Постанова

Іменем України

14 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 405/5925/18

провадження № 61-14465св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Управління земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища Міської ради м. Кропивницького,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Міська рада м. Кропивницького,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 06 листопада 2019 року у складі судді Драного В. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 26 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Мурашка С. І., Голованя А. М., Карпенка О. Л.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Управління земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища Міської ради м. Кропивницького, третя особа - Міська рада м. Кропивницького, про скасування кадастрових номерів на земельну ділянку, державного акта на землю та рішення міської ради.

Позовну заяву мотивовано тим, що відповідно до договору купівлі-продажу від 24 серпня 1964 року № 2-5957 батько позивача ОСОБА_3 купив у ОСОБА_4 будинок з надвірними будівлями, який розташований на

АДРЕСА_1 складається з двох кімнат, загальною жилою площею 19,80 кв. м, та надвірних будівель, розташованих на земельній ділянці розміром 1 023,4 кв. м.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13 вересня 2012 року спадкоємцем зазначеного у заповіті майна, а саме земельної ділянки розміром 1 014,6 кв. м в межах згідно планом, переданої для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та ведення особистого підсобного господарства, розташованої на території АДРЕСА_1 , є дочка ОСОБА_3 ОСОБА_2 .

Відповідно до довідки ОКП «Кіровоградське ООБТІ» про належність нерухомого майна від 29 червня 2012 року № 79955, загальна площа земельної ділянки на АДРЕСА_1 , складає 503,9 кв. м.

Згідно із витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 29 серпня 2012 року № 35323925 ОКП «Кіровоградське ООБТІ», наданого ОСОБА_2 , площа земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , становить 503,9 кв. м.

12 травня 1975 року на підставі акта від 22 квітня 1975 року, складеного Управлінням головного архітектора м. Кіровограда щодо вказаної земельної ділянки, було укладено договір про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку на праві особистої власності № НОМЕР_1 .

Відповідно до цього договору на підставі рішення Виконавчого комітету Ленінської районної Ради депутатів трудящих м. Кіровограда від 07 квітня 1975 року № 235 про відвід земельної ділянки ОСОБА_1 надано на праві безстрокового користування земельну ділянку на АДРЕСА_1 , загальною площею 450 кв. м.

При цьому земельна ділянка, загальною площею 450 кв. м, на АДРЕСА_1 , яка надана в законному порядку ОСОБА_1 на праві безстрокового користування, входить до складу земельної ділянки, площею 1 023,4 кв. м, на АДРЕСА_1 .

16 травня 1975 року Кіровоградським обласним відділом у справах будівництва та архітектури ОСОБА_1 надано дозвіл № 61 на виконання будівельних робіт зі спорудження індивідуального жилого будинку з надвірними будівлями на присадибній ділянці АДРЕСА_1 на підставі генерального плану, затвердженого головним архітектором м. Кіровограда, від 07 квітня 1975 року № 235.

До вищезазначеного дозволу доданий Генеральний план земельної ділянки площею 450 кв. м на АДРЕСА_1 та планувальне завдання на забудову, видане громадянину ОСОБА_1 на підставі рішення Виконавчого комітету Ленінської районної Ради депутатів трудящих м. Кіровограда від 07 квітня 1975 року № 235.

Відповідно до зазначеного Генерального плану належність домоволодіння АДРЕСА_1 позивачу підтверджується викопіюванням з генерального плану міста, відповідно до якого земельна ділянка, площею 450 кв. м, на АДРЕСА_1 розташована між земельними ділянками з адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 ; планом будівлі на АДРЕСА_1 ; садибним планом (схемою) за цією ж адресою; проведеною на місці фотофіксацією розташування домоволодінь АДРЕСА_1 саме в такій послідовності, з відповідними практично рівними земельними ділянками за наявності огороджувальних парканів.

Житловий будинок позивача, розташований на земельній ділянці, загальною площею 449,5 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 1/2 частка будинку належить позивачу, а по 1/4 частці - дітям позивача сину ОСОБА_5 та дочці ОСОБА_6 .

Відповідно до державного акта на право приватної власності на землю від 11 серпня 1998 року серії КР № 00008932, виданого на підставі рішення третьої сесії Кіровоградської міської ради двадцять третього скликання від 10 червня 1998 року № 24 «Про приватизацію земельних ділянок індивідуальної забудови» з доданим списком як додатком до зазначеного рішення міської ради, земельна ділянка розміром 1 014,6 кв. м, яка розташована на території АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_3 .

Відповідно до наданої ОСОБА_2 відділом Держгеокадастру копії технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі, загальною площею 0,1015 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та ведення особистого селянського господарства на АДРЕСА_1 , яка з позивачем як з представником суміжної земельної ділянки не узгоджувалась, зазначеній земельній ділянці присвоєні кадастрові номери 3510100000:48:432:0035 та 351010000:48:432:0036 від 08 жовтня 2012 року.

Присвоєння кадастрового номеру ОСОБА_2 щодо земельної ділянки, на якій розташований особистий жилий будинок позивача, а також наявні всі документи щодо виділення та володіння земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , порушує право ОСОБА_1 на вільне володіння, користування та розпорядження наданою у безстрокове користування позивачу земельною ділянкою, загальною площею 449,5 кв. м.

Оскільки кадастрові номери не відповідають як дійсним обставинам справи, так і місцям проживання позивача та ОСОБА_2 з наявними земельними ділянками, позивач вимушений звернутися до суду за захистом порушеного права.

Крім того, ОСОБА_2 отримала державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, площею 1 014,6 кв. м, з присвоєнням кадастрових номерів, до складу якої ввійшла належна позивачу на праві безстрокового користування земельна ділянка.

Отримання та видача кадастрових номерів 3510100000:48:432:0035, 3510100000:48:432:0036 та державного акта на право приватної власності на землю від 11 серпня 1998 року серії КР № 00008932, виданого на підставі рішення третьої сесії Кіровоградської міської ради двадцять третього скликання від 10 червня 1998 року № 24 «Про приватизацію земельних ділянок індивідуальної забудови», відбулось з порушенням законодавчо встановленої процедури.

Про порушене право позивач дізнався восени 2017 року від ОСОБА_2 , яка повідомила, що отримала кадастрові номери на земельну ділянку, зокрема й на ту землю, де знаходиться будинок позивача.

З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог ОСОБА_1 просив суд:

- скасувати кадастрові номери 3510100000:48:432:0035 від 08 жовтня 2012 року та 3510100000:48:432:0036 від 08 жовтня 2012 року, помилково присвоєні земельній ділянці, площею 0,1015 га, до якої входить земельна ділянка, площею 449,5 кв. м, на якій розташований житловий будинок ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 ;

- скасувати державний акт на право приватної власності на землю від 11 серпня 1998 року серії КР № 00008932;

- скасувати рішення третьої сесії Кіровоградської міської ради двадцять третього скликання від 10 червня 1998 року № 24 «Про приватизацію земельних ділянок індивідуальної забудови» з доданим списком як додатком до зазначеного рішення міської ради.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 06 листопада 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не зазначено, не доведено та не підтверджено належними і допустимими доказами, у чому саме полягає порушення його прав у зв`язку із присвоєнням земельній ділянці, яка належить ОСОБА_2 , кадастрових номерів 3510100000:48:432:0035 та 3510100000:48:432:0036.

Державний акт виданий на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , а домоволодіння позивача розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , і не входить до земельної ділянки, площею 1 014,6 кв. м, яка належала ОСОБА_3 .

Рішення третьої сесії Кіровоградської міської ради двадцять третього скликання від 10 червня 1998 року № 24 «Про приватизацію земельних ділянок індивідуальної забудови», яким вирішено передати у приватну власність земельні ділянки декільком особам, де у додатку до рішення ОСОБА_3 зазначений під № 110, стосується також інших осіб, а не лише одного батька позивача ОСОБА_3 .

Крім того, позивач просить скасувати рішення Кіровоградської міської ради, проте вказана позовна вимога заявлена до Управління земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища Міської ради м. Кропивницького, яке є неналежним відповідачем у справі.

Зокрема, позивачем не доведено та не надано належних та допустимих доказів, на підставі яких суд встановив би наявність порушення прав позивача.

Також суд першої інстанції зазначив, що відсутність встановлення факту порушення, невизнання або оспорення права позивача виключає застосування у спорі положення законодавства про позовну давність, оскільки позовна давність у передбачених законом випадках застосовується судом лише у випадку обґрунтованості позовних вимог.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 26 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 06 листопада 2019 року змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що позивач оспорює дії органів, які погоджували та встановлювали в натурі межі земельної ділянки, надавали дозвіл на розробку та затверджували технічну документацію на земельні ділянки, а також здійснили державну реєстрацію новостворених земельних ділянок з присвоєнням їм кадастрових номерів.

Однак, пославшись на порушення прав щодо земельної ділянки на АДРЕСА_1 , позивач не залучив до участі у справі відповідні органи, які, на його думку, порушили його право, зокрема державного кадастрового реєстратора Держгеокадастру.

Крім того, позивач просив скасувати державний акт про право приватної власності на землю від 11 серпня 1998 року серії КР № 00008932 та рішення Кіровоградської міської ради від 10 червня 1998 року № 24 «Про приватизацію земельних ділянок індивідуальної забудови», однак не залучив до участі у справі правонаступника Кіровоградської міської ради - Міську раду міста Кропивницького.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з підстав пред`явлення позовних вимог до неналежного відповідача та незалучення всіх належних відповідачів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

29 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 06 листопада 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 26 серпня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у позові, не проаналізувавши порушення прав ОСОБА_1 . У зв`язку з цим апеляційний суд не застосував до спірних правовідносин положення статей 22 23 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 41 Конституції України.

Відмовляючи у задоволенні позову з підстав пред`явлення позову не до всіх учасників спірних правовідносин, суд не звернув уваги на зміст статей 15 16 ЦК України та статті 4 ЦПК України, якими гарантовано право особи на звернення до суду за захистом порушеного права.

Позов було пред`явлено, у тому числі, до Управлінння земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища Міської ради м. Кропивницького, яке є самостійною юридичною особою.

Будучи залученою до участі у справі у якості третьої особи, Міська рада м. Кропивницького була обізнана про розгляд справи, а вирішення спору не порушувало її прав та законних інтересів.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у січні 2021 року, ОСОБА_2 заперечувала проти доводів заявника, просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 06 листопада 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 26 серпня 2020 року залишено без руху для зазначення в касаційній скарзі обов`язкових підстав касаційного оскарження та сплати судового збору.

У листопаді 2020 року заявником у встановлений судом строк зазначені недоліки касаційної скарги усунуто, судовий збір сплачено.

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано із Ленінського районного суду м. Кіровограда цивільну справу № 405/5925/18.

Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Згідно з актом від 22 квітня 1975 року та на підставі рішення Виконкому Ленінської районної Ради депутатів трудящих м. Кіровограда від 07 квітня 1975 року № 235 ОСОБА_1 було виділено в натурі земельну ділянку, загальною площею 450,0 кв. м, яка розташована на АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 16).

Відповідно договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності від 12 травня 1975 року на підставі рішення Виконкому Ленінської районної Ради депутатів трудящих м. Кіровограда від 07 квітня 1975 року № 235 ОСОБА_1 було виділено на праві безстрокового користування земельну ділянку, загальною площею 450,0 кв. м, яка розташована на АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 17-18).

Кіровоградським обласним відділом у справах будівництва та архітектури ОСОБА_1 надано дозвіл від 16 травня 1975 року № 61 на виконання будівельних робіт зі спорудження індивідуального жилого будинку з надвірними будівлями на присадибній ділянці АДРЕСА_1 на підставі генерального плану, затвердженого головним архітектором м. Кіровограда, від 07 квітня 1975 року № 235 і договору про право забудови, укладеного на підставі рішення Виконкому Ленінської районної Ради депутатів трудящих м. Кіровограда від 07 квітня 1975 року № 235. Строк завершення робіт встановлений до 07 квітня 1978 року (т. 1, а. с. 19).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15 лютого 2013 року, індексний номер 517099, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 1/2 частки на праві приватної спільної часткової власності зареєстровано за позивачем ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 33).

