ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 420/18721/22

адміністративне провадження № К/990/29853/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Смоковича М. І.,

суддів: Білак М. В., Мацедонської В. Е.,

розглянув у порядку письмового провадження справу

за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрите

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2023 року (судді: Шляхтицький О. І., Семенюк Г. В., Домусчі С. Д.), та

в с т а н о в и в:

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 27 квітня 2020 року включно відповідно до приписів абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078);

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4083,84 грн в місяць за період з 01 березня 2018 року по 27 квітня 2020 року включно відповідно до приписів абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078.

Обставини, які встановили суди попередніх інстанцій у цій справі, а також мотиви звернення до суду стисло можна викласти так.

ОСОБА_1 [зокрема] у період з 01 березня 2018 року по 27 квітня 2020 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27 квітня 2020 року № 81 позивач з 27 квітня 2020 року виключений зі списків особового складу військової частини і знятий зі всіх видів грошового забезпечення.

Як можна зрозуміти зі змісту судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, позивач уже звертався до суду з позовом щодо індексації грошового забезпечення. У цьому зв`язку в цій справі згадується про те, що Одеський окружний адміністративний суд ухвалив рішення від 28 квітня 2022 року у справі № 420/3136/22, яким визнав протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо застосування січня 2016 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 25 квітня 2016 року по 28 лютого 2018 року; зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 25 квітня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/3136/22 відповідач нарахував і виплатив позивачеві індексацію грошового забезпечення за період з 25 квітня 2016 року по 28 лютого 2018 року на суму 68656,70 грн із застосуванням січня 2008 року як базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення.

Поза тим, як зазначили суди попередніх інстанцій, за період з 01 березня 2018 року по 27 квітня 2020 року відповідач нарахував і виплатив позивачеві індексацію грошового забезпечення в сумі 2845,60 грн (фактично за період грудень 2018 року - квітень 2020 року).

ОСОБА_1 вважав, що відповідач діяв неправомірно в частині індексації його грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 27 квітня 2020 року, адже нарахував тільки поточну індексацію грошового забезпечення, спричинену перевищенням порогу індексації в розмірі 103 відсотка (стаття 4 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-ХІІ), застосувавши для розрахунку цієї індексації березень 2018 року як базовий місяць (позаяк у березні 2018 року змінено грошове забезпечення у зв`язку з набранням чинності постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»; далі - Постанова № 704).

З покликанням на приписи абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку №1078 позивач зауважив, що за період з 01 березня 2018 року по 27 квітня 2020 року відповідач мав би нарахувати та виплати індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині в сумі 4083,84 грн в місяць (різниця між сумою індексації за березень 2018 року та розміром підвищення доходу), у зв`язку з чим заявлений цей позов.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 24 квітня 2023 року частково задовольнив позовні вимоги: (1) визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 27 квітня 2020 року з урахування абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078, виходячи з суми індексації у березні 2018 року, визначеної з урахуванням розміру підвищення доходу і розрахованої як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу; (2) зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 27 квітня 2020 року з урахування абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078, виходячи з суми індексації у березні 2018 року, визначеної з урахуванням розміру підвищення доходу, і розрахованої як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - [суд] відмовив.

Суд першої інстанції, з-поміж іншого, зазначив про те, що відповідач залишив поза увагою приписи абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078, коли вирішував питання про наявність підстав для виплати позивачеві індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року), відповідно не з`ясував, чи перевищував розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації, яка склалася у місяці підвищення такого доходу.

З цих мотивів суд першої інстанції не погодився з тим, як відповідач визначив суму індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 березня 2018 року по 27 квітня 2020 року, відтак зазначив, що належним способом захисту прав та інтересів позивача буде зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за окреслений період з дотриманням приписів абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення в сумі 4083,84 грн [щомісяця] за період з 01 березня 2018 року по 27 квітня 2020 року суд першої інстанції зазначив про те, що це дискреційні повноваження відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який [орган] має виплачувати йому грошове забезпечення.

