ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2024 року

м. Київ

справа №420/11337/23

адміністративне провадження № К/990/34751/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Чиркіна С.М., судді Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційному порядку адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2

до Управління архітектури та містобудування Южненської міської ради Одеського району Одеської області,

третя особа ОСОБА_3

про визнання протиправними та скасування містобудівних умови та обмежень, повідомлення про початок будівельних робіт

за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2

на рішення Одеського окружного адміністративного суду в складі судді Потоцької Н.В. від 29 червня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Коваля М.П., Турецької І.О., Зуєвої Л.Є. від 13 вересня 2023 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , позивачі) звернулися до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Управління архітектури та містобудування Южненської міської ради Одеського району Одеської області (далі - Управління архітектури та містобудування, відповідач), за участю третьої особи ОСОБА_3 (далі - третя особа), в якому просили:

- визнати протиправним та скасувати містобудівні умови та обмежень (далі - МУО) для проектування об`єкта будівництва, затверджених наказом від 22 жовтня 2021 року № 44М на реконструкції квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; замовник - громадянин ОСОБА_3 , які видані Управлінням архітектури та містобудування;

- визнати протиправним та скасувати повідомлення про початок виконання будівельних робіт, реєстраційний номер в ЄДЕСББ ОД051230109452 від 11 січня 2023 року щодо реконструкції квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; замовник - громадянин ОСОБА_3 , яке зареєстровано Управлінням архітектури та містобудування.

2. На обґрунтування своїх вимог позивачі зазначили, що вони є співвласниками квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 261232494 та свідоцтвом про шлюб, квартира позивачів та ОСОБА_3 є суміжними, згоди на реконструкцію квартири під нежитлове приміщення (магазин) позивачі не надавали. Позивачі вважають, що здійснення будівельних робіт є незаконним, проведення реконструкції порушує права та законні інтереси позивачів, зокрема з урахуванням викладених у постановах Верховного Суду від 8 травня 2018 року у справі № 210/83/81/13-а, від 17 лютого 2021 року у справі № 165/403/16-а та від 1 червня 2022 року у справі № 445/1724/17 висновків щодо обов`язкового отримання згоди сусідів на будівництво.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 29 червня 2023 року в задоволенні позову відмовив.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався тим, що право на звернення до суду з оскарженням рішення про надання МУО та скасування повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо реконструкції будинку із влаштуванням вхідної групи має управитель/Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - ОСББ) як балансоутримувач житлового будинку, власник або користувач земельної ділянки, інтереси яких зачіпаються. За висновками суду першої інстанції, спірні МУО для проєктування об`єкта будівництва та зареєстроване повідомлення про початок виконання будівельних робіт не застосовані до позивачів, останні не є суб`єктами правовідносин, у яких будуть застосовані ці акти індивідуальної дії, що свідчить про відсутність порушених прав позивачів спірними рішеннями, законний інтерес у позивачів відсутній.

5. П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 13 вересня 2023 року апеляційну скаргу позивачів задовольнив частково, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2023 року скасував, а провадження у справі закрив, роз`яснивши право позивачів на вирішення цього спору у порядку цивільного судочинства.

6. Закриваючи провадження в адміністративній справі, суд апеляційної інстанції керувався тим, що спірні правовідносини між учасниками справи виникли внаслідок проведення третьою особою будівельних робіт, які, на думку позивачів, порушують їх права, як співвласників квартири у багатоквартирному будинку, а тому у позивачів виникла необхідність захисту їх цивільних прав. За висновком суду апеляційної інстанції, вимоги про скасування МУО, а також повідомлення про початок будівельних робіт є похідними і можуть бути розглянуті при вирішенні цивільним судом питання щодо законності проведення третьою особою будівельних робіт.

7. Такий висновок суд апеляційної інстанції зробив з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постановах від 22 серпня 2018 року у справі № 815/1568/16 та від 5 грудня 2018 року у справі № 804/3091/18, та Верховного Суду, викладеної у постановах від 15 липня 2020 року у справі № 809/78/16, від 22 вересня 2019 року у справі № 824/2393/15-а, від 11 листопада 2020 року у справі № 826/14406/18, від 29 серпня 2022 року у справі № 560/4501/20, від 13 лютого 2023 року у справі № 461/3634/17, від 30 березня 2023 року у справі № 640/13008/20.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просять скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9. У касаційній скарзі позивачі зазначають, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили оскаржувані рішення з неправильним застосуванням положень статей 16 та 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», частини п`ятої статті 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 238 КАС України, пунктів 4 та 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572 (далі - Правила № 572).