Згідно з витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08 жовтня 2013 року, індексний номер 10478161, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 1/4 частки на праві приватної спільної часткової власності зареєстровано за ОСОБА_5 (т. 1, а. с. 34).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08 жовтня 2013 року, індексний номер 10470730, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 1/4 частки на праві приватної спільної часткової власності зареєстровано за ОСОБА_6 (т. 1, а. с. 35).

Рішенням Кіровоградської міської ради від 10 червня 1998 року № 24 передано безкоштовно у приватну власність земельні ділянки, надані для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), садівництва і гаражного будівництва, площею та розмірами, визначеними при встановлені меж в натурі (на місцевості), з видачею державних актів на право приватної власності на землю згідно з додатками 1.2 (т. 1, а. с. 108).

У додатку до вказаного рішення у списку громадян, яким безкоштовно передані земельні ділянки у приватну власність та постійне користування в м. Кіровограді після проведення інвентаризації земельної ділянки, під № 110 вказаний ОСОБА_3 , якому виділена земельна ділянка на АДРЕСА_1 , площею 1 014,6 кв. м (т. 1, а. с. 109).

Відповідно до державного акта на право приватної власності на землю від 11 серпня 1998 року серії КР № 00008932, виданого на підставі рішення третьої сесії Кіровоградської міської ради двадцять третього скликання від 10 червня 1998 року № 24 «Про приватизацію земельних ділянок індивідуальної забудови» з доданим списком як додатком до зазначеного рішення міської ради, земельна ділянка, розміром 1 014,6 кв. м, яка розташована на території АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 22 лютого 2012 року Міським відділом по державній реєстрації смертей Головного управління юстиції у Кіровоградській області (т. 1, а. с. 12).

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 13 вересня 2012 року, посвідченим державним нотаріусом Першої Кіровоградської державної нотаріальної контори Усач Т. А., зареєстрованим у реєстрі за

№ 4-22, ОСОБА_2 на підставі заповіту від 12 травня 1983 року отримала у спадщину після смерті ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 1 014,6 кв. м, що розташована на АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 13).

Відповідно до кадастрового плану земельній ділянці, загальною площею 0,1015 га, за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебуває у власності ОСОБА_2 , присвоєно кадастрові номери 3510100000:48:432:0035 та 3510100000:48:432:0036 (т. 1, а. с. 43, 44).

Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 22 серпня 2013 року, серія НОМЕР_3 , ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 3510100000:48:432:0036, площею 0,0175 га (т. 1, а. с. 67).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22 серпня 2013 року, серії НОМЕР_4 , ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 3510100000:48:432:0035, площею 0,084 га (т. 1, а. с. 68).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 369/6516/16-ц (провадження

№ 61-1796св17) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що постанова Кропивницького апеляційного суду від 26 серпня 2020 року та рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 06 листопада 2019 року в його не зміненій частині в цілому відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій, з урахуванням мотивувальної частини постанови суду апеляційної інстанції, фактично виходили з неналежного суб`єктного складу відповідачів у справі.

Такий висновок судів є правильним.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (частини перша та друга статті 4 ЦПК України).

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18)).

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що обрання способу захисту є правом особи, яка звертається до суду. Визначення того, чи є обраний особою спосіб захисту ефективним, - належить суду.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження

№ 12-158гс8).

У постановах Верховного Суду України від 19 червня 2013 року у справі № 6-57цс13, від 22 травня 2013 року у справі № 6-33цс13 і від 11 липня 2015 року у справі № 6-319цс15 сформульовано правовий висновок про те, що у спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можна визнавати як рішення, на підставі яких видані відповідні державні акти, так і самі ці акти.

Задовольняючи ту чи іншу позовну вимогу, ефективність обраного позивачем способу захисту у конкретній ситуації має визначити суд.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено правовий висновок про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.

У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18), від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17 (провадження № 14-20цс19).

Предметом позовних вимог ОСОБА_1 є скасування кадастрових номерів на земельну ділянку, державного акта на землю та рішення міської ради.

Оскаржуване позивачем рішення «Про приватизацію земельних ділянок індивідуальної забудови» прийняте 10 червня 1998 року на третій сесії Кіровоградської міської ради двадцять третього скликання.

