ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2024 року
м. Київ
справа №420/14208/23
адміністративне провадження № К/990/15402/24 К/990/19157/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Тацій Л.В.,
суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 420/14208/23
за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) до Філії "Ананьївське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про визнання протиправними дій, провадження в якій відкрито
за касаційними скаргами заступника керівника Одеської обласної прокуратури на
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.10.2023 (ухвалене судом у складі головуючого судді Катаєвої Е.В.),
додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 (ухвалене судом у складі головуючого судді Катаєвої Е.В.),
постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2024 (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Крусяна А.В., суддів: Єщенка О.В., Яковлєва О.В.) та
додаткову постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2024 (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Крусяна А.В., суддів: Єщенка О.В., Яковлєва О.В.)
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
16.06.2023 заступник керівника Одеської обласної прокуратури (далі-прокурор) звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) (далі-позивач) до Філії "Ананьївське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (далі-відповідач, Філія), в якому прокурор просив визнати протиправними дії відповідача щодо видачі лісорубного квитка від 01.02.2022 №000869 на проведення вибіркових рубок прорідження у 26 кварталі 7 та 28 кварталі 12 виділі Северинівського лісництва.
В обґрунтування позову зазначено, що спеціальне використання природних ресурсів на території об`єкта загальнодержавного значення Національного природного парку (далі- НПП) «Куяльницький», в тому числі у вигляді лісогосподарських заходів з поліпшення якісного складу лісів (рубка формування і оздоровлення лісів), може здійснюватися лише на підставі лімітів, що видаються центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Оскільки згідно з матеріалами проекту створення НПП «Куяльницький», а саме: наукового обґрунтування створення національного природного парку, листа ДП «Ширяївське лісове господарство» від 05.10.2017 №90, експлікації земель - НПП «Куяльницький» на території Северинівської сільської ради Іванівського району, до території об`єкта природно-заповідного фонду загальнодержавного значення включено квартали 26, 27, 28 Северинівського лісництва ДП «Ширяївське лісове господарство», а згідно з листом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 28.03.2023 №25/2-11/4665-23 з моменту створення парку та станом на 28.03.2023 ліміти на використання природних ресурсів у межах території парку Міндовкіллям не затверджувалися, дії Філії «Ананьївське лісове господарство» щодо видачі лісорубного квитка від 01.02.2022 №000869 на проведення вибіркових рубок прорідження у 26 кварталі 7 та 28 кварталі 12 виділі Северинівського лісництва, тобто на території НПП «Куяльницький» є протиправними.
Прокурор зазначив, що він звернувся до суду в інтересах держави, його позов спрямовано на захист особливого суспільного інтересу, який полягає в дотриманні встановленого порядку спеціального використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду.
Також у позові вказано, що Державна екологічна інспекція (далі-ДЕІ) Південно-Західного округу є повноважним органом щодо реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері про охорону, захист, використання та відтворення лісів. Одеська обласна прокуратура повідомила ДЕІ Південно-Західного округу про виявлене порушення у сфері охорони, захисту та використання лісів. Однак, ДЕІ Південно-Західного округу за повідомленням прокуратури не вживала будь-яких заходів щодо здійснення державного нагляду (контролю) та відмовилась звертатись до суду з посиланням на відсутність фінансування щодо сплати судового збору.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.10.2023 у задоволенні позову відмовлено.
Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 стягнуто з Одеської обласної прокуратури на користь Філії «Ананьївське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6300 грн.
Постановою від 19.03.2024 П`ятий апеляційний адміністративний суд рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.10.2023 та додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 залишив без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у відповідача були відсутні підстави керуватися у своїй діяльності нормами Закону України "Про природно-заповідний фонд" щодо здійснення господарської діяльності в 26, 27, 28 кварталах лісових масивів Северинівського лісництва, включення яких до меж НПП "Куяльницький" погоджене листом від 05.10.2017 у процесі утворення НПП, як землями саме природно-заповідного фонду. Положенням про НПП "Куяльницький", затвердженим наказом Міндовкілля від 04.04.2022 №169, повинен керуватись саме НПП "Куяльницький", проте він як юридична особа не створений, не має спеціальної адміністрації, право користування земельними ділянками не оформлювалось. Оскільки з моменту утворення парку та станом на 28.03.2023 ліміти на використання природних ресурсів у межах території парку Міндовкіллям не затверджувались та до Міндовкілля не надходив на затвердження Проект організації території, тому у ДП "Ананьївське лісове господарство" (нині - Філія "Ананьївське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України") наявне право на видачу лісорубного квитка від 01.02.2022 №000869 на проведення вибіркових рубок прорідження у 26 кварталі 7 виділі та 28 кварталі 12 виділі Северинівського лісництва на підставі матеріалів лісовпорядкування.
