ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2023 року
м. Київ
справа № 420/1233/19
адміністративне провадження № К/9901/33345/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А. В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2019 (головуючий суддя - Єщенко О.В., судді - Димерлій О.О., Коваль М.П.)
ВСТАНОВИВ:
І. Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила:
визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Мельниченко А.В. від 23.10.2018 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 933 653, 91 грн. у виконавчому провадженні НОМЕР_2.
2. В обґрунтування позову зазначалось, що оскільки нею було добровільно сплачено кошти за виконавчим листом, та державним виконавцем не вчинялись дії по стягненню вказаних коштів, позивач вважає, що спірна постанова є неправомірною та підлягає скасуванню.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Суд дійшов висновку про те, що відповідач довів законність оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору, оскільки нормами статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», яка містить вичерпний перелік підстав та умови, за якими виконавчий збір не стягується, не встановлено, що виконавчий збір не стягується у разі повернення виконавчого провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 цього Закону.
4. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2019 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 у справі №420/1233/19.
5. Постановою Верховного Суду від 12.09.2019 ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2019 скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
6. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2019 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 скасовано, прийнято нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Мельниченко А.В. від 23.10.2018 про стягнення виконавчого збору у сумі 933 653,91 грн у виконавчому провадженні НОМЕР_2.
7. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що державним виконавцем не було здійснено дій з примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за виконавчим листом. Суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», дійшов висновку про те, що обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є: фактичне виконання судового рішення; вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень, а виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми, при цьому розмір виконавчого збору вираховується саме з фактично стягнутої суми.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
8. У грудні 2019 року Управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області подано касаційну скаргу на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2019. У касаційний скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.04.2019.
9. Касаційна скарга обґрунтована тим, що спірна постанова про стягнення виконавчого збору прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки стягнення виконавчого збору передбачено положеннями Закону України «Про виконавче провадження», і державний виконавець при винесенні спірної постанови керувався нормами частиною 3 статті 40 вказаного Закону.
10. Також, скаржник вказує, що в межах виконавчого провадження НОМЕР_2 державним виконавцем вчинялися виконавчі дії, зокрема було накладено арешт на майно боржника, а також здійснювались виходи за місцем проживання боржника, проте боржник ухилялася від виконання рішення суду.
11. У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими, просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Зазначає, що конкретних дій по виявленню, опису, примусовій реалізації майна та звернення стягнення на кошти державним виконавцем не проводилося. Позивач вказує, що нею добровільно було погашено борг перед ТОВ «Фінанс Траст Груп», а тому вважає, що у державного виконавця були відсутні підстави для стягнення з неї виконавчого збору. На думку позивача, підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення суду, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.
ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
12. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2019 для розгляду справи №420/1233/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жук А.В., судді - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
13. Ухвалою Верховного Суду від 22.01.2020 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
14. Ухвалою Верховного Суду від 24.05.2023 адміністративну справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
15. Київським районним судом міста Одеси 23.12.2010 був виданий виконавчий лист №2-3264/09 про стягнення з ОСОБА_1 , ТОВ «Фріз» та ВТК «Круассан» у вигляді ТОВ в солідарному порядку на користь ТОВ «Фінанс Траст Груп» заборгованості за кредитним договором №014/5142/2/12592 від 31.03.2008 в розмірі 9 336 539,11 грн, що еквівалентно станом на 18.05.2009 за курсом Національного банку України - 1 224 930,02 доларів США.
16. 19 квітня 2016 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області винесено постанову ВП НОМЕР_2 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2-3264/09, виданого 23.12.2010 Київським районним судом міста Одеси, про стягнення з ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фріз» та Виробничо-торгівельної компанії «Круассан» у вигляді ТОВ в солідарному порядку на користь ТОВ «Фінанс Траст Груп» заборгованості за кредитним договором №014/5142/2/12592 від 31.03.2008 в розмірі 9 336 539,11 грн, що еквівалентно станом на 18.05.2009 за курсом НБУ України - 1 224 930,02 доларів США.
Встановлено боржнику 7-ми денний термін для самостійного виконання вимог виконавчого документа та повідомлено, що при не виконанні рішення в наданий для самостійного виконання строк, його виконання буде проведено в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов`язаних з провадженням виконавчих дій.
17. Разом з цим, 25.08.2016 між TOB «Фінанс Транс Груп» та ОСОБА_1 укладено Договір про врегулювання заборгованості за кредитним договором з фізичною особою №014/5142/2/ НОМЕР_1 від 31.03.2008, за яким ОСОБА_1 визнала, що її заборгованість у гривнях складає 39 215 824,72 грн та з цієї суми зобов`язалася сплатити 12 386 703,10 грн, а залишок заборгованості в сумі 26 829 121,62 грн їй буде прощено та списано.
18. Згідно з платіжним дорученням від 10.10.2016 №1 за домовленістю між сторонами, TOB «Джоль» сплатило на користь TOB «Фінанс Транс Груп» за ОСОБА_1 5 555 790,28 грн в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 31.03.2008 №014/5142/2/ НОМЕР_1 .
19. Також, відповідно до Договору про відступлення права вимоги (факторингу) №380 від 10.10.2016, за яким права вимоги залишку заборгованості ОСОБА_1 перед TOB «Фінанс Транс Груп» переданий до TOB «Арма Факторинг» за договором про відступлення прав вимоги (факторингу) №380 від 10.10.2016.
20. За Договором від 11.10.2016, зареєстрованим в реєстрі за №2346, права вимоги TOB «Арма Факторинг» передало TOB «Джоль».
21. 18 вересня 2018 року TOB «Фінанс Транс Груп» звернулось до начальника Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області із заявою, в якій відповідно до приписів ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» просило повернути виконавчий лист №2-3264/09 від 23.12.2010 та зняти арешт з майна ОСОБА_1 .
22. Розглянувши вказану заяву, державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 37, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову від 23.10.2018 про повернення виконавчого листа №2-3264/09, виданого 23.12.2010 Київським районним судом м. Одеси, ТОВ «Фінанс Транс Груп». Припинено чинність арештів майна боржника, накладених в межах ВП НОМЕР_2.
23. 29 жовтня 2018 року державним виконавцем відділу винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_3, з виконання постанови НОМЕР_2 від 23.10.2018, про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 933 653,91 грн.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
24. Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року №4бО-ІХ, що набрав чинності 8 лютого 2020 року, внесено ряд змін до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»), зокрема до Глави 2 «Касаційне провадження» Розділу III «Перегляд судових рішень».
25. Разом з тим, пунктом 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
26. Оскільки касаційна скарга подана до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року №460-1Х, то здійснюючи касаційний перегляд справи Верховний Суд керується положеннями КАС України, які діяли до набрання чинності вказаним Законом, тобто у редакції Кодексу, чинній до 8 лютого 2020 року.
27. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
28. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
29. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
30. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки державним виконавцем не було здійснено дій з примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за виконавчим листом, підстави для стягнення з боржника виконавчого збору відсутні. Апеляційний суд вважав, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми.
31. Колегія суддів Верховного Суду вважає такі висновки суду апеляційної інстанції помилковими з огляду на наступне.
32. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
33. Законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, є Закон України «Про виконавче провадження».
34. Верховний Суд у справі № 640/4599/21 (постанова від 24 грудня 2021 року) аналізуючи норми матеріального права, що регулювали порядок вчинення окремих виконавчих дій в різні періоди, зазначав, що 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), а Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV), у свою чергу, втратив чинність (крім статті четвертої, яка втрачає чинність через три місяці з дня набрання чинності Законом 1404-VIII).
35. Відповідно до пункту 7 Розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1404-VІІІ виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
36. Отже, аналіз наведеної норми свідчить про те, що виконавче провадження у даній справі було розпочато на підставі Закону №606-ХІV, який був чинний на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (19.04.2016). Втім, оскаржуване рішення про стягнення виконавчого збору державним виконавцем прийняте на підставі Закону №1404-VІІІ, прикінцевими та перехідними положеннями якого встановлено, що після набрання чинності цього Закону виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до цього Закону.
37. Відповідачем оскаржувану постанову винесено 23 жовтня 2018 року, тобто в період дії Закону №1404-VІІІ (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» № 2475-VIII який набрав чинності з 28 серпня 2018 року, далі також - Закон № 2475-VIII).
38. Так, указаним Законом № 2475-VIII у статті 27 Закону №1404-VІІІ у частині другій слова «фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом» замінено словами «підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів».
39. Таким чином, відповідно до статті 27 Закону № 1404-VIII (в редакції Закону № 2475-VIII та станом на дату винесення оскаржуваної постанови) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
40. В даному контексті слід звернути увагу на те, що аналогічне правове регулювання діяло і станом на час відкриття ВП № НОМЕР_4
41. Так, відповідно до вимог статті 28 Закону № 606-XIV (в редакції, чинній станом на момент відкриття ВП № 52404750), у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.
