ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 420/14435/22
адміністративне провадження № К/990/6472/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мацедонської В.Е.,
суддів - Губської О.А., Радишевської О.Р.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року (головуючий суддя Левчук О.А.)
та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року (головуючий-суддя Шевчук О.А, судді: Бойко А.В., Федусик А.Г.)
у справі № 420/14435/22
за позовом ОСОБА_1
до Подільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, Головного управління Національної поліції в Одеській області
про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Подільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі-Подільське РУПГУНП в Одеській області, відповідач - 1), Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - ГУ НП в Одеській області, відповідач - 2), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Подільського РУП ГУНП в Одеській області про відмову надати відповідь на запит ОСОБА_1 від 27 вересня 2022 року станом на 11 жовтня 2022 року;
- зобов`язати уповноважену особу Подільського РУП ГУНП в Одеській області надати ОСОБА_1 відповідь на запит від 27 вересня 2022 року відповідно до поставлених питань у порядку Закону України "Про доступ до публічної інформації", а саме: «Чи проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12020160180000376 та яке прийнято рішення? У кого з уповноважених осіб знаходиться вказане провадження?»;
- стягнути на користь позивача - ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Одеській області судові витрати за надання правничої допомоги у розмірі 3000 грн.
12 грудня 2022 року від ОСОБА_1 надійшла заява про закриття провадження у справі відповідно до пункту 8 частини 1 статті 238 КАС України та стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Одеській області судові витрати за надання правничої допомоги у розмірі 3000 грн.
На обґрунтування означеної заяви позивач зазначив, що після відкриття Одеським окружним адміністративним судом провадження у цій справі відповідачем було надано позивачу запитувану ним інформацію, тобто суб`єктом владних повноважень були усунуті оскаржувані порушення.
Також позивач просив стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати за надання йому правничої допомоги у розмірі 3000 грн.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року закрито провадження у справі. Відмовлено позивачу ОСОБА_1 у стягненні з Головного управління Національної поліції в Одеській області витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Суд першої інстанції виходив з того, що Подільським районним управлінням поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області надано відповідь на запит ОСОБА_1 від 27 вересня 2022 року.
Отже, відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача - Подільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заява позивача є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а тому провадження у справі №420/14435/22 слід закрити відповідно до пункту 8 частини першої статті 238 КАС України.
Окрім того, суд першої інстанції вказав, що з аналізу приписів КАС України випливає, що за результатами розгляду справи шляхом закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
Проте надані до суду документи не підтверджують витрат на правничу допомогу адвоката, понесені позивачем під час розгляду цієї адміністративної справи №420/14435/22, а тому в задоволенні заяви позивача в частині стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн слід відмовити.
Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції, позивач оскаржив ухвалу суду першої інстанції в частині відмови позивачу у стягненні з Головного управління Національної поліції в Одеській області витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн в апеляційному порядку.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року залишено без змін ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року.
Приймаючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про необхідність відмови позивачу у задоволенні вимоги про стягнення з Головного управління Національної поліції в Одеській області витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн, оскільки надані до суду документи не підтверджують витрат на правничу допомогу адвоката, понесені позивачем під час розгляду справи №420/14435/22.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу
На адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій позивач просив скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року, а справу направити до суду першої інстанції для повторного розгляду.
На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник указує на те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу є не лише компенсацією стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених нею витрат, але й у певному сенсі має спонукати іншу сторону, особливо, якщо йдеться про суб`єкта владних повноважень, утримуватися від подання безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, зокрема у сфері публічно-правових відносин. На обґрунтування своєї позиції посилається на постанови Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 826/841/17, від 24 жовтня 2019 року у справі № 820/4280/17, від 25 жовтня 2019 року у справі № 826/13270/16.
Скаржник указує, що попередній розрахунок адвокатських послуг, а також акт виконаних робіт подавався саме до цього позову, а не іншого. Відсутність номера справи, у якій надавалися адвокатські послуги, свідчить лише про те, що позов подається з додатками ще до того, як ці матеріали реєструються в суді та їм присвоюється номер.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суди попередніх інстанцій застосували норму права, без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 454/908/16-ц, в частині того, що, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 467/1274/18, від 18 березня 2020 року у справі №369/891/18, від 06 травня 2022 року, у справі № 495/8567/16-ц, в частині того, що відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, суд першої інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі N 755/2545/15-ц, в частині того, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Головним управлінням Національної поліції в Одеській області подано відзив на касаційну скаргу, в якому останній зазначає, що з наявних матеріалів не зрозуміло, у якій справі позивачу надавалася правнича допомога та чи надавалась взагалі.
Відповідач - 2 зазначає, що такі послуги як надання консультації заявнику та роз`яснення не пов`язані з розглядом цієї справи в суді.
Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що запит до Подільського РУП ГУНП в Одеській області був складений та направлений безпосередньо позивачем, ОСОБА_1 , а не представником ОСОБА_2 .
Також позивачем до суду не надавалася відповідь на відзив, а позовна заява, яка надана на усунення недоліків, була подана безпосередньо позивачем, а не адвокатом Тіорою Ю.П.
З огляду на зазначене, відповідач - 2 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року у справі №420/14435/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до Подільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.
23 березня 2023 року адміністративна справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 серпня 2023 року (у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_3 у відставку) визначено склад суду: ОСОБА_4 (головуючу суддю), Данилевич Н.А., Радишевську О.Р.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 вересня 2024 року (у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_5 у відставку) визначено склад суду: Мацедонську В.Е. (головуючу суддю), Губську О.А., Радишевську О.Р.
Ухвалою від 20 вересня 2024 закінчено підготовчі дії у справі та призначено касаційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України з 23 вересня 2024 року.
Нормативно-правове регулювання та позиція Верховного Суду
Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги позивача та виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, виходить із такого.
Спірні правовідносини склалися з приводу відшкодування витрат на правничу допомогу.
Колегією суддів установлено, що у цій справі вимога про відшкодування судових витрат на правничу допомогу була заявлена позивачем у позовній заяві.
Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI), який визначає правові засади організації та діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VІ встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Згідно з частиною дев`ятою статті 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз положень процесуального законодавства, якими врегульовано питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу, дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підтвердження понесених витрат до суду надано копію договору про надання професійної правничої допомоги від 16 липня 2022 року.
Указаним договором передбачено, що адвокат зобов`язується надавати Клієнту консультації з питань кримінального, цивільного, господарського, адміністративного та податкового права; організовувати ведення претензійно-позовної роботи по матеріалам, що підготовлені Клієнтом; надавати Клієнту правову допомогу щодо захисту прав та інтересів останнього в судах, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування (ведення справи); представляти інтереси Клієнта та здійснювати його захист в правоохоронних та контролюючих органах з питань, а Клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором.
На підтвердження факту надання Адвокатом клієнту правової допомоги відповідно до умов цього Договору складається акт прийняття-передачі адвокатських послуг і направляється Клієнту (п. 2.4 Договору).
Пунктами 4.1- 4.4 Договору визначено, що вартість послуг Адвоката становить 10000 грн.
Клієнт протягом трьох днів з моменту підписання Договору, сплачує передплату за надані послуги в розмірі, що становлять 50% від загальної вартості послуг. Інша частина гонорару підлягає сплаті на протязі 3-х днів з моменту підписання акту приймання-передачі наданих послуг. Адвокат залишає за собою право в односторонньому порядку надати весь обсяг або частину роботи безоплатно.
Оплата підлягає перерахуванню Клієнтом на розрахунковий чи картковий рахунок Адвоката або внесенню готівкою в касу Адвоката.
За домовленістю сторін оплата послуг Адвоката може здійснюватися по завершенню розгляду справи в Суді.
Згідно з додатком № 1 до договору від 16 липня 2022 року попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести відповідно до договору з адвокатом Тіорою Ю.П. про надання юридичних послуг від 16 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Подільського РУП ГУНП в Одеської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії становить 3000,00 грн, зокрема: надання консультації Заявнику, роз`яснення (26 вересня 2022 року) - 500,00 грн; складання запиту до Подільського РУП ГУНП в Одеської області (27 вересня 2022 року) - 500,00 грн; збір доказів, складання позову до Одеського окружного адміністративного суду (10 вересня 2022 року) - 1000,00 грн; складання акта виконаних робіт і заяву на відшкодування судових витрат (11 вересня 2022 року) - 500,00 грн; складання відповіді на відзив, надання консультацій впродовж судового розгляду позову - 500,00 грн.
Відповідно до Акта виконаних робіт від 11 жовтня 2022 року послуги, надані та які плануються надати адвокатом, тотожні тим, які зазначені у додатку № 1 та становлять 3000 грн, а також в акті зазначено, що відповідно до п. 4.4 Договору сторони домовились, що оплата правової допомоги Замовником буде здійснюватися по завершенню справи в суді.
