ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2020 року
м. Київ
справа №420/1207/19
адміністративне провадження №К/9901/998/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Соколова В.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року (головуючий суддя Крусян А.В., судді: Градовський Ю.М., Яковлєв О.В.)
у справі №420/1207/19
за позовом ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення з 1 серпня 2015 року по лютий 2017 року (включно);
- зобов`язати нарахувати та виплатити заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з 1 серпня 2015 року по лютий 2017 року (включно);
- стягнути заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з 1 серпня 2015 року по лютий 2017 року (включно) у розмірі 40 416,07 грн;
- стягнути витрати на проведення експертного економічного дослідження у розмірі 7 722 грн. та 115,83 грн комісії банку за розрахунково-касове обслуговування.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що при звільненні з військової служби з ним не було проведено повного розрахунку, а у письмовій відповіді від 5 жовтня 2018 року повідомлено що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік і у зв`язку з відсутністю фінансової можливості нарахування індексації за спірний період не проводилося.
3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 травня 2019 року позов задоволено.
4. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині стягнення заборгованості з індексації грошового забезпечення за період з 1 серпня 2015 року по лютий 2017 року у розмірі 40 416,07 грн та стягнення витрат на проведення експертного економічного дослідження у розмірі 7 722 грн та 115,83 грн комісії банку за розрахунково-касове обслуговування. Ухвалено в цій частині нову постанову, якою зобов`язано здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 1 серпня 2015 року по лютий 2017 року (включно). У решті залишено без змін.
5. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що наказом начальника Одеського прикордонного загону від 28 лютого 2017 року № 64-ОС припинено (розірвано) контракт та звільнено позивача з військової служби згідно підпункту «ґ» пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» в запас Збройних Сил України.
7. Наказом начальника Одеського прикордонного загону від 1 березня 2017 року № 66-ОС позивача виключено зі списків особового складу загону та знято з усіх видів забезпечення.
8. 18 вересня 2018 року позивач письмово звернувся до відповідача та просив повідомити чи нараховувалась та виплачувалась йому індексація грошового забезпечення у період з 1 січня 2015 року по 1 березня 2017 року.
9. Листом від 5 жовтня 2018 року відповідач повідомив що позивачу була виплачена індексація за період з 1 січня по 31 липня 2015 року в сумі 2 780,70 грн. Стосовно періоду з 1 серпня 2015 року по 1 березня 2017 року то нарахування індексації не проводилося, оскільки кошторисні призначення Державної прикордонної служби України на 2016-2018 роки не передбачали здійснення видатків на виплату індексації грошових доходів військовослужбовців.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10.Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відсутність на рахунках відповідача коштів для виплати індексації грошового забезпечення не є належним доказом неможливості здійснення вказаних виплат (доказом наявності поважних причин непроведення розрахунку). Відповідачем не було надано жодного належного та допустимого доказу що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується військова частина НОМЕР_1 , кошти на індексацію грошового забезпечення відсутні.
11.Вимога про стягнення заборгованості у розмірі 40 416,07 грн повністю поновлює порушені права позивача.
12.Оскільки висновок експерта, складений на замовлення позивача, підготовлений для подання до суду, відтак в силу задоволення позовних вимог витрати понесені на оплату експертизи та комісії банку за розрахунково-касове обслуговування, також підлягають стягненню з відповідача.
13.Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що здійснення розрахунку суми індексації належить до компетенції відповідача як роботодавця, оскільки завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення, а тому належним способом захисту прав позивача є саме зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за спірний період.
14.Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, суд не вбачав підстав для стягнення витрат понесених у зв`язку з замовленням висновку експерта економічного дослідження.
15.Позивач у своїй касаційній скарзі зазначає що норми Кодексу адміністративного судочинства України дають змогу використовувати в адміністративному судочинстві не тільки висновки судових експертиз, призначених за рішенням суду, а й тих експертних висновків, які складені на замовлення учасників справи, якщо дотримані всі вимоги, встановлені щодо їх складання. Це відповідає принципу змагальності сторін та свободі надання ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.
16.Економічне дослідження було проведено відповідно до діючих нормативних та законодавчих актів із використанням методики «Методи, способи та прийоми, які використовуються при проведенні судово-економічних експертиз». Експертом проведено розрахунки індексації відповідно до встановлених Порядком № 1078 від 17 липня 2003 року норм у межах компетенції експерта економіста. Для вирішення поставлених питань експерту було надано всі необхідні документи та особові картки грошового забезпечення позивача за період дослідження.
17.Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив залишити оскаржуване судове рішення без змін.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
18.Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
19.Рішення суду апеляційної інстанції в частині визнання протиправними дій, зобов`язання здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 1 серпня 2015 року по лютий 2017 року (включно), не є предметом касаційного оскарження.
20.Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
21.Згідно зі статтею 101 КАС України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.