П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 25 липня 2023 року скасував рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року і ухвалив нове, яким відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції зауважив, що для правильного вирішення цього спору потрібно з`ясувати, чи було зростання розміру постійних складових грошового забезпечення позивача у період з лютого 2018 року. У цьому зв`язку апеляційний суд, після того, як вивчив розмір грошового забезпечення позивача та його складові станом на лютий 2018 року, зауважив, що в березні 2018 року (коли набрала чинність Постанова № 704) відбулося підвищення постійних складових грошового забезпечення позивача, зокрема посадовий оклад.

З покликанням на офіційні дані Державної служби статистики України (згідно з якими, за текстом постанови, величина індексу споживчих цін у березні 2018 року не перевищувала порогу індексації у розмірі 103 відсотків, передбаченого пунктом 11 Порядку № 1078,) суд апеляційної інстанції констатував, що позивачеві не нараховувалася індексація грошового забезпечення.

Водночас суд апеляційної інстанції зазначив, що в березні 2018 року розмір підвищення грошового доходу ОСОБА_1 перевищував суму індексації, у зв`язку з чим передбачених абзацами третім, четвертим, шостим пункту 5 Порядку № 1078 підстав для нарахування та виплати суми індексації у місяці підвищення грошового доходу не було.

Крім того, з погляду суду апеляційної інстанції, позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на положеннях Порядку № 1078 у редакції, яка не діяла на час виникнення спірних правовідносин, відтак зауважив, що Закон № 1282-ХІІ та Порядок № 1078 у період з 01 березня 2018 року по 27 квітня 2021 року не містили поняття «фіксована сума індексації». Додав також, що цей термін використовувався у додатку 4 «Приклад проведення індексації у разі підвищення грошових доходів» до Порядку № 1078, однак лише у редакції, яка діяла до 15 грудня 2015 року.

Спираючись на наведені міркування суд апеляційної інстанції й ухвалив постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Касаційне оскарження

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2023 року і залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року.

Касаційну скаргу її автор подав з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв`язку з чим пояснив, що суд апеляційної інстанції у цій справі не зважив на висновки Верховного Суду щодо застосування абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку № 1078, висловлених у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 420/11424/21, від 12 квітня 2023 року у справі № 560/13302/21, від 20 квітня 2023 року у справі № 320/8554/21, від 03 травня 2023 року у справі № 160/10790/22, від 09 травня 2023 року у справах № 400/12702/21, № 560/538/22, № 580/8769/21, № 120/2234/22-а, від 22 червня 2023 року у справі № 520/6243/22, від 27 липня 2023 року у справі № 160/12028/22, від 03 серпня 2023 року у справі № 420/23183/21, від 15 серпня 2023 року у справах № 580/9339/21, № 400/3784/22, № 520/1800/22, від 17 серпня 2023 року у справах № 160/4155/22, № 580/3967/22.

З-поміж них позивач зупинився на постанові Верховного Суду від 22 червня 2023 року у справі № 520/6243/22, у якій - з покликанням на висновки суду першої інстанції - написано, зокрема, таке: «сума індексації грошового забезпечення за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 відсотків (1762,00 грн * 253,30% / 100 = 4463,15 грн)».

Позивач покликається також на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, а саме щодо: (1) визначення січня 2008 року як базового місяця для нарахування і виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям у період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно; (2) права військовослужбовців на отримання індексації-різниці у період з 01 березня 2018 року по дату звільнення з військової служби або по дату підвищення посадових окладів за рішенням Уряду відповідно до приписів абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку № 1078; (3) необхідності розрахунку розміру індексації-різниці в період з 01 березня 2018 року по дату звільнення з військової служби; (4) необхідності визначення у судовому рішенні суми індексації грошового забезпечення, яка належить до виплати за періоди з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року та з 01 березня 2018 року по дату звільнення з військової служби.

Ухвалою від 14 вересня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі з наведених підстав.

Відзиву на касаційну скаргу суд не отримав.

Нормативне регулювання

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

За частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Відповідно до статті 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно з частиною четвертою статті 4 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до частин першої, другої статті 6 Закону № 1282-ХІІ у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 11 Порядку № 1078 (у редакції, яка діяла з 15 березня 2018 року до 02 квітня 2021 року) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер; грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі; допомога по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей.

За абзацом першим пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає (абзац четвертий пункту 4 Поряду № 1078). Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 Порядку № 1078).

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків (абзац перший).

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (абзац другий).

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац третій).

