Постанова

Іменем України

26 березня 2020 року

місто Київ

справа № 408/3261/17

провадження № 61-22722св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Біловодського районного суду Луганської області від 14 листопада 2017 року у складі судді Соболєва Є. О. та постанову Апеляційного суду Луганської області від 19 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Єрмакова Ю. В., Авалян Н. М., Лозко Ю. П.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 у липні 2017 року звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ» (далі - ТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ»), у якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за заробітною платою за березень 2017 року у розмірі 8 308, 30 грн; компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток у розмірі 11 869, 00 грн; вихідну допомогу у зв`язку із порушенням законодавства про працю у розмірі 35 607, 01 грн; компенсацію за затримку розрахунку у розмірі середньомісячного заробітку до дня фактичного розрахунку.

Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що з 30 грудня 2011 року він працював у ТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ». 21 березня 2017 року його звільнено з роботи на підставі статті 38 КЗпП України за власним бажанням. Всупереч вимогам трудового законодавства відповідач не виплатив заробітну плату за березень 2017 року, не провів повного розрахунку під час його звільнення, у зв`язку з чим просив задовольнити позов.

Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач позов не визнав, просив суд відмовити у його задоволенні у зв`язку з необґрунтованістю та недоведеністю.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 14 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Луганської області від 19 лютого 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовувалося тим, що оскільки факт наявності невиплаченої ОСОБА_1 заробітної плати за березень 2017 року заперечувався відповідачем, така обставина підлягала доказуванню. Суду не надано належних та допустимих доказів наявності такої заборгованості.

Також суд першої інстанції зазначив, що у трудових правовідносинах між ТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ» та його працівниками, зокрема позивачем, з 13 березня 2017 року виникли та існують обставини непереборної сили, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, які завдали збитків як підприємству в цілому, так і його працівникам, які на ньому працювали, в період існування яких ТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ» об`єктивно, з причин від нього незалежних, був позбавлений можливості виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників взагалі, в тому числі відносно позивача.

За висновками судів першої та апеляційної інстанції матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження наявності заборгованості ТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ» перед позивачем за заробітною платою за березень 2017 року, також недоведено матеріалами справи вини ТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ» у невиплаті заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та належних при звільненні сум у визначені статті 116 КЗпП України строки, а тому відсутні підстави вважати порушеними трудові права позивача на час розгляду справи.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у березні 2018 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Біловодського районного суду Луганської області від 14 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Луганської області від 19 лютого 2018 року, справу направити на новий розгляд. Також просить постановити окрему ухвалу щодо порушення ТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ» процесуальних обов`язків, зловживання правами та створення перешкод у розгляді справи.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник зазначає, що суди не врахували ту обставину, що порушене право на оплату праці має бути відновлено, а тому неправильно застосовано до спірних правовідносин правила статті 617 ЦК України. Стверджує, що застосовано законодавство із порушенням принципу недопустимості зворотної дії в часі нормативних актів; не надано правову оцінку ухиленню відповідача від здійснення нарахування та сплати належних виплат у зв`язку з припиненням трудових відносин. Вважає, що судами розглянуто справу без врахування фактичних обставин, які підтверджені доказами та не спростовані відповідачем; суди не врахували можливість визнання обставин у зв`язку з неподанням доказів відповідачем з неповажних причин.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відповідач просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає про наявність обставин непереборної сили.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX

(далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у березні 2018 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.

За змістом правил частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного рішення суду першої інстанції визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваної постанови апеляційного суду визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд вислухав суддю-доповідача, перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 працював у відокремленому підрозділі «Шахтоуправління Свердловське» ТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ», який розташований на тимчасово непідконтрольній Україні території міста Довжанськ (Свердловськ) Луганської області.

21 березня 2017 року ОСОБА_1 звільнений за власним бажанням згідно з наказом № 05-к.

Згідно з даними Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (довідка за формою ОК-5) інформація про отримання позивачем як працівником ТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ» доходу за березень 2017 року не подавалася.

18 березня 2017 року за заявою ТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ» Головним управлінням Національної поліції у місті Києві відкрите кримінальне провадження за фактом захоплення невстановленими особами майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , за ознаками кримінального злочину, встановленого частиною третьою статті 206 КК України (протидія законній господарський діяльності за обтяжуючих обставин).

24 липня 2017 року за № 2369/2/21-10.2 Торгово-промисловою палатою України наданий Науково-правовий висновок щодо унеможливлення виконання ТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ» обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

За змістом статті 115 КЗпП України, статті 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Частиною першою статті 9 ЦК України передбачено, що положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Враховуючи позовні вимоги у справі, зокрема, вимоги щодо виплати заробітної плати, компенсації у зв`язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, а також встановлені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), застосуванню підлягають положення трудового і цивільного законодавства.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.

Відповідно до статті 117 КЗпП України підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні та вина власника.

Згідно зі статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-2159цс15, від 23 березня 2016 року у справі № 6-364цс16, від 11 травня 2016 року у справі № 6-383цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-948цс16, в яких встановлені аналогічні правовідносини та подібні фактичні обставини.

Відповідно до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р та від 02 грудня 2015 року № 1275-р місто Довжанськ (Свердловськ) Луганської області знаходиться на тимчасово окупованій території України, на якій органи державної влади України тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Втрата контролю і доступу ТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ» до своїх виробничих потужностей та іншого майна, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , у тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особових справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавались до контролюючих органів, починаючи з 13 березня 2017 року, коли фактично вийшло з під контролю управління зазначеними виробничими потужностями і припинилося провадження господарської діяльності, унеможливлює виконання ним зобов`язань перед працівниками згідно зі статтями 47, 83, 115 і 116 КЗпП України.

Сам по собі факт звільнення позивача з ТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ» не може бути безумовною підставою для задоволення позовних вимог за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог, оскільки відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.

Ураховуючи наведене, а також встановивши, що у трудових правовідносинах між ТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ» та його працівниками, у тому числі та ОСОБА_1 , з 13 березня 2017 року виникли та існують обставини непереборної сили, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, що завдали збитків як підприємству в цілому, так і його працівникам, у період існування яких ТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ» об`єктивно, з незалежних від нього причин було позбавлено можливості виконати зобов`язання, передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо), у тому числі щодо позивача, суди першої та апеляційної інстанцій, дійшли обґрунтованих висновків про те, що вимоги позову задоволенню не підлягають.

Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 243/2071/18 (провадження

№ 61-48088сво18).

Посилання у касаційній скарзі на зловживання ТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ» процесуальними правами не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому відсутні правові підстави для постановлення окремої ухвали, що є правом, а не обов`язком суду.

Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди з висновками судів, власного тлумачення заявником характеру спірних правовідносин та оцінки судами наявних у справі доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України перебуває поза межами повноважень касаційного суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Верховний Суд встановив, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Враховуючи наведене, Верховний Суд зробив висновок, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Біловодського районного суду Луганської області від 14 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Луганської області від 19 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

А. С. Олійник

В. В. Яремко