№ 404/7203/17 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

21 січня 2021 року

м. Київ

справа №404/7203/17

провадження № 61-1059св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Управління комунальної власності Кіровоградської міської ради,

особа, що подала касаційну скаргу, - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 17 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Карпенка О. Л., Голованя А. М., Мурашка С. І., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Управління комунальної власності Кіровоградської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Управління комунальної власності Кіровоградської міської ради, про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою

АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що відповідно до рішення виконкому міської Ради народних депутатів

від 06 січня 1983 року № 67 йому та членам його сім`ї, а саме: дружині ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , сину ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочці ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , видано ордер від 02 лютого 1983 № 68 на право зайняття 3 кімнат у квартирі

АДРЕСА_2 .

Надалі адресу змінено у зв`язку з перейменуванням міста та вулиці, а саме: АДРЕСА_3 . Державна реєстрація права власності на квартиру не проведена.

У квартирі зареєстроване місце проживання позивача та ОСОБА_2 , але з 15 червня 2006 року відповідач у квартирі фактично не проживає, реєстрацію місця проживання не змінив, його особистих речей у квартирі немає.

Посилаючись на те, що він змушений сплачувати рахунки за комунальні послуги, виходячи з кількості зареєстрованих осіб у квартирі, та має труднощі в оформленні субсидії, у досудовому порядку врегулювати спір не вдалося, просить суд задовольнити позовні вимоги та визнати

ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою

АДРЕСА_4 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 травня

2018 року позов задоволено.

Визнано ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою

АДРЕСА_4 .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 фактично не проживає в квартирі з 15 червня 2006 року, що перешкоджає позивачу в реалізації права на вільне володіння, користування та розпорядження вказаним майном. Посилаючись на норми статей 316 317 ЦК України, статей 71 72 ЖК УРСР, суд зробив висновок про обґрунтованість позову, який підлягає задоволенню.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 17 грудня 2019 року рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 травня 2018 року скасовано.

Провадження у справі закрито.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що у день відкриття судом апеляційного провадження позивач ОСОБА_1 помер.

Враховуючи те, що на момент виникнення спору позивачу належало право користування квартирою з державного житлового фонду та похідне від нього право на звернення до суду з підстав, передбачених статтею 72 ЖК УРСР, а на час його смерті він мав право користування квартирою, то його право не входить до складу спадщини. Права і обов`язки позивача у спірних правовідносинах припинилися у зв`язку зі смертю, а тому процесуальне правонаступництво не настало.

У зв`язку із зазначеним, на підставі пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі.

При цьому судом апеляційної інстанції переглянуто рішення суду першої інстанції по суті спору та зроблено висновок про порушення судом норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення в частині не повідомлення належним чином про дату, час і місце засідання суду відповідача.

У матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення відповідача про час, дату та місце розгляду справи. Судові повістки, які були направленні йому, фактично не вручені і повернуті суду поштовим відділенням у зв`язку із закінченням строку зберігання, що не вважається належним повідомленням сторони у справі.

Крім того, встановивши, що відповідач не проживає у квартирі за місцем реєстрації з 15 червня 2006 року, суд першої інстанції не з`ясував причин довготривалої відсутності відповідача. Мотивувальна частина рішення суду не містить жодних висновків з цього питання. Поза увагою суду залишився той факт, що позивач не був власником квартири, в якій він проживав з відповідачем.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У січні 2020 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Кропивницького апеляційного суду від 17 грудня

2019 року, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2020 року відкрито провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

У лютому 2020 року справа № 404/7203/17 надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції зроблено помилковий висновок про те, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, оскільки суд із власної ініціативи, за відсутності клопотання учасників справи витребовував документи, зокрема, про реєстрацію права власності на квартиру.

Доводи інших учасників справи

У лютому 2020 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3 , у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

Відзив мотивовано безпідставністю доводів скарги та законністю і вмотивованістю оскаржуваного судового рішення, оскільки на час виникнення спірних правовідносин позивачу у справі, який помер під час апеляційного перегляду, належало право користування спірною квартирою, а тому суд обґрунтовано вважав, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Крім того, апеляційний суд встановив та належним чином звернув увагу на те, що при розгляді справи судом першої інстанції було порушено право ОСОБА_2 на доступ до суду, оскільки не було повідомлено про розгляд справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що рішенням виконкому міської Ради народних депутатів від 06 січня 1983 року № 67 ОСОБА_1 та членам сім`ї, а саме: дружині ОСОБА_4 , сину ОСОБА_5 , дочці

ОСОБА_6 , видано ордер від 02 лютого 1983 № 68 на право зайняття 3 кімнат у квартирі АДРЕСА_2 . (а. с. 5, 6)

Надалі адреса житла змінилася у зв`язку з перейменуванням:

АДРЕСА_5 .

Квартира не приватизована, державна реєстрація права власності не проведена, що підтверджується архівною довідкою обласного комунального підприємства «Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації». (а. с. 7)

У вказаній квартирі зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 , який відповідно до акта про непроживання від 12 жовтня 2017 року фактично в ній не проживає з 15 червня 2006 року. (а. с. 8)

Щодо інших членів сім`ї наймача, то дружина ОСОБА_4 померла

ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочка ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . (а. с. 11, 12, 13)

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підставі рішення органу приватизації міської ради міста Кропивницького від 14 серпня 2019 року

№ 52397 квартиру

АДРЕСА_1 , приватизовано ОСОБА_3 (а. с. 140)

Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира

АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_3 , право власності зареєстроване 28 серпня 2019 року. (а. с. 100),

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер позивач у справі ОСОБА_1 (а. с. 99).

Мотивувальна частина.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-ІХ від 15 січня 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, вивчивши аргументи, викладені у відзиві, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.

Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.

Таким чином, процесуальне правонаступництво настає в таких випадках: 1) у разі смерті фізичної особи чи припинення юридичної особи; 2) заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні; 3) в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір.

Правонаступництвом у матеріальних правовідносинах є перехід прав або обов`язків їх учасника до іншої особи внаслідок певних юридичних фактів, у результаті яких один з учасників правовідносин вибуває з них і замінюється іншою особою.

У справі, що переглядається, встановлено, що позивач ОСОБА_7

помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто під час апеляційного провадження у справі.

На час розгляду справи у суді першої інстанції ОСОБА_7 був користувачем неприватизованої квартири

АДРЕСА_1 .

Предметом спору у цій справі є право користування відповідачем квартирою, яка не перебувала у власності з підстав, передбачених статтями 71 72 ЖК Української РСР.

Відповідно до частини четвертої статті 25 ЦК Україницивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема:

1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Спірні правовідносини щодо визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, нерозривно пов`язані з особою позивача, а тому правильним є висновок апеляційного суду про те, що правонаступництво в цьому випадку не допускається.

Аналогічний висновок щодо застосування норми права у спірних правовідносинах викладено в постановах Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 521/13728/18, від 22 квітня 2020 року у справі

№ 2-105/06, від 10 травня 2018 року у справі № 2-1617/2010, що свідчить про сталість судової практики.

З огляду на зазначене, доводи касаційної скарги про помилковість висновку апеляційного суду стосовно того, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва, є безпідставними та відхиляються Верховним Судом.

Відповідно до частини першої статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

У випадку, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі (пункт 7 частини першої статті 255 ЦПК України).

Верховний Суд також звертає увагу на те, що якщо суд першої інстанції ухвалив законне й обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для його скасування в апеляційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі (частина третя статті 377 ЦПК України).

Тобто, перш ніж скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі в зв`язку зі смертю фізичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, суд апеляційної інстанції має з`ясувати і зазначити в судовому рішенні, в чому полягає незаконність чи необґрунтованість ухваленого судом першої інстанції у справі рішення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції переглянув рішення суду першої інстанції на предмет законності і обґрунтованості та вважав, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, встановивши, що відповідач не проживає у квартирі за місцем реєстрації з 15 червня 2006 року, суд першої інстанції не з`ясував причин довготривалої відсутності відповідача. Мотивувальна частина рішення суду не містить жодних висновків з цього питання. Поза увагою суду лишився той факт, що позивач не був власником квартири, в якій він проживав з відповідачем.

Крім того, зроблено висновок про порушення судом норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення в частині не повідомлення належним чином про дату, час і місце засідання суду відповідача.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, апеляційний суд зробив висновки про незаконність і необґрунтованість рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 травня 2018 року, а тому, враховуючи, що настала смерть фізичної особи - позивача у справі, а також те, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва, суд правомірно закрив провадження у справі.

Доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки суд із власної ініціативи, за відсутності клопотання учасників справи витребовував документи, зокрема, про реєстрацію права власності на квартиру, є безпідставними, оскільки суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, зазначені доводи спростовуються матеріалами справи, у яких міститься клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_8 про витребування доказів стосовно приватизації спірної квартири.

Таким чином, аргументи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції, який забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, та не спростовують того, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації»).

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду апеляційної

інстанції - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 17 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: А. А. Калараш

Є. В. Петров

О. С. Ткачук