ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2023 року
м. Київ
справа № 420/19195/22
адміністративне провадження № К/990/17784/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Рибачука А.І., Коваленко Н.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №420/19195/22
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради
про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 01.02.2023 (головуючий суддя: Іванов Е.А.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2023 (колегія у складі: головуючого судді Крусяна А.В., суддів Єщенка О.В., Яковлєва О.В.), -
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (далі - відповідач), в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати їй державної соціальної допомоги особам з інвалідністю по догляду за дитиною з інвалідністю;
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити їй державну соціальну допомогу особам з інвалідністю по догляду за дитиною з інвалідністю з 22.10.1998 по 23.05.2005.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02.01.2023 позовну заяву залишено без руху на підставі статті 161 КАС України, а саме у зв`язку з поданням особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення до суду.
3. 13.01.2023 ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, у якому, з посиланням на частину другу статті 12 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», зазначила, що суми державної соціальної допомоги, не одержані своєчасно з вини органу, який призначає або виплачує державну соціальну допомогу, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
4. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01.02.2023 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії повернуто без розгляду.
5. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2023 ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 01.02.2023 залишено без змін.
6. Повертаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що жодних належних та допустимих доказів щодо причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом із зазначеними позовними вимогами, із змісту заяви на усунення недоліків позовної заяви не вбачається, позивачкою не зазначено, а судом не встановлено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погодившись із такими судовими рішеннями, позивачка звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій скаржниця просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
8. В обґрунтування своїх вимог скаржниця зазначає, що положення статті 12 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» судами витлумачені як такі, що стосуються виключно вже нарахованих сум державної соціальної допомоги за минулий час, однак не виплачених з вини органів, з чим скаржниця не погоджується, оскільки, на її думку, таке тлумачення звужує її право на перерахунок та виплату відповідних виплат. Скаржниця вважає, що вказана норма Закону гарантує, що спірні виплати виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком та не підлягають звуженому тлумаченню.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
9. 16.05.2023 в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.
10. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді Рибачук А.І., Коваленко Н.В.
11. Ухвалою Верховного Суду від 22.05.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 01.02.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2023 у справі № 420/19195/22 - залишено без руху. Надано строк для усунення вказаних недоліків шляхом надання документа про сплату судового збору.
12. На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 22.05.2023 позивачка надіслала до суду документ про сплату судового збору.
13. Ухвалою Верховного Суду від 21.06.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 01.02.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2023 у справі № 420/19195/22.
14. Ухвалою Верховного Суду від 31.07.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
16. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
17. Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
18. Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
19. Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
20. Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
21. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
22. Отже строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
23. Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
24. Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом спору в цій справі є бездіяльність відповідача з приводу нарахування та виплати допомоги по догляду за дитиною з інвалідністю з 22.10.1998 по 23.05.2005.
25. Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства і діти з інвалідністю віком до 18 років. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, з питань сім`ї та дітей, організовує роботу щодо призначення та виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю.
26. Колегія суддів звертає увагу на те, що таке право на соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю не є абсолютним і може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
27. Так, згідно прохальної частини позову, позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача з приводу ненарахування та невиплати доплати за доглядом за дитину з інвалідністю та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити доплати за доглядом за дитину з інвалідністю з 22.10.1998 по 23.05.2005
28. Разом з тим, адміністративний позов подано до суду 27.12.2022, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.
29. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02.01.2023 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з поданням особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення до суду.
30. 13.01.2023 ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, у якому, з посиланням на частину другу статті 12 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», зазначила, що суми державної соціальної допомоги, не одержані своєчасно з вини органу, який призначає або виплачує державну соціальну допомогу, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
31. Так, відповідно до статті 12 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» суми державної соціальної допомоги, призначені, але не витребувані своєчасно одержувачем без поважних причин, виплачуються за минулий час не більш як за 12 місяців перед зверненням за її одержанням.
Суми державної соціальної допомоги, не одержані своєчасно з вини органу, який призначає або виплачує державну соціальну допомогу, або через неможливість отримання цих сум особою з інвалідністю чи її офіційним представником з поважних причин (поважною причиною є перебування особи з інвалідністю на лікуванні, інші причини, які фізично унеможливлювали своєчасне витребування призначених сум державної соціальної допомоги, або інші об`єктивні обставини, коли особа з інвалідністю чи її батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники не могли звернутися за їх отриманням), виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. При цьому виплата державної соціальної допомоги за минулий час здійснюється виходячи із прожиткового мінімуму, затвердженого на момент її виплати, з компенсацією за несвоєчасну її виплату.
Невиплату або відмову у виплаті державної соціальної допомоги за минулий час може бути оскаржено у судовому порядку відповідно до закону.
32. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, наведені норми закону стосуються виключно вже нарахованих сум державної соціальної допомоги за минулий час, однак не виплачених з вини органів, які призначають або виплачують таку допомогу.
33. Разом з цим, в заяві про поновлення строку, позовній заяві та доданих до неї документах відсутні відомості про нарахування відповідачем державної соціальної допомоги.
34. Водночас, будучи обізнаною про порушення своїх прав стосовно ненарахування та невиплати державної соціальної допомоги, позивачка у встановлений законодавством строк до суду не звернулась, доказів наявності обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивачки та були пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення ним до суду з цим позовом, суду не надала.
35. Той факт, про який позивачка вказує у заяві про поновлення строку, не є непереборною обставиною, з підстав якої позивачка не могла звернутись до суду в межах встановленого строку КАС України.
36. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
37. Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оціночні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час спливу строків звернення до суду.
38. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо об`єктивно йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив через можливі власні недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до свого права на звернення до суду.
39. Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
40. Колегія суддів зазначає, що належних та допустимих доказів щодо причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивачки своєчасно звернутись за судовим захистом із зазначеними позовними вимогами, із змісту заяви на усунення недоліків позовної заяви не вбачається, у зв`язку з цим суди дійшли вірного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.
41. За правилами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
42. Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, а тому підстави для скасування ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 01.02.2023 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2023 - відсутні.
Керуючись статтями 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 01.02.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2023 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіС.Г. Стеценко А.І. Рибачук Н.В. Коваленко