Додатковою постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2024 вирішено стягнути з Одеської обласної прокуратури на користь Філії «Ананьївське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 грн.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та відзиву на касаційні скарги
Не погодившись з цими судовими рішеннями, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційними скаргами:
15.04.2024 - на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.10.2023, додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2024;
13.05.2024 - на додаткову постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2024.
У касаційних скаргах прокурор просить скасувати вказані судові рішення, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, а у задоволенні заяв відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу - відмовити.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, заявник зазначає про неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказуючи, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень неправильно застосовані положення частини четвертої статі 7, статей 9-1, 20, 51, 52, 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" щодо порядку створення об`єктів природно-заповідного фонду та спеціального використання природних ресурсів у межах їх територій. Крім того, прокурор зазначив, що судом апеляційної інстанції не застосовані висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 13.08.2019 у справі №910/11164/16, від 20.05.2020 у справі №820/5402/16, від 25.05.2023 у справі №924/883/21 (щодо визначення меж об`єкта природно-заповідного фонду відповідно до проєктів їх створення), від 24.02.2023 у справі №824/540/17 (щодо порядку спеціального використання природних ресурсів на території об`єкта природно-заповідного фонду), від 23.04.2019 у справі №826/9047/16, від 19.02.2019 у справі №803/1032/18, від 18.10.2018 у справі №813/4989/17, від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 11.04.2018 у справі №814/698/16, від 03.08.2021 у справі №480/3172/20 (щодо компенсації витрат на правничу допомогу адвоката за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень).
Заявник у касаційних скаргах стверджує також, що суди попередніх інстанцій помилково розглянули цю справу за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки не врахували особливо цінного, загальнодержавного статусу території об`єкта природно-заповідного фонду, в межах якого здійснено протиправну порубку дерев.
У відзиві на касаційну скаргу прокурора, подану на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.10.2023, додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2024, відповідач заперечує проти її задоволення, наполягаючи на тому, що Указ Президента «Про створення НПП «Куяльницький» від 01.01.2022 за № 3/2022 не реалізований, оскільки НПП не створений, відповідно, відсутні підстави у спірних правовідносинах керуватись нормами Закону України «Про природно-заповідний фонд України».
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Ухвалою Верховного Суду від 01.05.2024 касаційну скаргу прокурора на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.10.2023, додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2024 залишено без руху
Верховний Суд ухвалою від 03.06.2024 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.10.2023, додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2024.
Касаційна скарга прокурора на додаткову постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2024 ухвалою Верховного Суду від 05.06.2024 залишена без руху.
Ухвалою Верховного Суду від 02.07.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною прокурора на додаткову постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2024.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 27.09.2021 №578 припинено Державне підприємство (далі-ДП) «Ширяївське лісове господарство» шляхом реорганізації, а саме: приєднання до ДП «Ананьївське лісове господарство», яке є правонаступником прав та обов`язків ДП «Ширяївське лісове господарство». Пунктом 8 вищевказаного наказу зобов`язано забезпечити питання надання земельних ділянок ДП «Ширяївське лісове господарство» у постійне користування до ДП «Ананьївське лісове господарство».
Указом Президента України від 01.01.2022 №3/2022 з території Березівського та Одеського районів Одеської області створено НПП «Куяльницький», до території якого погоджено включення 10800,8867 га земель державної та комунальної власності, з саме: 3490,6753 га, що надаються НПП у постійне користування та 7310,2114 га, що включаються до його території без вилучення у землекористувачів, в тому числі землі ДП «Ширяївське лісове господарство» площею 200,438 га, ДП «Одеське лісове господарство» площею 1042,0642 га.
01.02.2022 ДП «Ананьївське лісове господарство» видано лісорубний квиток №000869 на проведення вибіркових рубок прорідження у 26 кварталі 7 виділі та 28 кварталі 12 виділі Северинівського лісництва.
Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання реформування управління лісової галузі» від 07.09.2022 №1003 погоджено утворення Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та приєднання до нього спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів.