42. Тобто, норми Закону № 1404-VIII (у редакції Закону № 2475-VIII) не встановлюють залежності між прийняттям постанови про стягнення виконавчого збору та обставинами вчинення державним виконавцем дій по здійсненню примусового стягнення з боржника в межах виконавчого провадження, оскільки законодавчо прямо визначається обов`язок державного виконавця прийняти постанову про стягнення виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.
43. Більше того, на це вказує і та обставина, що розмір виконавчого збору законодавчо поставлений у залежність від суми, що підлягає примусовому стягненню, а не від суми, яка є фактично стягнутою в межах виконавчого провадження.
44. Таким чином, Закон № 606-XIV (в редакції, чинній на момент відкриття ВП № НОМЕР_4), так само як і Закон № 1404-VIII (у редакції Закону № 2475-VIII), не ставлять можливість застосування санкцій у вигляді стягнення виконавчого збору в залежність від фактичного вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду або іншого виконавчого документу.
45. Відповідно до частини 5 статті 27 Закону № 1404-VIII (у редакції Закону № 2475-VIII) виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
46. Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (частина 9 статті 27 Закону № 1404-VIII (у редакції Закону № 2475-VIII)).
47. Відповідно до частини 3 статті 40 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
48. Як встановлено судами попередніх інстанцій, постановою ВП НОМЕР_2 від 23.10.2018 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа за №2-3264/09, виданого 23.12.2010 Київським районним судом м. Одеси повернуто на підставі п.1 частини 1 статті 37 Закону №1404-VIII.
49. Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та з метою приведення нормативно-правових актів у відповідність до вимог чинного законодавства прийнято наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень» від 02.04.2012 №512/5 затверджено Інструкцію №512/5.
50. За змістом пункту 8 розділу ІІІ Інструкції №512/5 стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження».
Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
51. Відтак, у випадках передбачених чинним законодавством, після повернення виконавчого документа або закриття виконавчого провадження, якщо виконавчий збір не було стягнуто, відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору є обов`язком, а не правом державного виконавця.
Наведений висновок узгоджується із позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 30.06.2021 у справі №460/2478/19.
52. Отже, стягнення виконавчого збору не залежить від здійснення державним виконавцем виконавчих дій в межах відповідного виконавчого провадження. Натомість, навіть за відсутності заходів з примусового виконання після завершення виконавчого провадження на підставі п. 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у державного виконавця наявний обов`язок винести постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 10% від суми стягнення за виконавчим документом.
53. Відтак, висновок суду апеляційної інстанції про те, що виконавчий збір може бути стягнено лише за умов фактичного виконання судового рішення та вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішення, та про те, що розмір виконавчого збору має обраховуватися з фактично стягнутої суми, не ґрунтується на положеннях закону.
54. При цьому колегія суддів зауважує, що в оскаржуваній постанові міститься посилання на частину 2 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» у попередній редакції, яка втратила чинність на момент виникнення спірних правовідносин, тобто судом апеляційної інстанції застосовано до спірних правовідносин правову норму, яка не підлягала застосуванню.
55. Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги про те, що спірна постанова про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 933 653,91 грн у виконавчому провадженні НОМЕР_2 прийнята у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з чим не підлягала скасуванню.
56. Зважаючи на викладене, Верховний Суд вважає вірними висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
57. Водночас, суд касаційної інстанції констатує, що рішення суду першої інстанції також містить посилання на статтю 27 Закону України «Про виконавче провадження» у нерелевантній редакції, яка втратила чинність на момент виникнення спірних правовідносин. У зв`язку з чим таке судове рішення слід змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
58. Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
59. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
60. Відповідно до статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд, а також скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
61. Відповідно до частини 1 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
62. Згідно зі статтею 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
63. Підсумовуючи наведене, оцінивши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновків, що касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, а рішення суду першої інстанції - зміні, із викладенням його мотивувальної частини в редакції даної постанови.
64. З огляду на результат касаційного перегляду справи розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 3 341 345 349 351 352 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області задовольнити.
2. Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2019 у справі №420/1233/19 скасувати.
3. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 у справі №420/1233/19 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови.
4. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 у справі №420/1233/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
..........................
...........................
...........................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду