ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14 серпня 2024 року

справа № 420/12488/24

адміністративне провадження № К/990/29223/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕРРІПЛЮС»

на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року (суддя - Лебедєв Г. В.)

та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2024 року (колегія у складі суддів: Ступакова І. Г., Бітов А. І., Лук`янчук О. В.)

у справі №420/12488/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕРРІПЛЮС»

до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

23 квітня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФЕРРІПЛЮС» (далі - Товариство, позивач у справі, скаржник у справі) звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України, в якому просило суд:

- визнати протиправними та скасувати Рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області про відмову у реєстрації податкових накладних від 09 серпня 2022 року №7181849/42337913, №7181847/42337913, №7181848/42337913, №7181846/42337913;

- зобов`язати зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, днем фактичного надходження оформлені товариством з обмеженою відповідальністю «ФЕРРІПЛЮС» податкові накладні: № 31 від 18 січня 2022 року, № 33 від 24 січня 2022 року, № 32 від 30 січня 2022 року, № 47 від 16 лютого 2022 року.

Крім іншого в позовній заяві Товариство просило суд поновити строк звернення до суду з цим позовом. Вказане клопотання позивач обґрунтував тим, що рішеннями адміністративних судів у справі №420/11322/22 та у справі № 420/8685/23 встановлена протиправність дій та рішень Головного управління ДПС в Одеській області щодо включення відповідача до переліку ризикових платників податку.

Позивач наголосив на тому, що у рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року у справі № 420/11322/22 прямо вказано на відсутність порушень позивачем вимог податкового законодавства. Позивач вказує, що не можуть вважатись правомірними та такими, що відповідають закону, всі подальші дії та рішення податкового органу із зупинення реєстрації податкових накладних та відмови у їх реєстрації, адже такі дії та рішення обґрунтовуються податковим органом виключно фактом самого перебування платника податків у переліку ризикових платників. При цьому, фактичною підставою для відмови є факт ризиковості платника податку, а не «ненадання документів», як про це вказує Головне управління ДПС в Одеській області.

Також, позивач зазначив, що його порушені права та законні інтереси, що були викликані протиправними діями Головного управління ДПС в Одеській області, та мали прямий прояв у безпідставних відмовах у реєстрації всіх без виключення податкових накладних позивача на протязі більш ніж півтори роки, не відновлені, а Головне управління ДПС в Одеській області не має жодного наміру їх відновлювати та належним чином зареєструвати такі податкові накладні.

Позивач вважає, що безспірним є факт безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між такими протиправними діями та рішеннями та подальшими порушеннями прав та законних інтересів позивача, що з цим пов`язані. Товариство вказує, що загальна кількість податкових накладних, що безпідставно не були зареєстровані Головним управлінням ДПС в Одеській області склала 273 штуки та вважає, що документально підтверджена відмова податкових органів відновити порушені права та законні інтереси добровільно, є підставою для поновлення пропуску процесуального строку.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року позов залишено без руху та запропоновано Товариству подати до суду заяву про поновлення строків звернення до суду з доказами поважності причин пропуску строку звернення до суду, з визначенням обставин, які були б об`єктивно непереборними та не залежали від його волевиявлення, були б пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення у справі процесуальних дій.

На виконання зазначеної ухвали позивач надіслав на адресу суду заяву про поновлення процесуального строку звернення до суду з позовом, в якій позивач просить суд поновити строк звернення до адміністративного суду.

В обґрунтування заяви позивач зазначив, що включення позивача Головним управлінням ДПС в Одеській області до переліку ризикових платників податку відбулось 08 лютого 2022 року згідно рішення № 19199 про відповідність критеріям ризиковості. Після відновлення роботи Єдиного реєстру податкових накладних з 25 травня 2022 року позивач подав Головному управлінню ДПС в Одеській області необхідні документи, що спростовують та вказують на безпідставність такого висновку, однак всупереч цьому Головне управління ДПС в Одеській області прийняло аналогічне першому рішення № 148535 від 01 червня 2022 року про відповідність критеріям ризиковості.

Рішенням суду у справі № 420/11322/22 від 31 жовтня 2022 року, що набуло законної сили та згідно положень статті 129-1 основного закону Конституції України, є обов`язковим до виконання Одеським окружним адміністративним судом прямо встановлено: «Податковими органами, не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивачем було порушено податкове законодавство, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про порушення позивачем законодавства України.»

Позивач зазначив, що дії податкового органу є протиправними із самого початку їх вчинення, тобто починаючи з 08 лютого 2022 року. Водночас, оскаржувані у суді рішення Головного управління ДПС в Одеській області, а саме: № 7181849/42337913 від 09 серпня 2022 року; № 7181847/42337913 від 09 серпня 2022 року; № 7181848/42337913 від 09 серпня 2022 року; № 7181846/42337913 від 09 серпня 2022 року були прийняті протягом серпня 2022 року, тобто вже після початку вчинення суб`єктом владних повноважень протиправних дій відносно прав та законних інтересів позивача. Так само, такі дії вчинені вже після прийняття протиправного та скасованого судом у справі № 420/11322/22 рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 148535 від 01 червня 2022 року. При цьому, як свідчать квитанції підставою для зупинення є виключно факт включення позивача до переліку ризикових платників податку з 08 лютого 2022 року. Однак, як визначив суд, жодних порушень податкового законодавства позивач не вчинив, та, відповідно таке включення є протиправним та безпідставним. Таким чином, позивач є постраждалою особою, права та законні інтереси якої були прямо порушені протиправними діями та рішеннями суб`єкта владних повноважень.

Товариство наголошує на тому, що незважаючи навіть на факт набрання законної сили рішенням суду від 31 жовтня 2022 року у справі № 420/11322/22, Головне управління ДПС в Одеській області в порушення приписів Конституції, правових норм Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ще цілої низки імперативних приписів інших актів чинного законодавства України, прямо відмовився його виконувати.

З урахуванням презумпції невинуватості платника податків після позбавлення формальної підстави (у вигляді перебування у статусі ризикового платника податку протягом 1,5 років), позивач мав обґрунтовані причини та правові підстави сподіватись на відновлення своїх прав та законних інтересів суб`єктом владних повноважень. Після виключення позивача з переліку ризикових платників податку 21 вересня 2023 року, стала очевидною відсутність жодного наміру податкових органів відновити порушені власними ж діями права та законні інтереси позивача. Так, по жодній із 273 податкових накладних, за якими позивач у встановленому порядку подавав Головному управлінню ДПС в Одеській області пояснення та копії документів на підтвердження господарських операцій, податковий орган не зареєстрував жодної податкової накладної. У тому числі, це стосується й чотирьох податкових накладних по цій судовій справі.

Також позивач вказує, що судове оскарження та зобов`язання реєстрації кожної окремої накладної тягне за собою сплати тільки одного судового збору у розмірі більше 600 тисяч гривень, що перебуває поза будь-якими фінансовими можливостями позивача як суб`єкта малого підприємництва, та зазначає про відсутність фізичної можливості у позивача одночасно оскаржувати майже три сотні незареєстрованих податкових накладних.

Вказані обставини спонукали звернення позивача із законними вимогами відновлення порушеного права та проведення реєстрації протиправно незареєстрованих податкових накладних спочатку до центрального органу виконавчої влади, який реалізує податкову політику держави України Державної податкової служби України, та в компетенції якого також перебуває вирішення питання відновлення порушеного права. У тому числі, позивач намагався захистити свої права шляхом вимоги про відкриття адміністративного провадження суб`єктом владних повноважень у відповідності до положень Закону України «Про адміністративну процедуру». Однак, отримав чергову відмову з боку Державної податкової служби України.

Позивач зазначає, що ним вчинено всі можливі у даній ситуації та залежні від нього дії з відновлення своїх прав, а відтак наявні причини, що обумовлюють звернення до адміністративного суду у квітні 2024 року. Інші способи захисту порушеного права вичерпано, при цьому саме право не відновлено. При цьому, Державна податкова служба України, як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику України, незважаючи на явну та підтверджену судом протиправність дій та рішень, відмовляється відновлювати порушені права позивача одноразово, тобто шляхом прийняття управлінського рішення направленого на відновлення права та на відновлення становища, що існувало до початку протиправних дій податкового органу (тобто відновлення прав по всіх протиправно не зареєстрованих податкових накладних). Відтак, за вичерпанням всіх інших способів, єдиним можливим засобом ефективного захисту порушених прав та законних інтересів позивача у такій ситуації є виключно звернення до суду по кожній з таких накладних.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року позовну заяву Товариства повернуто позивачу.

Повертаючи адміністративний позов суд першої інстанції звернув увагу на те, що рішення судів на які посилається Товариство у клопотанні про поновлення строку звернення до суду набрали законної сили 14 грудня 2022 року та 13 вересня 2023 року відповідно, позивача виключено з переліку ризикових платників податків - 21 вересня 2023 року, проте з цим позовом Товариство звернулося до суду лише в квітні 2024 року.

При цьому суд звернув увагу на те, що спірні Рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області про відмову у реєстрації податкових накладних № 7181849/42337913 від 09 серпня 2022 року, № 7181847/42337913 від 09 серпня 2022 року, № 7181848/42337913 від 09 серпня 2022 року, № 7181846/42337913 від 09 серпня 2022 року, прийнято Комісією не на підставі рішень № 19199 від 08 лютого 2022 року та № 148535 від 01 червня 2022 року про відповідність товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕРРІПЛЮС» критеріям ризиковості, а за наслідками розгляду пояснень та копій документів, поданих позивачем після зупинення реєстрації податкових накладних.

Зі змісту оскаржуваних Рішень Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області про відмову у реєстрації податкових накладних № 7181849/42337913 від 09 серпня 2022 року, № 7181847/42337913 від 09 серпня 2022 року, № 7181848/42337913 від 09 серпня 2022 року, № 7181846/42337913 від 09 серпня 2022 року вбачається, що вони прийняті у зв`язку з: ««ненадання платником податку копій документів: первинних документів щодо постачання/ придбання товарів/ послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактур/ інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних».

Тобто, предмет позову та його підстави у даній справі є самостійними та не залежали від предмету позову у справах №420/11322/22 та №420/8685/23.

Суд наголосив на тому, що позивач не навів поважних причин, які б перешкоджали його зверненню до суду у визначений Кодексом адміністративного судочинства України строк з вимогами щодо оскарження рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, які прийняті з підстав «ненадання документів», а не на підставі рішень № 19199 від 08 лютого 2022 року та № 148535 від 01 червня 2022 року про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕРРІПЛЮС» критеріям ризиковості.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2024 року ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року залишено без змін.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, Товариство подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження Товариство визначило частину четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначивши про неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

На переконання Товариства, приймаючи ухвалу від 27 травня 2024 року суд першої інстанції не з`ясував обставини, що мають вирішальне значення для справи, зокрема в частині наявності причин та підстав для поновлення строку звернення за судовим захистом. Водночас, такі обставини було детально (із наданням відповідних доказів) викладено позивачем як у самій позовній заяві від 22 квітня 2024 року, так і у поданій до суду першої інстанції заяві про усунення недоліків позовної заяви від 10 травня 2024 року.

Висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, не узгоджуються із наявними у справі доказами та не враховують висновки судових рішень адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року у справі № 420/11322/22 та від 20 червня 2023 у справі № 420/8685/23, учасниками яких були Товариство та Головне управління ДПС у Одеській області, та які були вирішені судом на користь сумлінного платника податку - позивача у справі. Тим самим, в порушення вимог закону, зокрема не були застосовані положення частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд апеляційної інстанції, на думку Товариства, також залишив поза увагою всі обґрунтовані доводи та докази відносно поважності причини пропуску строку звернення до суду, та у прийнятій постанові від 02 липня 2024 року фактично повністю продублював висновки Суду першої інстанції в ухвалі від 27 травня 2024 року.

Позивач наголошує на тому, що суди обох інстанцій фактично позбавили позивача єдиного можливого у даній ситуації (за умови документально підтвердженої відмови суб`єкта владних повноважень відновлювати такі порушені права) засобу юридичного захисту своїх прав та законних інтересів, що у нього залишився для відновлення справедливості.

Верховний Суд ухвалою від 01 серпня 2024 року відкрив провадження у справі №420/12488/24 та витребував справу із Одеського окружного адміністративного суду та з П`ятого апеляційного адміністративного суду.

12 серпня 2024 року справа №420/12488/24 надійшла на адресу Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу від податкового органу не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються Кодексом адміністративного судочинства України.

Строк звернення до адміністративного суду врегульований статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідно до частини першої цієї статті позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

Наведені норми встановлюють загальний строк звернення до адміністративного суду у публічно-правових спорах, водночас, передбачаючи можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.

Спеціальними нормами, якими встановлені окремий порядок захисту порушених прав платників податків, в тому числі і в судовому порядку, є норми Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Абзацами першим - третім пункту 56.18 визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Згідно з пунктом 58.19 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Застосування норм пунктів 56.18, 56.19 статті 56, пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України в системному зв`язку дає підстави для висновку, що нормою пункту 56.18 встановлено спеціальний строк на оскарження платником податків податкових повідомлень-рішень та інших рішень про нарахування грошових зобов`язань.

Зміст правовідносин щодо реєстрації податкової накладної, у яких ризики порушення норм податкового законодавства несе не лише особа, яка зобов`язана забезпечити реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не дозволяє поширити на них порядок і строки оскарження рішень суб`єкта владних повноважень, визначені пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, а саме - оскарження у будь-який момент після отримання такого рішення в межах 1095 днів, що дає підстави вважати, що встановлена у пункті 56.18 статті 56 Податкового кодексу України можливість оскаржити «інше рішення контролюючого органу» у будь-який момент після отримання такого рішення не стосується рішень Комісії контролюючих органів щодо реєстрації податкових накладних / розрахунків коригувань до податкових накладних або відмови у їх реєстрації.

Отже Податковий кодекс України не встановлює спеціального строку звернення до суду з позовом про оскарження рішень контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, а відтак, до позовів платників податків про визнання протиправними рішень контролюючого органу про відмову в реєстрації податкових накладних застосовуються загальні строки звернення до суду, визначені нормами статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а не Податковим кодексом України.

Відтак, строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та вимогою про зобов`язання її зареєструвати, у разі, коли платником податків не використовувалася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору, становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Саме такий підхід до розуміння норм права щодо строку звернення до суду з позовом про скасування рішення суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного із визначенням грошових зобов`язань, викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, від 11 жовтня 2019 року у справі №640/20468/18.

Повертаючи позовну заяву, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірні рішення податкового органу прийняті 09 серпня 2022 року, з позовом Товариство звернулося у квітні 2024 року, тобто з пропуском шестимісячного строку для звернення до суду.

Вказане свідчить про те, що суди дійшли до правильного висновку, що Товариством пропущено строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним та скасувати рішення, яким Товариству відмовлено у реєстрації податкової накладної та зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну датою її подання.

Щодо посилання у касаційній скарзі на те, що суди попередніх інстанцій не надали жодної правової оцінки аргументам позивача відносно триваючого та системного порушення податковим органом прав та законних інтересів платника податку - Товариства, наслідком чого було прийняття відповідачем не тільки чотирьох оскаржуваних безпосередньо у цій справі рішень про відмову у реєстрації податкових накладних, а й всієї сукупності протиправних дій податкового органу.

Суд наголошує на тому, що законодавством України встановлений строк для оскарження рішення про відмову у реєстрації податкової накладної, який становить шість місяців з моменту як особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав.

Про порушення своїх прав в частині відмови у реєстрації податкових накладних позивач дізнався в серпні 2022 року, що ним не заперечується.

Суд наголошує на тому, що законодавство України не пов`язує тривалість строку для оскарження до суду рішення про відмову у реєстрації податкової накладної з будь-якими іншими обставинами ніж зазначені в статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема такими як включення Товариства до переліку ризикових платників податку або відмови у реєстрації інших податкових накладних, які не є предметом оскарження у цій справі.

Більш того, посилання на наявність великої кількості незареєстрованих податкових накладних, що як вказує позивач є наслідком протиправних дій відповідача, не може бути безумовною підставою поважності пропуску строку звернення до суду з позовом.

Окрім іншого, це зумовлено тим, що в межах цього позовного провадження суд позбавлений можливості перевірити протиправність вказаних рішень податкового органу, зокрема в частині причин не реєстрації таких накладних, та відповідно вплив вказаних обставин на пропуск строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Щодо доводів позивача стосовно тлумачення та неврахування преюдиційних доказів, Суд наголошує на тому, що рішеннями Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року у справі № 420/11322/22 та від 20 червня 2023 у справі № 420/8685/23 (за участю тих самих сторін) не встановленні жодні обставини, які б могли вважатися преюдиційними при вирішенні питання про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Суд наголошує на тому, що прийняття рішень у справі № 420/11322/22 та у справі № 420/8685/23 (за участю тих самих сторін) жодним чином не впливає на строк звернення до суду з позовом у цій справі.

Більш того, повертаючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій встановили той факт, що зі змісту оскаржуваних Рішень Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області про відмову у реєстрації податкових накладних № 7181849/42337913 від 09 серпня 2022 року, № 7181847/42337913 від 09 серпня 2022 року, № 7181848/42337913 від 09 серпня 2022 року, № 7181846/42337913 від 09 серпня 2022 року вбачається, що вони прийняті у зв`язку з: ««ненадання платником податку копій документів: первинних документів щодо постачання/ придбання товарів/ послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактур/ інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних».

Відтак відмова в реєстрації податкових накладних не пов`язується з включенням Товариства до переліку ризикових платників податку.

Доводи позивача стосовно того, що його поведінка в частині оскаржуваних судових рішень не була пасивною, з огляду на те, що він змушений був звертатися до адміністративного суду для скасування принаймні окремих протиправних рішень відповідача та належної реєстрації податкових накладних, суд не приймає оскільки для поновлення строку звернення до суду з позовом про відмову в реєстрації податкових накладних від 09 серпня 2022 року №7181849/42337913, №7181847/42337913, №7181848/42337913, №7181846/42337913, активність дій має полягати при оскарженні саме вказаних спірних рішень.

Суди попередніх інстанцій встановили пасивну поведінку в частині оскарження Товариством рішень від 09 серпня 2022 року №7181849/42337913, №7181847/42337913, №7181848/42337913, №7181846/42337913, Товариство у касаційній скарзі вказаного факту не спростовує.

Щодо наявності сукупних ознак поважності причин пропуску процесуального строку, Суд звертає увагу на наступне.

Кожна справа по своїй сутті є унікальною, і викладені у кожній справі обставини мають бути розглянуті індивідуально, тобто з урахуванням усіх чинників.

Обставини цієї справи стосуються лише чотирьох рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, які є предметом оскарження у цій справі, а не 273, як вказує позивач.

Суд повторно наголошує на тому, що суди попередніх інстанцій позбавлені можливості дослідити вплив 273 індивідуальних рішень податкового органу на поважність пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Посилання позивача на те, що відновлення строку у цій справі не матиме негативних наслідків для інших осіб, є передчасними, оскільки таке відновлення поставить у нерівне становище інші Товариства, які також пропустили строк звернення до суду, проте їхні позови були повернуті, у зв`язку з визнанням неповажними причин пропуску строку звернення до суду.

Щодо посилання на відсутність у позивача фізичної можливості оскарження майже трьох сотень незареєстрованих податкових накладних, Суд звертає увагу на те, що шість місяців це достатній строк для оскарження такої кількості рішень, тим більше якщо позивач вважає, що передумовою прийняття таких рішень було незаконне включення Товариства до критеріїв ризиковості платника податків. Відсутність фізичної можливості також можливо усунути шляхом укладання додаткових договорів з іншими адвокатами, які б допомогли основному адвокату оскаржити таку значну кількість рішень.

Щодо відсутності у позивача фінансової можливості оскарження таких рішень, Суд звертає увагу на те, що у випадку скасування судом таких рішень, судові витрати відшкодовуються позивачу, відтак позивач фактично не нестиме жодних витрат, при цьому захистить свої права.

З огляду на вказане, суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що Товариство не зазначило про наявність обставин, які йому об`єктивно перешкоджали звернутися до суду з позовом до суду про оскарження рішень від 09 серпня 2022 року №7181849/42337913, №7181847/42337913, №7181848/42337913 та №7181846/42337913 про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд погоджується з тим, що доводи, якими позивач у даній справі обґрунтовує наявність підстав для поновлення строку звернення до суду, це намагання штучно продовжити встановлений процесуальним законом строк звернення з позовом до суду.

Згідно із статтею 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Касаційна скарга не містить відомостей про обставини, які б свідчили про порушення судами норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕРРІПЛЮС» залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2024 року у справі №420/12488/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Р. Ф. Ханова

Л. І. Бившева

В. В. Хохуляк