10. Скаржники вказують, що суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у справі, не врахував правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 1 червня 2022 року у справі № 445/1724/17 та від 29 серпня 2023 року у справі № 2040/7571/18, про те, що для проведення перебудови та переобладнання житлових приміщень у нежитлові власники таких приміщень зобов`язані в обов`язковому порядку отримати згоду власників суміжних приміщень.

11. На обґрунтування вимог касаційної скарги позивачі звертають увагу на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 29 серпня 2023 року у справі № 2040/7571/18, де Суд зазначив, що спірне рішення відповідача безпосередньо порушує права позивача, як власника суміжної квартири, оскільки створює передумови і є підставою для проведення реконструкції житлового приміщення, що належить на праві приватної власності третій особі, з подальшим його переведенням у нежитлове під магазин непродовольчих товарів.

12. Від представника ОСОБА_3 надійшов відзив на касаційну скаргу позивачів, в якому зазначається про необґрунтованість доводів касаційної скарги, оскільки, на думку представника третьої особи, посилання на порушення Правил № 572 є безпідставним, адже цей акт законодавства не регулює спірні правовідносини.

13. Також представник третьої особи зазначає, що скаржники послалися на правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, викладені у нерелевантних правовідносинах, а тому не можуть застосовуватися для вирішення спору в цій справі.

З огляду на таке, представник ОСОБА_3 просить залишити касаційну скаргу позивачів без задоволення, а судові рішення - без змін.

14. Управління архітектури та містобудування подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в якому зазначається, що дії відповідача під час видачі спірних МУО відповідають вимогам статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». З огляду на таке, відповідач вважає, що позов є безпідставним та необґрунтованим; просить касаційне провадження у справі закрити.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

15. Позивачі подали касаційну скаргу до Суду 17 жовтня 2023 року.

16. Верховний Суд ухвалою від 30 жовтня 2023 року відкрив касаційне провадження у справі № 420/11337/23, витребував матеріали адміністративної справи та надав сторонам строк для подання відзиву на касаційну скаргу позивачів.

17. Учасники справи письмових клопотань до суду касаційної інстанції не подавали.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

18. Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів установили, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є співвласниками квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 261232494 від 11 червня 2021 року та свідоцтвом про шлюб НОМЕР_1 від 14 вересня 1991 року.

19. ОСОБА_3 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою із державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 9337248048 вiд 28 червня 2023 року.

20. Наказом «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для реконструкції квартири під офіс-магазин з влаштуванням окремого входу за адресою: АДРЕСА_3 » від 22 жовтня 2021 року № 44-М Управлінням архітектури та містобудування Южненської міської ради за підписом начальника управління С.М. Оришака затверджені МУО для реконструкції квартири під офіс-магазин з влаштуванням окремого входу за адресою: АДРЕСА_3 .

21. Відповідно до загальних даних МУО вказується наступне:

1. Реконструкція за адресою: АДРЕСА_1 ;

2. Замовник - громадянин ОСОБА_3 ;

3. Наміри забудови відповідають функціональному призначенню відповідно до Генерального плану м. Южне Одеської області, розробленого ДП «НІПІ Містобудування» в 1994 році та затвердженого рішенням Южненської міської ради від 29 листопада 1995 року № 104-ІХ-ХХІІ, та Плану зонування міста Южного Одеської області, затвердженого рішенням Южненської міської ради № 616-VІІ від 1 червня 2017 року, Детальному плану території мікрорайону № 1.2, затвердженому рішенням Южненської міської ради № 770-VІI від 2 листопада 2017 року для будівництва об`єктів, передбачених частиною четвертою статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», МУО можуть надаватися без документів, що засвідчують право власності чи користування земельною ділянкою.

22. 11 січня 2023 року ОСОБА_3 в Управлінні архітектури та містобудування Южненської міської ради Одеського району Одеської області в ЄДЕСББ було зареєстроване повідомлення про початок виконання будівельних робіт, реєстраційний номер № ОД05 1230109452 щодо реконструкції квартири під офіс-магазин з влаштуванням окремого входу за адресою: АДРЕСА_1 . Клас наслідків - СС1.

