Постанова
Іменем України
01 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 404/3622/21
провадження № 61-4303св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - комунальне підприємство «Електротранс» Кропивницької міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу комунального підприємства «Електротранс» Кропивницької міської ради
на постанову Кропивницького апеляційного суду від 29 березня 2022 року
у складі колегії суддів: Чельник О. І., Дьомич Л. М., Черненка В. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до комунального підприємства «Електротранс» Кропивницької міської ради (далі -
КП «Електротранс» Кропивницької міської ради) про визнання недійсним договору, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовну заяву мотивовано тим, що 19 жовтня 2020 року позивача було прийнято на посаду охоронника служби охорони КП «Електротранс» Кропивницької міської ради з 20 жовтня 2020 року.
Позивач вказував, що 27 квітня 2021 року в усній формі його було повідомлено про майбутнє звільнення у зв`язку із закінченням строку трудового договору.
Наказом керівника підприємства від 30 квітня 2021 року № ЕТ/К-У43 його звільнено на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.
ОСОБА_1 вважав зазначений наказ про звільнення незаконним, оскільки питання строковості трудового договору взагалі не оговорювались при прийнятті його на роботу. У заяві про прийняття на роботу не зазначено про будь-які строки дії трудового договору та причини, що обумовлюють наймання на роботу саме за строковим трудовим договором.
Зазначав, що його волевиявлення було спрямовано на укладання безстрокового трудового договору.
Також позивач зазначав, що у порядку досудового врегулювання спору
27 квітня 2021 року він звертався до керівника підприємства із заявою про відновлення своїх трудових прав у частині безстроковості укладеного трудового договору, проте його заява була залишена без розгляду.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд:
визнати незаконним та скасувати наказ керівника КП «Електротранс» Кропивницької міської ради від 30 квітня 2021 року № ЕТ/К-У43 «Про припинення трудового договору (контракту)»;
поновити його на посаді охоронника служби охорони КП «Електротранс» Кропивницької міської ради з 30 квітня 2021 року;
визнати недійсним укладений між ним та КП «Електротранс» Кропивницької міської ради від 19 жовтня 2020 року трудовий договір у частині визначення строку та скасування наказу від 19 жовтня 2020 року № ЕТ-К-00122 у частині визначення строку;
стягнути з КП «Електротранс» Кропивницької міської ради на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день постановлення рішення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01 грудня 2021 року у складі судді Кулінка Л. Д. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що строковий трудовий договір між сторонами було укладено за власним бажанням позивача, підстави для визнання указаного трудового договору недійсним у частині строку його дії судом не встановлено, а при звільненні позивача відповідачем не було допущено порушень трудового законодавства.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 29 березня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01 грудня 2021 року скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ керівника КП «Електротранс» Кропивницької міської ради від 30 квітня 2021 року № ЕТ/К-У43 «Про припинення трудового договору (контракту)».
Поновлено ОСОБА_1 на посаді охоронника служби охорони
КП «Електротранс» Кропивницької міської ради з 30 квітня 2021 року.
Стягнуто з КП «Електротранс» Кропивницької міської ради на користь ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 98 277,90 грн без урахування податків та інших обов`язкових платежів.
У іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Допущено негайне виконання рішення у частині поновлення на роботі
та стягнення середнього заробітку за один місяць.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позовні вимоги
у частині визнання незаконним та скасування наказу керівника
КП «Електротранс» Кропивницької міської ради від 30 квітня 2021 року
№ ЕТ/К-У43 «Про припинення трудового договору (контракту)», поновлення на посаді охоронника служби охорони КП «Електротранс» Кропивницької міської ради з 30 квітня 2021 року є обґрунтованими та такими,
що підлягають задоволенню, оскільки з дати закінчення строку договору,
а саме з 30 січня 2021 року позивача звільнено не було, а договір було продовжено, тому він вважається таким, що набув характеру безстрокового. Трудовий договір вважається укладеним між сторонами на невизначений строк відповідно до умов частини другої статті 39-1 КЗпП України.
Також суд апеляційної інстанції вважав наявними підстави для стягнення відповідно до статті 235 КЗпП України на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
У частині позовних вимог щодо визнання недійсним укладеного між ОСОБА_1 та КП «Електротранс» Кропивницької міської ради
від 19 жовтня 2020 року строкового трудового договору та скасування наказу від 19 жовтня 2020 року № ЕТ-К-00122 у частині визначення строку позовні вимоги, на думку суду апеляційного суду, задоволенню не підлягали, оскільки трудовий договір у цій частині є нікчемним, а тому визнанню недійсним не підлягає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у травні 2022 року до Верховного Суду,
КП «Електротранс» Кропивницької міської ради просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення
є незаконним, необґрунтованим й таким, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права.
КП «Електротранс» Кропивницької міської ради посилається на те,
що вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування пункту 2 частини першої статей 23 та 36 КЗпП України, викладені у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі
№ 607/18964/18, від 31 липня 2020 року у справі № 757/34139/18-ц,
від 16 листопада 2020 року у справі 3 202/5741/18 та від 08 вересня 2021 року у справі № 265/5327/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
На думку КП «Електротранс» Кропивницької міської ради, суд апеляційної інстанції не надав належну оцінку доказам, а саме: заяві від 19 жовтня
2020 року про прийом позивача на роботу, яка написана ним власноруч,
та строковому договору (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України,
пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із Кіровського районного суду м. Кіровограда. У задоволенні клопотання КП «Електротранс» про зупинення виконання Кропивницького апеляційного суду від 29 березня 2022 року відмовлено.