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абзац четвертий).

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац п`ятий).

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 11 цього Порядку (абзац шостий).

Висновки Верховного Суду

З обсягу встановлених в цій справі обставин відомо, що звернення позивача (у грудні 2022 року) з цим позовом до суду зумовлене тим, що у період з 01 березня 2018 року по 27 квітня 2020 року відповідач не нараховував індексацію грошового забезпечення за правилами, визначеними в абзацах четвертому, шостому пункту 5 Порядку № 1078.

Нагадаємо, що позиція, яку обстоював ОСОБА_1 з цього приводу, якщо стисло, полягала в такому: у березні 2018 року величина приросту індексу споживчих цін становила 253,30 відсотків (у цій частині позивач покликається на постанову Верховного Суду від 22 червня 2023 року у справі № 520/6243/22, у якій «зафіксований» цей показник), відповідно сума індексації за цей місяць, розрахована за правилами абзацу п`ятого пункту 4 Порядку № 1078, становить 4463,15 грн (1762,00 грн * 253,30 % / 100); позаяк у березні 2018 року підвищено розмір посадового окладу [позивача] (у зв`язку з набранням чинності Постановою № 704), що таким чином спричинило також збільшення грошового доходу (на 379,31 грн), то за правилами абзацу четвертого пункту 5 Порядку № 1078 сума належної позивачеві індексації становить 4083,84 грн (4463,15 грн - 379,31 грн); спираючись на приписи абзацу шостого пункту 5 Порядку № 1078 позивач вважав, що розраховану таким чином суму індексації його грошового забезпечення відповідач мав виплачувати до 27 квітня 2020 року (дата виключення його зі списків особового складу військової частини).

Поза тим, як встановлено у справі, за окреслений період відповідач виплатив позивачеві індексацію грошового забезпечення (із застосуванням березня 2018 року для обчислення індексу споживчих цін (тобто як базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення) в сумі 2845,60 грн (починаючи з грудня 2018 року по квітень 2020 року (позаяк лише у жовтні 2018 року поріг індексації у розмірі 103 відсотка було перевищено, а відповідна публікація про це була у листопаді 2018 року).

Позивач з таким нарахуванням не погодився, через що звернувся з цим позовом до суду.

З уваги на обставини, які встановили суди попередніх інстанцій в цій справі, колегія суддів була змушена звернутися до судових рішень у справі № 420/3136/22, про одне з яких (рішення суду першої інстанції) згадується вище.

Отож з цього приводу відомо, що в лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просив: (1) визнати протиправними дії щодо застосування січня 2016 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 25 квітня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно; (2) стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 25 квітня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року в сумі 70157,28 грн із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (далі - Порядок № 44), з урахуванням раніше виплачених сум; (3) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 28 квітня 2020 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4463,15 грн відповідно до абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078; (4) стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4463,15 грн за період з 01 березня 2018 року по 28 квітня 2020 року включно в сумі 115744,36 грн відповідно до абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.

Одеський окружний адміністративний суд [згадуваним] рішенням від 28 квітня 2022 року у справі № 420/3136/22 задовольнив лише частину зазначених позовних вимог, про що написано вище. Водночас у задоволенні позовних вимог, які стосувалися дій Військової частини НОМЕР_1 щодо індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 28 квітня 2020 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4463,15 грн відповідно до абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078, - цей суд відмовив.

З приводу цієї відмови, то в рішенні суду першої інстанції від 28 квітня 2022 року у справі № 420/3136/22, з покликанням на абзац четвертий пункту 5 Постанови № 1078, написано, зокрема, про те, що у випадку, якщо розмір підвищення окладу військовослужбовця (різниця між окладами до та після підвищення) є більшим, ніж розмір індексації в місяці підвищення (яка мала би бути нарахована, якщо б не було підвищення окладу), то індексація в цьому випадку дорівнює 0 [нулю]. Відтак продовжено, що коли розмір підвищення окладу військовослужбовця є меншим, ніж розмір індексації в місяці підвищення, то індексація в цьому випадку розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення окладу.

На основі наведеного суд першої інстанції у справі № 420/3136/22 підсумував, що для вирішення окресленої частини позовних вимог має значення розмір індексації грошових доходів позивача, який обчислюється з урахуванням січня 2008 року як базового місяця, та який міг бути виплачений позивачу у березні 2018 року за умови відсутності підвищення осадових окладів військовослужбовців. Та позаяк відповідач, як з`ясовано у справі № 420/3136/22, не нараховував ОСОБА_1 за період з 25 квітня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення із визначенням січня 2008 року як базового місяця, цей суд, апелюючи також до дискреційності повноважень відповідача щодо розрахунку розміру індексації, виснував, що вимоги в частині, яка стосується індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 28 квітня 2020 року, є передчасними. Крім того, суд першої інстанції [у справі № 420/3136/22], як можна зрозуміти його позицію, вважав необґрунтованими доводи позивача про те, що починаючи з березня 2018 року йому [ ОСОБА_1 ] належить виплата фіксованої суми індексації грошового забезпечення в розмірі 4463,15 грн.

П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 21 вересня 2022 року у справі № 420/3136/22 залишив рішення суду першої інстанції від 28 квітня 2022 року без змін.

Втім, щодо позовних вимог, які стосувалися індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 28 квітня 2020 року, і яку [індексацію] останній пов`язував з (не)дотриманням приписів абзацу четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078, суд апеляційної інстанції зазначив таке.

01 березня 2018 року набрала чинності Постанова № 704, якою встановлені нові підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців. Далі у постанові апеляційного суду мовиться про те, що згідно з офіційними даними, які є на сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін (індекс інфляції) у квітні 2018 року становив 100,8 %, у травні 2018 року - 100,0 %, у червні 2018 року - 100,0 %, у липні 2018 року - 99,3 %, у серпні 2018 року - 100,0 %, у вересні 2018 року - 101,9 %, у жовтні 2018 року - 101,7 %.

Відтак суд апеляційної інстанції [у справі № 420/3136/22] виснував, що поріг індексації у розмірі 103 % перевищено лише у жовтні 2018 року (100,8% * 100,0% * 100,0% * 99,3% * 100,0% * 101,9% * 101,7% * 100). Та додав, що позаяк індекс інфляції за жовтень 2018 року опубліковано у листопаді 2018 року, то індексація мала проводитися з грудня 2018 року (пункт 11 Порядку № 1078).

У цьому зв`язку в згадуваній постанові зазначено також, що приписи Закону № 1282-XII і Порядку № 1078 у період з 01 березня 2018 року по 28 квітня 2020 року не передбачали поняття «фіксована сума індексації». Цей термін, як написав суд апеляційною інстанції у своїй постанові від 21 вересня 2022 року, використаний у додатку 4 до Порядку № 1078 «Приклад проведення індексації у разі підвищення грошових доходів», але в редакції, яка діяла до 15 грудня 2015 року. Водночас, як мовиться далі, Кабінет Міністрів України постановою від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» вніс зміни до Порядку № 1078, зокрема виклав у новій редакції додаток 4 «Приклад проведення індексації у разі підвищення грошових доходів», який, відтак, уже не передбачає визначення індексації у «фіксованій» величині.

Тож суд апеляційної інстанції [у справі № 420/3136/22] констатував, що доводи скаржника у цій частині [щодо індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 28 квітня 2020 року] ґрунтуються на положеннях Порядку № 1078 в редакції, яка не діяла на час виникнення спірних правовідносин. З цих міркувань апеляційний суд ствердив, що право позивача щодо індексації його грошового забезпечення у період з 01 березня 2018 року по 28 квітня 2020 року не є порушене.

ОСОБА_2 оскаржив судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у справі № 420/3136/22 в касаційному порядку. Варто зауважити, що в цій скарзі її автор покликався на постанови Верховного Суду від 21 січня 2022 року у справі № 440/9802/21, від 14 вересня 2022 року у справі № 420/3121/22, коли обґрунтовував величину приросту індексу споживчих цін у розмірі 253,3 % та суму індексації у розмірі 4463,15 грн в березні 2018 року (розраховану за правилами абзацу п`ятого пункту 4 Порядку № 1078).

За наслідками розгляду цієї касаційної скарги Верховний Суд постановив ухвалу від 10 листопада 2022 року, якою відмовив у відкритті касаційного провадження на зазначені судові рішення у справі № 420/3136/22.

