Постанова

Іменем України

25 липня 2022 року

м. Київ

провадження № 51-1579 ск 18

Суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1 , розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 на ухвалу Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 19 січня 2022року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 12 травня 2022 року щодо нього,

встановив:

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 19січня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_2 про поновлення строку на касаційне оскарження вироку Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2012 року та ухвали Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 травня 2022 року рішення суду першої інстанції залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про перегляд зазначених судових рішень у касаційному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 387 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі КПК 1960 року) зміст касаційної скарги повинен відповідати вимогам, зазначеним у ст. 350 КПК.

Згідно із положеннями ст. 350 КПК 1960 року у касаційній скарзі, крім іншого, зазначається вказівка на те, в чому полягає незаконність судових рішень та доводи на її обґрунтування, а також прохання особи, яка подає касаційну скаргу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року підставами для скасування оскаржуваних рішень касаційним судом є: істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону; неправильне застосування кримінального закону; невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність підстав для скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися статтями 370-372 КПК 1960 року.

Разом з тим, у касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 зазначає, що істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, допущеним судом першої інстанції при постановленні рішення, є розгляд клопотання про поновлення строків на касаційне оскарження за його відсутності. Проте, які порушення допущені місцевим судом, який відмовив у задоволенні його клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження вищевказаних судових рішень, а також порушення допущені апеляційним судом і в чому вони полягають, з огляду на положення статей 370-372 КПК України 1960 року, не зазначає.

Також, засудженим не долучено копії оскаржуваного рішення суду першої інстанції, чим порушено вимоги ст. 387 КПК 1960 року.

Відповідно до п. 5 ст. 350 КПК 1960 року, касаційна скарга повинна містити прохання особи, яка її подала із зазначенням того, яке рішення має прийняти суд касаційної інстанції.

Таке прохання має відповідати приписам ст. 396 КПК 1960 року, згідно з якими суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити вирок, постанову чи ухвалу без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати вирок, постанову чи ухвалу і направити справу на нове розслідування або новий судовий або апеляційний розгляд; 3) скасувати вирок, постанову чи ухвалу і закрити справу; 4) змінити вирок, постанову чи ухвалу. Проте у касаційній скарзі засудженого міститься прохання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, що не входить до компетенції Верховного Суду, у відповідності з положеннями ст. 396 КПК 1960 року.

Оскільки касаційний суд відповідно до правил ст. 395 КПК 1960 року перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення в тій частині, в якій воно було оскаржене, недотримання ст. 350 цього Кодексу перешкоджає вирішенню питання про витребування справи.

У зв`язку із зазначеним, відповідно до вимог ч. 2 ст. 388 КПК 1960 року, справа може бути витребувана для її перевірки у касаційному порядку, лише за умови усунення зазначених недоліків та надходження повторної касаційної скарги в межах строку, передбаченого ч. 2 ст. 386 КПК 1960 року, або не пізніше одного місяця з дня одержання копії постанови про відмову у витребуванні матеріалів кримінальної справи.

Керуючись ст. 388 КПК 1960 року та п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України,

постановив:

Відмовити засудженому ОСОБА_2 у витребуванні кримінальної справи за його касаційною скаргою на ухвалу Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 19 січня 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 12травня 2022 року щодо нього для перевірки в касаційному порядку.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1