У липні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2022 року справу призначено
до розгляду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1
на касаційну скаргу у якому зазначено, що оскаржуване судове рішення
є законним та обґрунтованим.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
19 жовтня 2020 року ОСОБА_1 подав до КП «Електротранс» Кропивницької міської ради заяву про прийняття його з 20 жовтня 2020 року на посаду охоронника за трудовим договором на три місяці з можливою пролонгацією цього договору (а. с. 49).
19 жовтня 2020 року на підставі поданої заяви між КП «Електротранс» Кропивницької міської ради та ОСОБА_1 укладено трудовий договір (а. с. 46, 47).
Відповідно до пункту 2.1 розділу 2 «Загальні положення» зазначеного договору цей договір є строковим трудовим договором. На підставі цього договору виникають трудові відносини між працівником і підприємством, які з боку останнього реалізуються роботодавцем.
Пунктом 8.1. розділу 8 «Строк дії договору та інші умови» трудового договору від 19 жовтня 2020 року передбачено, що цей договір діє з 20 жовтня
2020 року до 29 січня 2021 року. За місяць до закінчення терміну дії договору він може бути продовжений або укладений на новий термін. У подальшому дію договору продовжено з 30 січня 2021 року до 30 квітня 2021 року
(а. с. 46, 47).
Наказом КП «Електротранс» Кропивницької міської ради від 19 жовтня
2020 року № ЕТ/К-00122 ОСОБА_1 прийнятий на роботу з 20 жовтня 2020 року за трудовим договором від 19 жовтня 2020 року б/н на посаду охоронника КП «Електротранс» Кропивницької міської ради (а. с. 3, 48).
Наказом КП «Електротранс» Кропивницької міської ради від 30 квітня
2021 року № ЕТ/К-У43 ОСОБА_1 звільнено з посади охоронника
на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України у зв`язку
із закінченням строку трудового договору (а. с. 5, 45).
30 квітня 2021 року комісією КП «Електротранс» Кропивницької міської ради у складі: начальника відділу кадрів, старшого охоронника служби охорони, складено акт про те, що 30 квітня 2021 року у приміщенні відділу кадрів
КП «Електротранс» Кропивницької міської ради Щербакова С. М. - охоронника служби охорони було ознайомлено з наказом від 30 квітня
2021 року № ЕТ/К-У43 «Про припинення трудового договору» щодо його звільнення у зв`язку із закінченням строку трудового договору,
пункт 2 частини першої статті 36 КЗпП України. ОСОБА_1 з наказом ознайомився, але відмовився його підписувати (а. с. 44).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно
до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду
і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1
частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно
у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,
що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції
не відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи
на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.
За приписами частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір
є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до статті 21 КЗпП особливою формою трудового договору
є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності
та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей
і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема
як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору.
Згідно зі статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.
При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється за погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення
на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв`язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом
чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт).
Строк, на який працівник наймається на роботу, обов`язково має бути вказаний у наказі про прийняття на роботу, інакше буде вважатися,
що працівник прийнятий на роботу за безстроковим трудовим договором.
У трудовій книжці робиться запис без посилання на строковий характер трудових відносин.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення його строку (пункти 2 і 3
статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.
У вказаній нормі права передбачено підставу припинення трудового договору, що укладався на певний строк. А саме: у тих випадках, коли трудовий договір укладався до настання певного факту, такий договір вважається укладеним на певний строк. Тому настання обумовленого факту є підставою для припинення трудового договору у зв`язку з закінченням строку.
Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив, коли писав заяву про прийняття
на роботу за строковим трудовим договором. У цей же час він виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частиною першою статті 36 КЗпП України.
Чинним трудовим законодавством України не передбачено обов`язку власника повідомляти працівника про закінчення дії строкового трудового контракту.
Закінчення строку трудового договору (контракту) припиняє трудові відносини тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна зі сторін трудового договору - працівник чи власник або уповноважений ним орган. При такому волевиявленні однієї зі сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових відносин.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховний Суд від 31 липня
2020 року у справі № 757/34139/18-ц (провадження № 61-6954св19)
та від 16 листопада 2020 року у справі № 202/5741/18 (провадження
№ 61-22420св19).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що сторони при укладенні трудового договору обумовили його строк, з настанням якого договір буде припинено, зокрема до 29 січня 2021 року. За взаємною згодою сторін такий договір було пролонговано з 30 січня 2021 року до 30 квітня 2021 року.
У зв`язку із цим, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що позивач, написавши заяву про прийняття на роботу за строковою угодою, підтвердив таким чином свою волю на припинення трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач, звільнивши позивача у зв`язку із закінченням строку дії строкового трудового договору, діяв у межах та у відповідності
до норм чинного трудового законодавства, а позивачем не доведено порушення відповідачем вимог законодавства під час його звільнення.
Такі висновки суду першої інстанції є правильними, відповідають обставинам справи і ґрунтуються на вимогах закону.
Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі, судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду є законним
і обґрунтованим.
Установивши, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції в цій частині позовних вимог відповідно до статті 413 ЦПК України.
Керуючись статтями 400 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу комунального підприємства «Електротранс» задовольнити.
Постанову Кропивницького апеляційного суду від 29 березня 2022 року скасувати.
Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01 грудня 2021 року залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович