Постанова

Іменем України

30 березня 2020 року

м. Київ

справа № 404/5481/18

провадження № 61-17079св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 квітня 2019 року в складі судді Варакіної Н. Б. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 08 серпня 2019 року в складі колегії суддів: Черненка В. В., Авраменко Т. М., Суровицької Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив виключити відомості про його батьківство з актового запису від 07 грудня 2006 року № 1167 Ленінського відділу реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов мотивований тим, що з 21 жовтня 2000 року по 01 квітня 2010 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, у період якого народились діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 лютого 2010 року з позивача на користь ОСОБА_2 на неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 стягнуто аліменти в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходів), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25 березня 2009 року до повноліття дітей, а з 29 квітня 2017 року продовжено стягнення на утримання доньки ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку до 20 листопада 2022 року.

Посилаючись на те, що він не може бути батьком ОСОБА_3 , оскільки на час її зачаття перебував у відрядженнях, ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 квітня 2019 року в задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, врахував, що висновком експерта від 18 грудня 2019 року № 403 молекулярно-генетичного дослідження встановлено 99, 99 % вірогідності батьківства ОСОБА_1 відносно ОСОБА_3 , а тому позовні вимоги про виключення з актового запису від 07 грудня 2006 року № 1167 відомостей про батьківство позивача є безпідставними.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 08 серпня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 квітня 2019 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скаргита узагальнення її доводів

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно не задовольнив клопотання про призначення повторної судово-медичної експертизи, оскільки судовий експерт Юрченко О. В., на його думку, не мала підготовки з судово-медичної імунології та необхідного свідоцтва про кваліфікацію судового експерта з правом проведення судово-медичної експертизи за спеціальністю «судово-медична імунологія». Після заявлення вказаного клопотання місцевий суд витребував у Бюро судово-медичної експертизи відомості про наявність у судового експерта Юрченко О. В. свідоцтва про її кваліфікацію, чим порушив норми процесуального права. Крім того, неотримання станом на 21 лютого 2019 року вказаної інформації стало підставою для відмови в задоволення повторного клопотання про призначення експертизи. Апеляційний суд мав можливість і повинен був усунути недоліки, допущені судом першої інстанції, шляхом задоволення клопотання позивача про призначення повторної судово-медичної генетичної експертизи, проте також безпідставно відмовив у його задоволенні.

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не подано.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2019 року відкрито провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У жовтні 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що у період з 21 жовтня 2000 року по 01 квітня 2010 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

Сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що її батьком є ОСОБА_1 , а матір`ю - ОСОБА_2 .

Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 лютого 2010 року з позивача на користь ОСОБА_2 на неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 стягнуто аліменти в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходів), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25 березня 2009 року до повноліття дітей, а з 29 квітня 2017 року продовжено стягнення на утримання доньки ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку до 20 листопада 2022 року.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25 вересня 2018 року у справі призначено судово-медичну експертизуз використанням аналізу ДНК, проведення якої доручено експертам Бюро судово-медичної експертизи головного управління охорони здоров`я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації. Поставлені перед експертом для вирішення питання: чи є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно висновку експерта від 18 грудня 2018 року № 403 молекулярно-генетичним дослідженням встановлено, що вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_1 відносно ОСОБА_3 складає величину не менш ніж 99,99 %. Таким чином, біологічне батьківство ОСОБА_1 відносно ОСОБА_3 практично доведено.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою-третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (частина восьма статті 7 СК України).

Частиною першою статті 126 СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до статті 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що предметом доказування у справах про оспорювання батьківства є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною.

Доводити відсутність кровного споріднення з дитиною можливо будь-якими допустимими доказами, у тому числі висновками судово-медичної, біологічної чи генетичної експертиз, при цьому для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла, тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини першої статті 108 ЦПК України експертиза проводиться у судовому засіданні або поза межами суду, якщо це потрібно у зв`язку з характером досліджень, або якщо об`єкт досліджень неможливо доставити до суду, або якщо експертиза проводиться за замовленням учасника справи.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, досліджуючи існування кровного споріднення між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , врахував висновок судово-медичного експерта від 18 грудня 2018 року № 403 із застосуванням молекулярно-генетичного дослідження, згідно якого вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_1 відносно ОСОБА_3 складає величину не менш ніж 99,99 % та практично доведено.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

Враховуючи вище викладене в сукупності, суди попередніх інстанцій правильно встановили характер спірних правовідносин та застосували норми матеріального права, які їх регулюють, дослідили висновок судового експерта від 18 грудня 2018 року № 403 молекулярно-генетичного дослідження, надавши йому оцінку з точки зору всебічності, повноти й об`єктивності експертного дослідження, у зв`язку з чим дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

При цьому суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для призначення у справі повторної експертизи з огляду на наступне.

Згідно з частиною другою статті 113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Згідно з роз`ясненими, що містяться в пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30 травня 1997 року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов`язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Істотними можуть визнаватися, зокрема, порушення, які призвели до обмеження прав обвинуваченого чи інших осіб. В ухвалі (постанові) про призначення повторної експертизи зазначаються обставини, які викликають сумніви у правильності попереднього висновку експерта. Проведення повторної експертизи може бути доручено тільки іншому експертові.

Обґрунтовуючи наявність підстав для призначення повторної експертизи у справі, відповідач посилався на те, що, на його думку, судовий експерт Юрченко О. В., яка проводила експертизу у справі, не мала необхідного свідоцтва про кваліфікацію судового експерта з правом проведення судово-медичної експертизи за спеціальністю «судово-медична імунологія».

Встановлено, що судовому експерту Юрченко О. В. наказом Одеського національного медичного університету від 08 січня 2015 року № 15-с підтверджено звання спеціаліста за спеціальністю «судово-медична імунологія» строком до 08 січня 2020 року, 16 грудня 2015 року їй присвоєно ІІІ кваліфікаційний клас судового експерта, а 04 грудня 2018 року вона отримала свідоцтво № 0016, яким підтверджено кваліфікацію судового експерта з правом проведення судово-медичної експертизи за спеціальністю «судово-медична імунологія», яке дійсне до 04 грудня 2023 року.

За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність у судового експерта Юрченко О. В. права на проведення судово-медичної експертизи, спрямованої на визначення біологічного батьківства.

Експертиза призначена та проведена відповідно до вимог закону. Доводи позивача, що експертний висновок є недостатньо обґрунтованим і суперечить іншим матеріалам справи, існують сумніви в його правильності, а під час призначення та проведення експертизи істотно порушено процесуальні норми є необґрунтованими та такими, що не підтверджені будь-якими належними доказами.

Враховуючи викладене вище в сукупності, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для призначення у справі повторної експертизи.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судів попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 квітня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 08 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді :В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. О. Кузнєцов