Постанова
Іменем України
22 вересня 2021 року
м.Київ
справа № 404/6109/19
провадження №61-10399св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого Синельникова Є.В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідачі: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Кропивницького, Головне управління майна та ресурсів Міністерства оборони України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Міністерство оборони України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Головного управління майна та ресурсів Міністерства оборони України на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда у складі судді Мохонько В. В. від 09 грудня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного судуу складі колегії суддів: Черненка В. В., Єгорової С. М., Чельник О. І., від 20 травня 2021 року.
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Кропивницький, Головного управління майна та ресурсів Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Міністерство оборони України, про зобов`язання подати клопотання про виключення з числа службового житла квартири та надання її для постійного проживання.
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що з 26 серпня 2005 року він перебуває на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов у Кіровоградському гарнізоні, а 31 жовтня 2017 року користується правом першочергового одержання житлових приміщень із складом сім`ї 3 (три) особи як учасник бойових дій.
29 грудня 2017 року було надано ордер на службове жиле приміщення за адресою: квартира АДРЕСА_1 , із сім`єю у складі 3 (трьох) осіб. Із січня 2018 року він та члени сім`ї зареєстровані і проживають у вказаній квартирі.
Позивач вказував, що станом на 01 серпня 2019 року він має календарну вислугу на військовій службі більше 20 років, а тому має право на отримання жилого приміщення для постійного проживання, або грошову компенсацію за належне йому для отримання жиле приміщення.
06 серпня 2019 року він подав рапорт до житлової комісії в/ч НОМЕР_1 про виключення квартири із числа службових та надання її для постійного проживання, як такому, що має вислугу на військовій службі більше 20 років.
Протокольним рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 08 серпня 2019 року № 12 вирішено виключити з числа службових квартиру АДРЕСА_1 для надання підполковнику ОСОБА_1 та членам його сім`ї вказаної квартири для постійного проживання. 13 серпня 2019 року він звернувся до начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м.Кропивницький з проханням подати клопотання на виключення з числа службових квартири та надати йому і членам його сім`ї вказану квартиру для постійного проживання, однак листом начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Кропивницький від 14 серпня 2019 року № 1346 йому відмовлено у внесенні клопотання про виключення квартири з числа службових із наданням її для постійного проживання. Відмова мотивована тим, що виключення з числа службових квартири та надання її для постійного проживання можливе за наявності вислуги на військовій службі не менше 25 календарних років, однак позивач вважав, що це суперечить вимогам чинних нормативно-правових актів.
В процесі розгляду справи позивачем було уточнено позовні вимоги з посиланням на те, що Квартирно-експлуатаційним відділом м.Кропивницький 16 вересня 2019 року за вих. № 1762 перший примірник його облікової справи разом зі списком розподілу (додаток 23) надано до Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України для перевірки та надання на розгляд комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, відповідно пункту 10 та в порядку, визначеному пунктами 3-7 розділу VII наказу Міністра оборони України від 31 липня 2018 року № 380 «Про затвердження Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 06 вересня 2018 року за № 1020/32472.
Перший примірник облікової справи знаходиться в Головному квартирно-експлуатаційному управлінні Збройних Сил України, результати розгляду комісією з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями невідомі.
Позивач вважав, що Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Збройних Сил України, у зв`язку з невнесенням належних документів на розгляд комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, порушуються його права та права членів його сім`ї на житло.