З уваги на аргументи ОСОБА_1 стосовно виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям у фіксованому розмірі, починаючи з березня 2018 року, суд касаційної інстанції - у згадуваній вище ухвалі від 10 листопада 2022 року - зазначив, що: « у пунктах 43-44 постанови Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі № 520/4061/21 у подібних правовідносинах зазначено, що за інформацією, розміщеною на офіційному сайті Державної служби статистики України, лише у жовтні 2018 року відбулося перевищення порогу індексації 103%. Таким чином, право на індексацію заробітної плати у позивача виникло у жовтні 2018 року та оскільки індекс інфляції за жовтень 2018 року опубліковано у листопаді 2018 року, то індексацію необхідно проводити з грудня 2018 року».

На основі наведеного суд касаційної інстанції ствердив, що висновки судів попередніх інстанцій, викладені в оскаржуваних судових рішеннях [у справі № 420/3136/22], відповідають зазначеній позиції Верховного Суду, й що доводи скаржника про те, що на цей час відсутня правова позиція щодо виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям у фіксованій величині, починаючи з 01 березня 2018 року, безпідставні.

Повертаючись до обставин цієї справи колегія суддів зазначає, що такий доволі розлогий виклад змісту судових рішень (трьох інстанцій) у справі № 420/3136/22 покликаний звернути увагу на те, що позовні вимоги (у цій справі), які, нагадаєм, стосуються індексації грошового забезпечення у фіксованій величині в сумі 4083,84 грн в місяць за період з 01 березня 2018 року по 28 квітня 2020 року включно відповідно до приписів абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078, раніше уже були предметом судового розгляду в [іншій] справі - № 420/3136/22.

Варто зауважити, що формулювання позовних вимог в окресленій частині, зокрема обраний спосіб захисту стверджувального порушеного права, в тій справі [№ 420/3136/22] текстуально відрізняється від того, яким чином позивач їх висловив в цій справі [№ 420/18721/22], що, втім, не заперечує основного - в обох справах розглядався спір про правомірність дій відповідача (яким в обох справах є Військова частина НОМЕР_1 ) щодо індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01 березня 2018 року по 28 квітня 2020 року через призму приписів абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078. Тобто по суті в цих справах йшлося про індексацію грошового забезпечення позивача у березні 2018 року у «фіксованій» сумі (з уваги на різницю між сумою індексації (беручи січень 2008 року як базовий місяць) і розміром підвищення доходу позивача у березні 2018 року (у зв`язку з набранням чинності Постановою № 704), як-то передбачають приписи абзацу четвертого пункту 5 Порядку № 1078.

Відмінність у сумі щомісячної «фіксованої» індексації, яку позивач зазначив у справі № 420/3136/22 (4463,15 грн в місяць) і в справі № 420/18721/22 (4083,84 грн), теж не змінює суті спору (в окресленій частині), адже різниця в названих сумах зумовлена тим, що в цій справі позивач відняв (мінусував) від 4463,15 грн (стверджувана сума індексації за березень 2018 року) розмір підвищення (збільшення) свого доходу (у березні 2018 року), який, за його розрахунками, становить 379,31 грн. У справі № 420/3136/22 ОСОБА_1 цього не зробив, що, втім, не змінило ані предмету спору, ані підстав звернення до суду (в цій описаній вище частині). Адже доводи, якими ОСОБА_1 обґрунтував свої вимоги щодо індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 27 квітня 2020 року (дата звільнення з військової служби і виключення зі списків особового складу) в аспекті підвищення свого грошового забезпечення у березні 2018 року, дають достатні підстави вважати, що позиція, яку обстоював позивач, теж спиралася головно на приписи абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078.

Власне апелюючи до цих приписів ОСОБА_1 просив (окрім визнання протиправною бездіяльності відповідача): у справі № 420/3136/22 - «стягнути» з Військової частини НОМЕР_1 на його користь щомісячну «фіксовану» індексацію грошового забезпечення 4463,15 грн за період з 01 березня 2018 року по 27 квітня 2020 року включно в сумі 115744,36 грн відповідно до абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078 ; у [цій] справі № 420/18721/22 - «зобов`язати» Військову частину НОМЕР_1 «нарахувати та виплатити» на його користь індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині [в сумі] 4083,84 грн в місяць за період з 01 березня 2018 року по 27 квітня 2020 року включно відповідно до приписів абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078.

Між тим колегія суддів пам`ятає, що в постанові від 21 вересня 2022 року у справі № 420/3136/22 суд апеляційної інстанції - в частині позовних вимог про індексацію грошового забезпечення у період з 01 березня 2018 року по 27 квітня 2020 року - дійшов висновку, що індексація - з уваги на те, що поріг індексації у розмірі 103 відсотки був перевищений лише у жовтні 2018 року - мала проводитися у грудні 2018 року (що, як встановлено вже у цій справі, відповідач і зробив); а щодо покликання ОСОБА_1 на згадувані приписи Порядку № 1078, то вони, з погляду суду апеляційної інстанції, висловлені у справі № 420/3136/22, безпідставні. У підсумку позивачеві відмовлено у задоволенні окреслених вище позовних вимог з покликанням на те, що право позивача не є порушеним.

Не менш важливо підкреслити й те, що Верховний Суд в ухвалі від 10 листопада 2022 року (про відмову у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на судові рішення у справі № 420/3136/22) зазначив, що висновки судів першої та апеляційної інстанції у тій справі [№ 420/3136/22] - щодо індексації грошового забезпечення у період з 01 березня 2018 року по 27 квітня 2020 року - відповідають правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 15 червня 2022 року у справі № 520/4061/21. У контексті заявлених підстав і доводів зазначеної касаційної скарги така позиція Верховного Суду підтверджує, хоч і не через процедуру касаційного розгляду, правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 420/3136/22.

У контексті правовідносин, з яких виник спір в цій справі (№ 420/18721/22), існування постанови суду апеляційної інстанції від 21 вересня 2022 року у справі № 420/3136/22 має означати, що на дату звернення (у грудні 2022 року) позивача до суду з позовом цей спір уже був вирішений по суті.

Відповідно до частин першої, другої статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Колегія суддів розуміє, що попри тотожність предмету спору, як і подібність позовних вимог, підстави звернення до суду можуть бути різними (іншими), що таким чином може змінити суть спірних правовідносин, з яких виникає [новий] спір. Водночас не варто забувати, що в адміністративному судочинстві діє принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі (стаття 9 КАС України), що покладає на суд обов`язок вживати заходів, які необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

З цих міркувань колегія суддів, зважаючи на обсяг з`ясованих обставин справи № 420/3136/22 у поєднанні з висновками, яких дійшли суди в цій справі, надто П`ятий апеляційний адміністративний суду у постанові від 21 вересня 2022 року, вважає, що позивач, коли звертався у грудні 2022 року з позовом у цій справі (постанова апеляційного суду у якій оскаржується в цьому касаційному провадженні), не навів (не повідомив) нових (інших) підстав, які спонукали його звернутися з [новим] позовом про оскарження дій / бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо (не)індексування його грошового забезпечення у період з 01 березня 2018 року по 27 квітня 2020 року відповідно до приписів абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078. З погляду колегії суддів, аргументація позивача, зокрема й касаційної скарги, переконливо свідчить про те, що звернення до суду з позовом у цій справі не мало іншого як фактичного, так і нормативного підґрунтя, аніж те, яке вже було предметом правового оцінювання у справі № 420/3136/22. Покликання позивача у цьому зв`язку на правозастосовну практику Верховного Суду, яка сформувалася у справах цієї категорії, не може слугувати приводом для повторного («нового») розгляду [того самого] спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

За текстом частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 5) скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; .

Відповідно до частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

За частиною першою статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі: 4) якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; .

Беручи до уваги наведене колегія суддів вважає, що постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року у справі № 420/3136/22 є обставиною, яка у значенні пункту 4 частини першої статті 238 КАС України унеможливлює повторне вирішення спору між тими самими сторонами ( ОСОБА_1 та Військовою частиною НОМЕР_1 ), про той самий предмет і з тих самих підстав (суть яких описані вище), що є підставою для закриття провадження у цій справі.

Керуючись статтями 341 345 349 354 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2023 року і рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року та закрити провадження у справі № 420/18721/22.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя М. І. Смокович

Судді М. В. Білак

В. Е. Мацедонська