ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 404/5401/18

адміністративне провадження № К/9901/1571/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Гончарової І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 10.12.2018 (головуючий суддя Панченко О.М., судді Іванов С.М., Чередниченко В.Є.)

у справі № 404/5401/18

за позовом ОСОБА_1

до Львівської митниці ДФС

про визнання незаконною та скасування постанови у справі про порушення митних правил,

У С Т А Н О В И В :

10.08.2018 представник позивача звернувся до Кіровського районного суду м. Кіровограда з адміністративним позовом до Львівської митниці ДФС про визнання незаконною та скасування постанови № 3354/20900/18 від 10.07.2018 про накладення адміністративного стягнення у справі про порушення митних правил, передбачене ч. 3 ст. 470 Митного Кодексу України.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25.09.2018 позов повернуто позивачу.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач надіслав апеляційну скаргу безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.12.2018 апеляційну скаргу повернуто без розгляду, оскільки заявником апеляційної скарги було порушено порядок подачі апеляційної скарги відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

09.01.2019 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 10.12.2018 у справі № 404/5401/18.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до практики Верховного Суду (постанова від 17.12.2018 у справі №37/86, постанова від 19.07.2018 у справі №640/20036/17) особа, яка подає касаційну скаргу, вправі очікувати застосування норм процесуального законодавства, які надають їй право як безпосереднього подання апеляційної скарги до апеляційного суду, так і подання апеляційної скарги через місцевий суд. При поверненні апеляційної скарги без розгляду суд апеляційної інстанції виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права скаржника на судовий захист.

Відповідач процесуальним правом надати відзив на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Згідно з підпунктом 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Як вбачається з лексичного і семантичного аналізу наведеної норми, - структура першого речення допускає множинне її тлумачення.

В контексті наведеного, колегія суддів Верховного Суду вважає, що особа, яка подає скаргу, вправі очікувати застосування норм процесуального законодавства (статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України, підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України), які надають їй право як безпосереднього подання апеляційної скарги до апеляційного суду, так і подання апеляційної скарги через місцевий суд.

Застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства вимагає такого тлумачення підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, яке б гарантувало особі право на безпосереднє звернення із апеляційною скаргою до апеляційного суду відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки держава не вправі обмежувати права особи без мети захисту певного суспільного інтересу.

Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права та застосовує засади судочинства, серед яких забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.07.2018 у справі №640/20036/17, від 15.03.2019 у справі №2-а-7354/08.

Відповідно до частини 1 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Колегія суддів приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

З урахуванням вищевикладеного керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 10.12.2018 у справі №404/5401/18 скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіІ.А. Васильєва І.А. Гончарова В.П. Юрченко