Із урахуванням зазначеного, позивач просив зобов`язати Головне управління майна та ресурсів надати перший примірник його облікової справи разом зі списком розподілу (додаток 23) на розгляд комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, відповідно до пункту 10 та в порядку, визначеному пунктами 3-7 розділу VII наказу Міністра оборони України від 31 липня 2018 pоку № 380 «Про затвердження Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями», з метою розгляду питання щодо виключення квартири АДРЕСА_2 та надання її ОСОБА_1 і членам його сім`ї для постійного проживання; зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ м.Кропивницький після погодження та затвердження подати до міської ради м. Кропивницького клопотання про виключення з числа службових вказаної квартири та надати йому і членам його сім`ї квартиру для постійного проживання.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 жовтня
2020 року в якості правонаступника відповідача Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України залучено Головне управління майна та ресурсів Міністерства оборони України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 грудня
2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов`язано Головне управління майна та ресурсів Міністерства оборони Українинадати перший примірник облікової справи ОСОБА_1 разом зі списком розподілу (додаток 23) на розгляд комісії з контролю
за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів
їх сімей жилими приміщеннями, відповідно пункту 10 та в порядку, визначеному пунктами 3-7 розділу VII наказу Міністра оборони України
від 31 липня 2018 pоку № 380 «Про затвердження інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями», з метою розгляду питання щодо виключення
з числа службових квартири АДРЕСА_1 і надання її ОСОБА_1 та членам його сім`ї для постійного проживання.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач є військовослужбовцем, перебуває на військовій службі, має календарну вислугу більше 20 років, перебуває на квартирному обліку, але постійного житла до цього часу не отримав. Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України, правонаступником якого є Головне управління майна та ресурсів, не подаючи перший примірник облікової справи ОСОБА_1 разом зі списком розподілу (додаток 23) на розгляд комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, відповідно пункту 10 та в порядку, визначеному пунктами 3-7 розділу VII наказу Міністра оборони України від 31 липня 2018 pоку № 380 «Про затвердження Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями», з метою розгляду питання щодо виключення з числа службових спірного житла та надання його позивачу і членам його сім`ї для постійного проживання, прямо порушує конституційні права позивача на житло та гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Внаслідок бездіяльності Головного управління майна та ресурсів позивач фактично позбавлений можливості реалізувати свої права на житло, що є порушенням житлових прав у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
У задоволенні позовних вимог до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Кропивницький про зобов`язання після погодження та затвердження подати до міської ради м. Кропивницького клопотання про виключення з числа службових спірної квартири відмовлено з посиланням на те, що такі вимоги є передчасними.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 20 травня 2021 року апеляційну скаргу Головного управління майна та ресурсів Міністерства оборони України залишено без задоволення, а рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 грудня 2020 року без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки позивач на момент звернення до суду мав вислугу на військовій службі 20 років 6 місяців 13 днів, користується пільгами, встановленими законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій, перебуває на квартирному обліку в Кіровоградському гарнізоні, з 31 жовтня 2017 року користується правом першочергового одержання житлового приміщення, а отже має право на забезпечення житлом, зокрема право на виключення житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
23 червня 2021 року Головне управління майна та ресурсів Міністерства оборони України подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда
від 09 грудня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду
від 20 травня 2021 року і ухвалити нове судове рішення про відмову
у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень Головне управління майна та ресурсів Міністерства оборони України зазначило порушення судами норм процесуального права, вказавши у касаційній скарзі, що суди необґрунтовано відхилили клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України).
Заявник стверджує, що Головним управлінням майна та ресурсів Міністерства оборони України надавалися до судів першої та апеляційної інстанції заперечення проти вимог позивача та клопотання про залучення Головного управління майна та ресурсів Міністерства оборони України по справі в якості сторони, які судом не були враховані. До Головного управління майна та ресурсів Міністерства оборони України позивачем не заявлено позовних у первісному позові. Судом першої інстанції не приймалося процесуального рішення щодо зміни процесуального статусу учасників справи.
Також заявник посилається на те, що обраний позивачем спосіб захисту свого права є безпідставним, адже позивачем не наведено підстав виникнення обов`язку Головного управління майна та ресурсів Міністерства оборони України чи будь-якої іншої особи надати перший примірник облікової справи разом із списком розподілу на розгляд комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилим приміщенням, яка не була залучена до участі у справі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2021 року справу за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Кропивницький, Головного управління майна та ресурсів Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Міністерство оборони України, про зобов`язання подати клопотання про виключення з числа службового житла квартири та надання її для постійного проживання призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відзив на касаційну скаргу у визначений судом строк не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно довідки командира військової частини НОМЕР_1 № 151 від 06 серпня 2019 року, станом на 01 серпня 2019 року вислуга підполковника ОСОБА_1 в календарному обчисленні складає 20 років та 15 днів, а в пільговому обчисленні складає 20 років 6 місяців та 13 днів.
