ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 405/4174/16-а

касаційне провадження № К/9901/42661/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Прокопчук Т.С.; судді - Чабаненко С.В., Шлай А.В.)

у справі № 405/4174/16-а

за позовом ОСОБА_1

до виконуючого обов`язки начальника Кіровоградської митниці ДФС Скібіцького Євгенія Георгійовича

про скасування постанови у справі про порушення митних правил,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ; позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до виконуючого обов`язки начальника Кіровоградської митниці ДФС Скібіцького Євгенія Георгійовича (далі - митниця; відповідач) про скасування постанови від 19 квітня 2016 року у справі про порушення митних правил № 38/90100/16, якою його визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною третьою статті 481 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - МК України) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн.

Ленінський районний суд м. Кіровограда постановою від 09 березня 2017 року позов задовольнив, дійшовши висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 481 МК України, оскільки він не мав умислу на вчинення цього правопорушення, а у зв`язку з дією непереборної сили не мав можливості виконати вимоги закону.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 21 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове - про відмову в задоволенні позовних вимог, вказавши, що перебування позивача на стаціонарному лікуванні в медичних закладах не є обставиною непереборної сили в розумінні пункту 2 Розділу VIII Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 травня 2012 року № 657, та не є підставою для звільнення ОСОБА_1 від застосування до нього заходів відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язання згідно з частиною першою статті 460 МК України.

ОСОБА_1 звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року та залишити в силі постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 09 березня 2017 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що до вересня 2016 року безперервно перебував на лікуванні в різних медичних закладах із забороною здійснення управління транспортним засобом, про що постійно інформував митницю з наданням підтверджуючої медичної документації.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 17 жовтня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1

06 листопада 2017 року від відповідача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

21 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що 18 травня 2014 року у митному режимі «тимчасове ввезення» через зону спрощеного контролю «зелений коридор» ОСОБА_1 на митну територію України через митний пост «Ягодин» Волинської митниці ДФС ввезено автомобіль марки «BMW 320D», 2001 року випуску, кузов (VIN) НОМЕР_1 , литовський реєстраційний номер НОМЕР_2 , терміном на один рік, до 18 травня 2015 року.

02 квітня 2015 року позивач звернувся до митниці з повідомленням про неможливість своєчасного вивезення зазначеного транспортного засобу за межі території України внаслідок захворювання з наданням підтверджуючих документів про стан здоров`я.

В подальшому листами від 02 вересня 2015 року, від 14 вересня 2015 року, від 25 грудня 2015 року, від 01 лютого 2016 року, від 02 лютого 2016 року, від 02 березня 2016 року, від 11 березня 2016 року, від 28 березня 2016 року, від 31 березня 2016 року ОСОБА_1 повторно інформував відповідача щодо неможливості вивезення транспортного засобу у зв`язку з наявністю в нього хвороби з наданням відповідних медичних документів.

Проте, 06 квітня 2016 року головним державним інспектором відділу провадження у справах про порушення митних правил управління боротьби з митними правопорушеннями відповідача складено протокол про порушення позивачем частини третьої статті 481 МК України, за результатами розгляду якого виконуючим обов`язки начальника митниці ОСОБА_2 19 квітня 2016 року прийнято оскаржувану постанову, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною третьою статті 481 МК України, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно з частинами третьою, п`ятою статті 380 МК України тимчасове ввезення громадянами-резидентами на митну територію України інших транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року під письмове зобов`язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, та із застосуванням до них заходів гарантування, передбачених розділом X цього Кодексу.

Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування повинні бути вивезені за межі митної території України з дотриманням строків, установлених відповідно до вимог цього Кодексу, або поміщені у митні режими відмови на користь держави, знищення або руйнування чи можуть бути оформлені для вільного обігу на митній території України за умови сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

Частиною третьою статті 481 МК України передбачено, що перевищення строку тимчасового ввезення товарів на митну територію України або строку тимчасового вивезення товарів за межі митної території України більше ніж на десять діб тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Водночас за правилами частини першої статті 460 МК України вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (стаття 489 МК України).

У справі, яка розглядається, судом встановлено, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні в медичних закладах у період з 12 березня 2015 року по 24 березня 2015 року та з 29 січня 2016 року по 08 лютого 2016 року, а також у період з 09 лютого 2016 року - на обліку в лікаря невропатолога із забороною здійснення управління автотранспортом та переміщення на автотранспорті на великі відстані на тривалий час до вересня 2016 року.

Наведені обставини підтверджено належною медичною документацією, яка скеровувалася ОСОБА_1 на адресу митниці з відповідними повідомленнями про неможливість вивезення транспортного засобу.

А відтак висновок суду першої інстанції про те, що позивач не мав умислу на вчинення розглядуваного правопорушення, а хвороба та перебування на лікуванні є дією непереборної сили, внаслідок якої ОСОБА_1 і не зміг вчасно вивезти транспортний засіб за межі митної території України, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд скасував постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 09 березня 2017 року, яка відповідає закону.

Згідно зі статтею 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 341 345 349 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року скасувати.

Постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 09 березня 2017 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова