ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 420/13121/22

адміністративне провадження № К/990/31274/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів - Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року (суддя Марин П.П.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2023 року (судді Шевчук О.А., Бойко А.В., Федусик А.Г.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - ГУ НП в Одеській області) від 18 серпня 2022 року №1370 в частині накладення на старшого сержанта поліції на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділу поліцейської діяльності №2 Подільського районного управління поліції ГУ НП в Одеській області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»;

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП в Одеській області від 23 серпня 2022 року №1415 о/с в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» старшого сержанта поліції на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділу поліцейської діяльності №2 Подільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_1 ;

- поновити старшого сержанта поліції ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділу поліцейської діяльності №2 Подільського районного управління поліції ГУ НП в Одеській області, з 25 серпня 2022 року;

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також всі судові витрати.

Наведені позивачем мотиви зводяться головним чином до необґрунтованості висновку про наявність в його діях ознак дисциплінарного проступку, недоведеності належними доказами обставин, які покладено в основу такого висновку, відсутності на момент прийняття оспорюваних наказів чинних рішень щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні будь-якого адміністративного чи іншого правопорушення, невмотивованості підстав застосування до позивача найсуворішого дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції, а також непропорційності обраного відповідачем виду дисциплінарного стягнення.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року, яке залишив без змін П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 21 червня 2023 року, в задоволенні позову відмовлено.

Місцевий адміністративний суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивував свої висновки тим, що під час розгляду цієї справи підтвердилися обставини щодо вчинення позивачем дій, несумісних з вимогами, що ставляться до професійно-етичних якостей поліцейських, наявності у цих діях дисциплінарного проступку та спричинення ними суттєвих негативних наслідків, а саме підриву авторитету та довіри до органів Національної поліції. З огляду на наведене суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що при прийнятті рішення про накладення на позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення, а саме звільнення зі служби в поліції, відповідач діяв обґрунтовано, в порядку, у межах та у спосіб, що передбачені законодавством України.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2023 року та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження цих судових рішень позивач зазначив пункти 2 та 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Зокрема, стверджує про помилковість посилань суду першої інстанції на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 07 березня 2019 року в справі №819/736/18 та від 05 березня 2020 року в справі №815/4478/16, оскільки на відміну від згаданих справ, позивач у розглядуваному випадку службових обов`язків не виконував та транспортним засобом не керував.

Порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та відповідно до статті 353 КАС України є підставою для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд, скаржник мотивує тим, що суд першої інстанції протиправно відхилив клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи, оскільки, на його переконання, таке судове рішення було б важливим доказом обґрунтованості позову і наразі цей доказ судом не досліджено. Крім цього, скаржник стверджує, що суди обох попередніх інстанцій здійснили судовий розгляд упереджено та не об`єктивно, зокрема, установили обставини, які мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів та необґрунтовано надали перевагу показам свідків зі сторони відповідача, відхиливши покази свідків збоку позивача.

Наведені скаржником мотиви зводяться головним чином до того, що лише постановою суду, ухваленою за наслідками розгляду матеріалів про притягнення позивача до адміністративної відповідальності могло бути встановлено факт та вину ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, тобто у вчиненні тих дій, які в кінцевому підсумку стали підставою для звільнення. Скаржник стверджує, що того дня службових обов`язків не виконував, за кермом транспортного засобу не перебував та не був зобов`язаний проходити огляд на стан сп`яніння. На його переконання, встановлення цих обставин за наслідками службового розслідування поза зв`язком із судовим рішенням, ухваленим у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, не ґрунтується на вимогах закону.

Позиція інших учасників справи

У відзиві відповідач просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки, на його переконання, суди попередніх інстанцій повно та всебічно встановили обставини у справі й ухвалили оскаржувані судові рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідач наголошує на тому, що вирішення питання про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не залежить від результатів розгляду судом матеріалів про притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки ці види юридичної відповідальності є різними за своєю суттю та між собою не пов`язані. Наразі підставою звільнення було вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, а не адміністративного правопорушення. Відповідач зауважує, що за усталеною правовою позицією Верховного Суду відсутність притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності особи не спростовує наявності в її діях дисциплінарного проступку, за який, в порядку Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут Національної поліції України), відповідач має право застосувати такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з органів Національної поліції. Реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов`язана із притягненням позивача до адміністративної відповідальності. Закриття судом провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення є слушними тільки в тій частині, що в діях позивача відсутній склад саме адміністративного правопорушення, однак не дисциплінарного проступку.