Водночас судами з`ясовано, що ні в договорі від 16 липня 2022 року, ні в акті виконаних робіт від 11 жовтня 2022 року, ні в додатку № 1 до договору від 16 липня 2022 року не зазначено, що правова допомога надавалася безпосередньо у цій справі, при цьому ОСОБА_1 подавалися до Одеського окружного адміністративного суду інші позовні заяви, відповідачем в якій також є Подільське районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області (справи № 420/12139/22, № 420/13296/22).
Будь-яких інших доказів на підтвердження понесених витрат позивачем суду не надано.
Наведене свідчить про непідтвердженість заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28 липня 2023 року у справі № 640/583/20.
Наведене дає підстави для висновку, що під час ухвалення оскаржуваних судових рішень Одеський окружний адміністративний суд та П`ятий апеляційний адміністративний суд не допустили порушення норм процесуального права, а тому касаційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Посилання в касаційній скарзі на те, що суди попередніх інстанцій застосували норму права без врахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 454/908/16-ц, постановах Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 495/8567/16-ц, від 09 вересня 2020 року у справі № 467/1274/18, від 18 березня 2020 року у справі № 369/891/18, від 25 жовтня 2019 року у справі № 826/13270/16, від 25 вересня 2019 року у справі №820/4280/17, від 05 вересня 2019 року у справі № 826/841/17, від 27 лютого 2019 року у справі № 755/2545/15-ц, є необґрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, предмет позову є різними.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Отож з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
Так, у справі № 454/908/16-ц Велика Палата Верховного Суду щодо розподілу судових витрат дійшла висновку про те, що «У задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено, а тому судовий збір у розмірі 979 грн, понесений ОСОБА_7 у зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції та у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції, судовий збір у розмірі 661 грн 44 коп необхідно покласти на ОСОБА_6 ».
У справі № 826/13270/16 представником позивача - адвокатом Зудіновим О.О. заявлено клопотання про стягнення з ДФС України за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_8 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 400 грн.
Під час вирішення питання щодо судових витрат, Верховний Суд, ураховуючи складність справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення цієї справи для особи, яка є іншою стороною у справі, вважав обґрунтованими, співмірними та підтвердженими належними доказами понесені позивачем витрати на правничу допомогу.
У справі № 820/4280/17, звертаючись з позовом до суду, позивачем заявлено вимогу про розподіл судових витрат за надання правової допомоги, розмір якої, згідно з наданим розрахунком, складає 7 040 грн. Під час розгляду справи Верховний Суд зазначив, що: «До 01 січня 2019 в судах першої інстанції особи можуть користуватися правничою допомогою фахівців у галузі права, які не є адвокатами.
Представник позивача є фахівцем у галузі права, що підтверджується дипломом серії ХА № 38422369 від 12 червня 2010 року та даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за якими ОСОБА_9 на момент надання правової допомоги у суді першої інстанції був зареєстрований фізичною особою - підприємцем з видом діяльності «Діяльність у сфері права» (код КВЕД 69.10).
Таким чином, суд не бачить правових підстав для обмеження позивача у праві на відшкодування понесених ним витрат на правничу допомогу.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вказує на помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача компенсації витрат на правову допомогу у справі».
У справі № 826/841/17 з приводу посилання відповідача в касаційні скарзі на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права щодо розподілу судових витрат Верховний Суд зазначив таке: «Так, судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем укладено договір про надання правової допомоги від 22 грудня 2016 року № 22/12-6 з ОСОБА_10 та сплачено за вказаним договором 5 120 грн.
На замовлення позивача (яке є додатком до вказаного договору) представником позивача було надано відповідні послуги правової допомоги (що становлять предмет договору про надання правової допомоги від 22 грудня 2016 року №22/12-6), що підтверджується підписаним сторонами Актом виконаних робіт від 23 грудня 2016 року.
З огляду на викладене, враховуючи положення зазначених норм, виходячи з фактично витраченого представником позивача часу на складання адміністративного позову, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про стягнення судових витрат на правову допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської ради на користь ОСОБА_11 ».
У справі № 755/2545/15-ц, враховуючи, що Верховний Суд зробив висновок про задоволення вимог касаційної скарги, а заявник звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції у розмірі 9 057,81 грн підлягали стягненню з ТОВ «Боріс» в дохід держави.
У справах № 495/8567/16-ц, № 467/1274/18, № 369/891/18 Верховним Судом не вирішувалося питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, відсутні підстави вважати, що судами попередніх інстанцій не враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у наведених як приклад постановах суду касаційної інстанції.
Судові витрати
З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.Е. Мацедонська
Судді О.А. Губська
О.Р. Радишевська