ПОСТАНОВА

Іменем України

31 січня 2020 року

Київ

справа №405/1504/17 (2-а/405/53/17)

адміністративне провадження №К/9901/15689/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Уханенка С. А.,

суддів Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,

розглянувши у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №2 батальйону Управління патрульної поліції у м. Кременчук Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Гусака Віталія Олександровича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, провадження за якою відкрито

за касаційною скаргою інспектора роти №2 батальйону Управління патрульної поліції у м.Кременчук Департаменту патрульної поліції Гусака Віталія Олександровича на постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 липня 2017 року (головуючий суддя Шевченко І.М.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року (головуючий суддя Сафронова С.В., судді Чепурнов Д.В., Мельник В.В.),

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора роти №2 батальйону Управління патрульної поліції у м. Кременчук Департаменту патрульної поліції (далі УПП у м. Кременчук ДПП) лейтенанта поліції Гусака В.О., в якому просив визнати протиправними дії відповідача та скасувати постанову від 09 березня 2017 року серії АР №816691 про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП).

2. Позов обґрунтовано тим, що позивач не порушував правил дорожнього руху, оскільки не їхав по смузі для маршрутних транспортних засобів. Однак, відповідач не врахував його пояснення при складанні оскаржуваної постанови та, за відсутності правових підстав, притягнув позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, склад якого передбачений частиною третьою статті 122 КУпАП.

ІІ. Встановлені судами обставини справи

3. 09 березня 2017 року о 05 год 12 хв ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом CHEVROLET (державний номер НОМЕР_1 ) по вулиці Небесної Сотні у місті Кременчуці, рухався дорогою по смузі, на яку поширено дію дорожнього знаку 5.8 «Дорога зі смугою для руху маршрутних транспортних засобів», чим порушив вимоги підпункту 17.1 пункту 17 Правил дорожнього руху України.

4. За вказаним фактом, інспектором роти №2 батальйону УПП в м. Кременчуці ДПП лейтенантом поліції Гусаком В.О. 09 березня 2017 року складено постанову серії АР №816691 у справі про адміністративне правопорушення, у якій ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене частиною третьою статті 122 КУпАП і накладено 510,00 грн штрафу.

5. ОСОБА_1 заперечував керування транспортним засобом у зоні дії знаку 5.8 «Дорога зі смугою для руху маршрутних транспортних засобів», посилаючись на відсутність будь-яких доказів, що підтверджують ці обставини та звертав увагу суду на те, що у резолютивній частині постанови відсутній запис про визнання його винним у порушенні вимог частини третьої статті 122 КУпАП.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення.

6. Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року, позов задоволено. Визнано протиправними дії відповідача. Скасовано постанову інспектора УПП у м.Кременчуці ДПП Гусака В.О. від 09 березня 2017 року АР №816691 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене частиною третьою статті 122 КУпАП та закрито провадження у адміністративній справі.

7. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивача притягнуто за відсутності правових підстав, оскільки відповідачем не надано жодного доказу, що підтверджує вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги та аргументи сторін.

8. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, інспектор роти №2 батальону УПП у м.Кременчуці ДПП Гусак В.О. подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нову постанову про відмову у позові.

9. Заявник вказав, що позивача притягнуто до відповідальності з дотриманням процедури, встановленої нормами КУпАП та у межах повноважень, визначених Законом України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про національну поліцію».

10. Вирішуючи спір, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обставинам справи, не розглянув клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи на стороні відповідача УПП у м. Кременчук ДПП та не витребував відеозапис з камери поліцейського, яким зафіксовано саме порушення та пояснення ОСОБА_1 , чим порушив норми статей 53 та 71 КАС України (у редакцій, чинній на час розгляду справи судом).

11. Перевіряючи рішення суду першої інстанції та залишаючи його без змін, суд апеляційної інстанції не перевірив доводи відповідача про не вирішення судом першої інстанції його клопотання про залучення третьої особи, не надав належної правової оцінки відеозапису з камери поліцейського, доданого до матеріалів апеляційної скарги.