Заперечуючи проти доводів скаржника щодо встановлення судами істотних обставин на підставі недопустимих доказів, представник ГУ НП в Одеській області указує на те, що відповідні відеозаписи є складовою матеріалів службового розслідування, які було прошито, пронумеровано та скріплено печаткою, тобто оформлено відповідно до вимог чинного законодавства. У зв`язку із цим немає жодних підстав сумніватися в автентичності відеозапису, водночас, відсутність цифрового підпису не спростовує достовірності відомостей, які на ньому містяться. Стосовно необґрунтованого надання судами переваги показанням свідків зі сторони відповідача, зауважує, що суди цілком вичерпно обґрунтували свої висновки із цього приводу, урахувавши, зокрема, наявність дружніх стосунків зі свідками, суперечливість у показаннях, а також недобросовісну поведінку позивача.

Стосовно наведених у касаційній скарзі доводів про неперебування на службі у день вчинення дій, які ставляться позивачеві в провину, відповідач наполягає на тому, що працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством; має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції; в особистій поведінці у службових та позаслужбових стосунках з людьми не допускати проявів жорстокого або принизливого ставлення до людей, бути зразком чесності, тактовності та внутрішньої дисциплінованості. У розглядуваній ситуації дії позивача цим вимогам не відповідали. Вважає, що вчинення позивачем порушень повною мірою підтверджено і такі є достатньою підставою для застосування стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Рух касаційної скарги

12 вересня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2023 року у цій справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 вересня 2023 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Загороднюк А.Г., судді Єресько Л.О., Соколов В.М.

Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2023 року визнано неповажними причини пропуску строку на касаційне оскарження, касаційну скаргу позивача залишено без руху, а скаржникові надано строк для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали.

Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2023 року визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2023 року у справі №420/13121/22 та поновлено цей строк. Цією ж ухвалою позивачеві продовжено строк для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в мотивувальній частині ухвали.

Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою позивачем касаційною скаргою з підстав, визначених пунктами 2 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2024 року закінчено підготовчі дії у цій справі та призначено її до касаційного розгляду у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ОСОБА_1 з 14 серпня 2006 року до 06 листопада 2015 року проходив службу в органах Міністерства внутрішніх справ України, з 07 листопада 2015 року - в органах Національної поліції України, та з 24 лютого 2021 року - на займаній посаді.

28 липня 2022 року начальник Управління поліції ГУ НП в Одеській області подав керівництву ГУ НП доповідну записку за фактом можливого порушення службової дисципліни, зокрема, неналежного виконання службових обов`язків окремими поліцейськими відділу поліцейської діяльності №2 Подільського №2 ГУ НП в Одеській області, що призвело до керування поліцейським сектору реагування патрульної поліції зазначеного відділу старшим сержантом поліції ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння.

За змістом цієї доповідної записки 28 липня 2022 року об 11.06 на блок-посту ПД №003 на вул. Соборній в м. Подільську Одеської області поліцейський відділення поліції №1 взводу №2 роти №3 БКС ГУ НП в Одеській області капрал поліції ОСОБА_3 зупинив автомобіль «ВАЗ-2108», номерний знак НОМЕР_1 , яким керував поліцейський сектору реагування патрульної поліції відділу поліцейської діяльності №2 (Окни) Подільського районного управління поліції ГУ НП в Одеській області старший сержант поліції ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебував поза службою, без табельної вогнепальної зброї, в цивільному одязі. Разом із цим, ОСОБА_1 перевозив у автомобілі свою дружину - ОСОБА_2 , двох малолітніх дітей віком 3 та 6 років, однак автомобіль дитячими утримуючими системами був не облаштований. В ході спілкування зі старшим сержантом поліції ОСОБА_1 у нього було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння та відсутність посвідчення водія, після чого він пересів на переднє пасажирське сидіння, а за кермо посадив свою дружину. Про вказану подію капрал поліції ОСОБА_3 проінформовав керівництво Подільського районного управління поліції ГУ НП в Одеській області, після чого на місце події було скеровано наряд ГРПП для складання адміністративних матеріалів. Працівники ГРПП Подільського РУП запропонували ОСОБА_1 пройти медичний огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу «Drager Alcotest» на місці зупинки, на що він категорично відмовився. У свою чергу ОСОБА_1 виявив бажання з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння чи перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, пройти огляд у КНП «Подільська міська лікарня ПМР ПРОО». Надалі ОСОБА_1 , перебуваючи у приміщенні зазначеного медичного закладу, категорично відмовився у присутності свідків проходити вказаний огляд. Тієї ж доби на старшого сержанта поліції ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 172203 за частиною першою статті 130 КУпАП та винесено постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 667735 за частиною першою статті 126 КУпАП та серії БАБ №667735 за частиною десятою статті 121 КУпАП.

З огляду на ці обставини у доповідній записці запропоновано відповідно до вимог Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України та Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 року за №1355/32807 та 1356/32808 відповідно, призначити службове розслідування, проведення якого доручити дисциплінарній комісії, утвореної з працівників УГІ та УПД ГУ НП в Одеській області.

Наказом ГУ НП в Одеській області від 01 серпня 2022 року № 1229 призначено службове розслідування.

02 серпня 2022 року позивач в межах службового розслідування надав письмові пояснення.

За результатом службового розслідування складено висновок від 13 серпня 2022 року відповідно до якого дисциплінарна комісія вважала за потрібне за вчинення дисциплінарного проступку, що дістав вияв в порушенні вимог пунктів 1, 6 частини першої статті 18, частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 5, 6, 8, 11, 13 частини третьої статті 1, частини п`ятої статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пункту 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року №893, абзацу 3 частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух», пунктів 1.3, 2.5 та 21.11 (б) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, абзаців 1, 8, 12 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року №1179, пунктів 2.1, 2.2 розділу ІІ Правил внутрішнього службового (трудового) розпорядку Головного управління Національної поліції в Одеській області, затверджених наказом Головного управління Національної поліції від 01 лютого 2021 року №177, до старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділу поліцейської діяльності №2 Подільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Наказом ГУ НП в Одеській області від 18 серпня 2022 року №1370, згідно з висновком службового розслідування, за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пункту 1 частини першої статті 18, частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 6, 8, 11, 13 частини третьої статті 1, частини п`ятої статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пункту 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року №893, абзацу 3 частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух», пунктів 1.3, 2.5 та 21.11 (б) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, абзаців 1, 8, 12 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року №1179, пунктів 2.1, 2.2 розділу ІІ Правил внутрішнього службового (трудового) розпорядку Головного управління Національної поліції в Одеській області, затверджених наказом ГУ НП в Одеській області від 01 лютого 2021 року №177, старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділу поліцейської діяльності №2 Подільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, звільнено зі служби в поліції.

Із цим наказом позивач ознайомився 18 серпня 2022 року.

Наказом ГУ НП в Одеській області «По особовому складу» від 23 серпня 2022 року №1415о/с відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 25 серпня 2022 року звільнено зі служби в поліції старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0041356), поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділу ГУ НП в Одеській області.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права й акти їх застосування.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» (преамбула названого Закону).

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Згідно із частинами першою, другою статті 19 цього Закону у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Відповідно до частини першої статті 64 згаданого Закону особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

За визначенням, наведеним у частині першій статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Відповідно до пунктів 1, 6, 8, 11, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського:

бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;

утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;

знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку;

поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень;

сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.

За правилами статті 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Згідно із частинами першою-третьою статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

За правилами частин першої-шостої та десятої статті 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

У разі надходження до органу поліції матеріалів про вчинення поліцейським адміністративного правопорушення, що складені в порядку, визначеному КУпАП, службове розслідування не призначається, а рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності приймається на підставі зазначених матеріалів.

Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Відповідно до частин п`ятої та п`ятнадцятої статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України кожна посадова особа поліції відповідно до своїх повноважень зобов`язана сприяти проведенню службового розслідування.

Подібна за змістом вимога міститься у пункті 7 розділу IV «Повноваження уповноваженого керівника та осіб, які беруть участь у проведенні службового розслідування» Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2018 року №893, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України28 листопада 2018 року за №1355/32807.

Цим пунктом, зокрема, передбачено, що кожна посадова особа поліції відповідно до своїх повноважень зобов`язана сприяти проведенню службового розслідування.

Відмова поліцейського або іншої посадової особи поліції надавати пояснення про обставини, які є предметом службового розслідування, крім відмови давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України, а також надання завідомо неправдивих пояснень є перешкоджанням проведенню службового розслідування.

Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України за результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.

Згідно із частинами першою, третьою статті 19 цього Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Положеннями частин сьомої та восьмої цієї ж статті передбачено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Згідно із частиною четвертою статті 22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади та звільнення із служби в поліції, застосовані до поліцейського, який перебуває у відпустці чи на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності), виконуються (реалізуються) після його прибуття до місця проходження служби.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року №1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06 грудня 2016 року за №1576/29706). Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України. Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування (абзац 2 пункту 1 Правил).

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ «Основні вимоги до поведінки поліцейського» названих Правил під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, зокрема, поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики.

Пунктами 3 та 4 Розділу IV «Взаємодія поліції із громадськістю та іншими державними органами» цих Правил передбачено, що за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику.

Поліцейський повинен бути коректним та не повинен допускати застосування насильства чи інших негативних дій щодо членів суспільства, а також, незважаючи на провокації, повинен залишатися об`єктивним.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядається, та аргументів учасників справи.

Як видно зі змісту касаційної скарги, основні мотиви скаржника, якими він обґрунтовує наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, зводяться до порушення судами норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що виявилося у двох ключових аспектах:

(1) протиправному відхиленні місцевим адміністративним судом клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи, оскільки таке судове рішення було б важливим доказом обґрунтованості позову і наразі цей доказ судом не досліджено. У цьому контексті доводи скаржника ґрунтуються на тому, що дії, які ставляться йому в провину в дисциплінарному провадженні, є предметом перевірки судом у межах вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності, тому, на його переконання, лише постановою суду за наслідками розгляду такої справи може бути встановлено, чи мало місце вчинення таких дій, а також чи є позивач винуватим у їх вчиненні. Позивач заперечує законність оцінки таких дій у межах службового розслідування до розгляду відповідних матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності;

(2) суди попередніх інстанцій установили обставини, які мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів. Суть мотивів скаржника зводиться до того, що всупереч вимогам статті 99 КАС України суди дослідили і взяли до уваги електронний доказ - наданий відповідачем відеозапис, який не було засвідчено електронним підписом. Крім цього, протокол про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП та дві постанови про накладення адміністративних стягнень від 28 липня 2022 року відносно ОСОБА_1 , складені поліцейським ОСОБА_5., позивач вважає недопустимими доказом з урахуванням часу їх складення. Скаржник вважає, що, досліджуючи докази, суди першої та апеляційної інстанції продемонстрували упереджене ставлення до позивача, необґрунтовано надавши перевагу доказам сторони відповідача. Зокрема, це стосується показань свідків.

Крім цього, скаржник указав на помилковість посилань суду першої інстанції на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 07 березня 2019 року в справі №819/736/18 та від 05 березня 2020 року в справі №815/4478/16 з огляду на неподібність установлених у цих справах обставин порівняно зі справою, яка переглядається.

Надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм права у межах підстав касаційного оскарження, з яких було відкрито касаційне провадження у цій справі, колегія суддів зазначає таке.

Щодо першого (1) аспекту.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово досліджував питання можливості притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності за вчинення дій, які (або частина яких) у той же час можуть містити ознаки адміністративного правопорушення, а також обов`язковості врахування у такому випадку рішення суду, ухваленого за наслідками вирішення питання про вчинення цією особою адміністративного правопорушення і її вини у його вчиненні.

Станом на час перегляду цієї справи позиція Верховного Суду із цього питання є усталеною та її суть з різних боків розкрито у постановах: від 06 березня 2019 року в справі №816/1534/16, від 17 липня 2019 року в справі №806/2555/17, від 22 жовтня 2019 року в справі №480/3950/18, від 23 жовтня 2019 року у справі №804/4480/17, від 29 листопада 2019 року в справі №824/832/18-а, від 13 лютого 2020 року в справі №1.380.2019.000121, від 05 березня 2020 року у справі №815/4478/16, від 24 вересня 2020 року в справі №420/602/19, від 19 травня 2022 року в справі №480/4079/18, від 26 травня 2022 року в справі №420/3630/20, від 07 липня 2022 року у справі №460/5545/20 та інших.

В основу мотивів цих судових рішень покладено висновки про те, що адміністративна та дисциплінарна відповідальність є різними, окремими і самостійними видами відповідальності поліцейського. Порядок і підстави притягнення поліцейського до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами. Притягнення чи не притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності не може бути обумовлено наявністю чи відсутність складу іншого правопорушення чи фактом притягнення до іншого виду відповідальності. Відсутність факту притягнення поліцейського до адміністративної відповідальності не виключає наявності в його діях дисциплінарного проступку, за який уповноважена особа у порядку Дисциплінарного статуту має право застосувати такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби в поліції. Відповідно, у випадку закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, - це є свідченням відсутності складу адміністративного правопорушення, проте не дисциплінарного проступку.

У цьому ж контексті слід зауважити, що за правилами частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Однак, за позицією Верховного Суду, звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин, встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Для спростування преюдиційних обставин, учасник процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази (подібні за змістом висновки наведено в постановах Верховного Суду від 30 серпня та 22 вересня 2022 року у справах №904/1427/21, №420/4977/20).

Відповідно до частини сьомої статті 78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Ураховуючи, що у межах розгляду справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності суд не досліджує питань наявності в її діях ознак дисциплінарного проступку, адже, як зазначалося, дисциплінарне провадження має іншу мету, процедуру та правила оцінки дій і матеріалів, то висновки такого суду (його правова оцінка) не є обов`язковими для суду, який розглядає справу щодо оскарження індивідуального акту про притягнення цієї особи до дисциплінарної відповідальності. Це ж стосується дисциплінарного органу, який, вирішуючи питання наявності або відсутності у діях особи ознак дисциплінарного проступку, керується виключно правилами та вимогами, встановленими для дисциплінарної процедури, однак не втручається у питання винуватості цієї особи у скоєнні адміністративного правопорушення за правилами і в порялку КУпАП.

З огляду на викладене, колегія суддів критично оцінює доводи скаржника щодо протиправного відхилення місцевим адміністративним судом клопотання представника позивача про зупинення провадження у цій справі до вирішення судом справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки відсутність результату розгляду такої справи не може вважатися обставиною, що об`єктивно унеможливлювала розгляд цієї справи у розумінні пункту 3 частини першої статті 236 КАС України.

Мотиви скаржника про незастосовність до спірних правовідносин висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 07 березня 2019 року в справі №819/736/18 та від 05 березня 2020 року в справі №815/4478/16 з огляду на те, що позивач 28 липня 2022 року службових обов`язків не виконував, на думку колегії суддів, не заслуговують на увагу, оскільки в силу специфіки і характеру функцій, покладених на органи Національної поліції, положеннями чинних законодавчих актів передбачено правила поведінки, дотримання яких вимагається від поліцейського незалежно від того, чи виконує він у цей момент свої службові обов`язки. Зокрема, це стосується принципів діяльності поліцейського, вимог, що ставляться до професійно-етичних якостей поліцейських. Разом із цим, їх недотримання не виключає можливість кваліфікації цих дій уповноваженим органом як дисциплінарного проступку та притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.

Щодо посилання скаржника на те, що, на відміну від обставин у наведених справах, транспортним засобом він не керував, що засвідчено у судовому рішенні в справі, де вирішувалося питання про притягнення його до адміністративної відповідальності, судова колегія повторює, що надана судом оцінка при розгляді іншої справи, не є обов`язковою, а наявність преюдиційних обставин не може мати для суду абсолютного характеру та не позбавляє учасника процесу, який заперечує проти цих обставин, надати належні і допустимі докази на їх спростування.

Водночас Верховний Суд зазначає, що саме собою посилання скаржника на неподібність обставини у згаданих справах порівняно зі справою, яка переглядається, не може слугувати підставою для відступу від висновків Верховного Суду у розумінні пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України, а тому наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження з підстави, передбаченої пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, є необґрунтованими.

Щодо другого (2) аспекту.

Ураховуючи, що мотиви скаржника у цій частині зводяться до питання повноти та об`єктивності встановлення судами обставин у справі (скаржник стверджує про встановлення обставин, які мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів та наданні необґрунтованої переваги доказам сторони відповідача), Верховний Суд нагадує про межі касаційного перегляду.

За правилами частин першої, другої та третьої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

У цій справі встановлено, що оскаржуваним наказом ГУ НП в Одеській області від 18 серпня 2022 року №1370 позивача звільнено зі служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пункту 1 частини першої статті 18, частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 6, 8, 11, 13 частини третьої статті 1, частини п`ятої статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пункту 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року №893, абзацу 3 частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух», пунктів 1.3, 2.5 та 21.11 (б) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, абзаців 1, 8, 12 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року №1179, пунктів 2.1, 2.2 розділу ІІ Правил внутрішнього службового (трудового) розпорядку Головного управління Національної поліції в Одеській області, затверджених наказом ГУ НП в Одеській області від 01 лютого 2021 року №177.

Зазначені порушення, за висновком службового розслідування, дістали вияв в особистій недисциплінованості, недотриманні положень законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, недотриманні законів, правил і норм у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, в частині заборони керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та без посвідчення водія, порушенні правил перевезення дітей, не виконанні розпоряджень поліцейських, які давалися в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством щодо проходження в установленому порядку медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння, за наявності у нього визначеного законом обов`язку його пройти у ситуації, що склалася, порушенні Присяги працівника поліції в частині дотримання законів України та особистого зобов`язання з гідністю нести високе звання поліцейського, не інформуванні безпосереднього керівника про обставини події, невжитті заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, вчиненні дій, що перешкоджали іншим поліцейським виконувати їх обов`язки, а також які підривали авторитет Національної поліції України, не сприянні проведенню службового розслідування, спробі ввести в оману працівників поліції щодо факту керування транспортним засобом, а також спробі ввести в оману членів дисциплінарної комісії щодо факту вживання алкогольних напоїв, прояві нещирості під час надання пояснень, які суперечать встановленим службовим розслідуванням обставинам, не сприянні керівникові в дотриманні службової дисципліни, не інформуванні безпосереднього керівника про обставини події 28 липня 2022 року, у самоусуненні від належного виконання своїх службових обов`язків, зокрема в частині не виконання зобов`язань: не вчиняти будь-яких дій, що ганьблять звання поліцейського; дотримуватись службової дисципліни, внутрішнього розпорядку діяльності поліцейського, ужиття заходів щодо недопущення надзвичайних подій.

Перевіряючи повноту та достовірність установлених комісією обставин, а також доведеність тих порушень, що ставляться позивачеві в провину, суди попередніх інстанцій досить детально відобразили та дослідили у своїх рішеннях зміст як матеріалів службового розслідування, так і доказів, отриманих під час судового розгляду.

Зокрема, за змістом протоколу про адміністративне правопорушення від 28 липня 2022 року серії ДПР18 №172203; постанов про адміністративне правопорушення щодо позивача від 28 липня 2022 року серії БАБ №667736 та серії БАБ №667735, висновку КНП «Подільська міська лікарня» від 28 липня 2022 року №226, акту про відмову від добровільного проходження медичного освідування (огляду) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння від 28 липня 2022 року №66/860, рапортів та пояснень поліцейських ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ; пояснень ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , рапорту члена дисциплінарної комісії інспектора ВСР УГІ ГУНП в Одеській області старшого лейтенанта ОСОБА_19 від 05 серпня 2022 року щодо обставин, виявлених під час перегляду відеофайлів, зроблених працівниками ГРПП Подільського РУП ГУНП в Одеській області на портативний відеореєстратор, досліджених судами попередніх інстанцій встановлено обставини, які загалом зводяться до такого:

28 липня 2022 року об 11.06 в м. Одесі на блок-посту ПД №003 (Бочманівський) на вул. Соборній в м. Подільську Одеської області було зупинено автомобіль «ВАЗ-2108», номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , при цьому мав ознаками алкогольного сп`яніння, не мав при собі і не пред`явив для перевірки посвідчення водія. В автомобілі також перебувала його дружина ОСОБА_2 та двоє дітей віком 3 і 6 років. Автомобіль не було обладнано дитячими утримуючими системами. Від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою відповідного приладу та у закладі охорони здоров`я в Подільській міській лікарні (після приїзду в лікарню) позивач відмовився, вів себе провокативно та не етично, допускав нецензурні висловлювання та погрози. Щодо позивача складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 172203 за частиною першою статті 130 КУпАП та винесено постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 667735 за частиною першою статті 126 КУпАП та серії БАБ №667735 за частиною десятою статті 121 КУпАП. Також установлено, що дружина позивача ОСОБА_2 пересіла за кермо транспортного засобу, хоч коли їй було запропоновано пред`явити посвідчення водія, відповіла, що його не має і ніколи не отримувала.

Окрім наведеного, з рапорту члена дисциплінарної комісії інспектора ВСР УГІ ГУ НП в Одеській області старшого лейтенанта ОСОБА_19 від 05 серпня 2022 року щодо обставин, виявлених під час перегляду відеофайлів, зроблених працівниками ГРПП Подільського РУП ГУ НП в Одеській області на портативний відеореєстратор, судами попередніх інстанцій встановлено, що, як зафіксовано на одному з відео, під час перебування позивача у Подільській міській лікарні ОСОБА_1 у розмові з лікарем зазначив, що усвідомлює наслідки відмови від освідування, оскільки сам є діючим працівником поліції. Крім цього, зазначив, що відмовився від проходження медичного огляду задля можливості позмагатися в суді, так як впевнений у виграші справи. Свою вину у перебуванні в стані алкогольного сп`яніння підтвердив, однак одразу зауважив, що не керував транспортним засобом. На запитання лікаря де в цей час знаходився ОСОБА_1 , останній повідомив, що перебував на пасажирському сидінні автомобіля та разом з дружиною і своїми дітьми прямував у сімейним справах.

Судами першої та апеляційної інстанції за наслідками дослідження відеозаписів з портативних камер поліцейських встановлено, що зазначене у рапорті члена дисциплінарної комісії інспектора ВСР УГІ ГУНП в Одеській області старшого лейтенанта ОСОБА_19 від 05 серпня 2022 року відповідає дійсності.

Допитані судом першої інстанції як свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_8 загалом підтримали пояснення, надані під час службового розслідування 02 серпня 2022 року.

На противагу обставинам, встановленим із зазначених доказів, відповідно до досліджених судами пояснень ОСОБА_1 , його дружини ОСОБА_2 та ОСОБА_13 , саме ОСОБА_13 перебував за кермом, коли в`їхав на блокпост «Бочманівка». Крім цього, ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , які несли службу на блокпосту на перехресті автодоріг Полтава-Кишинів та Ставрово-Захарівка 28 липня 2022 року, в поясненнях зазначили, що за кермом був невідомий чоловік, а ОСОБА_1 сидів на задньому сидінні. Згідно з поясненнями ОСОБА_17 біля 10 години 50 хвилин 28 липня 2022 року він знаходився на узбіччі перед селом Ставрово, оскільки робив колесо автомобіля. Біля нього зупинилася машина ВАЗ 2108 під керуванням невідомої йому особи, з якої із заднього лівого сидіння вийшов його знайомий ОСОБА_1 , який дав йому домкрат, після чого вони поїхали в напрямку м. Подільськ.

Пізніше, допитана судом першої інстанції як свідок ОСОБА_16 , яка, як зазначалося, несла службу на іншому блокпосту, указала, що ОСОБА_1 є її колегою. За кермом сидів не відомий їй чоловік, а ОСОБА_1 сидів на задньому сидінні. На передньому пасажирському сидінні сиділа жінка ОСОБА_1 , з якою свідок також знайома. Вказала, що ОСОБА_1 вийшов з автомобіля, вони не довго поговорили, він скаржився на погане самопочуття, але запаху алкоголю вона не відчула.

Досліджуючи ці докази, суди попередніх інстанцій зауважили, що показання, надані свідками зі сторони позивача є протилежними за змістом показанням, наданим свідками зі сторони відповідача.

За правилами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши наявні докази кожен окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зазначив, що показання, надані свідками ОСОБА_18 та ОСОБА_8 є розгорнутими, детальними, логічними та послідовними, містять інформацію про обставини, які мають суттєве значення для справи, дозволяють відтворити події які мало місце 28.07.2022 року на блокпосту «Бочманівка».

Водночас ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 того дня несли службу на блокпосту на перехресті автодоріг Полтава-Кишинів та Ставрово-Захарівка, тому, на переконання судів, не володіли інформацією щодо обставин про осіб, які перебували в автомобілі ВАЗ 2108 д/н НОМЕР_1 при в`їзді на блокпост «Бочманівка», а також щодо подій які відбувались в подальшому.

Оцінюючи показання допитаних як свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_13 , суди поставили під сумнів їх об`єктивність, оскільки ОСОБА_16 є знайомою та колегою позивача, а ОСОБА_13 перебуває з позивачем в дружніх стосунках.

Крім цього, суди зауважили, що показання ОСОБА_13 та пояснення ОСОБА_1 є дуже стислими, не розкривають подій, які відбулись 28 липня 2022 року та містять розбіжності в деталях, що мають значення. Наголосили на тому, що в протоколі про адміністративне правопорушення в графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення», складеному за правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою 1 статті 130 КУпАП, позивач не указував, що транспортним засобом керував саме ОСОБА_13 . Також, з відеозапису судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач не повідомляв прізвища, ім`я, по батькові особи, яка керувала автомобілем. Зауважили суди й на тому, що в лікарні позивач зазначив, що сидів збоку на пасажирському сидінні, що, на переконання суду першої інстанції, лише підтверджує намагання позивача уникнути відповідальності повідомляючи деталі подій, які різняться.

Суд касаційної інстанції не має права, зокрема, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України), водночас колегія суддів вважає, що місцевий та апеляційний адміністративний суди належно обґрунтували мотиви відхилення та врахування кожного доказу.

На переконання Верховного Суду, наразі немає підстав вважати надану судами оцінку доказів однобічною, нераціональною чи свавільною. У зв`язку із цим судова колегія критично оцінює твердження скаржника про надання необґрунтованої переваги доказам сторони відповідача та невмотивоване відхилення доказів сторони позивача й упереджене ставлення до нього.

Щодо тверджень скаржника про встановлення обставин, які мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, колегія суддів керується таким.

Статтею 74 КАС України врегульовано питання щодо допустимості доказів, за правилами якої суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивач у касаційній скарзі стверджує про недопустимість протоколу про адміністративне правопорушення, складеного за статтею 130 КУпАП та двох постанов про накладення адміністративних стягнень від 28 липня 2022 року відносно ОСОБА_1 , однак колегія суддів зауважує, що скаржник не навів мотивів у чому виразилося порушення порядку отримання цих доказів. Під час розгляду справи таких обставин не встановлено. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій не мали підстав для висновку про недопустимість цих доказів. Водночас судова колегія враховує, що судами досліджено та надано оцінку доводам позивача стосовно його сумнівів з приводу зазначеного у цих документах часу їх складення, за наслідками чого визнано ці аргументи припущеннями, зумовленими намаганням спотворити та маніпулювати дійсними обставинами та фактами.

На думку колегії суддів, в цій частині доводи та аргументи позивача зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

Стосовно тверджень скаржника про те, що суди попередніх інстанцій всупереч вимогам статті 99 КАС України суди дослідили і взяли до уваги електронний доказ - наданий відповідачем відеозапис, який не було засвідчено електронним підписом, що свідчить про недопустимість цього доказу, колегія суддів зауважує, що відеозапис було надано дисциплінарній комісії у порядку, визначеному Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року №1026 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за №28/32999.

Надалі цей відеозапис долучено до матеріалів службового розслідування, оформлення яких здійснюється відповідно до вимог відомчих нормативно правових актів Національної поліції (зокрема, Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженому наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2018 року №893), а не положень КАС України, відповідно, суди досліджували згаданий відеозапис саме як складову цих матеріалів, а не як електронний доказ у розумінні статті 99 КАС України. Судами встановлено, що відповідач надав до суду копію матеріалів службового розслідування, які прошито, пронумеровано, скріплено печаткою, зазначено ініціали особи, що їх завірила, серед яких міститься і носій із відеозаписом. З огляду на наведене, суди першої та апеляційної інстанцій не мали підстав для висновку про недопустимість цього доказу.

Надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій правових норм у частині їх висновків про законність оспорюваних наказів та обґрунтованість застосованого до позивача дисциплінарного стягнення, Верховний Суд керується таким.

У контексті спірних правовідносин в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Дискредитація звання рядового і начальницького складу національної поліції за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Вчинки, що дискредитують працівників національної поліції та власне національна поліція, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

Проходження служби в поліції, зважаючи на її специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії та вчинки. Поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни та має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку. При цьому, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Беручи до уваги встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які, повною мірою дослідивши як матеріали службового розслідування, так і докази, надані під час судового розгляду, констатували обґрунтованість висновку службового розслідування щодо вчинення позивачем стверджуваних порушень, зокрема, його зухвалої поведінки та дій, несумісних з вимогами, що ставляться до професійно-етичних якостей поліцейських та як наслідок дискредитацію звання поліцейського, підриву авторитету та довіри до органів Національної поліції, що зумовлює наявність у відповідача правових підстав розцінювати ці дії як дисциплінарний проступок та притягнути позивача до дисциплінарної відповідальності.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення.

Колегія суддів із цього приводу зауважує, що судовий контроль при оцінці актів та дій органів державної влади під час виконання ними дискреційних повноважень є обмеженим. За загальним правилом національні суди повинні утримуватися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки суб`єкта владних повноважень щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору.

У розглядуваному випадку судами не встановлено обставин, які б свідчили про те, що висновки відповідача, якими він мотивував наявність підстав для застосування до позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції, є довільними, нераціональними, не підтвердженими доказами або ж помилковими щодо фактів.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Висновки щодо судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 327 341 345 349 350 355 356 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач суддіА.Г. Загороднюк Л.О. Єресько В.М. Соколов