ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 420/2156/20
адміністративне провадження № К/9901/23671/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Єзерова А.А., Стеценка С.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа - Дальницька сільська рада Овідіопольського району Одеської області, про визнання протиправними дій та рішення, зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Одеського окружного адміністративного суду у складі судді Білостоцького О.В. від 5 лютого 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Єщенка О.В., Димерлія О.О., Танасогло Т.М. від 20 травня 2021 року,
УСТАНОВИВ:
ВСТУП
Доводи касаційної скарги пов`язані з неправильним, на думку скаржника, застосуванням норм пункту 8 Порядку здійснення Міністерством юстиції контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року № 990.
Верховний Суд вважає, що виходячи з буквального тлумачення вищевказаних норм, встановлення за результатами спеціальної перевірки фактів неодноразового порушення особою законів під час проведення реєстраційних дій в реєстрах, безвідносно до імовірних або фактичних наслідків таких порушень та їх впливу на права, обов`язки та/або інтереси суб`єктів правовідносин у сфері державної реєстрації, є достатнім для визнання особи такою, яка не пройшла спеціальну перевірку та не може бути призначена на посаду державного реєстратора або виконувати функції державного реєстратора.
Водночас рішення Міністерства юстиції щодо визнання особи такою, що не пройшла спеціальну перевірку, повинне відповідати усім встановленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, зокрема, враховувати усі обставини, які мають значення для його прийняття, бути обґрунтованим й належно мотивованим, прийнятим добросовісно і розсудливо.
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
І.І Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2020 року ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивачка) звернулася з позовом до Міністерства юстиції України (далі також Міністерство, Мін`юст, відповідач), третя особа - Дальницька сільська рада Овідіопольського району Одеської області, у якому, з урахуванням зміни підстав позову та збільшення позовних вимог, просила:
- визнати неправомірними дії Міністерства юстиції України щодо затвердження висновків спеціальної перевірки стосовно ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства юстиції України, оформлене листом № 10646/1285-26-20/19.2.3 від 4 березня 2020 року, щодо затвердження результатів спеціальної перевірки, за яким ОСОБА_1 вважається такою, що не пройшла спеціальну перевірку у Єдиному державному реєстрі (далі також спірне, оскаржене, оспорене рішення);
- зобов`язати Міністерство юстиції України за наслідками розгляду запиту Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 15 січня 2020 року № 65 щодо проведення перевірки діяльності державного реєстратора ОСОБА_1 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за період з 14 червня 2019 року по 14 серпня 2019 року, прийняти рішення, яким визнати ОСОБА_1 такою, що успішно пройшла спеціальну перевірку діяльності державного реєстратора у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
2. В обґрунтуванні позову наводились аргументи про те, що висновки Міністерства юстиції України про визнання позивачки такою, яка не пройшла спеціальну перевірку у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі також Єдиний державний реєстр, Реєстр, ЄДР), на думку ОСОБА_1 , є необґрунтованими та не узгоджуються із положеннями чинного законодавства.
3. Позивачка наполягала на тому, що за період перебування на посаді державного реєстратора діяла виключно згідно закону та в межах своїх повноважень.
4. Вважала, що виявлені під час спеціальної перевірки помилки в роботі є фактично технічними і такими, що в подальшому самостійно усунуті державним реєстратором та ці дії державного реєстратора у повній мірі відповідають положенням статті 32 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
5. При цьому позивачка стверджувала, що Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» та Порядком державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не визначений алгоритм здійснення технічного виправлення помилок, а при обранні способу виправлення допущеної помилки вона керувалася нормами діючого законодавства, характером допущених помилок та відповідною технічною можливістю програмного забезпечення Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
6. Обґрунтовуючи незаконність спірного рішення та неправомірність дій відповідача, ОСОБА_1 також вказувала, що вчинені нею як державним реєстратором реєстраційні дії відбувались з дотриманням положень пункту 1 частини першої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», тобто не пізніше наступного робочого дня, з урахуванням вихідних і святкових днів. Наголошувала, що під час реєстраційних дій нею не було вчинено порушень закону, які є достатньою правовою підставою для негативних висновків, які впливають на подальше перебування на посаді державного реєстратора.
І.ІІ Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
7. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 5 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року, позов задоволено.
8. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що підставою для визнання особи такою, що не пройшла спеціальну перевірку та не може бути призначена на посаду державного реєстратора, є вчинення нею одноразового грубого або неодноразових порушень законів під час проведення реєстраційних дій у Реєстрі.
9. Суд першої інстанції вважав, що у спірних правовідносинах проведеною стосовно позивачки спеціальною перевіркою наявності таких обставин не підтверджено.
10. Зокрема, у оскаржених судових рішеннях зазначено, що ані Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», ані Порядок державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, не визначають алгоритму здійснення технічного виправлення помилок суб`єктом державної реєстрації.
11. Тому суди попередніх інстанцій вказували, що при обранні технічного способу виправлення допущеної помилки державний реєстратор повинен керуватися нормами чинного законодавства та характером допущеної помилки. При цьому встановили, що програмне забезпечення Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містить технічну можливість виправлення допущених помилок двома способами: «Коригування» або «Скасування реєстраційної дії (для виправлення помилок)».
12. Враховуючи відсутність жодних претензій з боку осіб, щодо яких позивачкою у спірних відносинах здійснювалися реєстраційні дії, суди першої та апеляційної інстанцій констатували неможливість отримання ОСОБА_1 жодного з рішень, які передбачені нормами статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» як підстава для скасування реєстраційної дії, зокрема судового рішення або рішення за результатами оскарження в адміністративному порядку.
13. Крім того, за позицією судів попередніх інстанцій, незначене затримання строку розгляду документів та вчинення реєстраційних дій, що обумовлено об`єктивними обставинами, а не помилкою державного реєстратора, не може зумовлювати такі наслідки спеціальної перевірки, які у спірних правовідносинах були визначені відповідачем.
14. З урахуванням таких обставин, а також з огляду на характер встановлених Міністерством юстиції України порушень з боку позивачки, які жодним чином не вплинули на права та/або обов`язки відповідних суб`єктів правовідносин у сфері державної реєстрації, суди попередніх інстанцій констатували необґрунтованість та безпідставність висновків спеціальної перевірки, проведеної відносно ОСОБА_1 , й зазначали, що це позбавило останню права на подальше обіймання посади державного реєстратора.
І.ІІІ Короткий зміст вимог касаційної скарги
15. Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями, Міністерство юстиції України подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
16. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15 січня 2020 року Дальницькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області на виконання пункту 8 Порядку здійснення Міністерством юстиції контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року № 990, направлено Міністерству юстиції України запит за № 65 про проведення спеціальної перевірки відносно ОСОБА_1 як такої, що претендує на посаду державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
17. У вищезгаданому запиті повідомлено, що позивач обіймала посаду державного реєстратора у наступних установах: з 29 січня 2008 року по 27 червня 2013 року - у Виконавчому комітеті Одеської міської ради; з 27 червня 2013 року по 23 березня 2016 року - у Головному управлінні юстиції в Одеській області; з 25 березня 2016 року по 4 листопада 2019 року - у Комунальному підприємстві «Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради».
18. Запит було отримано відповідачем 20 січня 2020 року та зареєстровано за вхідним номером № 1285-26-20.
19. 18 лютого 2020 року на підставі вказаного запиту відділом моніторингу та контролю у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Міністерства юстиції України було підготовлено довідку № 1269-19.2.2-20, у якій зазначено, що за результатами вибіркової перевірки за період з 14 червня 2019 року по 14 серпня 2019 року встановлено порушення з боку ОСОБА_1 вимог статті 25, пункту 1 частини першої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» та вимог того ж Закону.
20. 4 березня 2020 року начальником Управління контролю та моніторингу суб`єктів державної реєстрації на адресу Департаменту нотаріату та державної реєстрації Міністерства юстиції України підготовлено та надано доповідну записку, в якій на підставі вищезазначеної довідки викладено пропозицію вважати ОСОБА_1 такою, що не пройшла спеціальну перевірку у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Крім того, зазначено про необхідність проходження ОСОБА_1 тестування на знання законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
21. За результатом розгляду запиту Міністерством юстиції України складено та надіслано до Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області лист від 4 березня 2020 року № 10646/1285-26-20/19.2.3, в якому, за наявності неодноразового порушення Закону під час проведення реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі, з огляду на наявність обставин, що викликають сумнів в неупередженості, об`єктивності та належній готовності до виконання функцій державного реєстратора, а також серйозний характер порушень у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, складено висновок про те, що ОСОБА_1 вважається такою, що не пройшла спеціальну перевірку у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
22. Щодо результатів розгляду запиту в частині проведення спеціальної перевірки діяльності державного реєстратора ОСОБА_1 у Державному реєстрі прав, оскільки ОСОБА_1 після призначення на посаду не проводилось жодних реєстраційних дій у Державному реєстрі прав, а тому відсутній сам предмет перевірки і у даному випадку не може застосовуватись спеціальна перевірка у Державному реєстрі прав як форма контролю, Міністерством повідомлено про необхідність проходження ОСОБА_1 тестування на знання законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
23. Висновок щодо не проходження позивачем спеціальної перевірки ґрунтується на тому, що у ході проведення вибіркової перевірки реєстраційних дій ОСОБА_1 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за період з 14 червня 2019 року по 14 серпня 2019 року встановлено порушення вимог статті 25 Закову України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» при проведені наступних реєстраційних дій:
від 14 червня 2019 року № 15569980018014892 «Скасування реєстраційної дії (для виправлення помилок)» щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЙЯ» (ідентифікаційний код юридичної особи 13894097);
від 27 червня 2019 року № 25320000000008570 «Скасування реєстраційної дії (для виправлення помилок)» щодо ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );
від 30 липня 2019 року № 25560000000154462 «Скасування реєстраційної дії (для виправлення помилок)» щодо ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).
24. Також, за вищевказаний період виявлено порушення державним реєстратором ОСОБА_1 вимог пункту 1 частини першої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» під час проведення наступних реєстраційних дій:
від 18 червня 2019 року № 15431050012000426 «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи» щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Поіск» (ідентифікаційний код юридичної особи 13899261);
від 18 червня 2019 року № 15561050005046868 «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи» щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікія фрут маркетинг» (ідентифікаційний код юридичної особи 38722945);
від 18 червня 2019 року № 15561050023037836 «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи» щодо приватного підприємства «Дорога» (ідентифікаційний код юридичної особи 36919342);
від 18 червня 2019 року № 15561070004070510 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах» щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-проектна компанія «Еверест» (ідентифікаційний код юридичної особи 42647932);
від 18 червня 2019 року № 15431050003003821 «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи» щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Актінос» (ідентифікаційний код юридичної особи 40383676);
від 18 червня 2019 року № 15561050006065252 «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи» щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Карат Альянс» (ідентифікаційний код юридичної особи 41910100);
від 18 червня 2019 року № 15561050004052597 «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи» щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікія фрут» (ідентифікаційний код юридичної особи 39175431);
від 24 червня 2019 року № 15561050001070068 «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи» щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрснаб ЛТД» (ідентифікаційний код юридичної особи 42981779);
від 24 червня 2019 року № 15561070004057282 «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи» щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Креатив Південь» (ідентифікаційний код юридичної особи 40282353);
від 24 червня 2019 року № 15561050025003367 «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи» щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Тел» (ідентифікаційний код юридичної особи 30913869);
від 25 червня 2019 року № 15561050002057712 «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи» щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Полюс лайт» (ідентифікаційний код юридичної особи 40372448);
від 25 червня 2019 року № 15561050004056853 «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи» щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайтранспроект ЛТД» (ідентифікаційний код юридичної особи 40196837);
від 22 липня 2019 року № 15561070003056446 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах» щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофокс» (ідентифікаційний код юридичної особи 40105488);
від 22 липня 2019 року № 15561050002059463 «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи» щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Бідев» (ідентифікаційний код юридичної особи 40711948);
від 22 липня 2019 року № 25560010001143823 «Державна реєстрація змін до відомостей про фізичну особу-підприємця» щодо ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 );
від 22 липня 2019 року № 25570010001015834 «Державна реєстрація змін до відомостей про фізичну особу-підприємця» щодо ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 );
від 29 липня 2019 року № 15561050005057895 «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи» щодо приватного підприємства «Остіум» (ідентифікаційний код юридичної особи 40412642);
від 29 липня 2019 року № 15561050003070383 «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи» щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Актуна» (ідентифікаційний код юридичної особи 43033469);
від 29 липня 2019 року № 15561070012057464 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах» щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Нексес 8» (ідентифікаційний код юридичної особи 40323359);
від 30 липня 2019 року № 15561050019034218 «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи» щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК Рондо» (ідентифікаційний код юридичної особи 36288539);
від 30 липня 2019 року № 15561050015036063 «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи» щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Органік-Трейд» (ідентифікаційний код юридичної особи 36553323);
від 6 серпня 2019 року № 15561070006063986 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах» щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Пласт-Мікс» (ідентифікаційний код юридичної особи 41646094);
від 6 серпня 2019 року № 15561050027013331 «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи» щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансморсервіс» (ідентифікаційний код юридичної особи 33865389);
від 7 серпня 2019 року № 15561050005043803 «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи» щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Стрим» (ідентифікаційний код юридичної особи 38156418);
від 8 серпня 2019 року № 15561050011051518 «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи» щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансінжиніринг» (ідентифікаційний код юридичної особи 39093039).
