ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2023 року

м. Київ

справа № 420/12151/22

адміністративне провадження № К/990/3639/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Мацедонської В.Е.,

Кашпур О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембудзв`язок»

на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2022 року (головуючий суддя - Катаєва Е.В.)

та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2022 року (головуючий суддя - Крусян А.В., судді: Єщенко О.В., Яковлєв О.В.)

у справі №420/12151/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембудзв`язок»

до Головного управління Національної поліції в Одеської області, Національної поліції України

про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

30.08.2022 товариство з обмеженою відповідальністю «Рембудзв`язок» (надалі - ТОВ «Рембудзв`язок», позивач, скаржник) звернулося до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеської області, Національної поліції України, в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Національної поліції України, яка полягала у: - не розгляді та ненаданні відповіді на скаргу ТОВ "РЕМБУДЗВ`ЯЗОК" від 15.02.2022; - ненаданні відповіді про скерування скарги ТОВ "РЕМБУДЗВ`ЯЗОК" від 04.07.2022 для подальшого розгляду в ГУНП в Одеській області.

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції України в Одеській області, яка полягала у: - не розгляді та ненаданні відповіді на скаргу ТОВ "РЕМБУДЗВ`ЯЗОК" від 15.02.2022; - дорученні розгляду скарги ТОВ "РЕМБУДЗВ`ЯЗОК" від 04.07.2022 не уповноваженому підрозділу ГУНП в Одеській області; - порушенні строку розгляду скарги ТОВ "РЕМБУДЗВ`ЯЗОК" від 04.07.2022; - неналежному розгляді скарги ТОВ "РЕМБУДЗВ`ЯЗОК", нездійсненні перевірки викладених у ній доводів та наданні необґрунтованої відповіді; - непроведенні службового розслідування за скаргою ТОВ "РЕМБУДЗВ`ЯЗОК" від 04.07.2022;

зобов`язати Національну поліцію України та Головне управління Національної поліції України в Одеській області провести розгляд скарг ТОВ "РЕМБУДЗВ`ЯЗОК" від 15.02.2022 та 04.07.2022 з дотриманням вимог ЗУ "Про звернення громадян", провівши службове розслідування згідно вимог ЗУ "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України", та надати ТОВ "РЕМБУДЗВ`ЯЗОК" обґрунтовану відповідь у 30-денний строк.

В позові позивач зазначив, що він звернувся до відповідачів зі скаргами у порядку Закону України «Про звернення громадян», норми якого щодо строків та об`єктивності розгляду відповідачами були порушені.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2022 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2022 року, відмовлено у відкритті провадження у справі, на підставі п.1 ч.1 ст.170 КАС України, оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відмовляючи у відкритті провадження, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем фактично оскаржуються дії (бездіяльність) посадових осіб поліції у рамках кримінального провадження.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)

31 січня 2023 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембудзв`язок» на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2022 року, в якій скаржник, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу на розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2023 року було відкрито касаційне провадження за даною касаційною скаргою.

В обґрунтування поданої касаційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю «Рембудзв`язок» зазначає, що судами неправильно застосовано пункт 2 частини другої статті 19 КАС України та зазначив, що суди попередніх інстанцій помилково дійшли висновку, що дана справа повинна вирішуватися в порядку кримінального судочинства.

Підставою відкриття касаційного провадження є правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, зокрема, правильності застосування положень пункту 2 частини другої статті 19 КАС України та пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.

Відповідачем відзиву на вказану касаційну скаргу не подано, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2023 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембудзв`язок» призначено до касаційного розгляду.

ІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, крім іншого, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 1 ч.1 ст.170 КАС України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п. 1, п.2 ч. 1 ст.4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема, хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст.4 КАС України).

Статтею 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 2 ч.2 ст.19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.

Статтею 1 КПК України визначено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Відповідно до ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є, зокрема, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.

Відповідно до ст.64-1 КПК України представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, має право, зокрема, оскаржувати рішення, дії та бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді в порядку, передбаченому цим Кодексом.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання обґрунтованості поданої касаційної скарги, Верховний Суд (далі - Суд) виходить з того, що за приписами частин 1-2 статті 341 КАС України (в редакції чинній до 08.02.2020), суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Рембудзв`язок» звернулося до відповідача із скаргою від 15.02.2022. В тексті цієї скарги зазначено, що слідчим Подільського РУ ГУНП в Одеській області вилучено 9 вантажних автомобілів, які після вилучення всупереч ч.4 ст.168 КПК України, Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, затвердженого постановою КМУ від 19.11.2012 №1104, за вказівкою слідчого не зберігаються на відповідному майданчику. Також у зверненні вказано, що з 10.04.2022 Подільським РУ ГУНП в Одеській області розслідується кримінальне провадження №42020161340000038 за фактом самовільного зайняття ТОВ «Рембудзв`язок» земельної ділянки державної власності за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.197 КК України, яке розпочате з єдиною метою зупинити роботу підприємства.

