Постанова

Іменем України

18 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 412/15902/2012

провадження № 61-5084св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І.,

учасники справи:

стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «АСТА»,

боржник - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2019 року у складі судді Демидової С. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Городничої В. С., Варенко О. П., Лаченкової О. В.

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст заявлених вимог

У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АСТА» (далі - ТОВ «АСТА») подало заяву про видачу дублікату виконавчого листа у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Заява мотивована тим, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 липня 2013 року, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ за договором № 10.840.08.40 від 08 лютого 2008 року в сумі 2 223 176,39 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 36,6 кв.м., загальною площею 70,9 кв.м., що належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом реалізації з публічних торгів за ціною, яка встановлюється на рівні цін не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Вирішено питання про стягнення судового збору.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2018 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року, заяву товариства з обмеженою відповідальністю «АСТА» про заміну сторони виконавчого провадження по цивільній справі №412/15902/2012 за позовом ПАТ «Платинум Банк» до ОСОБА_1 задоволено.

Замінено сторону виконавчого провадження з ПАТ «Платинум Банк» на його правонаступника ТОВ «АСТА».

ТОВ «АСТА», як правонаступник ПАТ «Платинум Банк» не має можливості виконати рішення суду у справі № 412/15902/2012 від 09 квітня 2013 року через втрату виконавчого листа.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2019 року залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року, заяву ТОВ «Аста» про видачу дублікату виконавчого листа у цивільній справі за позовом ПАТ «Платинум Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено.

Видано дублікат виконавчого листа № 412/15902/2012 відносно боржника ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 36,6 кв.м., загальною площею 70,9 кв.м., що належить на праві власності ОСОБА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом реалізації з публічних торгів за ціною, яка встановлюється на рівні цін не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «Платинум Банк» за договором № 10.840.08.40 від 08 лютого 2008 року в сумі 2 223 176,39 грн.

Видано дублікат виконавчого листа № 412/15902/2012 відносно боржника ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Платинум Банк» сплачений судовий збір в сумі 3 219,00 грн.

Задовольняючи заяву ТОВ "АСТА", суд першої інстанції посилався на те, що виконавчі листи про звернення стягнення на майно ОСОБА_1 і стягнення з нього судових витрат на користь ПАТ «Платінум Банк», право вимоги після якого до боржників набув заявник, були втрачені, а тому суд дійшов висновку про задоволення заяви ТОВ «АСТА» про видачу дубліката виконавчого листа.»

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що строк, встановлений для пред`явлення виконавчого документа до виконання не закінчився, заявник надав докази про втрату виконавчого листа. 10 лютого 2016 року постановою державного виконавця повернуто виконавчий лист № 412/15902/2012, виданий Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська 02 вересня 2013 року та завершено виконавче провадження на через наявність встановленої законом заборони щодо звернення стягнення на зазначене майно боржника. У постанові про повернення виконавчого документу стягувачеві від 10 лютого 2016 року встановлено строк для повторного пред`явлення виконавчого документу для виконання до 10 лютого 2016 року. Тобто, вказаною постановою державного виконавця фактично переривається строк пред`явлення виконавчого документа № 412/15902/2012 до виконання з 10 лютого 2016 року. У разі повернення виконавчого документу стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони. Тобто, строк, встановлений для пред`явлення виконавчого документа до виконання не закінчився, та звернення заявника до суду з заявою про видачу дублікату виконавчого документу є цілком правомірними та обгрунтованими.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2020 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скаргу, у якій він просить ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року скасувати, постановити нове рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ «АСТА» про видачу дублікату виконавчого листа.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що на час звернення ТОВ «АСТА» до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого листа закінчився трирічний строк для пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання, встановлений частиною першою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження». Питання про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання не вирішувалося. В судових рішеннях відсутні посилання на висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позиція інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не подано.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 412/15902/2012 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2019 року у складі судді Демидової С. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги з таких мотивів.

Суди встановили, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 липня 2013 року, у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «Платинум Банк» за договором № 10.840.08.40 від 08 лютого 2008 року в сумі 2 223 176,39 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 36,6 кв. м, загальною площею 70,9 кв. м, що належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом реалізації з публічних торгів за ціною, яка встановлюється на рівні цін не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 3219,00 грн.

На виконання рішення суду від 09 квітня 2013 року судом були видані два виконавчих листа, які були отримані представником позивача в приміщенні суду.

10 лютого 2016 року постановою державного виконавця повернуто виконавчий лист № 412/15902/2012, виданий Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська 02 вересня 2013 року та завершено виконавче провадження на підставі пункту 9 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на дату повернення виконавчого листа стягувачу) через наявність встановленої законом заборони щодо звернення стягнення на зазначене майно боржника.

Відповідно до пункту 9 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Згідно частини п`ятої 5 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону № 1404-VIII від 02 червня 2016 року) у разі повернення виконавчого документу стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Згідно підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 44 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що «стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України; близький за змістом припис відображений у частині першій статті 329 ГПК України). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання (аналогічний припис відображений у підпункті 19.4 пункту 1 розділу «Перехідні положення» ГПК України). Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви».

У постанові Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року у справі № 910/18165/13 (провадження № 6-698гс16) зроблено висновок, що «після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення (отримання стягувачем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження). Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. Таким чином, постанова державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження у зв`язку з невідповідністю виконавчого документа вимогам закону не позбавляє стягувача права на повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання в межах строку, встановленого статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження». За таких обставин у справі, яка розглядається, суд касаційної інстанції правомірно погодився із висновками суду першої інстанції про те, що строк пред`явлення наказу Господарського суду м. Києва від 03 жовтня 2014 року було перервано у зв`язку з його пред`явленням до виконання 13 травня 2015 року, новий строк пред`явлення до виконання слід відраховувати з наступного дня після його повернення стягувачу. Останній отримав відмову 29 травня 2015 року, повторно подав заяву про примусове виконання рішення суду 23 листопада 2015 року, тобто з додержанням строку, встановленого статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження».

Суди встановили, що на час розгляду справи рішення Залізничного районного суду м. Львова від 18 жовтня 2013 року не виконано, виконавчий лист за № 1309/8491/12 від 04 квітня 2014 року на примусовому виконанні не перебуває. При підписанні 26 грудня 2017 року Акту приймання-передачі документів (за договором № 15К від 26 грудня 2017 року про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги та договору № 15і від 26 грудня 2017 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги) ТОВ «Аста» виконавчий документ не передавався, останній не має можливості виконати рішення суду № 412/15902/2012 від 09 квітня 2013 року. У постанові про повернення виконавчого документу стягувачеві від 10 лютого 2016 року встановлено строк для повторного пред`явлення виконавчого документу для виконання до 10 лютого 2016 року. Вказаною постановою державного виконавця переривається строк пред`явлення виконавчого документа № 412/15902/2012 до виконання з 10 лютого 2016 року.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

За таких обставин суди зробили обґрунтований висновок про наявність підстав для видачі дубліката виконавчого листа.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 410 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

В. І. Крат