12. У порушення вимог пункту 3 частини першої статті 163 КАС України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, у судовому рішенні не наведено мотивів неврахування наданих відповідачем доказів та відсутні будь-які висновки щодо наданого відеозапису, який свідчить про визнання позивачем своєї вини, на якому він не заперечує рух у зоні дії знаку 5.8 «Дорога зі смугою для руху маршрутних транспортних засобів».

13. Ухвалою Вищого адміністративного суду від 10 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою інспектора роти №2 батальону УПП у м.Кременчуці ДПП Гусака В.О.

14. Заперечення на касаційну скаргу від ОСОБА_1 не надійшли.

15. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» КАС України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

16. Вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у лютому 2018 року.

17. Предметом спору у зазначеній справі є правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

V. Джерела права й акти їх застосування

18. Частинами першою другою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

19. Статтею 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться у межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

20. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

21. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

22. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.

23. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що притягнення особи до адміністративної відповідальності здійснюється за умови повного з`ясування усіх обставин вчинення нею адміністративного правопорушення та виявлення причин, що спричинили його вчинення. Для притягнення особи до адміністративної відповідальності не достатньо лише встановлення факту вчинення нею порушення, оскільки застосування передбачених нормами КУпАП заходів впливу, можливе лише за умови відсутності обставин, визначених статтями 17 247 КУпАП та у разі, якщо вина особи повністю доведена належними та допустимими доказами.

24. Відповідно до статті 159 КАС України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

25. Межі перегляду судом апеляційної інстанції судового рішення суду першої інстанції визначались статтею 195 КАС України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року. Зазначена норма, зокрема, передбачала, що суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи та за певних умов надати оцінку доказам, що не досліджувалися у суді першої інстанції.

26. З 15 грудня 2017 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі КАС України у редакції Закону № 2147-VIII).

27. Аналогічні вимоги до судового рішення встановлено статтею 242 КАС України у редакції Закону № 2147-VIII. Зокрема, критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначені в цій нормі, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

28. З огляду на приписи зазначеної норми процесуального закону, обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами. Це означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок.

29. Статтею 308 КАС України у редакції Закону №2147-VIII визначено межі перегляду судом апеляційної інстанції. Так, відповідно до частини першої цієї норми суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина друга). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина третя). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина четверта).

VI. Позиція Верховного Суду

30. Отже, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеню вини, прийняттю рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, передує своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування усіх обставин. Вирішуючи такі спори, суд має виходити з обставин, встановлених суб`єктом владних повноважень при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, характеру виявленого проступку та мотивів, за яких його вчинено.

31. Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з мотивів недоведеності вини позивача та відсутності доказів, що це підтверджують. Водночас клопотання відповідача щодо залучення УПП у м.Кременчуці ДПП до участі у справі в якості третьої особи та його доводи щодо необхідності витребування судом відеозапису судом не вирішено і мотиви з цього приводу у судовому рішенні відсутні.

32. Перевіряючи рішення суду першої інстанції та залишаючи його без змін, апеляційний суд не звернув уваги на допущенні судом першої інстанції порушення норм процесуального закону та не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги відповідача щодо не вирішення судом його клопотання про залучення третьої особи до участі у справі та витребування доказів. Крім того, у судовому рішенні відсутні мотиви щодо прийняття чи відмови у прийнятті відеозапису з нагрудної відеокамери, який інспектор УПП у м.Кременчуці ДПП Гусака В.О. додав до матеріалів апеляційної скарги (а.с. 47), як доказ на підтвердження правомірності своїх дій.

33. Підпунктом 1 частини другої статті 353 КАС України встановлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

34. Частиною четвертою статті 353 КАС України встановлено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

35. За таких обставин, ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

VІI. Судові витрати

36. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 3 341 345 349 353 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу інспектора роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції у м. Кременчук Департаменту патрульної поліції Гусака Віталія Олександровича задовольнити частково.

2. Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до Третього апеляційного адміністративного суду.

3. Судові витрати не розподіляються.

4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий: С.А. Уханенко

Судді:О.В. Кашпур

О.Р. Радишевська