25. Не погоджуючись із висновками відповідача, посилаючись на їх необґрунтованість та неправомірність, позивач звернулася до суду із цим позовом.
ІІІ. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
26. Обґрунтовуючи підстави для відкриття касаційного провадження у справі, яка розглядається, Міністерство юстиції України посилається на пункт 3 частини четвертої статі 328 Кодексу адміністративного судочинства України й наголошує, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень статті 19 Конституції України та абзацу 8 пункту 8 Порядку здійснення Міністерством юстиції контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року № 990.
27. Зокрема, Міністерство зазначає, що висновок судів попередніх інстанцій про відсутність сумнівів у неупередженості, об`єктивності та належній готовності позивачки до виконання нею функцій суб`єкта державної реєстрації, з-поміж іншого обґрунтований покликанням на те, що вчинені ОСОБА_1 реєстраційні дії, охоплені спірним рішенням відповідача, жодним чином не вплинули на права та/або обов`язки відповідних суб`єктів, стосовно яких такі дії вчинялись, а також враховано, що такі дії у встановленому законом порядку не оскаржувались.
28. Водночас, скаржник зауважує, що повноваження стосовно визнання певних порушень, допущених суб`єктом державної реєстрації та виявлених під час проведення стосовно нього спеціальної перевірки, такими, які вплинули чи не вплинули на права, обов`язки та/або інтереси, повноваженнями Міністерства не охоплюються.
29. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 вказує на необґрунтованість доводів скаржника, які, на її переконання, не підтверджують наявності підстав для касаційного оскарження ухвалених у цій справі судових рішень та не спростовують викладених у них висновків судів першої та апеляційної інстанцій по суті спору.
30. Наполягає на тому, що як правильно зауважено судами попередніх інстанцій під час розгляду цієї справи не доведено існування обставин, які б свідчили про допущення позивачкою грубих та/або істотних порушень законів під час проведення нею реєстраційних дій, у тому числі тих, які відображені у результатах здійсненої стосовно неї спеціальної перевірки.
31. Стверджує, що в оспореному рішенні Мін`юсту взагалі не надана оцінка характеру виявлених порушень, не перевірено їх на предмет відповідності критеріям грубого або істотного порушення, не наведено відповідних мотивів з цього приводу.
32. За наведеного позивачка переконана, що Мін`юст не довів законності прийнятого ним рішення, а суди попередніх інстанцій, правильно застосувавши норми матеріального і не допустивши порушень норм процесуального права, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення цього позову.
33. ОСОБА_1 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
34. Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, регулює Закон України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (преамбула до цього Закону).
35. За визначенням термінів, наведених у пункті 15 частини першої статті 1 вказаного Закону, технічна помилка вживається у такому значенні: описка, друкарська, граматична, арифметична помилка, допущена державним реєстратором під час проведення ним реєстраційних дій.
36. Загальні засади державної реєстрації визначає стаття 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», пункт 8 частини першої якої встановлює, що державна реєстрація базується на таких основних принципах: внесення відомостей до Єдиного державного реєстру виключно на підставі та відповідно до цього Закону.
37. Відповідно до частини першої статті 5 вищезгаданого Закону систему органів у сфері державної реєстрації становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) інші суб`єкти державної реєстрації, а згідно з пунктом 4 частини другої цієї ж статті до повноважень Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації належить: контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації, у тому числі шляхом постійного моніторингу реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі відповідно до цього Закону та прийняття обов`язкових до виконання рішень, передбачених цим Законом.