22.Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
23.Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
24.Частинами першою та другою статті 104 КАС України передбачено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертних досліджень та складення висновків експерта за результатами проведеного позасудового експертного дослідження визначається відповідно до законодавства.
25.Матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням (частина перша статті 105 КАС України).
26.У обґрунтування розміру заборгованості з індексації грошового забезпечення позивач посилався на висновок експерта № 18-6348/6349 економічного дослідження за його заявою від 19 грудня 2018 року, складений 14 лютого 2019 року. Експертне економічне дослідження було проведено на підставі наданих позивачем матеріалів: архівних відомостей грошового забезпечення за 2015, 2016, 2017 роки, інформаційно-довідкового матеріалу з приводу індексації грошового забезпечення, орієнтовного розрахунку індексації грошового забезпечення, копій карток грошового забезпечення за 2008-2014 роки.
27.У відзиві на позовну заяву, апеляційній скарзі та у відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечував проти розміру заборгованості, зазначеного у висновку експерта, посилаючись на його неправильність, порушення вимог Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, а також неврахування виплачених надбавок під час проходження служби, невірно визначений базовий місяць.
28.У той же час суд першої інстанції не врахував заперечення відповідача щодо розміру заборгованості, не перевірив їх, а задовольняючи позовну вимогу в частині стягнення визначеної суми заборгованості, виходив з того, що така сума повністю поновлює порушені права позивача.
29.Відповідно до частини другої статті 111 КАС України якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити повторну експертизу, яка доручається іншому експерту (експертам).
30.Позивач у суді першої інстанції подавав клопотання про проведення повторної експертизи за кошти відповідача у зв`язку з сумнівами останнього у правильності наданого висновку. Проте судом було відмовлено у задоволенні даного клопотання у зв`язку з запереченням відповідача у проведенні експертизи за їх рахунок.
31.Статтею 108 КАС України встановлено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.
32.Оцінюючи наданий позивачем висновок експерта з урахуванням наданих відповідачем заперечень проти нього, суд апеляційної інстанції правомірно виходив з того, що здійснення розрахунку суми індексації належить до компетенції відповідача як роботодавця. Завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення, а тому належним способом захисту прав позивача у даному випадку є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за спірний період, а не стягнення визначеної у висновку експерта суми заборгованості.
33.Висновок експерта оцінюється в сукупності з іншими доказами по справі з урахуванням того, що всупереч вимогам частини сьомої статті 101 КАС України у висновку експерта не зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок (постанова Верховного Суду від 21 грудня 2019 року у справі №826/3468/18).
34.Верховний Суд у своїй постанові від 19 вересня 2019 року у справі №808/3092/17 погодився з висновком апеляційного суду, в якому він зазначив, що не може дослідити, які саме документи надавалися позивачем для експертного дослідження та чи були документи подані для експертного дослідження в повному обсязі. Наголосив, що судово-економічне дослідження по справі не призначалося; з відповідачем не обговорювалися питання, поставлені для експертного дослідження; не оглядалися документи, що подавалися позивачем для експертного дослідження.
35.Вищезазначене не надало можливості суду апеляційної інстанції для оцінки експертного дослідження, проведеного не в судовому порядку, як доказу, що надає підстави для спростування висновків акта перевірки.
36.Також Верховний Суд у даній справі враховував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
37.Відповідно до частини п`ятої та шостої статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).
38.Статтею 139 КАС України врегульовано питання розподілу судових витрат. Так, відповідно до частини дев`ятої даної статті при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.
39.Звертаючись з позовною заявою позивач просив також стягнути на його користь витрати на проведення експертного економічного дослідження та комісію банку за розрахунково-касове обслуговування.
40.У касаційній скарзі позивач зазначав що експертне економічне дослідження №18-6348/6349 було проведено у позасудовому порядку з метою встановлення істини щодо відсутності або наявності у нього права на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, обґрунтованого розрахунку індексації та встановлення суми індексації, яка належить до нарахування. Приводом проведення експертного дослідження була позиція відповідача щодо відсутності заборгованості по виплаті індексації грошового забезпечення при його звільненні з військової служби.
41.Таким чином, проведення експертного дослідження було здійснено за ініціативою позивача, не у зв`язку зі зверненням до суду та не пов`язане з розглядом справи. Звернення позивача до суду з вимогою провести індексацію грошового забезпечення та виплатити заборгованість після отримання листа відповідача з повідомленням про непроведення такого нарахування, не вимагала обов`язкового проведення попередньо експертного дослідження.
42.Суд апеляційної інстанції правомірно послався на практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
43.Доводи касаційної скарги висновок суду апеляційної інстанції не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судами фактичних обставин справи.
44.Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог.
45.Відповідно до статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
46.З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 343 356 КАС України, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року N 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року у справі №420/1207/19 без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіМ.В. Білак О.А. Губська В.М. Соколов