ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2024 року

м. Київ

справа № 420/12473/22

адміністративне провадження № К/990/37472/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Пасічник С.С., Гончарової І.А.,

розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.06.2023 (суддя Харченко Ю.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2023 (судді: Вербицька Н.В. (головуючий), Джабурія О.В., Кравченко К.В.) у справі №420/12473/22 за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУД ВІЛЛ АГРО», Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» про визнання недійсними правочинів,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Головне управління ДПС в Одеській області (далі - позивач, контролюючий орган) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУД ВІЛЛ АГРО» (далі - відповідач, ТОВ «ГУД ВІЛЛ АГРО»), Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (далі - відповідач, АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України») про визнання недійсними правочинів, укладених між ТОВ «ГУД ВІЛЛ АГРО» та АТ«Державна продовольчо-зернова корпорація України» від 05.08.2019 за № 444, 445, 447, 448 за результатами яких складено податкові накладні на загальну суму 111 106 367,80 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 17.12.2020 у справі № 752/18763/20 затверджено угоду про визнання винуватості керівником ТОВ «ГУД ВІЛЛ АГРО» ОСОБА_1 та яку визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 Кримінального кодексу України, призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 1000 (тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень. Позивач наголошує, що під розгляду кримінальної справи судом встановлено, що ОСОБА_1 не мала жодного наміру здійснювати господарську діяльність та сплачувати податки за ТОВ «ГУД ВІЛЛ АГРО». На переконання позивача, правочини, що мали місце між відповідачами, за наслідком вчинення яких були складені податкові накладні на загальну суму 111 106 367,8 грн, мають бути визнані недійсними в судовому порядку на підставі вимог статті 228 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.06.2023, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2023, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди виходили з того, що контролюючим органом не надано суду належних, достатніх, допустимих доказів на підтвердження наявності законних підстав, для визнання правочинів недійсними. Без належного доведення позивачем підстав та фактів, що зумовлюють визнання договору недійсним, та застосування відповідних наслідків, наведені обставини залишаються припущенням суб`єкта владних повноважень.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.06.2023, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2023 та ухвалити нове рішення про визнання недійсними правочинів укладених між ТОВ «ГУД ВІЛЛ АГРО» та АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України».

6. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (відсутність клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю).

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ТОВ «ГУД ВІЛЛ АГРО», код ЄДРПОУ: 43108330, реєстраційний номер: 10681020000055980, зареєстроване за адресою: 65014, м. Одеса, вул.Базарна, буд. 5, корп. 5, офіс 107. Керівником Підприємства є ОСОБА_1, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України», код ЄДРПОУ: 37243279, реєстраційний номер: 10701450000045105, зареєстроване за адресою: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 1. Керівником є ОСОБА_3, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Між Акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» як покупцем з однієї сторони, та ТОВ «ГУД ВІЛЛ АГРО» як продавцем з іншої сторони, укладено 4 договори поставки та 30 додаткових угод до договорів поставки а саме: договір поставки №444, №445, №447, №448 від 05.08.2019, додаткова угода №0001ПЗ від 27.08.2019 до договору поставки №444 від 05.08.2019 на суму 8272007,04 грн, додаткова угода №002ПФ від 13.08.2019 до договору поставки №445 від 05.08.2019 на суму 1188000,00 грн; додаткова угода №001ЯЗ від 13.08.20198 до договору поставки №445 від 05.08.2019 на суму 1174798,98 грн; додаткова угода №016П2 від 20.08.2019 до договору поставки №445 від 05.08.2019 на суму 9300192,41 грн, додаткова угода №015ЯЗ від 13.08.2019 до договору поставки №445 від 05.08.2019 на суму 2634397,63 грн; додаткова угода №014ПФ від 014ПФ від 13.08.2019 до договору поставки №445 від 05.08.2019 на суму 6885000,00 грн; додаткова угода №013ПФ від 13.08.2019 до договору поставки №445 від 05.08.2019 на суму 659750,58 грн; додаткова угода №012ЯЗ від 13.08.2019 до договору поставки №445 від 05.08.2019 на суму 3835896,55 грн; додаткова угода №011ПЗ від 13.08.2019 до договору поставки №445 від 05.08.2019 на суму 2000998,26 грн; додаткова угода №009П2 від 13.08.2019 до договору поставки №445 від 05.08.2019 на суму 2256001,92 грн; додаткова угода №008ПФ від 13.08.2019 до договору поставки №445 від 05.08.2019 на суму 611799,47 грн; додаткова угода №007ПЗ від 13.08.2019 до договору поставки №445 від 05.08.2019 на суму 3371250,00 грн; додаткова угода №006ПФ від 13.08.2019 до договору поставки №445 від 05.08.2019 на суму 5386500 грн; додаткова угода №005ПФ від 13.08.2019 до договору поставки №445 від 05.08.2019 а суму 5400000,00 грн.; додаткова угода №010ПЗ від 13.08.2019 до договору поставки №445 від 05.08.2019 на суму 1780950,00 грн; додаткова угода №004ПФ від 13.08.2019 до договору поставки №445 від 05.08.2019 на суму 985500,00 грн; додаткова угода №003ЯЗ від 13.08.2019 до договору поставки №445 від 05.08.2019 на суму 591849,47 грн; додаткова угода №001ПФ від 13.08.2019 до договору поставки №447 від 05.08.2019 на суму 1350000,00 грн; додаткова угода №002ПЗ від 20.08.2019 до договору поставки №447 від 05.08.2019 на суму 5618250,00 грн; додаткова угода №003ПЗ від 20.08.2019 до договору поставки №447 від 05.08.2019 на суму 6720000,00 грн; додаткова угода №004ПЗ від 20.08.2019 до договору поставки №447 від 05.08.2019 на суму 2899200,00 грн; додаткова угода №005П2 від 20.08.2019 до договору поставки №447 від 05.08.2019 на суму 6250005,00 грн; додаткова угода №006ПЗ від 13.08.2019 до договору поставки №447 від 05.08.2019 на суму 5760000,00 грн; додаткова угода №007ПЗ від 13.08.2019 до договору поставки №447 від 05.08.2019 на суму 5760000,00 грн; додаткова угода №008ЯЗ від 13.08.2019 до договору поставки №447 від 05.08.2019 на суму 2142000,00 грн; додаткова угода №009ПЗ від 20.08.2019 до договору поставки №447 від 05.08.2019 на суму 5618250,00 грн; додаткова угода №010П2 від 20.08.2019 до договору поставки №447 від 05.08.2019 на суму 6250005,00 грн; додаткова угода №001ЯЗ від 13.08.2019 до договору поставки №448 від 05.08.2019 на суму 6300000,00 грн; додаткова угода №002ПЗ від 13.08.2019 до договору поставки №448 від 05.08.2019 на суму 9629992,80 грн; додаткова угода №003ПФ від 13.08.2019 до договору поставки №448 від 05.08.2019 на суму 9450000,00 грн.

Умовами наведених договорів поставок визначено, що постачальник - ТОВ «ГУД ВІЛЛ АГРО» зобов`язується поставити та передати у власність покупця - ПАТ «ДПЗКУ», а покупець прийняти і оплатити зерно українського походження врожаю 2019 року. Культура, клас та кількість зазначається в додаткових угодах до Договору, які є його невід`ємними частинами.

Ціна товару за одиницю виміру та загальна вартість товару зазначається в додаткових угодах до договору поставки, які є його невід`ємними частинами. Сума договору поставки становить вартість поставленого товару протягом строку дії договору, відповідно до додаткових угод до цього договору. Місце поставки товару, строк, умови та дата поставки товару зазначаються додаткових угодах до договору поставки, які є його невід`ємними частинами.

Оплата товар здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника на підставі виставленого рахунки-фактури (п. 5.1 договору поставки): перший платіж в розмірі вартості товару без ПДВ, вказаного у відповідному рахунку-фактурі, здійснюється на протязі 5 банківських днів з дати виставлення відповідного рахунку-фактури; другий платіж в розмірі суми ПДВ вартості фактично отриманого товару, здійснюється на протязі 5 банківських днів з дати отримання покупцем документів, зазначених у п. 10.04 договору поставки.

Постачальник, який є платником ПДВ, зобов`язується зареєструвати податкову накладну на товар в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

ТОВ «ГУД ВІЛЛ АГРО» (постачальник) виписано на користь ПАТ «ДПЗКУ», (покупець) податкові накладні №5 від 29.08.2019, №2 від 15.08.2019, №1 від 15.08.2019, №20 від 20.08.2019, №19 від 23.08.2019, №№17,18 від 22.08.2019, №15 від 22.08.2019, №16 від 23.08.2019, № 14 від 20.08.2019, №13 від 19.08.2019, №11 від 22.08.2019, №9 від 21.08.2019, №10від 22.08.2019, №8 від 21.08.2019, №7 від 22.08.2019, №6 від 21.08.2019, №12 від 22.08.2019, №4 від 15.08.2019, №3 від 15.08.2019, №21 від 22.08.2019, №22 від 21.08.2019, №23 від 22.08.2019, №24 від 23.08.2019, №25 від 27.08.2019, № 26 від 29.08.2019, №29 від 30.08.2019, №27 від 30.08.2019, №28, від 29.08.2019, №30 від 29.08.2019, №31 від 30.08.2019, №32 від 28.08.2019, №33 від 33 від 29.08.2019, №4 від 03.09.2019, №8, №5, №3, №6, №7 від 03.09.2019, №1 від 01.09.2019, №2 від 02.09.2019, №54-58 від 26.08.2019, №59-62 від 27.08.2019, №63-70 від 28.08.2019, №71 від 29.08.2019, №34 від 18.08.2019, №35-38 від 19.08.2019, №39-41 від 20.08.2019, №42-44 від 21.08.2019, №45-46 від 22.08.2019, № 47-49 від 23.08.2019, №50-52 від 24.08.2019, №53 від 25.08.2019, №72 від 22.08.2019, №73 від 23.08.2019, №74 від 25.08.2019, №75 від 26.08.2019, №76 від 27.08.2019, №77 від 28.08.2019, №78-79 від 29.08.2019, - на загальну суму 111 106 367,80 грн.

Судами також встановлено, що вироком Голосіївського районного суду м.Києва від17.12.2020 у кримінальній справі № 752/18763/20 ОСОБА_1 визнано винною за ч.2 ст. 205-1 Кримінального кодексу України (підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб - підприємців), та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Вважаючи наведені вище правочини, укладені від імені ТОВ «ГУД ВІЛЛ АГРО» керівником ОСОБА_1 та АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України», за наслідками яких були складені вищенаведені податкові накладні, недійсними, контролюючий орган звернулося до суду з позовом про визнання таких недійсними.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. Підставою касаційного оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій контролюючий орган зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Свої вимоги скаржник також обґрунтовує тим, що суди не врахували відповідних висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 826/17813/18, від 20.06.2018 у справі №826/14465/13-а, від 10.04.2021 у справі № 400/2793/18, від 28.05.2019 у справі №1826/22539/15, від 28.05.2021 у справі №0540/7873/18-а, які стосуються наявності вироку відносно посадових осіб господарюючого суб`єкту.

Контролюючий орган також вказує на порушення судами норм процесуального права щодо всебічного і повного з`ясування обставин справи, що в свою чергу призвело до порушення норм матеріального права при вирішенні спору по суті.

Контролюючий орган наголошує, що обставини справи стосувалися встановлення реальності господарських операцій з контрагентами відносно поставок зернових культур. Правильне та об`єктивне встановлення обставин потребувало активної позиції суду, зокрема проведення судових засідань, виклику та заслуховування свідків.

Позивач неодноразово подавав клопотання до суду першої інстанції про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, що на думку позивача, сприяло б всебічному дослідженню всіх обставин справи, так як сторони мають можливість надавати додаткові усні пояснення, ставити запитання одним одному та акцентувати увагу суду на свої аргументи. Проте судом першої інстанції необґрунтовано відхилено усі пояснення викладені в клопотанні про вихід зі спрощеного у загальне позовне провадження, як і безпідставно не враховано клопотання про призначення судового засідання та проведення його за участю представника позивача.

Також представником Головного управління ДПС в Одеській області було направлено клопотання про виклик свідків, однак судом у задоволенні такого клопотання було відмовлено.

Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2, частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Зазначене свідчить, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права в частині неповноти встановлення обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Слід також зазначити, що в апеляційній скарзі позивач наголошував про недоотримання судом першої інстанції норм процесуального права щодо встановлення дійсних обставин справи на підставі належних, допустимих та достовірних доказів, зокрема відхилення клопотання про виклик свідка, проведення судового засідання, проте судом апеляційної інстанції зазначеному оцінки надано не було.

9. АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» надано відзив на касаційну скаргу контролюючого органу, в якому відповідач вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій надано юридично правильну оцінку обставинам, відповідно до яких контролюючим органом не надано доказів на підтвердження своєї позиції щодо наявності підстав для визнання правочинів недійсними, у зв`язку з чим, просить залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій просить залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій

10. Надаючи оцінку доводам скаржника у касаційні скарзі колегія суддів касаційної інстанції виходить з вимог частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при вирішенні цієї справи, Верховний Суд виходить з наступного.

11. Позивач, серед іншого, оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанцій у зв`язку із порушенням норм процесуального права, а саме розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

З позовної заяви (т.1 а.с. 12) вбачається, що контролюючий орган просив проводити розгляд цієї справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12.09.2022 відкрито спрощене позовне провадження у цій справі № 420/12473/22.

З посиланням на частини 1, 2, пункт 3 частини 6 статті 12 та частину 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи предмет доказування та характер спірних правовідносин, Суд дійшов висновку, що такі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного, всебічного, та об`єктивного розгляду справи, та відповідно, у контексті вище окреслених приписів чинного процесуального законодавства, дана справа є справою незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Також ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12.09.2022 було відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС в Одеській області щодо розгляду справи №420/12473/22 в порядку загального позовного провадження, за правилами загального позовного провадження. Ухвала з посиланням на пункт 10 частини 6 статті 12, частин п`ятої та шостої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України вмотивована тим, що предмет доказування та характер даних спірних правовідносин, на думку суду, не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного, всебічного, та об`єктивного розгляду справи, та відповідно, приписів чинного процесуального законодавства, дана справа є справою незначної складності, а отже суд дійшов висновку щодо відсутності законодавчо передбачених підстав для задоволення клопотання позивача, та розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження.

16.09.2022 позивачем до суду було подано клопотання про виклик свідка, а саме ОСОБА_2 , про витребування доказів у відповідачів та про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27.10.2022 витребувано від Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУД ВІЛЛ АГРО» на огляд суду оригінали договорів та додаткових угод. Зупинено провадження у справі № 420/12473/22 до отримання витребуваних судом письмових доказів.

27.10.2022 позивачем до суду було подано клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

11.05.2023 позивачем до суду було подано клопотання про поновлення провадження у справі №420/12473/22. Також позивач просив призначити судове засідання у справі та провести його за участі представника контролюючого органу.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 провадження у справі №420/12473/22 поновлено.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21.06.2023 відмовлено у задоволенні клопотання контролюючого органу (поданого 27.10.2022) щодо розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Відмова в задоволенні клопотання вмотивована, що спір у цій справі не відноситься до переліку справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження, а у клопотанні про розгляд справи за правилами загального позовного провадження позивач не навів достатніх, ґрунтовних доводів щодо доцільності розгляду даної справи в порядку загального позовного провадження, як і не зазначив в чому саме полягає її складність, суспільний резонанс тощо, що, у контексті вищеозначених положень чинного процесуального законодавства свідчило б про необхідність розгляду справи №420/4500/23 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21.06.2023 відмовлено і у задоволенні клопотання про виклик свідка у справі №420/12473/22 з посиланням на те, що судом наразі не встановлено обставин, які б свідчили про необхідність та доцільність виклику, в межах розгляду даної адміністративної справи, в якості свідка - ОСОБА_1 .

Цього ж дня - 21.06.2023 Одеським окружним адміністративним судом було вирішено справу №420/12473/22 по суті та прийнято рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУД ВІЛЛ АГРО», Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» про визнання недійсними правочинів.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частина друга статті 12 КАС України).

Частиною шостою статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності. Такий перелік не є вичерпним.

Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави вважати, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, але крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.

На підставі наведеного, оцінивши характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, встановивши, що предмет спору не віднесений до переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, колегія суддів вважає, що розгляд цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження не суперечить вищенаведеним нормам.

Проте розгляд цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження можливе як в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін так і в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи).

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи (частина шоста статті 262 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо:

1) оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію;

2) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;

3) припинення за зверненням суб`єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців;

4) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження та сума яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо в`їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію.

Отже частина перша статті 263 КАС України містить вичерпний перелік справ, які суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Справи, в яких заявлено вимогу про визнання недійсними правочинів до вказаного переліку не віднесено.

Крім того, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи (пункт 2 частини шостої статті 262 КАС України).

Тобто відмовляючи в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін суд має встановити характер спірних правовідносин, предмет доказування та оцінити чи можливо повно та всебічно встановити обставини справи без проведення судового засідання за участі сторін.

Питання необхідності (доцільності) проведення судового засідання у конкретній справі хоча і є оціночною категорією для суду, однак його вирішення повинно ґрунтуватися на зазначених вище обставинах та бути вмотивованим.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме клопотань щодо розгляду справи за правилами загального позовного провадження, клопотання про призначення судового засідання у справі та проведення його за участі представника контролюючого органу, позивач наголошував на необхідності проведення саме судового засідання у справі, оскільки на його переконання розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін сприяє всебічному дослідженню всіх обставин справи, так як сторони мають можливість надавати додаткові усні пояснення, ставити запитання одним одному, акцентувати увагу суду на свої аргументи, в судове засідання можливо викликати та заслухати свідка, про що також було заявлено відповідне клопотання. Також, позивач вказував на те, що предметом адміністративної справи №420/12473/22 є визнання недійсними правочинів (договорів) за результатами яких складено податкові накладні на загальну суму 111,1 мільйонів гривень, що в свою чергу відносить дану справу до особливо важливих з точки зору можливих втрат Державного бюджету України через формування ймовірно фіктивного податкового кредиту.

Тобто для позивача розгляд цієї справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін було визначальним, про що він зазначав у своїх клопотаннях, оскільки обставини справи стосувалися встановлення реальності господарських операцій між відповідачами, а основною підставою для невизнання контролюючим органом такої реальності та подання цього позову про визнання недійсними правочинів було наявність вироку у кримінальній справі № 752/18763/20, яким ОСОБА_1 визнано винною за ч.2 ст. 205-1 Кримінального кодексу України (підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб - підприємців) та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.

В позовній заяві контролюючий орган вказував, що угоди між АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» та ТОВ «ГУД ВІЛЛ АГРО» від імені останнього було підписано саме ОСОБА_1 , яка, як встановлено вироком, не мала жодного наміру здійснювати господарську діяльність та справляти (сплачувати) податки, безпосередньо не здійснювала господарську діяльність, а реєстрацію зазначеного ТОВ провела включно з корисливих мотивів.

Суд першої інстанції своїми ухвалами відмовив позивачу у задоволенні клопотань щодо розгляду справи за правилами загального позовного провадження, а також у клопотанні про виклик свідка, зазначаючи, що предмет доказування та характер даних спірних правовідносин, на думку суду, не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного, всебічного, та об`єктивного розгляду справи, як і не встановлено обставин, які б свідчили про необхідність та доцільність виклику, в межах розгляду даної адміністративної справи, в якості свідка ОСОБА_1 . При цьому відсутність необхідності і доцільності виклику якості свідка ОСОБА_1 судом в ухвалі не обґрунтовано.

Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Зазначеним приписам закону оскаржувані судові рішення не відповідають. Колегія суддів вважає, що наведені судом першої інстанції мотиви з яких відхилено клопотання позивача про виклик свідка та проведення судового засідання за його участю є необґрунтованими та фактично призвели до порушення норм процесуального права, щодо всебічного і повного з`ясування обставин справи.

Відповідно до статті 244 КАС України (в редакції діючій з 15 грудня 2017 року), під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Отже, застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами. Тобто, застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути встановлені судами на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі.

Відомості про обставини справи, на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути достовірними, тобто відповідність доказу об`єктивній дійсності є його безсумнівність, яка обумовлена зібраними матеріалами справи; достатніми, що відображається в наявності такої системи належних, допустимих, достовірних доказів, які отримані в результаті всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин, пов`язаних з предметом справи та всієї сукупності зібраних у ній доказів і яка достовірно встановлює всі обставини справи; належними, тобто властивість доказу, яка характеризує зв`язок відомостей і які становлять його зміст з обставинами, які підлягають доказуванню; допустимими, тобто відповідними процесуальній формі їх одержання, єдиною загальною вимогою недопустимості доказів є виявлення порушень закону при їх збиранні.

При цьому обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Тобто, цей принцип зобов`язує суд до активної ролі в судовому процесі для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини перша та друга статті 72 КАС України).

При цьому, відповідно до вимог статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи (частина перша статті 91 КАС України).

Отже, показання свідків є одним із засобів встановлення обставин (фактів), що мають значення для правильного вирішення справи, - доказами в широкому розумінні цього визначення.

Згідно зі статтею 92 КАС України виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи. У заяві про виклик свідка зазначаються його ім`я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити.

Верховний Суд наголошує, що виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального і процесуального права. Відомості про обставини справи, на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути достовірними, достатніми, належними та допустимими.

Показання свідка - це одне з найважливіших джерел доказів в адміністративному процесі, з якого суд одержує відомості (дані) про наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було допущено формальний підхід до вирішення спору та порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, які входять до предмета доказування, оскільки не в повній мірі вжив заходи задля отримання та дослідження належних доказів, які стосуються предмета доказування у цій справі.

Ці ж порушення були допущені і судом апеляційної інстанції, оскільки позивач в апеляційній скарзі наголошував на недотриманні судом першої інстанції норм процесуального права в частині безпідставних та необґрунтованих відхилень клопотань позивача про виклик свідка та розгляд справи в судовому засіданні за участі його представника, проте суд жодної оцінки таким доводам позивача не надав. Крім того з посиланням на пункт 3 частини першої статті 311 КАС України (суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) суд апеляційної інстанції також розглянув справу в порядку письмового провадження незважаючи на те, що позивач обґрунтовував апеляційну скаргу саме порушенням в частині процедури розгляду, яка на його думку не дозволяє в повній мірі встановити дійсні обставини справи, та заявляв клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю його представника.

Суд касаційної інстанції наголошує, що суди повинні встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову, надати правову оцінку у взаємозв`язку із доводами сторін і наданими на їх підтвердження доказами та з використанням всіх засобів доказування, передбачених процесуальним законом, зокрема і викликом свідка в судове засідання.

Також колегія суддів зазначає, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 07.07.2022 (справа №160/3364/19), вирок або ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими документами та встановленими обставинами справи.

Суди, оцінюючи покликання позивача на вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 17.12.2020 у справі № 752/18763/20, зазначили, що таким не встановлено будь-які обставини щодо діяльності ТОВ «ГУД ВІЛЛ АГРО», зокрема щодо господарських операцій з АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України», не встановлені обставини укладення та виконання відповідачами спірних правочинів, як і не встановлені обставини вчинення таких з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, суди не надали оцінки тому, що спірні правочини зі сторони ТОВ «ГУД ВІЛЛ АГРО» були підписані директором ОСОБА_1 , яка, як встановлено вироком, фінансово - господарську діяльність не здійснювала, наміру сплачувати податки не мала.

Тобто хоча вироком у справі № 752/18763/20 і не було встановлено конкретних обставин щодо діяльності ТОВ «ГУД ВІЛЛ АГРО» безпосередньо з АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (не встановлені обставини укладення та виконання відповідачами спірних правочинів) так і обставин вчинення правочинів з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, проте визнання директором ТОВ «ГУД ВІЛЛ АГРО» ОСОБА_1 того, що вона не здійснювала діяльність від імені вказаного господарюючого суб`єкту є обставиною, яка підлягає встановленню в контексті спірних правовідносин, з огляду на предмет доказування та підстави якими обґрунтовано позовну заяву. При цьому слід врахувати, що спірні договори, а також видаткові накладні, акти приймання - передачі, рахунки на оплату, які наявні в матеріалах справи, підписано саме ОСОБА_1

І на переконання Суду, такі обставини (дані) можливо встановити саме за допомогою такого засобу доказування, як показання свідка - директора ТОВ «ГУД ВІЛЛ АГРО» ОСОБА_1 .

Слід також заначити, що у пункті 88 постанови від 07.07.2022 (справа №160/3364/19) Велика Палата Верховного Суду також визнала обґрунтованим висновок про те, що суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу.

Наведені вище порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права дають підстави для висновку, що ухвалені у справі судові рішення не відповідають вимогам статті 242 КАС України щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

Суди попередніх інстанцій не встановили обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, відповідно до тих правових та фактичних підстав позову, на які посилався контролюючий орган.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

12. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За правилами частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

13. Колегія суддів вважає, що порушення норм процесуального права допущені як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи, з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення із наведенням відповідного правового обґрунтування в частині прийняття чи відхилення доводів учасників справи щодо позовних вимог.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.06.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2023 у справі №420/12473/22 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.Я.Олендер С.С. Пасічник І.А. Гончарова