23. 24 квітня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Управлінням архітектури та містобудування Южненської міської ради та отримав відповідь від 25 квітня 2023 року № 151/21-01-22 із завіреною копією МУО, реєстраційний номер в ЄДЕССБ MU01:0193-4786-3312-9310 - 3 аркуші та завірену копію повідомлення про початок виконання будівельних робіт, реєстраційний номер в ЄДЕССБ ОД051230109452 - 6 аркушів.

24. У будинку за адресою: АДРЕСА_3 створено в 2021 році ОСББ «Морський 2021» (далі - ОСББ), що підтверджується Статутом, затвердженим установчими зборами співвласників багатоквартирного будинку відповідно до протоколу від 22 серпня 2021 року.

25. Ініціативна група мешканців житлового будинку АДРЕСА_3 звернулися до Голови ОСББ «Морський 2021» та отримали відповідь № 02/05-1 від 2 травня 2023 року, в якій голова правління ОСББ «Морський 2021» ( ОСОБА_4 ) зазначив:

«У відповідь на Ваш запит стосовно проведення робіт по реконструкції квартири під офіс-магазин з влаштуванням окремого входу за адресою АДРЕСА_1 ОСББ «Морський 2021» повідомляє наступне:

1. Загальні збори співвласників багатоквартирного будинку по питанню згоди мешканців будинку на відкриття офіс-магазину не проводилися ні для цієї квартири, ні для будь-якої іншою в будинку. Відповідно, ніяких погоджень, дозволів, довідок та ін. стосовно цих питань ОСББ «Морський 2021» не надавало. У січні 2022 року було звернення від співвласників кв. 2 стосовно включення в порядок денний наступних загальних зборів ОСББ питання про погодження співвласниками багатоквартирного будинку запропонованих змін по цьому об`єкту. В зв`язку з військовим станом загальні збори не були проведені і по теперішній час. Наразі Правлінням ОСББ підготовлюються загальні збори по широкому колу питань, в тому числі і по цьому об`єкту.

2. Точну дату повідомлення мені, як керівнику ОСББ, про початок будівельних робіт не можу пригадати. Але приблизно в кінці лютого співвласниками квартири 2 було повідомлено про отримання дозволу (повідомлення про початок будівельних робіт) по цій реконструкції від органів Южненського відділення Державного архітектурно-будівельного контролю.

3. ОСББ наразі не має території (земельної ділянки) у власності. Рівно як і співвласники будинку не мають території у спільній сумісній власності. Земельна ділянка на якій побудовано три будівлі ЖК «Морський» були і є наразі в оренді у ОК «ЖБТ «Морський». Наразі за їх ініціативою через органи Южненської міської ради йде поділ єдиної земельної ділянки на окремі земельні ділянки для подальшої передачі їх місту з послідуючим закріпленням для прибирання або відведення земельної ділянки на праві постійного користування до ОСББ».

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

26. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

27. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

28. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

29. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

30. Зазначеним вимогам процесуального закону постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року, якою скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2023 року, відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржників є неприйнятними, з огляду на таке.

31. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

32. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

33. В Україні систему судів утворено згідно з положеннями статей 6 124 125 Конституції України із застосуванням принципу спеціалізації з метою забезпечення найбільш ефективних механізмів захисту прав і свобод людини у відповідних правовідносинах.

34. Законом України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя в рамках відповідних судових процедур (частина перша статті 5); суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення (частини перша статті 18). Головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура. Процесуальними кодексами України встановлено неоднакову процедуру судового провадження щодо різних правовідносин.

35. На підставі положень Конституції України про судову спеціалізацію (частина перша статті 125) і про гарантування кожному права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга статті 55) в Україні утворено окрему систему судів адміністративної юрисдикції. Захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень визначено як безпосереднє завдання адміністративного судочинства (частина перша статті 2 КАС України). Адміністративне судочинство як спеціалізований вид судової діяльності стало тим конституційно і законодавчо закріпленим механізмом, що збільшив можливості людини для здійснення права на судовий захист від протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

36. Системний аналіз вказаних норм Конституції та законів України дає підстави стверджувати, що розмежування юрисдикційних повноважень у межах спеціалізації судів підпорядковано гарантіям права кожної особи на ефективний судовий захист. При цьому адміністративне судочинство як спеціалізований вид судової діяльності стало тим конституційно і законодавчо закріпленим механізмом, що збільшив можливості людини для здійснення права на судовий захист від протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

37. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом, зокрема у постановах від 1 лютого 2022 року у справі № 640/18584/20 та від 16 листопада 2022 року у справі № 320/8650/20.

38. У Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

39. Згідно з висновками Конституційного Суду України, що викладені в рішенні від 9 вересня 2010 року № 19-рп/2010, забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004). До таких механізмів належить структурована система судів і види судового провадження, встановлені державою. Судовий захист вважається найбільш дієвою гарантією відновлення порушених прав і свобод людини і громадянина.

40. Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур). При цьому, що суд, який розглядає справу, невіднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

41. Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

42. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

43. Згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

44. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

45. Отже, за змістом вказаних статей справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома або більше визначеними суб`єктами стосовно їхніх прав та обов`язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б одним суб`єктом виступає законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єктів, водночас на цих суб`єктів покладено обов`язок виконувати вимоги та приписи. При цьому необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним управлінських функцій саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

46. Водночас обов`язковою ознакою публічно-правового спору, що підлягає розгляду судом в порядку адміністративного судочинства, є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб`єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб`єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватися цим суб`єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

47. Отже, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

48. При цьому єдиною та необхідною правовою підставою для віднесення спору до публічно-правового є одночасна сукупність наступних умов:

1) однією зі сторін є суб`єкт владних повноважень, тобто орган державної влади або орган місцевого самоврядування чи установа, якій державою делеговано виконання відповідних владно-розпорядчих функцій;

2) спірні правовідносини виникли у зв`язку зі здійсненням ним владно-управлінських функцій;

3) перебування сторін спору у відносинах влади-підпорядкування.

49. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

50. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели дії органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб.

51. Схожі підходи було застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 22 серпня 2018 року у справі № 815/1568/16 та від 5 грудня 2018 року у справі № 804/3091/18 та Верховним Судом у постановах від 15 липня 2020 року у справі № 809/78/16, від 22 вересня 2019 року у справі № 824/2393/15-а, від 11 листопада 2020 року у справі № 826/14406/18, від 29 серпня 2022 року у справі № 560/4501/20, від 13 лютого 2023 року у справі № 461/3634/17 та від 30 березня 2023 року у справі № 640/13008/20.

52. Предметом спору в справі, яка переглядається, є наказ Управління архітектури і містобудування від 22 жовтня 2021 року № 44М про затвердження МУО та реєстрація повідомлення про початок виконання будівельних робіт № ОД051230109452 від 11 січня 2023 року.

Як убачається зі змісту позовної заяви, протиправність вказаних рішень відповідача позивачі обґрунтовують тим, що такі рішення були прийняті без урахування незгоди їх як співвласників будинку за адресою: АДРЕСА_3 , на проведення реконструкції, з посиланням на порушення їх прав, визначених положеннями Житлового кодексу України (далі - ЖК України) ЦК України, законів України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», Правилами № 572, які регулюють, зокрема правовідносини власників та співвласників житлових будинків щодо спільного вирішення питань, пов`язаних з реалізацією права спільної власності.

53. Таким чином, у справі, яка переглядається, предметом спору, головним чином, не є перевірка законності дій суб`єкта владних повноважень, вчинених на виконання його владних управлінських функцій. Натомість, підставою позову є законність проведення третьою особою будівельних робіт, які, на думку позивачів, порушують встановлений порядок управління багатоквартирним будинком, а саме - втручання у конструкції будинку, що знаходяться у спільній власності без отримання згоди інших співвласників, фактичне виведення квартири із житлового фонду, що здійснено третьою особою самостійно, а не за рішенням суб`єкта владних повноважень.

54. Відповідно до частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

55. Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

56. Згідно зі статтею 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

57. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

58. Відповідно до пункту 10 частини другої статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

59. Згідно з частиною першою статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

60. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

61. Отже, за встановлених обставин справи, Суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги про скасування МУО та повідомлення про початок будівельних робіт мотивовані неправомірністю проведення третьою особою будівельних робіт, які передбачають переведення житлового приміщення у нежитлове. Разом з тим, зазначаючи про порушення Управлінням архітектури та містобудування положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» під час прийняття спірних рішень, позивачі не уточнюють, які саме норми цього Закону передбачають отримання згоди співвласників багатоквартирного будинку для надання МУО або реєстрації повідомлення про початок проведення будівельних робіт. Тобто порушення, на думку позивачів, встановленого порядку переведення квартири у нежитлове приміщення вчинено внаслідок дій третьої особи, а не відповідача як суб`єкта владних повноважень.

62. Суд не приймає до уваги доводи скаржників про неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 1 червня 2022 року у справі № 445/1724/17 та від 29 серпня 2023 року у справі № 2040/7571/18, оскільки предметом спору у цих справах була правомірність рішення органу місцевого самоврядування про виключення приміщення із житлового фонду внаслідок недотримання відповідачем - суб`єктом владних повноважень встановленої процедури ухвалення спірного рішення, а саме - відсутність усіх визначених законодавством документів: згоди балансоутримувача на переобладнання квартири та листа-згоди усіх власників суміжних приміщень.

63. Разом з тим, у справі, що переглядається, відповідачем не приймалося рішення про переведення житлового приміщення у нежитлове, не надавався дозвіл на таке переведення, а спірні МУО та повідомлення про початок виконання будівельних робіт оскаржуються у цій справі з мотивів фактичної незгоди власників суміжної квартири з переобладнанням житлового приміщення у нежитлове внаслідок неправомірних, на думку позивачів, дій третьої особи щодо самостійного переведення квартири у нежитлове приміщення.

64. При цьому, оскаржуючи вказані рішення Управління архітектури та містобудування, позивачі не вказують, порушення яких саме положень законодавства здійснив відповідач під час затвердження своїм наказом від 22 жовтня 2021 року № 44М МУО та здійснюючи реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт № ОД051230109452 від 11 січня 2023 року, та яким чином, на їх думку, ці порушення пов`язані з реалізацією їх прав та інтересів у публічно-правових відносинах.

65. Колегія суддів у цій справі враховує, що в схожих спірних правовідносинах розгляд справи здійснювався за правилами цивільного судочинства.

66. Зокрема, у справі № 303/5519/18-ц позивач оскаржував рішення виконавчого комітету міської ради про видачу МУО забудови земельних ділянок об`єктів містобудування, згідно яких фізичній особі - співвідповідачу надано дозвіл на реконструкцію власних нежитлових вбудованих приміщень магазину-офісу з метою організації житлової квартири на другому поверсі.

Ця справа розглядалася у порядку цивільного судочинства. У постанові від 12 березня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду погодився із судами попередніх інстанцій, керуючись, зокрема положеннями статті 41 Конституції України, статтями 319, 321, 386 та 391 ЦК України, які визначають порядок реалізації права власності.

67. Висновок щодо підсудності спорів у схожих правовідносинах судам цивільної юрисдикції ґрунтується також на постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 8 серпня 2018 року у справі № 303/2338/16-ц, від 9 лютого 2022 року у справі № 127/1511/20, від 13 липня 2022 року у справі № 335/15153/14-ц та від 8 лютого 2023 року у справі № 348/2373/21, в яких спірні правовідносини стосувалися правомірності проведення реконструкції житлового приміщення під нежитлове, зокрема на підставі МУО та повідомлення/декларації про початок виконання будівельних робіт.

68. Враховуючи такі правові висновки Верховного Суду, а також предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки його слід вирішувати в порядку цивільного судочинства.

69. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

70. З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції під час розгляду справи правильно встановив характер та зміст спірних правовідносин, дійшовши обґрунтованого висновку про необхідність закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.

71. Оскільки колегія суддів не вбачає неправильного застосування норм матеріального права або недотримання норм процесуального права судом апеляційної інстанції під час закриття провадження в адміністративній справі, то відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає таке рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

72. За таких обставин колегія суддів доходить висновку про те, що суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у справі, правильно вказав на те, що цей спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки він стосується захисту цивільного права позивачів як співвласників багатоквартирного житлового будинку щодо сумісного вирішення питання про розпорядження спільною власністю, яке порушено здійсненням реконструкції третьою особою, а не рішенням чи дією суб`єкта владних повноважень, а тому розгляд та вирішення цієї справи належить до компетенції суду цивільної юрисдикції.

73. Оскільки колегія суддів залишає у силі постанову суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 238 345 350 355 356 КАС України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: Я.О. Берназюк

Судді: С.М. Чиркін

В.М. Шарапа