При цьому, Філія «Ананьївське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (надалі-Філія «Ананьївське лісове господарство» ДП «Ліси України») зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як відокремлений підрозділ Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», та займається наступним видами діяльності за КВЕД: 02.10 Лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві.
Положенням про Філію «Ананьївське лісове господарство» ДП «Ліси України», затвердженого наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 16.12.2022 №69 передбачено, що Філія створена з метою одержання підприємством прибутку від здійснення на промисловій та комерційній основі господарської діяльності, яка направлена на ведення лісового господарства, схорону, захист, раціональне використання та відтворення лісів. Ведення мисливського господарства, охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду на території мисливських угідь, наданих у користування підприємству.
Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 04.04.2022 №169 затверджено Положення про НПП «Куяльницький», пунктами 1.6. та 1.8. якого передбачено, що парк є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки у відділенні Державної казначейської служби України і утримується за рахунок коштів державного бюджету. Межі парку встановлюються в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. До встановлення меж парку його межі визначаються відповідно до проекту створення парку.
Згідно проекту створення НПП «Куяльницький» на території Біляївського, Іванівського, Лиманського районів Одеської області та міста Одеса вбачається, що ДП «Ширіявське лісове господарство» (нині - Філія «Ананьївське лісове господарство» ДП «Ліси України») погодило включення до меж парку лісових масивів Северинівського лісництва Северинівської сільської ради Іванівського району Одеської області загальною площею 201 га.
Спеціалізованою екологічною прокуратурою (на правах відділу) Одеської обласної прокуратури здійснюється процесуальне керівництво в кримінальному провадженні від 02.02.2023 №12023162260000064 за ознаками злочину, передбаченого частиною четвертою статті 246, частиною другою статті 364 КК України щодо можливих неправомірних дій співробітників Філії «Ананьївське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» при використанні лісових ресурсів у межах території об`єктів природно-заповідного фонду.
Листом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 28.03.2023 №25/2-11/4665-23 повідомлено Одеську обласну прокуратуру про те, що проект організації території Парку на затвердження до Міністерства не надходив. З моменту створення Парку та станом на 28.03.2023 Міністерство не затверджувало ліміти на використання природних ресурсів у межах парку.
Листом Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації від 06.04.2023 №680/06/05-41/2-23/1192 повідомлено Одеську обласну прокуратуру про те, що матеріали проектів лімітів на використання природних ресурсів в межах НПП «Куяльницький» до департаменту не надходили.
Листом від 06.06.2023 №12-804вих-23 Одеська обласна прокуратур направила ДЕІ Південного-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) повідомлення в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо вжиття заходів претензійно-позовного характеру про визнання протиправними дій Філії «Ананьївське лісове господарство» ДП «Ліси України» щодо видачі лісорубного квитка від 01.02.2022 №000869 на проведення вибіркових рубок прорідження у 26 кварталі 7 виділі та 28 кварталі 12 виділі Северинівського лісництва.
Листом Департамента екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації від 12.06.2023 №39/12 повідомлено Одеську обласну прокуратуру про те, що за фактом видачі Філією «Ананьївське лісове господарство» ДП «Ліси України» лісорубного квитка від 01.02.2022 №000869 заходи позовного характеру у судовому порядку інспекцією не вживались та у майбутньому не плануються.
Не погоджуючись з діями Філії «Ананьївське лісове господарство» ДП «Ліси України» щодо видачі лісорубного квитка від 01.02.2022 №0008694, вважаючи їх такими що порушують інтереси держави, прокурор звернувся з цим позовом до суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до частин 1-3 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційних скарг, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Щодо повноважень прокурора на звернення до суду з цим позовом.
Частинами третьою та четвертою статті 53 КАС України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до частин першої, третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Зі змісту частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII слідує, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Перший випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Проте підстави представництва інтересів держави прокуратурою в цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту інтересів держави або здійснює їх неналежно.
Таке нездійснення захисту полягає в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень: він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їхнього захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Водночас здійснення захисту неналежним чином полягає в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Проте неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їхнього захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача/відповідача.
Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, та які є підставами для звернення прокурора до суду.
Аналогічна позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16.
Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію України, затверджену постановою Кабінета Міністрів України від 19.04.2017 №275, Держекоінспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Статтею 1 Закону України «Про державний нагляд (контроль)» встановлено, що державний нагляд (контроль) діяльність, зокрема, уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
Отже, реалізації права Інспекції на звернення до суду з позовом передує реалізація нею своїх повноважень щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у встановленому законодавством порядку.
Судами у цій справі встановлено, що листом Одеської обласної прокуратури від 06.06.2023 №12-804вих-23 направлено ДЕІ Південного-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) повідомлення в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо вжиття заходів претензійно-позовного характеру про визнання протиправними дій Філії «Ананьївське лісове господарство» ДП «Ліси України» щодо видачі лісорубного квитка від 01.02.2022 №000869 на проведення вибіркових рубок прорідження у 26 кварталі 7 виділі та 28 кварталі 12 виділі Северинівського лісництва.
Листом Департамента екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації від 12.06.2023 №39/12 повідомлено Одеську обласну прокуратуру про те, що за фактом видачі Філією «Ананьївське лісове господарство» ДП «Ліси України» лісорубного квитка від 01.02.2022 №000869 заходи позовного характеру у судовому порядку інспекцією не вживались та у майбутньому не плануються
Отже, ключовою підставою для визначення права прокурора на звернення до суду з цим позовом є встановлення факту невжиття ДЕІ Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) дій щодо захисту інтересів держави.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанції, що в межах спірних правовідносин у прокурора наявні правові підстави для здійснення представництва у цій справі законних інтересів держави.
Щодо суті спору.
Статтею 13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина друга статті 1 Лісового Кодексу України).
Правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь визначає Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» 25.06.1991 № 1264-XII (далі- Закон № 1264-XII).
Відповідно до приписів статей 5, 40 Закону № 1264-XII ліс як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню на всій території України. Використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог.
Статтями 16 17 19 Лісового кодексу України передбачено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.
У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Постійні лісокористувачі мають: 1) право самостійно господарювати в лісах; 2) виключне право на заготівлю деревини; 3) право власності на заготовлену ними продукцію та доходи від її реалізації; 4) право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законодавством; 5) право здійснювати відповідно до законодавства будівництво доріг, спорудження жилих будинків, виробничих та інших будівель і споруд, необхідних для ведення лісового господарства; 6) право встановлювати ліміти на використання лісових ресурсів під час здійснення побічних лісових користувань у лісах на землях усіх категорій, якщо сумарна площа лісових ділянок таких лісокористувачів до 100 гектарів, крім територій природно-заповідного фонду та земель іншого природоохоронного призначення.
Постійні лісокористувачі зобов`язані: 1) забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; 2) дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; 3) вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; 4) вести первинний облік лісів; 5) дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; 6) забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства; 8) забезпечувати безперешкодний доступ до об`єктів електромереж, інших інженерних споруд, які проходять через лісову ділянку, для їх обслуговування. Законом можуть бути передбачені й інші права та обов`язки постійних лісокористувачів.
За приписами статті 45 Лісового кодексу України, лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.
Пунктами 3, 4 частини першої статті 46 Лісового кодексу України встановлено, що лісовпорядкування передбачає, у тому числі, інвентаризацію лісового фонду України з визначенням породного та вікового складу деревостанів, їх стану, якісних і кількісних характеристик лісових ресурсів; виявлення деревостанів, що потребують рубок, з метою поліпшення якісного складу лісів.
Відповідно до статті 47 Лісового кодексу України, лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства.
Статтею 48 Лісового кодексу України закріплено, що у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування. Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування. У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону. Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.
Статтями 65 67 Лісового кодексу України установлено, що використання лісових ресурсів може здійснюватися в порядку загального і спеціального використання.
У порядку спеціального використання можуть здійснюватися такі види використання лісових ресурсів: 1) заготівля деревини; 2) заготівля другорядних лісових матеріалів; 3) побічні лісові користування; 4) використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, потреб мисливського господарства, проведення науково-дослідних робіт.
Законодавством України можуть передбачатися й інші види спеціального використання лісових ресурсів.
Спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється в межах лісових ділянок, виділених для цієї мети.
Порядок та умови здійснення спеціального використання лісових ресурсів встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 68 Лісового кодексу України, спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється на лісових ділянках, які виділяються для цієї мети, без надання земельних ділянок.
Статтею 69 Лісового кодексу України установлено, що спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно.
Спеціальний дозвіл на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.
Спеціальний дозвіл на інші види спеціального використання лісових ресурсів видається власниками лісів або постійними лісокористувачами. На виділених лісових ділянках можуть використовуватися лише ті лісові ресурси і лише для цілей, що передбачені виданим спеціальним дозволом.
Спеціальний дозвіл видається власниками лісів або постійними лісокористувачами у встановленому порядку також на проведення інших рубок та робіт, пов`язаних і не пов`язаних із веденням лісового господарства.
Форми спеціальних дозволів і порядок їх видачі затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 70 Лісового кодексу України заготівля деревини здійснюється при використанні лісових ресурсів у порядку рубок головного користування, що проводяться в стиглих і перестійних деревостанах. Деревина заготовляється також під час здійснення лісогосподарських заходів, не пов`язаних з використанням лісових ресурсів (поліпшення якісного складу лісів), та під час проведення інших заходів (розчищення лісових ділянок, вкритих лісовою рослинністю, у зв`язку з будівництвом гідровузлів, трубопроводів, шляхів тощо).
За змістом наведеної норми заготівля деревини здійснюється як під час використання лісових ресурсів (у порядку рубок головного користування) так і під час здійснення інших заходів, які не пов`язані з використанням лісових ресурсів, до яких, серед іншого, належать лісогосподарські заходи з поліпшення якісного складу лісів.
Отже, лісогосподарські заходи з поліпшення якісного складу лісів, як складова заготівлі деревини, також належать до спеціального використання лісових ресурсів, відтак потребує отримання як спеціального дозволу, так і затвердження лімітів користування.
Подібні правові висновки викладенгі у постанові Верховного Суду від 24.02.2023 у справі № 824/540/17-а.
Згідно із приписами статті 100 Лісового кодексу України порядок охорони, захисту, використання та відтворення лісів на землях природно-заповідного фонду визначається відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України", цього Кодексу та інших актів законодавства.
Порядок та умови здійснення спеціального використання лісових ресурсів, форми спеціальних дозволів і порядок їх видачі встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 761 "Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів" (далі-Порядок №761).
Порядок № 761 визначає умови і механізм видачі лісорубного або лісового квитка як спеціального дозволу на використання лісових ресурсів (пункт 1 Порядку).
Пунктами 2, 8 цього Порядку установлено, що лісорубний або лісовий квиток є основним документом, на підставі якого: здійснюється спеціальне використання лісових ресурсів; ведеться облік дозволених до відпуску запасів деревини та інших продуктів лісу, встановлюються строки здійснення лісових користувань та вивезення заготовленої продукції, строки і способи очищення лісосік від порубкових решток, а також облік природного поновлення лісу, що підлягає збереженню; ведеться облік плати, нарахованої за використання лісових ресурсів.
Лісовий квиток видається власником лісів або постійним лісокористувачем для: заготівлі другорядних лісових матеріалів; здійснення побічних лісових користувань; використання корисних властивостей лісів на умовах короткострокового тимчасового користування.
Пунктами 9, 14 Порядку № 761 визначено, що лісовий квиток видається щороку на підставі лімітів використання лісових ресурсів під час заготівлі другорядних лісових матеріалів, здійснення побічних лісових користувань (у межах території та об`єктів природно-заповідного фонду - за погодженням з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями).
Дії щодо погодження видачі лісового квитка вчиняються без залучення підприємств, установ, організацій і громадян (далі - лісокористувачі) протягом строку, встановленого для видачі лісового квитка. Для здійснення погодження власник лісів або постійний лісокористувач не пізніше дня, що настає за днем одержання від лісокористувача заявки надсилає її копію у паперовому або електронному (шляхом сканування) вигляді органам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, та встановлює строк розгляду зазначених документів. За результатами розгляду документів, надісланих на погодження, органи, зазначені в абзаці першому цього пункту, надають погодження, які у паперовому або електронному вигляді надсилають власнику лісів або постійному лісокористувачу.
Лісорубний або лісовий квиток може бути анульований за рішенням органів Держлісагентства, власників лісів або постійних лісокористувачів, які видали квиток, відповідно до закону, а також у випадках, передбачених Законом України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".
Основні вимоги до здійснення лісогосподарських заходів, спрямованих на підвищення стійкості та продуктивності деревостанів, збереження біорізноманіття лісів, їх оздоровлення і посилення захисних, санітарно-гігієнічних, оздоровчих та інших функцій шляхом проведення рубок формування і оздоровлення лісів визначені у Правилах поліпшення якісного складу лісів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 № 724 (далі - Правила № 724).
Відповідно до пункту 2 зазначених Правил № 724 під час проведення рубок формування і оздоровлення лісів застосовуються такі рубки: догляду, санітарні, лісовідновні, переформування, пов`язані з реконструкцією, ландшафтні.
Пунктом 4 Правил № 724 визначено, що підставою для рубок формування і оздоровлення лісів, є матеріали лісовпорядкування та обстежень, які проводяться власниками лісів і постійними лісокористувачами. У разі проведення зазначених рубок у деревостанах, не запроектованих лісовпорядкуванням, власники лісів і постійні лісокористувачі повідомляють про це орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, обласну, Київську та Севастопольську міські держадміністрації.
Згідно із пунктом 55 Правил, для проведення рубок формування і оздоровлення лісів власником лісів або постійним лісокористувачем видається лісорубний квиток в установленому порядку.
Пунктами 19, 20 цих Правил установлено, що санітарні рубки спрямовуються на оздоровлення та посилення біологічної стійкості лісів, запобігання їх захворюванню і пошкодженню. Вимоги до проведення санітарних рубок визначені Санітарними правилами в лісах України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 року № 555.
Пунктами 1 - 5 Санітарних правил в лісах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 № 555 передбачено, що санітарні правила в лісах України - це сукупність норм щодо здійснення заходів з поліпшення санітарного стану лісів та санітарних вимог, які встановлюються з метою охорони та захисту лісів під час ведення лісового господарства, використання лісових ресурсів та проведення робіт, не пов`язаних з веденням лісового господарства, підприємствами, установами, організаціями та громадянами. Види, обсяги, строки, місце та особливості здійснення заходів з поліпшення санітарного стану лісів визначаються державними спеціалізованими лісозахисними підприємствами, органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами Держлісагентства, а також власниками лісів, постійними лісокористувачами на основі погоджених відповідно до вимог статті 29-1 Лісового кодексу України матеріалів лісовпорядкування, а також результатів оцінки санітарного стану лісових насаджень.
Для поліпшення санітарного стану лісів здійснюються такі заходи: вибіркові санітарні рубки; суцільні санітарні рубки; ліквідація захаращеності; профілактика виникнення та поширення осередків шкідників і хвороб лісу, боротьба з ними та захист заготовленої деревини від шкідників і хвороб лісу.
Заходи з поліпшення санітарного стану лісів здійснюються незалежно від віку насаджень у лісах усіх категорій. Заходи з поліпшення санітарного стану лісів у межах природно-заповідного фонду здійснюються відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України", інших актів законодавства щодо збереження пралісів і старовікових насаджень та цих Правил.
Отже, підставою для рубок формування та оздоровлення лісів є матеріали лісовпорядкування, а спеціальним дозволом для таких рубок є лісорубний квиток.
Своєю чергою, відповідно до пункту 9 Порядку № 761 визначено, що лісовий квиток видається щороку на підставі лімітів використання лісових ресурсів.
Вказаними вище нормативними актами установлені правила використання лісів (у тому числі заходів з поліпшення їх санітарного стану) у межах природно-заповідного фонду відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України" та інших актів законодавства у галузі охорони природно-заповідного фонду та навколишнього природного середовища.
Судами попередніх інстанцій у цій справі встановлено, що відповідач є постійним лісокористувачем.
Пунктом 2.1 Положення про Філію "Ананьївське лісове господарство" ДП "Ліси України" передбачено, що Філія створена, зокрема, з метою отримання Підприємством прибутку від здійснення на промисловій та комерційній основі господарської діяльності, яка направлена на ведення лісового господарства, охорону, захист, раціональне використання та відтворення лісів.
Лісорубний квиток № 000869 від 01.02.2022 виданий з метою проведення вибіркових рубок прорідження у 26 кварталі 7 виділі та 28 кварталі 12 виділі Северинівського лісництва, строк дії до 31.12.2022.
Водночас, 26 квартал Северинівського лісництва знаходиться в межах об`єкту природно-заповідного фонду - НПП "Куяльницький", створеного відповідно до Указу Президента України від 01.01.2022 № 3/2022 та межі якого визначені проектом створення НПП "Куяльницький".
Вся територія ДП "Ширяївське лісове господарство" в тому числі Северинівського лісництва, увійшла до складу території ДП "Ананьївське лісове господарство", правонаступником, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.2022 №1003, якого є Філія "Ананьївське лісове господарство" ДП "Ліси України".
Крім того, за матеріалами проєкту створення НПП "Куяльницький", а саме: наукового обґрунтування створення національного природного парку, листа ДП "Ширяївське лісове господарство" від 05.10.2017 № 90, експлікації земель НПП "Куяльницький" на території Северинівської сільської ради Іванівського району, до території об`єкта природно-заповідного фонду загальнодержавного значення включені квартали 26, 27, 28 Северинівського лісництва ДП "Ширяївське лісове господарство".
Згідно із статтею 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Особливій державній охороні підлягають території та об`єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об`єкти, визначені відповідно до законодавства України.
За змістом статей 40, 41, 60, 61 вказаного Закону, використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні. Економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають встановлення лімітів використання природних ресурсів, скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище. Особливій охороні підлягають природні території та об`єкти, що мають велику екологічну цінність як унікальні та типові природні комплекси, для збереження сприятливої екологічної обстановки, попередження та стабілізації негативних природних процесів і явищ.
Природні території та об`єкти, що підлягають особливій охороні, утворюють єдину територіальну систему і включають території та об`єкти природно-заповідного фонду, курортні та лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, полезахисні та інші типи територій та об`єктів, що визначаються законодавством України. Ділянки суші та водного простору, природні комплекси й об`єкти, які мають особливу екологічну, наукову, естетичну і економічну цінність і призначені для збереження природної різноманітності, генофонду видів тварин і рослин, підтримання загального екологічного балансу та фонового моніторингу навколишнього природного середовища, вилучаються з господарського використання повністю або частково і оголошуються територією чи об`єктом природно-заповідного фонду України.
До складу природно-заповідного фонду України входять державні заповідники, природні національні парки, заказники, пам`ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва, заповідні урочища.
Згідно з преамбулою Закону України "Про природно-заповідний фонд України" від 16.06.1992 № 2456-XII, цей Закон визначає правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів. Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об`єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища. У зв`язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.
Статтею 3 Закону № 2456-XII передбачено, що до природно-заповідного фонду України належать природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища.
Частиною четвертою статті 7 Закону № 2456-XII визначено, що межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.
За такого правового врегулювання питання віднесення територій до природно-заповідного фонду, колегія суддів приходить до висновку, що правовідносини з приводу особливого режиму використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду виникають не з моменту встановлення їх меж у натурі, складання і затвердження проектів землеустрою, формування земельних ділянок та передачі їх у користування об`єкту природно-заповідного фонду, складання і затвердження проектів організації території об`єкту та охорони його природних комплексів, а з моменту визначення їх меж за проектом створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.
Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 820/5402/16.
Відповідно до статті 9 Закону № 2456-XII території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища. Встановлені частиною першою цієї статті основні види використання, а також заготівля деревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об`єктів природно-заповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об`єктів.
Статтею 9-1 Закону №2456-XII унормовані питання спеціального використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду.
Так, за цією правовою нормою спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду здійснюється в межах ліміту та на підставі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення здійснюється в межах ліміту на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, а також на підставі дозволів. Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення здійснюється на підставі дозволів, що видаються органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.
Як було зазначено вище, статтею 100 Лісового кодексу України передбачено, що порядок охорони, захисту, використання та відтворення лісів на землях природно-заповідного фонду визначається відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України", цього Кодексу та інших актів законодавства.
Для поліпшення санітарного стану лісів здійснюються такі заходи, зокрема, вибіркові санітарні рубки (п. 4 Санітарних правил в лісах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 №555).
Отже, вибіркові санітарні рубки відносяться до заходів з поліпшення санітарного стану лісів.
Своєю чергою, згідно абзацу 4 пункту 5 Санітарних правил в лісах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 №555, заходи з поліпшення санітарного стану лісів у межах природно-заповідного фонду здійснюються відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України", інших актів законодавства щодо збереження пралісів і старовікових насаджень та цих Правил, через що до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме положення Закону України "Про природно-заповідний фонд України".
Відповідно до статті 5 Закону № 2456-XII завдання, науковий профіль, характер функціонування і режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначаються у положеннях про них, які розробляються відповідно до цього Закону.
Таким чином, режим та порядок використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначається затвердженими у встановленому законом порядку положенням про такий об`єкт.
Судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечувалось учасниками справи, що НПП "Куяльницький" створено Указом Президента України від 01.01.2022 № 3/2022 на території Березівського та Одеського районів Одеської області, з метою збереження, відтворення, ефективного використання природних комплексів та об`єктів у басейні Куяльницького лиману, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню, естетичну цінність.
У розумінні частини четвертої статті 7 Закону № 2456-XII, документом, що визначає, до моменту встановлення в натурі згідно законодавства, площу та межі території НПП "Куяльницький", є розроблений Департаментом екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації, Інститутом проблем ринку та економіко-екологічних досліджень Національної академії наук України, ДП "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" Проект створення НПП "Куяльницький" на території Біляївського, Іванівського, Лиманського районів Одеської області та міста Одеса, який затверджено 17.07.2020 Вченою радою Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень Національної академії наук України.
Отже, на час виникнення спірних правовідносин спеціальне використання природних ресурсів на території НПП "Куяльницький", зокрема вибіркова санітарна вирубка, могла здійснюватися лише на підставі лімітів, що видаються центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.
При цьому судами встановлено і не заперечувалось учасниками справи, що при оформленні та видачі лісорубного квитка №000869 від 01.02.2022 не затверджувався ліміт на використання природних ресурсів, відповідні органи державної влади не надавали дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів.
З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що, за встановлених судами попередніх інстанцій обставин у справі, лісорубний квиток від 01.02.2022 №000869 виданий без отримання дозволу та за відсутності затвердженого ліміту на використання природних ресурсів, що свідчить про порушення при його видачі вимог Закону України "Про природно-заповідний фонд України".
Такі порушення є достатньою підставою для визнання протиправними дій відповідача щодо видачі лісорубного квитка від 01.02.2022 №000869 на проведення вибіркових рубок прорідження у 26 кварталі 7 виділі та 28 кварталі 12 виділі Северинівського лісництва.
Зважаючи на зазначене, Суд не погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.
З приводу доводів касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій помилково розглянули цю справу за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки не врахували особливо цінного, загальнодержавного статусу території об`єкта природно-заповідного фонду, в межах якого здійснено протиправну порубку дерев, колегія суддів зазначає наступне.
За загальним правилом, будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, окрім тих, які обов`язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження (їх визначено частиною четвертою статті 12, частиною четвертою статті 257 КАС України).
Зважаючи на положення частини четвертої статті 12, частини четвертої статті 257 КАС, прямої заборони розглядати цю справу у порядку спрощеного провадження, як вважає скаржник, немає. За відсутності у процесуальному законі вказівки (прямої чи опосередкованої) на необхідність розгляду справи (з огляду на її категорію) тільки за правилами загального позовного провадження, суду дозволено розглядати цю справу за правилами спрощеного позовного провадження (відповідно до частини другої статті 257 КАС).
Отже, доводи касаційної скарги в цій частині є помилковими та не впливають на правомірність висновків судів попередніх інстанці.
Щодо оскарження додаткового рішення суду першої інстанції та додаткової постанови апеляційного суду, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положеннями статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи що додатковим рішенням та додатковою постановою суди стягнули на користь відповідача витрати на правничу допомогу при розподілі судових витрат та з урахуванням того, що судові рішення були ухвалені не на користь суб`єкта владних повноважень- позивача у справі, але Верховним Судом рішення суду першої інстанції, яким вирішено спір по суті, а також постанова суду апеляційної інстанції, прийнята за результатами його перегляду, скасовані з ухваленням нового рішення про задоволення позову прокурора, то і додаткові судові рішення підлягають скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Керуючись статтями 341 345 351 356 КАС України, суд,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційні скарги заступника керівника Одеської обласної прокуратури - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.10.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2024 у справі №420/14208/23 скасувати, ухвалити нове рішення.
Позов заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної Екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) до Філії "Ананьївське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про визнання протиправними дій- задовольнити.
Визнати протиправними дії Філії "Ананьївське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" щодо видачі лісорубного квитка від 01.02.2022 №000869 на проведення вибіркових рубок прорідження у 26 кварталі 7 та 28 кварталі 12 виділі Северинівського лісництва
Скасувати додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 та додаткову постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2024 у справі №420/14208/23.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.В. Тацій
Судді А.І. Рибачук
С.Г. Стеценко