29 грудня 2017 року ОСОБА_1 на склад сім`ї 3 особи: він, дружина ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 , отримав ордер на службове жиле приміщення № 73 на право зайняття жилого приміщення квартири АДРЕСА_3 .
Відповідно до довідок, виданих відділом реєстрації місця проживання особи Кропивницької міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зареєстровані з 03 січня 2018 року за адресою: квартира АДРЕСА_1 .
06 серпня 2019 року ОСОБА_1 подав рапорт до житлової комісії військової частини НОМЕР_1 про виключення квартири із числа службових та надання її для постійного проживання, як такому, що має вислугу на військовій службі 20 років і більше.
Підполковнику ОСОБА_1 15 серпня 2019 року Квартирно-експлуатаційним відділом м. Кропивницького видано довідку за № 257/1 про те, що він під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 перебуває на обліку громадян, які потребують покращення житлових умов з 26 серпня 2005 року.
Згідно витягу з протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 08 серпня 2019 року № 12, житловою комісією вирішено виключити квартиру АДРЕСА_1 з числа службових для надання підполковнику ОСОБА_1 та членам його сім`ї вказаної квартири для постійного проживання у складі сім`ї три особи на підставі клопотання Квартирно-експлуатаційного відділу м. Кропивницького за встановленим порядком.
08 серпня 2019 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 355 затверджено протокол житлової комісії військової частини НОМЕР_1 № 12 від 08 серпня 2019 року щодо виключення квартири АДРЕСА_1 з числа службових та надання підполковнику ОСОБА_1 та членам його сім`ї квартири за адресою: квартира АДРЕСА_1 , для постійного проживання у складі сім`ї із трьох осіб на підставі клопотання Квартирно-експлуатаційного відділу м. Кропивницького за встановленим порядком відповідно до абзацу 4 пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пункту 4 Розділу І, пункту 10 Розділу VII Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 380 від 31 липня 2018 року. Контроль за виконанням наказу покладено на заступника командира військової частини з морально-психологічного забезпечення.
13 серпня 2019 року позивач звернувся до начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Кропивницького з проханням надати клопотання про виключення з числа службових квартири АДРЕСА_1 та надати йому та членам його сім`ї зазначену квартиру для постійного проживання.
Листом начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м.Кропивницького від 14 серпня 2019 року у відповідь на заяву ОСОБА_1 від 13 серпня 2019 року повідомлено, що згідно розпорядження заступника Міністра оборони України за вих. № 303/4/508 від 12 березня 2019 року начальникам гарнізонів недоцільно подавати до квартирно-експлуатаційних відділів (частин районів) пропозиції щодо забезпечення постійним житлом військовослужбовців Збройних Сил України шляхом виключення жилих приміщень із числа службових, у яких вислуга на військовій службі становить менше 25 календарних років. На підставі вказаного Квартирно-експлуатаційний відділ м.Кропивницького вважав, що не має правових підстав щодо надання документів разом з обліковою справою на розгляд комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України у зв`язку з тим, що вислуга на військовій службі позивача становить менше 25 календарних років.
У листі тимчасово виконуючого обов`язки начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України, направленого заступнику Міністра оборони України, від 12 березня 2019 року вказано, що відповідно до наказу Міністерства оборони України від 31 січня 2019 року № 40 у Міністерстві оборони України проводиться експеримент із забезпечення службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України. З огляду на викладене та з метою створення службового житлового фонду у гарнізонах Збройних Сил України, пропонується доручати керівництву генерального штабу Збройних Сил України надати відповідні розпорядження стосовно не подання начальником гарнізонів до квартирно-експлуатаційних відділів (частин районів) пропозицій щодо забезпечення постійним житлом військовослужбовців Збройних Сил України шляхом виключення жилих приміщень із числа службових, у яких вислуга на військовій службі становить менше 25 календарних років.
У відповідності до пункту 3 наказу Міністра оборони України від 31 січня 2019 року № 40 «Про проведення експерименту із забезпечення службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України», під час проведення експерименту необхідно використовувати житлові приміщення, які не надано військовослужбовцям Збройних Сил України.
Відповідно до листа начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м.Кропивницького від 13 вересня 2019 року, адресованого начальнику Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України, надано для перевірки перші примірники облікових справ та для затвердження списки надання житлової площі для постійного проживання у військовій частині НОМЕР_1 за адресою: квартира АДРЕСА_1 , на військовослужбовця ОСОБА_4 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з положеннями пункту 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Відповідно до положення частини другої статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, не підлягають приватизації. Лише після вирішення питання про зняття з такого житла статусу службового, воно може бути приватизоване на умовах і в порядку, передбаченому Законом.
Частиною першою статті 118 Житлового кодексу Української РСР встановлено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.
Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081, а саме пунктом 3, встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
Забезпечення військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членів їх сімей житловими приміщеннями здійснюється шляхом: 1) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого; 2) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, виключеного з числа службового; 3) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб; 4) надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
У пункті 11 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями встановлено механізм виключення житлового приміщення з числа службового, передбачено, що виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно- експлуатаційного органу.
Пунктом 10 розділу VII Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 06 вересня 2018 року, передбачено, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу.
Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.
Судами встановлено, що листом начальника квартирно-експлуатаційного відділу м.Кропивницького від 13 вересня 2019 року начальнику Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України направлено для перевірки перші примірники облікових справ та для затвердження списків надання житлової площі для постійного проживання у військовій частині НОМЕР_1 , зокрема, за адресою: квартира АДРЕСА_1 , на військовослужбовця ОСОБА_4 .
Учасники справи не заперечували, що облікова справа ОСОБА_1 разом із списком надання житлової площі для постійного проживання шляхом виключення його із числа службових знаходилася у Головному квартирно-експлуатаційному управлінні Збройних Сил України, що створило перешкоди для реалізації права ОСОБА_1 на забезпечення житлом для постійного проживання.
Відповідно до статей 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, обґрунтовано виходив із того, що позивачем дотримано усі умови, що визначені нормативно-правовими актами для забезпечення житлом для постійного проживання, зокрема, він є військовослужбовцем, перебуває на військовій службі, має календарну вислугу на військовій службі більше 20 років, перебуває на квартирному обліку, а отже, має право на виключення житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання.
Суди обґрунтовано виходили із того, що Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України, правонаступником якого є Головне управління майна та ресурсів Міністерства оборони України, утримуючи перший примірник облікової справи ОСОБА_1 разом зі списком розподілу, не передаючи документацію на розгляд комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями для розгляду питання щодо виключення з числа службових спірної квартири та надання її позивачу і членам його сім`ї для постійного проживання, обмежує права позивача на забезпечення житлом, гарантовані Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Внаслідок бездіяльності Головного управління майна та ресурсів Міністерства оборони України Дорчинць М. М. та члени його родини фактично позбавлені можливості реалізувати свої права на житло, що не відповідає гарантіям, визначеним статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Подібні за змістом висновки висловленні у постановах Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 640/10473/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 636/1480/19, від 12 жовтня 2020 року, від 04 березня 2020 року у справі № 636/1514/19, від 16 червня 2021 року у справі № 636/5008/19, що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.
У листопаді 2019 року позивачем до суду першої інстанції було подано клопотання про уточнення позовних вимог, де він одним із відповідачів визначив Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України, правонаступником якого є Головне управління майна та ресурсів Міністерства оборони України.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 жовтня
2020 року в якості правонаступника відповідача Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України залучено Головне управління майна та ресурсів Міністерства оборони України.
Учасники справи, в тому числі і Міністерство оборони України, з приводу правонаступництва не заперечували.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій у частині задоволення позовних вимог, оскільки суди правильно застосували матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 400 402 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління майна та ресурсів Міністерства оборони Українизалишити без задоволення.
Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 грудня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 20 травня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. ХоптаВ. В. Шипович