Однак відповідачами у цій справі ОСОБА_1 визначив ОСОБА_2 і Управління земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища Міської ради м. Кропивницького.

Правонаступника Кіровоградської міської ради Міську раду м. Кропивницького як відповідача до участі у справі не залучено.

У зв`язку з цим Верховний Суд погоджується із висновком про те, що позов пред`явлено не до всіх осіб, які повинні відповідати за позовом.

При цьому вимога про скасування державного акта на землю не підлягає задоволенню з аналогічних підстав.

Право власності особи на земельну ділянку, посвідчене державним актом, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування (постанова Верховного Суду від 23 червня 2022 року у справі № 308/6261/16-ц (провадження № 61-12958св21)).

Отже, у випадку встановлення незаконності рішення органу місцевого самоврядування та його скасування державний акт на право власності на земельну ділянку також підлягає скасуванню, тому з огляду на похідний характер такої вимоги її може бути пред`явлено також до Міської ради м. Кропивницького.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 22 червня 2022 року у справі № 545/1575/21 (провадження № 61-4168св22) викладено правовий висновок про те, що належними відповідачами у справах про визнання недійсними та скасування актів про право власності на земельну ділянку є особа, якій видано державний акт про право власності на відповідну земельну ділянку та орган місцевого самоврядування чи орган виконавчої влади, що прийняв рішення про його видачу.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 травня 2022 року в справі № 357/12524/18 (провадження № 61-18786св20) за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ТОВ «Маки» ім. О. П. Сем`янівського», Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Державного кадастрового реєстратора Відділу у Білоцерківському районі та м. Біла Церква Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа - Макіївська сільська рада Білоцерківського району, про визнання державного акта на право постійного користування землею недійсним, скасування державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою та зобов`язання зареєструвати земельну ділянку, вказано, що: «оспорюваний за первісним позовом державний акт виданий ЗАТ «Маки» на підставі рішення Макіївської сільської ради народних депутатів Білоцерківського району від 20 грудня 1996 року; оспорюваний за зустрічним позовом державний акт виданий ОСОБА_4 на підставі розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації від 01 березня 2006 року. Позовних вимог до Макіївської сільської ради Білоцерківського району та Білоцерківської районної державної адміністрації не пред`явлено, клопотань про залучення їх до участі у справі як співвідповідача позивачі не заявляли. За таких обставин відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання недійсними оспорюваних державних актів внаслідок неналежного складу співвідповідачів. З огляду на незалучення до участі в справі осіб, питання про права та обов`язки яких підлягає вирішенню за результатами розгляду позовних вимог, у задоволенні вказаних вимог судам слід було відмовити з цих підстав».

У справі, що переглядається у касаційному порядку, оспорюваний державний акт на право приватної власності на землю від 11 серпня 1998 року серії КР, № 00008932, виданий ОСОБА_3 на підставі рішення третьої сесії Кіровоградської міської ради двадцять третього скликання від 10 червня 1998 року № 24 «Про приватизацію земельних ділянок індивідуальної забудови».

ОСОБА_1 пред`явив позов тільки до ОСОБА_2 та Управління земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища Міської ради м. Кропивницького, позовних вимог до правонаступника Кіровоградської міської ради, Міської ради м. Кропивницького, не пред`явив, клопотань про залучення до участі у справі як співвідповідача не заявляв. Тому суди правильно відмовили у позові також і у цій частині через неналежний склад відповідачів.

Що стосується позовної вимоги ОСОБА_1 про скасування кадастрових номерів на земельну ділянку, то таку вимогу слід також оцінити на предмет її належності як способу захисту, визначеного ЦПК України.

Відповідно до частини шостої статті 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Таким чином, ОСОБА_1 слід було порушувати питання про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Водночас зазначене не вплинуло на висновки судів про відмову ОСОБА_1 у позові.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова Кропивницького апеляційного суду від 26 серпня 2020 року та рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 06 листопада 2019 року в незміненій апеляційним судом частині прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 26 серпня 2020 року та рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 06 листопада 2019 року в незміненій апеляційним судом частині залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк