ПОСТАНОВА

Іменем України

05 березня 2020 року

Київ

справа №420/1364/19

адміністративне провадження №№К/9901/35547/19, К/9901/34425/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Шишова О.О.,

суддів : Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу №420/1364/19

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства екології та природних ресурсів України про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, провадження в якій відкрито

за касаційними скаргами Міністерства екології та природних ресурсів України (в теперішній час Міністерство енергетики та захисту довкілля України) та ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 липня 2019 року (прийняте у складі головуючого судді - Танцюри К.О.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого Бітова А.І., суддів: Лук`янчук О.В., Ступакової І.Г.),

УСТАНОВИВ:

I. Суть спору.

1. У березні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного окружного адміністративного суду з позовом (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) до Міністерства екології та природних ресурсів України (далі -відповідач), в якому просив:

1.1. - стягнути середню заробітну плату за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника за час затримки з 26 квітня 2004 року по 29 травня 2019 року у розмірі 21 945 676,20 грн.;

1.2. - стягнути моральну шкоду у сумі 50 000 грн.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що він з 2000 року по 26 квітня 2004 року працював заступником начальника Державної інспекції охорони Чорного моря Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (далі ДІОЧМ) та Наказом №156-о Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 26 квітня 2004 року його було звільнено за грубе порушення трудових обов`язків з посади заступника начальника ДІОЧМ з 26 квітня 2004 року. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 12 серпня 2004 року по справі №2- 4602/2004 було скасовано Наказ Міністерства №156-0 від 26 квітня 2004 року, ОСОБА_1 поновлено на роботі на посаді заступника начальника ДІОЧМ і на його користь з відповідача стягнуто заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 3 192, 39 грн. Разом з тим, рішенням Апеляційного суду Одеської області від 20 вересня 2005 року, рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 серпня 2004 року було частково змінено - розмір стягнення заробітку за час вимушеного прогулу зменшено до 2 960 грн. Позивач зазначав, що 12 березня 2013 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (далі ВПВР ДВС України) винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту третього статті 75 Закону України "Про виконавче провадження", у зв`язку з неможливістю виконання рішення без участі боржника та вказані дії були визнані неправомірними ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 12 лютого 2014 року. При цьому, позивач зазначав, що правонаступником Міністерства охорони навколишнього природного середовища України є Міністерство екології та природних ресурсів України, посилаючись на ухвали Київського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2012 року та від 25 липня 2014 року. Позивач, посилаючись на дані Пенсійного фонду України "Індивідуальні відомості про застраховану особу" (додаток), яка в квітні 2004 року дорівнювалася 2 299,31 грн., а в березні 2004 року складала 1 613,25 грн. вважає, що середньомісячна заробітна плата за останні два місяця перед звільненням складала 1 956,28 грн. (2 299,31 + 1 613,25 = 3 912,56 : 2 = 1 956,28 грн.) або середньодобова 1 956,28 грн.: 22 робочих дня = 88,92 грн. Разом з тим, позивач, посилаючись на те, що у період з 12 серпня 2004 року по 29 травня 2019 року кількість робочих днів складає 3 708 днів, ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та вимоги п.3 "Порядку обчислення середньої заробітної плати" №100 від 08 лютого 1995 року, вважає, що остаточна сума, яка підлягає стягненню з відповідача відповідає сумі 21 945 676,20 грн.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення.

3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 липня 2019 року залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року позовні вимоги було задоволено частково.

3.1. Стягнуто з Мінприроди на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 13 серпня 2004 року по 03 липня 2019 року у розмірі 217 626,36 грн.

3.2. Стягнуто з Мінприроди на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.

3.3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що ОСОБА_1 на момент прийняття рішення Одеським окружним адміністративним судом не поновлено, а тому суд вважав, що позовні вимоги про стягнення з Міністерства екології та природних ресурсів України на користь позивача середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі, є обґрунтованими. Також, суди зазначили, що наведені позивачем обставини спричинили позивачу душевні страждання, переживання, стрес та відчуття невизначеності, тобто заподіяли ОСОБА_1 моральну шкоду. При цьому, суд, враховує те, що ОСОБА_1 вже більше 14 роки чекає на поновлення його на посаді, постійно відстоюючи свої права у судових органах, а тому позовні вимоги позивача про стягнення 50 000,00грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

4.1. Крім того, судами зазначено, що відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України, враховуючи, що ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 25.07.2014р. у справі №520/8816/14-ц, якою відмовлено у задоволенні заяви представника Міністерства екології та природних ресурсів України «про заміну сторони виконавчого провадження» по цивільній справі №2-4602/04 було відмовлено у заміні сторони виконавчого провадження з Міністерства навколишнього природного середовища України на Державну екологічну інспекцію України.

IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції.

5. Позивач, не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій звернувся з касаційною скаргою, у якій посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

6. На обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог ОСОБА_1 зазначає, що розрахунок середньої місячної плати Мінприроди, ні розрахунок середньої місячної плати здійснений судами першої та апеляційної інстанції без достатніх і правильних початкових даних не можуть слугувати для законного, професійного і обґрунтованого вирішення справи щодо затримки виконання рішення суду майже за 15 років, а тому необхідно було призначити судово-бухгалтерську експертизу з метою правильного і законного визначення розміру заробітної плати за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі за час затримки з 13.08.2004 р. по 05.03.2019 р. Відмова судів першої та апеляційної інстанції у проведенні експертизи призвела до невірного розрахунку, внаслідок чого до його неповноти і незавершеності, що в свою чергу призвело до стягнення тільки частини заробітної плати від правильної і законної суми коштів.

7. Відповідач також не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій звернувся з касаційною скаргою, у якій посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

8. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги відповідач звертає увагу на те, що у зв`язку із проведенням реорганізації та наданим законодавством обсягом повноважень Мінекоенерго (відповідач) призначати та звільняти з посад саме заступників керівників територіальних органів Держекоінспекції не уповноважене, відповідно й поновлювати на цю посаду також.

8.1. Крім того, зазначає, що у Положенні про морські екологічні інспекції, затверджене наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011 № 429, передбачено, що морськими екологічними інспекціями є Державна Азовська морська екологічна інспекція, Державна Азово-Чорноморська екологічна інспекція, Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря, які є територіальними органами Державної екологічної інспекції України, діють у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковуються. Відповідно до частини десятої п. З абзацу 12 Положення Голова Держекоінспекції України призначає на посади за погодженням із Міністром та головами відповідних місцевих державних адміністрацій, звільняє за погодженням з Міністром з посад керівників територіальних органів Держекоінспекції України, призначає на посади та звільняє з посад за погодженням з Міністром заступників керівників територіальних органів Держекоінспекції України.

8.2. Відповідач наголошує, що суди першої та апеляційної інстанції не дослідили факт правонаступництва у цій справі, що у подальшому призвело до помилкових та необґрунтованих висновків суду.

8.3. Щодо вимог про відшкодування заробітної плати за час вимушеного прогулу, відповідачем неодноразово повідомлялось, про те, що на виконання судового рішення Мінприроди перераховано позивачу 2 960 грн., що дає підстави вважати, що з позивачем був здійснений кінцевий розрахунок. Відповідно до ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплат" від 19 жовтня 2000 року компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у вказаному Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Виплата середнього заробітку позивача за рішенням суду є юридичним фактом, що носить саме разовий характер, і вичерпується виконанням рішенням суду, котрим стягнуто кошти. Крім того, серед переліку об`єктів, що підлягають компенсації визначеного Законом №2050-111 відсутній такий об`єкт компенсації, як виплати грошових коштів, призначених за рішенням суду. Виходячи з наведеного, судом не досліджено питання про наявність правових підстав для компенсації, у зв`язку із порушенням строків виплати заробітної плати з урахуванням вказаного Закону.

8.4. Щодо питання стягнення моральної шкоди, відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Разом з тим позивачем не доведений факт заподіяння йому моральної шкоди.

9. У відзиві на касаційну скаргу позивач вказує, що твердження відповідача в касаційній скарзі не відповідають вимогам законодавства. Просив касаційну скаргу Міністерства екології та природних ресурсів України (в теперішній час Міністерство енергетики та захисту довкілля України) залишити без задоволення.

ІV. Установлені судами фактичні обставини справи

10. Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №156-о від 26.04.2004р. звільнено ОСОБА_1 з посади заступника начальника Державної інспекції охорони Чорного моря - заступника Головного державного інспектора охорони навколишнього природного середовища Чорного моря з 26.04.2004р. (а.с.13).

11. Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 12.08.2004р. по справі №2-4602/2004 було задоволено позов ОСОБА_1 ; визнано неправомірним та скасовано наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №156-о від 26.04.2004р. про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Державної інспекції охорони Чорного моря; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної інспекції охорони Чорного моря; стягнуто з Міністерства охорони навколишнього природного середовища України на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 3192,39грн. (а.с.14-15).

12. Рішенням апеляційного суду Одеської області від 20.09.2005р. по справі №2-4602/2004 рішення районного суду від 12.08.2004р. змінено, зменшено розмір стягнення заробітку за час вимушеного прогулу до 2960,00грн. (а.с.17).

13. Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 29.10.2004р. у справі №2-4602/2004 роз`яснено рішення Київського районного суду м.Одеси від 12.08.2004р. у справі №2-4602/2004 таким чином, що «вказане рішення підлягає виконанню на загальних підставах, передбачених статтями 25, 77 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки факт перебування юридичної особи в процесі ліквідації (Державна інспекція охорони Чорного моря ліквідована наказом Міністерства охорони навколишнього середовища №280 від 26.07.2004р.) не перешкоджає поновленню на посаді незаконно звільненого працівника» (а.с.16).

14. Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 12.02.2014р. у справі №520/17771/13-ц, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 06.05.2014р. (а.с.20-22) за скаргою ОСОБА_1 визнано дії посадових осіб відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження від 12 березня 2013 року з виконання виконавчого листа №2-4602 виданого 18 серпня 2004 року Київським районним судом м.Одеси про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної інспекції охорони Чорного моря; зобов`язано відділ примусового виконання рішень ДВС України скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 12.03.2013р. та поновити виконавче провадження щодо виконання виконавчого листа №2-4602 виданого 18 серпня 2004 року Київським районним судом м.Одеси щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної інспекції охорони Чорного моря (а.с.18-19).

15. Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 07.11.2012р. по справі №1512/8905/2012 відмовлено у задоволенні заяви представника Міністерства охорони навколишнього природнього середовища України «про заміну сторони виконавчого провадження» по цивільній справі №2-4602/2004 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства охорони навколишнього природнього середовища «про поновлення на роботі і стягнення заробітку за час вимушеного прогулу» (а.с.23).

16. Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 25.07.2014р. по справі №520/8816/14-ц відмовлено у задоволенні заяви представника Міністерства екології та природних ресурсів України «про заміну сторони виконавчого провадження» по цивільній справі №2-4602/04 (а.с.28).

17. Як убачається зі змісту ухвали Київського районного суду м.Одеси від 25.07.2014р. по справі №520/8816/14-ц, суд дійшов висновку, що Державна екологічна інспекція України не є правонаступником Міністерства навколишнього природного середовища України. Правонаступником є Міністерство екології та природних ресурсів України

18. Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 22.03.2017р. по справі №520/1713/17, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 28.09.2017р. (а.с.31-32) залишено без задоволення заяву Міністерства екології та природних ресурсів України про заміну сторони у виконавчому провадженні №3076282 з виконання виконавчого листа №2-4602, виданого 18.08.2004р. Київським районним судом м.Одеси про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної інспекції охорони Чорного моря (а.с.30)

19. Позивач був вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав та інтересів у зв`язку з тривалим невиконанням рішення суду щодо поновлення.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування (в редакції, яка діла на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції)

20. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21. За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАСУ) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

22. Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

23. Частинами першою та другою статті 235 КЗпП України встановлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

24. Згідно із частиною сьомою статті 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

25. Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

26. Згідно з частиною першою статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

27. Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

28. За приписами частини другої статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

29. Механізм обчислення середньої заробітної плати у випадку вимушеного прогулу визначається Порядком №100.

30. Згідно з абз.3 п.2 Порядку №100 встановлюється, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

31. Відповідно до пункту 5 цього Порядку визначено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

VI. Позиція Верховного Суду

32. Колегія суддів зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що у цій справі належним правонаступником Міністерства охорони навколишнього природного середовища України є Міністерство екології та природних ресурсів України посилаються, як на доказ на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 25.07.2014р. по справі №520/8816/14-ц, якою відмовлено у задоволенні заяви представника Міністерства екології та природних ресурсів України «про заміну сторони виконавчого провадження» по цивільній справі №2-4602/04 установлено, що Державна екологічна інспекція України не є правонаступником Міністерства навколишнього природного середовища України. Правонаступником є Міністерство екології та природних ресурсів України у відповідності до частини четвертої статті 78 КАС України.

33. Однак, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вважає що такі висновки не є обґрунтованими.

34. Так, частиною четвертою статті 78 КАС України зазначено підстави для звільнення від доказування є обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

35. Пунктом 13 частини першої статті 4 КАС України визначено, що рішення суду - рішення суду першої інстанції, в якому вирішуються позовні вимоги.

36. Крім того, зміст статті 248 КАС України не передбачає можливість встановлення обставин справи при прийнятті ухвали суду.

37. Отже, посилання суду першої та апеляційної інстанції на ухвалу Київського районного суду м.Одеси від 25.07.2014р. по справі №520/8816/14-ц, як на доказ встановлення належного правонаступника Міністерства екології та природних ресурсів України є помилковими.

38. Верховний Суд зазначає, що під публічним правонаступництвом слід розуміти повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції; це вступ у чинні адміністративно - правові відносини нового суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) на місце суб`єкта, що або припинив своє існування або повністю чи частково позбувся адміністративної компетенції.

39. У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувались ліквідованим органом, не можуть бути припинені і підлягають передачі іншим державним органам, за виключенням того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

40. Згідно пункту 51 рішення Європейського суду з прав людини від 13.01.2011 у справі «Чуйкіна проти України» (Заява № 28924/04) Суд встановив, що ліквідація державної установи без правонаступництва не може звільнити державу від необхідності виконання рішення щодо ліквідованого органу. Суд також зазначив, що «інший висновок дозволить державі використовувати такий підхід, щоб уникати сплати боргів своїх органів, особливо беручи до уваги те, що потреби, які змінюються, змушують державу часто змінювати свою організаційну структуру, включаючи формування нових органів та ліквідацію старих».

41. Колегія суддів зазначає, що висновок суду першої та апеляційної інстанції, що правонаступником Міністерства охорони навколишнього природного середовища України є Міністерство екології та природних ресурсів України, зроблений без аналізу тотожності функцій, повноважень вказаних міністерств а також функцій та повноважень Державної екологічної служби, Державної служби геології та надр України, які утворилися шляхом оптимізації системи центральних органів виконавчої влади, відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010, № 1085/2010.

42. Крім того, не надано оцінки тому факту, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України знаходиться у стані припинення.

43. Щодо доводів касаційної скарги позивача, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції з огляду на обставини цієї справи не надав оцінку нормам пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМ України від 08.02.1995, відповідно до якого у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

44. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

45. Однак, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду вважає висновки судів попередніх інстанції є такими, що зроблені без надання оцінки та встановлення всіх обставин справи.

46. Ураховуючи приписи пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 460-IX, а також те, що касаційні скарги на судові рішення в цій справі були подані до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає їх у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року).

47. Частиною 2 статті 341 КАС України передбачено, що Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

48. Пунктом третім частини другої статті 353 КАС України встановлено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, суд не дослідив зібрані у справі докази. Частина четверта зазначеної статті визначає, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

49. З огляду на обмежений обсяг процесуальних повноважень Верховного Суду та на те, що суди першої та апеляційної інстанції не перевірили та не встановили ті фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення позовних вимог з дотриманням норм процесуального права, рішення апеляційного суду та суду першої інстанції підлягають скасуванню та направленню справи до суду першої інстанції.

VII. Судові витрати

50. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

51. Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

п о с т а н о в и в :

1. Касаційні скарги Міністерства екології та природних ресурсів України (в теперішній час Міністерство енергетики та захисту довкілля України) та ОСОБА_1 задовольнити.

2. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 липня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року скасувати, адміністративну справу № 420/1364/19 направити на новий судовий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко