА_10 , останній не виходив з дому, а тому ОСОБА_6 не міг вести його додому 17 лютого 2019 року.

Доводи сторони захисту про те, що безпосередніх очевидців побиття потерпілого ОСОБА_9 та ОСОБА_6 немає, колегія суддів оцінює критично, адже співмешканка ОСОБА_10 - ОСОБА_14 перебувала за місцем проживання 15 лютого 2019 року (коли засуджені приходили до ОСОБА_10 і били його, вимагаючи повернути борг) та 17 лютого 2019 року (коли засуджені повторно прийшли з дерев`яною палицею до місця проживання потерпілого з тією ж вимогою). Крім того, причиною виклику поліції 17 лютого 2019 року ОСОБА_14 стало побиття засудженими її цивільного чоловіка, що спростовує доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_9 та ОСОБА_6 не причетні до побиття ОСОБА_10 .

Твердження касаційних скарг про те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_9 надавали допомогу ОСОБА_10 , тому на їхніх речах була кров потерпілого, колегія суддів розцінює критично, зважаючи на значну кількість слідів крові на одязі ОСОБА_6 та локалізацію крапель крові, що свідчить про нанесення ударів ОСОБА_6 , як руками, так і ногами.

Разом з тим на джинсах ОСОБА_9 взагалі не повинно було б бути крові, враховуючи, що він, з його слів, лише зайшов та вийшов з приміщення будинку ОСОБА_10 .

Водночас сукупність тілесних ушкоджень, виявлених на тілі ОСОБА_10 , доводить факт нанесення йому численних ударів, в тому числі і дерев`яної палицею та спростовує версію засуджених в частині заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_10 в іншому місці та за інших обставин.

Як зазначив місцевий суд, свідок ОСОБА_14 дійсно давала дещо плутані показання в частині того, чи бачила вона, як ОСОБА_9 з ОСОБА_6 наносили тілесні ушкодження потерпілому, однак вона однозначно вказує, що після приходу засуджених до них додому, вона виявила у потерпілого тілесні ушкодження та певний безлад у кімнаті, який свідчив про характер боротьби, а наявність крові потерпілого на одязі ОСОБА_9 та ОСОБА_6 вказує на спільний характер дій та спільне нанесення ними тілесних ушкоджень потерпілому.

При цьому апеляційний суд зазначив, що показання, які свідок (фактично очевидець кримінального правопорушення) надавала протягом стадій кримінального провадження (в суді двічі) є однаковими за змістом, не суперечать іншим доказам у кримінальному провадженні. Показання про вчинення побиття ОСОБА_10 узгоджуються із показаннями інших свідків, рапортом поліції тощо. Причин ставити під сумнів показання свідка ОСОБА_14 судами не встановлено.

Верховний Суд погоджується з судом апеляційної інстанції, який критично оцінив покликання сторони захисту на те, що свідок ОСОБА_14 схильна до надмірного вживання алкогольних напоїв, а тому вона не могла адекватно оцінювати ситуацію і могла щось переплутати, оскільки вказане є припущенням, достовірних доказів на підтвердження факту залежностей свідка або факту перебування нею у зміненому стані у конкретний час немає. Крім того, свідок не визнана недієздатною або обмежено дієздатною через належно встановлений відповідною медичною установою факт наявності у свідка змін у психічному чи поведінковому стані, або порушення сприйняття дійсності внаслідок систематичного вживання алкоголю.

Твердження захисників про те, що потерпіла ОСОБА_17 не є очевидцем події кримінального правопорушення, а обставини їй відомі зі слів свідка ОСОБА_14 - не заперечені показаннями самої потерпілої та судом не доводилось протилежне. Потерпіла надала суду показання так, як вона сприймала інформацію про злочин та у тій мірі, наскільки їй було відомо про обставини події.

Апеляційний суд зазначив, що показання потерпілої, зважаючи на сукупність інших доказів, не спростовують доведеності вини обвинувачених та не надають жодних фактичних даних про непричетність ОСОБА_9 та ОСОБА_6 до вчинення побиття ОСОБА_10 . Ці показання не суперечать показанням інших свідків та встановленим фактам через письмові докази.

Висловлення незгоди стороною захисту про те, що показання свідків ОСОБА_18 і ОСОБА_19 не слід було б брати до уваги, оскільки вони є поліцейськими, колегія суддів уважає надуманими, заважаючи на ч. 1 ст. 65 КПК, якою визначено, що свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань. Виключення містяться в частинах 2, 4 ст. 65 КПК, якою встановлено вичерпний перелік осіб, які не можуть бути допитані як свідки. Цей перелік не містить виключень, які б стосувались допиту свідків ОСОБА_18 і ОСОБА_19 .

Разом з тим судом також досліджено ряд письмових доказів, які покладено в основу обвинувального вироку, зокрема: рапорт від 17 лютого 2019 року за № 7989 (згідно з яким о 12:51 надійшло повідомлення про те, що до заявника звернулася сусідка ОСОБА_14 та повідомила, що особи зайшли до будинку та б`ють її чоловіка); протокол огляду місця події (далі - протокол ОМП) від 17 лютого 2019 року (під час якого оглянуто будинок АДРЕСА_3 , де було виявлено та вилучено сліди РБК на дерев`яній палиці, наволочці, матраці та рушнику); протокол ОМП від 17 лютого 2019 року (під час якого було оглянуто приміщення кабінету «санпропускник» КЗ «Кіровоградська обласна лікарня», де було вилучено речі, належні ОСОБА_10 ); протокол ОМП від 24 лютого 2019 року (під час якого в приміщенні кімнати реанімаційного відділення КЗ «Кіровоградська обласна лікарня»було оглянуто труп ОСОБА_10 з наявними тілесними ушкодженнями); висновок експерта від 15березня 2019 року№225 (яким встановлено ступінь тяжкості, спричинених ОСОБА_10 , тілесних ушкоджень та встановлено причино-наслідковий зв`язок зі смертю останнього); висновок експерта від 01квітня 2019 року№ 27 (за яким на змивах правої та лівої рук ОСОБА_6 виявлено кров людини, не виключається її походження від ОСОБА_10 ); висновокексперта від 01 квітня 2019 року № 25 (за яким на змиві з дерев`яного держака виявлено кров людини, не виключається її походження від ОСОБА_10 ); висновок експерта від 04квітня 2019 року№ 152 (за яким на джинсових штанах ОСОБА_9 виявлено кров людини, не виключається її походження від ОСОБА_10 ); висновокексперта від 04квітня 2019 року № 151 (за яким на куртці, штанах, правому кросівку ОСОБА_6 виявлено кров людини, не виключається її походження від ОСОБА_10 ).

Доводи касаційних скарг про недопустимість як доказів протоколів ОМП є безпідставними та не ґрунтуються на нормах кримінального процесуального закону.

Статтею 84 КПК визначено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ст. 223 КПК обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи здійснюються з обов`язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії, крім особливостей, встановлених статтею 615 цього Кодексу.

Огляд місця події є однією з перших та невідкладних слідчих дій.За змістом статей 214 223 237 КПК огляд є слідчою (розшуковою) дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження. У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до ЄРДР, що здійснюється після огляду. Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі. Відповідно до ч. 5 ст. 237 КПК при проведені огляду дозволяється вилучення речей та документів, які мають значення для кримінального провадження. Усі вилучені речі і документи підлягають негайному огляду і опечатуванню.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження 17 лютого 2019 року проведено огляди місця події (будинку АДРЕСА_3 та приміщення кабінету КЗ «Кіровоградська обласна лікарня»).

В протоколах зафіксовано дату і час проведення слідчих дій.

Так, у протоколі ОМП від 17 лютого 2019 року (т.1, а. к. п. 12), у вступній його частині, дійсно відсутнє зазначення прізвища особи, яка проводила слідчу дію.

Однак, як правильно зазначив апеляційний суд, конкретно у цьому кримінальному провадженні це порушення не є тим істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в розумінні ст. 412 КПК, що спричинило б визнання цього доказу недопустимим, оскільки протокол є єдиним і цілим процесуальним документом з двох аркушів, кожна зі сторінок якого завірена підписами понятих, цей же протокол, у прикінцевій його частині містить повне зазначення посади, звання та власноруч записаного прізвища слідчого, який проводив слідчу дії ( ОСОБА_20 ), що засвідчено особистим підписом слідчого (т. 1, а. к. п. 12-13).

Разом з тим, у протоколах огляду місця події зазначено, що огляд проведено за участю двох понятих, із зазначенням їх особистих даних, місця проживання, зазначено, що огляд проведено за участі володільця (користувача) житла ОСОБА_14 , а також за участі експерта (спеціаліста), наявні їхні підписи, заяв та зауважень від учасників слідчої дії не надходило.

Протоколом зафіксовано отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та вилучені речі (дерев`яну палицю, наволочку, ДВД-програвач, два телефони, рушник, елемент матрацу, особисті речі ОСОБА_10 ), тобто метою огляду була фіксація слідів кримінального правопорушення шляхом візуального обстеження як будинка в цілому, так і предметів, що зберегли на собі його сліди, шляхом їх вилучення.

Також відповідно до вимог статей 105 106 КПК до протоколу огляду місця події долучено належно завірені додатки - фототаблицю та оптичний диск із технічною фіксацією проведення слідчої дії (т. 1, а. к. п. 14-20).

Таким чином, протоколи огляду місця події відповідають вимогам кримінального процесуального закону та отримані у порядку кримінального процесуального кодексу. З такими висновками погоджується і колегія суддів.

Посилання захисників у скаргах на те, що судами не надано оцінки висновкам експертів від 14 березня 2019 року № 26 та № 29 та висновку експерта від 15 березня 2019 року № 28 спростовуються матеріалами провадження.

Так, в оскаржуваній ухвалі апеляційний суд вказав, що ці висновки, якими встановлено відсутність крові та епітеліальних клітин зрізів нігтів обвинуваченого ОСОБА_6 , нігтів та рук обвинуваченого ОСОБА_9 досліджені судом під час судового слідства, що не заперечила сторона захисту в судовому засіданні суду апеляційної інстанції. При цьому ці висновки не суперечать іншим висновкам експерта та матеріалам провадження в цілому та не містять доказових даних як на підтвердження, так і на спростування вини засуджених, не встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Твердження захисників про те, що експертами чітко не встановлено, що кров, виявлена на одязі їх підзахисних, належить саме потерпілому, а не будь-якій іншій особі з такою ж групою крові, колегія суддів уважає неспроможними.

Судами попередніх інстанцій досліджено висновки експертів, якими встановлено, що походження крові від ОСОБА_10 , виявленої на одязі та взутті засуджених, а також на дерев`яній палиці, не виключається.

Враховуючи, що сторони вільні у використанні своїх процесуальних прав і самостійно обирають стратегію і тактику ведення справи (статті 22 та 26 КПК), у тому числі тактику спростування доказів, наданих протилежною стороною, обсяг доказів, які можуть бути надані на спростування чи, навпаки, на підтвердження допустимості чи достовірності доказів, не може бути визначено заздалегідь, оскільки залежить від динаміки кримінального провадження, яка визначається головним чином діями сторін у процесі.

Натомість інших доказів на підтвердження своєї версії подій, що ОСОБА_10 міг отримати тілесні ушкодження внаслідок падіння з висоти власного зросту чи за інших обставин, стороною захисту під час розгляду кримінального провадження надано не було.

Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що за встановлених фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_9 та ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 121 КК кваліфіковано правильно. Покарання засудженим призначено відповідно до статей 50 65 КК з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення та даних про осіб засуджених. Воно є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Колегія суддів уважає необґрунтованими твердження, викладені в касаційній скарзі захисника ОСОБА_7 про те, що матеріали кримінального провадження йому не відкриті, не вручена копія обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, а ОСОБА_9 підписав всі папери слідчому, не розуміючи їх змісту.

Частиною 2 ч. 2 ст. 47 КПК регламентовано, щозахисник зобов`язаний прибувати для участі у виконанні процесуальних дій за участю підозрюваного, обвинуваченого. У разі неможливості прибути в призначений строк захисник зобов`язаний завчасно повідомити про таку неможливість та її причини слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд, а у разі, якщо він призначений органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, - також і цей орган (установу).

Частина 2. ст. 46 КПК передбачає, що неприбуття захисника для участі у проведенні певної процесуальної дії, якщо захисник був завчасно попереджений про її проведення, і за умови, що підозрюваний, обвинувачений не заперечує проти проведення процесуальної дії за відсутності захисника, не може бути підставою для визнання цієї процесуальної дії незаконною, крім випадків, коли участь захисника є обов`язковою.

Якщо підозрюваний, обвинувачений заперечує проти проведення процесуальної дії за відсутності захисника, проведення процесуальної дії відкладається або для її проведення залучається захисник у порядку, передбаченому статтею 53 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 46 КПК захисник користується процесуальними правами підозрюваного, обвинуваченого, захист якого він здійснює, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не може бути доручена захиснику, зокрема, і має право ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування та вимагати відкриття матеріалів згідно зі статтею 290 цього Кодексу, одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, прокурор у кримінальному провадженні повідомив сторону захисту про завершення досудового розслідування, запропонував здійснити відкриття доказів, матеріалів, якщо такі наявні, повідомив про можливість ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, також запропонував з`явитись до слідчого у кримінальному провадженні 11 квітня 2019 року (т. 1, а. к. п. 199-207).

Захисник ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_7 , будучи повідомленим про місце, дату і час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, в ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор» не з`явився.

При цьому, його підзахисному ОСОБА_9 надано доступ до матеріалів кримінального провадження в умовах ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор», який повністю ознайомився з матеріалами кримінального провадження, без обмежень, доповнень та заяв не мав, претензій та скарг не висловлював, відповідно, не заперечував проти проведення слідчої дії за відсутності захисника. Надалі також скарг з цього приводу не висловлював.

Окрім того, слідчим було направлено адвокату ОСОБА_7 копію обвинувального акту та реєстр матеріалів досудового розслідування.

Таким чином, колегія суддів погоджується з апеляційним судом, що порушень права на захист у цьому випадку не вбачається.

Безпідставними є і доводи касаційних скарг про порушення апеляційним судом вимог процесуального закону, зокрема статей 23 404 419 КПК.

За правилами частин 1, 3 ст. 23 КПК суд досліджує докази безпосередньо. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду. Але у разі, коли суд першої інстанції дослідив усі можливі докази з дотриманням засади безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними, то суду апеляційної інстанції немає потреби знову досліджувати ці докази в такому ж порядку, як це було зроблено в суді першої інстанції. Для прийняття рішення апеляційному суду достатньо перевірити ці докази.

Під час перевірки доводів апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_6 та його адвоката ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_9 та його адвоката ОСОБА_7 щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_6 на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 січня 2022 року, апеляційний суд дійшов висновку, що вони є необґрунтованими. При цьому, з огляду на зміст апеляційних скарг, жоден із їх доводів не залишився поза увагою апеляційного суду та на кожен із них суд в оскаржуваній ухвалі дав належну відповідь, навівши докладні мотиви свого рішення щодо залишення апеляційних скарг без задоволення, а оскаржуваного вироку - без змін.

Разом із цим, дійшовши вказаних вище висновків, апеляційний суд, врахувавши встановлені судом першої інстанції фактичні обставини кримінального провадження й докази, досліджені й перевірені місцевим судом під час судового розгляду, яким місцевий суд надав відповідну правову оцінку, дійшов безспірного висновку про доведеність вчинення ОСОБА_9 та ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК. При цьому апеляційний суд не давав іншу оцінку доказам, ніж ту, яку дав суд першої інстанції.

Частиною 3 ст. 404 КПК визначено, що за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Тобто обов`язковою умовою для повторного дослідження судом апеляційної інстанції обставин, встановлених під час кримінального провадження, є неповнота їх дослідження або наявність певних порушень при їх дослідженні. При цьому незгода з оцінкою певних конкретних доказів не є підставою для їх повторного дослідження.

Враховуючи наведене, апеляційний розгляд здійснено з дотримання вимог статей 405 404 КПК, а постановлена ухвала щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_6 відповідає вимогам статей 370 419 КПК.

Доводи касаційних скарг є аналогічними доводам, що були предметом розгляду судом апеляційної інстанції, який ретельно перевірив та проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, на яких визнав ці доводи необґрунтованими, та не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції правильно встановити обставини вчиненого.

Порушень норм матеріального чи процесуального права, які би були безумовними підставами для скасування чи зміни судових рішень, як того просять засуджений та захисники, під час перевірки матеріалів кримінального провадження суд касаційної інстанції не встановив.

Урахувавши наведене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 січня 2022 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 26 липня 2022 року щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 , його захисника - адвоката ОСОБА_8 та захисника засудженого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3