Ухвалою слідчого судді Котовського міськрайонного суду від 16.11.2021 відмовлено у задоволенні клопотання про накладення арешту на техніку, проте вона продовжує охоронятись озброєними працівниками поліції /а.с.13-17/.

При цьому, листом Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області від 01.08.2022 №4/1-К-807 повідомлено ТОВ «Рембудзв`язок» про те, що матеріали вказаного кримінального провадження скеровані до Подільської окружної прокуратури, після повернення матеріалів буде надана оцінка стану досудового розслідування /а.с.20/.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад, а участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.

Проте, сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень саме владних управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Ці положення не поширюють свою дію на правові ситуації, які вимагають інших форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.

Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства (пункт 2 частини другої статті 19 КАС).

Отже законодавцем передбачено публічно-правові спори, які належить розглядати не лише в адміністративному провадженні, а й у порядку кримінального судочинства.

З приводу подібних спірних правовідносин свою позицію у Рішенні від 23 травня 2001 року №6-рп/2001 висловив Конституційний Суд України, який зазначив, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України), оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості, не належить до сфери управлінської.

Аналогічний висновок міститься у Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, в якому зазначено, що з метою реалізації положень статті 55 Конституції України та недопущення обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина у разі оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності прокурора, слідчого, органу дізнання стосовно заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини такі скарги суди повинні розглядати аналогічно до порядку оскарження до суду рішень і дій прокурора, слідчого, органу дізнання, встановленого КПК України.

Приписами частин першої - третьої статті 38 КПК передбачено, що органами досудового розслідування є органи, що здійснюють досудове слідство і дізнання.

Досудове слідство здійснюють: 1) слідчі підрозділи: а) органів Національної поліції; б) органів безпеки; в) органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства; г) органів Державного бюро розслідувань; 2) підрозділ детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України.

Дізнання здійснюють підрозділи дізнання або уповноважені особи інших підрозділів: а) органів Національної поліції; б) органів безпеки; в) органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства; г) органів Державного бюро розслідувань; ґ) Національного антикорупційного бюро України.

З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції враховує, що відповідно до частини першої статті 303 КПК України визначено виключний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні. Разом з тим, частиною другою цієї ж статті обумовлено, що скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314 - 316 цього Кодексу.

Завданням кримінального провадження відповідно до частини першої статті 2 КПК України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України (частина перша статті 1 КПК України).

Пунктом 5 частини першої статі 3 КПК України досудове розслідування визначено як стадію кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

За правилами статті 218 КПК України досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення. Якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він проводить розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність. Спори про підслідність вирішує керівник органу прокуратури вищого рівня. Спір про підслідність у кримінальному провадженні, яке може належати до підслідності Національного антикорупційного бюро України, вирішує Генеральний прокурор або його заступник.

Тобто, орган дізнання, попереднього слідства, прокуратури під час вчинення діянь, пов`язаних із досудовим розслідуванням злочинів, не здійснюють публічно-владних управлінських функцій, а отже оскарження таких дій має відбуватися виключно за правилами, установленими КПК України.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 21 листопада 2018 року в справа № 826/2004/18, від 10 квітня 2019 року у справі № 808/390/18 та від 28 серпня 2019 року в справі № 1540/5031/18.

Відповідно до частин першої, другої статті 84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно Рішення Конституційного Суду України № 12рп/2011 від 20 жовтня 2011 року (справа № 1?31/2011), визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Аналіз положення частини третьої статті 62 Конституції України "обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом" дає підстави для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо (пункт 3.2 Рішення).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 826/13340/15 сформувала правовий висновок, згідно з яким спір щодо правомірності дій органу при розгляді скарги на дії працівників цього органу, які здійснюють досудове розслідування в кримінальних провадженнях, у яких скаржник є стороною, підлягає розгляду в порядку кримінального судочинства.

Оскільки спір у цій справі виник фактично у зв`язку з порушенням порядку зберігання речових доказів, які вилучено за результатами проведеного обшуку у межах кримінального провадження №42020161340000038 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України, порушеного відносно позивача, перевірка вказаних таких дій з огляду на положення пункту 2 частини другої статті 19 КАС України знаходиться поза межами юрисдикції адміністративного суду, адже їхнє оскарження має здійснюватися у порядку, установленому КПК України.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає зазначені в касаційній скарзі доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембудзв`язок» безпідставними, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій - обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам процесуального права, з огляду на що і підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341 345 349-356 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембудзв`язок» залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

СуддіН.А. Данилевич В.Е. Мацедонська О.В. Кашпур