ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2024 року

м. Київ

справа № 420/10899/21

адміністративне провадження № К/990/32099/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.08.2023 (головуючий суддя: Косцова І.П., судді: Осіпов Ю.В., Скрипченко В.О.) у справі № 420/10899/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У червні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУПФУ в Одеській області), в якому просив:

визнати протиправними дії ГУПФУ в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № ЮО111121 від 05.01.2021, виданої станом на 05.03.2019 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ) та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704);

зобов`язати ГУПФУ в Одеській області провести з 01.04.2019 перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № ЮО111121 від 05.01.2021, виданої станом на 05.03.2019 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХII та положень постанови Кабінету Міністрів України № 704, та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.04.2019 по день проведення перерахунку.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 08.10.2021 позов задовольнив частково:

визнав протиправними дії ГУПФУ в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ЮО111121 від 05.01.2021, виданої станом на 05.03.2019 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ та положень постанови Кабінету Міністрів № 704;

зобов`язав ГУПФУ в Одеській області провести з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ЮО111121 від 05.01.2021, виданої станом на 05.03.2019 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХII та положень постанови Кабінету Міністрів України № 704.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Одеським окружним адміністративним судом видано позивачу виконавчий лист.

28.04.2023 ОСОБА_2 , син позивача, через свого представника звернувся до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні з виконання рішення у справі № 420/10899/21.

Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 30.05.2023 відмовив у задоволенні заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні з виконання рішення у справі № 420/10899/21.

П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 17.08.2023 скасував ухвалу суду першої інстанції і прийняв нову постанову, якою заяву задовольнив.

Замінив стягувача у виконавчому провадженні з виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.10.2021 у справі № 420/10899/21 з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 .

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить Суд скасувати оскаржувану постанову і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 30.10.2023 відкрито касаційне провадження у справі.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03.07.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. ДОВОДИ ЗАЯВИ ПРО ЗАМІНУ СТЯГУВАЧА У ВИКОНАВЧОМУ ПРОВАДЖЕННІ

Заява обґрунтована тим, що результатом виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/10899/21, після проведення перерахунку пенсії, є нарахування суми недоотриманої ОСОБА_1 пенсії за період з 01.04.2019 по 31.12.2021, тому ОСОБА_2 є правонаступником його померлого батька - ОСОБА_1 в частині отримання суми недоотриманої пенсії.

IV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Вирішуючи питання в порядку статті 379 КАС України суди попередніх інстанцій установили, що 29.01.2023 ОСОБА_1 , позивач у справі № 420/10899/21, на користь якого прийняте рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.10.2021, помер, що підтверджується інформацією, зазначеною у свідоцтві про смерть НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 є сином ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 та не заперечується сторонами.

Заявником до заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні додано докази реєстрації заповіту у спадковому реєстрі, з якого вбачається, що він є єдиним спадкоємцем ОСОБА_1 .

Більш того, як свідчать матеріали справи, померлий ОСОБА_1 проживав за адресою АДРЕСА_1 , про що зазначено у пенсійній справі та у заповіті.

Разом з тим, з наявної в матеріалах справи довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру вбачається, що заявник ОСОБА_2 проживає за тією ж самою адресою з 24.12.2010.

Зазначені докази беззаперечно підтверджують факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявником не надано жодних доказів на підтвердження прийняття спадщини ОСОБА_2 , а тому заявник не набув статусу правонаступника в розумінні КАС України, що враховуючи положення статті 1227 ЦК України та статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», не дає підстави вважати, що заявник набув право на отримання суми пенсії, нарахованих ОСОБА_1 на виконання рішення суду, проте не виплачених за його життя.

Також суд першої інстанції зауважив Закон № 2262-ХI визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті.

Тобто, у разі переходу до вказаних осіб належних спадкодавцеві соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв`язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений законом порядок. Зокрема, відповідно до частини третьої статті 61 Закону № 2262-ХI зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Суд першої інстанції зазначив, що такий правовий підхід щодо застосування норм права у аналогічних правовідносинах висловлений Верховним Судом у постанові від 16.05.2023 у справі № 420/288/21.

Апеляційний суд дійшов протилежного висновку.

Задовольняючи заяву, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_2 є членом сім`ї ОСОБА_1 на підставі кровного споріднення (сином), а також є єдиним спадкоємцем відповідно до заповіту, то відповідно останній набув право на отримання сум пенсії, нарахованих ОСОБА_1 на виконання рішення суду, проте не виплачених за життя.

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач наголосив, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва, оскільки Законом № 2262-ХI визначено спеціальний правовий режим щодо сум пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців (осіб, які мають право на пенсію за цим Законом) і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю.

Також скаржник наголосив, що ОСОБА_2 не надано суду доказів на підтвердження того, що він набув право на все майно (або відповідну частину) позивача у справі - ОСОБА_1 , у зв`язку з чим відсутні підстави для заміни в цій справі сторони її правонаступником.

Від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він наполягає, що заміна сторони виконавчого провадження є найефективнішим способом захисту порушених прав члена сім`ї померлого пенсіонера з числа військовослужбовців (осіб, які мають право на пенсію за цим Законом) на одержання недоотриманих сум пенсій.

VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Згідно із частиною першою статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Отже, процесуальним правонаступництвом є заміна сторони або третьої особи іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірних правовідносин, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки сторони або третьої особи.

Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон № 2262-ХІІ.

Відповідно до частини першої статті 61 Закону № 2262-ХІІ суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Відповідно до пункту 3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Правління пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 (далі - Порядок № 3-1) заява про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім`ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.

Зміст статті 61 Закону № 2262-ХІІ узгоджується із положеннями Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Так, за змістом статей 1216 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Наведене вище дає підстави для висновку, що Закон № 2262-ХІІ визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті.

У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений законом порядок. Зокрема, відповідно до частини третьої статті 61 Закону № 2262-ХІІ зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Лише у разі відсутності у померлого пенсіонера з числа військовослужбовців (інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ) членів сім`ї, які належать до кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або членів сім`ї, які проживали разом із ним на день його смерті, або у випадку, коли вказані особи у межах визначених законом строку не звернулися за отриманням сум пенсії, які належали померлому пенсіонерові, правовідносини пов`язані з отриманням цих сум пенсії, що підлягали виплаті такому пенсіонерові за його життя, стають спадковими.

Таким чином, вимоги зобов`язального характеру, заявлені позивачем у цій справі, нерозривно пов`язані з особою спадкодавця і не допускають правонаступництва, а тому заміна стягувача, у цьому випадку, не є належним способом захисту прав заявниці.

Своєю чергою, відмова пенсійного органу у виплаті ОСОБА_2 таких сум може бути підставою для звернення останнього до суду із позовом за захистом своїх прав.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.05.2023 у справі №520/926/21, від 16.05.2023 у справі № 420/288/21, від 27.09.2023 у справі №420/16546/21, від 13.02.2024 у справі № 240/17105/21, від 15.02.2024 у справі №420/25417/21, від 11.04.2024 у справі № 280/737/19 та інших.

З огляду на вищенаведені висновки, враховуючи відповідне законодавче регулювання та судову практику, що склалася при вирішенні спірних правовідносин аналогічного характеру, а також приймаючи до уваги необхідність дотримання критерію ефективності у правовідносинах щодо захисту осіб, що наділені правом отримання нарахованих, але неодержаних за життя пенсіонера сум пенсії, вказане процесуальне питання не може бути вирішене за правилами статей 52 376 КАС України, тобто з використанням інституту процесуального правонаступництва або заміни сторони у виконавчому провадженні.

З урахуванням зазначеного, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заяви про заміну стягувача у цій справі.

Разом з тим, за правилами частин першої, четвертої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Оскільки за наслідками касаційного розгляду цієї справи, проведеного Верховним Судом у межах доводів та вимог касаційної скарги і повноважень, передбачених статтею 341 КАС України, встановлено, що суд першої інстанції у цілому дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 про заміну сторони/стягувача у виконавчому провадженні, мотивувальну частину ухвали суду першої інстанції слід змінити, виклавши її у відповідності з мотивами, наведеними у цій постанові Верховного Суду.

Керуючись статтями 341 345 351 355 356 359 369 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.08.2023 у справі №420/10899/21 скасувати.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30.05.2023 у справі №420/10899/21 змінити, виклавши її мотивувальну частину у відповідності до мотивів, наведених у цій постанові Верховного Суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

Я. О. Берназюк

В. М. Шарапа