38. Державний реєстратор, окрім іншого: приймає документи; встановлює черговість розгляду поданих документів для державної реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду документів; перевіряє документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації; проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру (пункти 1-4 статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).
39. Згідно з положеннями частин першої, другої, абзацу четвертого частини третьої статті 7 цього ж Закону Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Єдиний державний реєстр ведеться державною мовою з використанням програмного забезпечення, розробленого відповідно до державних стандартів, що забезпечує його сумісність і взаємодію з іншими інформаційними системами та мережами, що становлять інформаційний ресурс держави.
Програмне забезпечення Єдиного державного реєстру повинно забезпечувати: відображення відомостей про проведені реєстраційні дії, відмову в їх проведенні, про скасування реєстраційних дій, про виправлення помилок, допущених у відомостях Єдиного державного реєстру, про суб`єкта державної реєстрації та державного реєстратора.
40. Частиною першою статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» передбачено, що відомості про юридичну особу, громадське формування, що не має статусу юридичної особи, та фізичну особу - підприємця вносяться до Єдиного державного реєстру на підставі: 1) відповідних заяв про державну реєстрацію; 2) документів, що подаються для проведення інших реєстраційних дій; 3) відомостей, отриманих у результаті інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів.
41. За змістом частин другої - п`ятої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» інформація про виправлення помилок, допущених у відомостях Єдиного державного реєстру віднесено до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, щодо державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, про фізичну особу - підприємця, про державну реєстрацію громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, про громадські об`єднання, організації профспілки, передбачені статутом профспілки, що не мають статусу юридичної особи: про відокремлені підрозділи іноземних неурядових організацій, представництва, філії іноземних благодійних організацій: про постійно діючі третейські суди.
42. Виправлення помилок, допущених у відомостях Єдиного державного реєстру, регламентовано статтею 32 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», за приписами якої у разі виявлення у відомостях Єдиного державного реєстру помилки (описки, друкарської, граматичної, арифметичної помилки), допущеної суб`єктом державної реєстрації, заявник письмово в паперовій або електронній формі повідомляє про це суб`єкта державної реєстрації, який перевіряє відповідність відомостей Єдиного державного реєстру інформації, що міститься в документах, що стали підставою для внесення цих відомостей. Якщо факт невідповідності підтверджено, суб`єкт державної реєстрації безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення.
Виправлення помилки у відомостях Єдиного державного реєстру, допущеної не з вини суб`єкта державної реєстрації, здійснюється за плату, розмір якої встановлений цим Законом.
У разі виявлення суб`єктом державної реєстрації помилки, допущеної у відомостях Єдиного державного реєстру, він в одноденний строк безоплатно виправляє допущену помилку та письмово повідомляє про це заявника.
Виправлення помилок, допущених у відомостях Єдиного державного реєстру внаслідок наявності помилок у документах, на підставі яких були внесені такі відомості, здійснюється після виправлення помилок у зазначених документах.
Виправлення помилок у відомостях Єдиного державного реєстру може здійснюватися також на підставі судового рішення.
43. Здійснення контролю у сфері державної реєстрації врегульовано нормами статті 34-1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»
44. Частиною першою цієї статті визначено, що контроль у сфері державної реєстрації здійснюється Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації.
За результатами моніторингу реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації Міністерство юстиції України проводить камеральні перевірки суб`єктів державної реєстрації.
У разі якщо в результаті проведеної камеральної перевірки суб`єктів державної реєстрації виявлено прийняття рішень державним реєстратором з порушенням законів, що має наслідком порушення прав та законних інтересів фізичних та/або юридичних осіб, Міністерство юстиції України вживає заходів щодо негайного повідомлення про це відповідних правоохоронних органів для вжиття необхідних заходів, а також заінтересованих осіб.
45. У частині четвертій цієї ж статті зазначено, що порядок здійснення контролю, проведення камеральних перевірок, права та обов`язки державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав та Міністерства юстиції України під час здійснення контролю та проведення перевірок; критерії, за якими здійснюється моніторинг; критерії, за якими визначається ступінь відповідальності за порушення, допущені у сфері державної реєстрації, визначаються Кабінетом Міністрів України.
46. Відповідно до статті 34-1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року № 990 затверджено Порядок здійснення Міністерством юстиції контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі також Порядок здійснення контролю; застосовується Судом у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин).
47. Абзацами одинадцятим - тринадцятим пункту 8 вищезазначеного Порядку встановлено, що спеціальна перевірка діяльності державного реєстратора в реєстрах проводиться шляхом перевірки реєстраційних дій такого реєстратора в реєстрах із застосуванням вибіркового підходу та охоплює період обіймання посади державного реєстратора або виконання функцій державного реєстратора не більше двох місяців.
Інформація про результати спеціальної перевірки діяльності державного реєстратора в реєстрах надсилається Мін`юстом до суб`єкта державної реєстрації, який надіслав відповідний запит.
Особа, у діях якої за результатами спеціальної перевірки діяльності державного реєстратора в реєстрах виявлено одноразове грубе або неодноразове порушення законів під час проведення реєстраційних дій в реєстрах, вважається такою, що не пройшла спеціальну перевірку та не може бути призначена на посаду державного реєстратора або виконувати функції державного реєстратора.
48. Допущення державним реєстратором технічних помилок під час здійснення реєстраційних дій в реєстрах не є підставою для притягнення державного реєстратора до передбаченої законом відповідальності у разі, коли такі помилки можуть бути виправлені державним реєстратором самостійно або у порядку, передбаченому законом (пункт 19 Порядку здійснення контролю).
V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
V.І. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
49. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
50. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази
51. Перевіряючи у межах повноважень, встановлених процесуальним законом, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам сторін, Верховний Суд виходить з такого.
52. З огляду на доводи касаційної скарги, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження у справі, що розглядається, Верховному Суду належить перевірити правильність застосування судами попередніх інстанцій пункту 8 Порядку здійснення Міністерством юстиції контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у світлі аргументів Міністерства про відсутність у нього повноважень стосовно визнання певних порушень, які були встановлені за результатами спеціальної перевірки, такими, що не вплинули на права та/або обов`язки відповідних суб`єктів правовідносин.
53. За змістом наведених у касаційній скарзі аргументів скаржник вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій помилково пов`язували можливість визнання Міністерством особи, такою, що не пройшла спеціальну перевірку та не може бути призначена на посаду державного реєстратора або виконувати функції державного реєстратора, з обставинами стосовно наслідків виявлених такою перевіркою порушень для прав, обов`язків та/або інтересів суб`єктів правовідносин у сфері державної реєстрації.
54. Тож у контексті вказаних у касаційній скарзі доводів та підстав, які зумовили відкриття касаційного провадження, під час касаційного розгляду цієї справи Верховному Суду, з урахуванням встановлених у справі фактичних обставин, належить з`ясувати, чи повинен Мін`юст з`ясовувати і враховувати наслідки виявлених спеціальною перевіркою порушень, зокрема їх вплив на права, інтереси та/або обов`язки учасників правовідносин у сфері державної реєстрації, як фактор (критерій, обставину), з яким пов`язується можливість визнання особи такою, що не пройшла спеціальну перевірку та не може бути призначена на посаду державного реєстратора або виконувати функції державного реєстратора.
55. Так, нормами пункту 8 наведеного вище Порядку, на неправильності застосування яких судами попередніх інстанцій наполягає скаржник, встановлено, що особа, у діях якої за результатами спеціальної перевірки діяльності державного реєстратора в реєстрах виявлено одноразове грубе або неодноразове порушення законів під час проведення реєстраційних дій в реєстрах, вважається такою, що не пройшла спеціальну перевірку та не може бути призначена на посаду державного реєстратора або виконувати функції державного реєстратора.
56. Зміст оспореного у цій справі рішення відповідача, яке досліджувалось судами попередніх інстанцій під час розгляду справи та якому надавалась відповідна правова оцінка у оскаржених судових рішеннях, а також встановлені у справі обставини, засвідчують, що у спірних правовідносинах висновок Міністерства про те, що ОСОБА_1 вважається такою, яка не пройшла спеціальну перевірку у Єдиному державному реєстрі, ґрунтується на встановленні під час проведення такої перевірки наявності неодноразового порушення Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» під час проведення реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі, й наявності обставин, що виникають сумнів у неупередженості, об`єктивності та належній готовності позивачки до виконання функцій державного реєстратора. Вказано відповідачем й на серйозний характер виявлених перевіркою порушень у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
57. Отже у спірних правовідносинах висновок Мін`юсту про те, що позивачка не вважається такою, яка пройшла спеціальну перевірку, не пов`язаний з виявленням грубого одноразового порушення ОСОБА_1 законів під час проведення реєстраційних дій в реєстрах.
58. Водночас встановлені судовим розглядом цієї справи обставини вказують, що визнання відповідачем позивачки такою, яка не пройшла спеціальну перевірку, пов`язане з виявленням саме неодноразових порушень законів під час проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі.
59. Верховний Суд, виходячи з буквального тлумачення норм пункту 8 Порядку здійснення Міністерством юстиції контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, вважає, що встановлення за результатами спеціальної перевірки фактів неодноразового порушення особою законів під час проведення реєстраційних дій в реєстрах, є достатнім для визнання особою такою, яка не пройшла спеціальну перевірку та не може бути призначена на посаду державного реєстратора або виконувати функції державного реєстратора.
60. При цьому, закон, який врегульовує спірні у цій справі правовідносини, не вимагає обов`язкового встановлення та аналізу під час проведення спеціальної перевірки обставин (фактів) стосовно імовірних та/або фактичних наслідків виявлених порушень, їх впливу на права, обов`язки та/або інтереси суб`єктів правовідносин у сфері державної реєстрації.
61. Поряд із цим Мін`юст, виступаючи у спірних правовідносинах суб`єктом владних повноважень, зобов`язаний діяти відповідно до статті 19 Конституції України (лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України ), а прийняте ним рішення повинне відповідати закріпленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункти 3, 5, 6, 8).
62. Розглядаючи цю справу, суди попередніх інстанцій установили, що: документи, які надійшли до державного реєстратора від суб`єктів господарювання 14 червня 2019 року (у п`ятницю) були зареєстровані 18 червня 2019 року (у вівторок), тобто у перший робочий день після святкових та вихідних днів (16 червня 2019 року - Трійця); документи, які надійшли 21 червня 2019 року (п`ятниця) були зареєстровані 24 вересня 2019 року (понеділок); які надійшли 24 червня 2019 року (понеділок) були зареєстровані 25 червня 2019 року (вівторок); які надійшли 19 липня 2019 року (п`ятниця) були зареєстровані - 22 липня 2019 року (понеділок); які надійшли 26 липня 2019 року (п`ятниця), були зареєстровані 29 липня 2019 року (понеділок); які надійшли 5 серпня 2019 року (понеділок), були зареєстровані 6 серпня 2019 року (вівторок); які надійшли 6 серпня 2019 року (вівторок), були зареєстровані 7 серпня 2019 року (середа); які надійшли 7 серпня 2019 року (середу), були зареєстровані 8 серпня 2019 року (четвер).
63. Згідно відомостей з Реєстру, документи, які надійшли до державного реєстратора від суб`єктів господарювання 14 червня 2019 року, зареєстровані в межах строку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
64. Стосовно інших документів, які були подані на реєстрацію, фактичне вчинення відповідних реєстраційних дій відбулось із порушенням строку в межах від десяти хвилин до чотирьох годин.
65. Поряд із цим судами першої та апеляційної інстанції враховані пояснення позивачки та обставини справи про те, що факти вчинення деяких реєстраційних дій з перевищенням саме 24 годинного строку (навіть з урахуванням вихідних та святкових днів) відбувались через некоректну роботу Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також інших реєстрів, які необхідно було перевірити для здійснення відповідних реєстраційних дій.
66. Беручи до уваги вищевикладене, Верховний Суд вважає обґрунтованим висновки судів попередніх інстанцій про те, що незначне перевищення передбачених законом строків вчинення охоплених спеціальною перевіркою реєстраційних дій у Реєстрі були обумовлені наявністю об`єктивних обставин, які перебували поза волею ОСОБА_1 і на які остання не мала можливості впливати, а не порушеннями закону, допущеними позивачкою за наявності умислу з її сторони або внаслідок недбалого виконання нею своїх службових обов`язків.
67. Разом з тим відповідач, лише формально констатуючи виявлення фактів недотримання вимог законів щодо охоплених перевіркою та вчинених позивачкою реєстраційних дій у реєстрі й з цих підстав визнаючи ОСОБА_1 такою, яка не пройшла спеціальну перевірку, вищенаведених обставин не врахував, хоча вони мали значення для прийняття спірного у цій справі рішення.
68. Вказане, на думку Верховного Суду, дозволяє визнати правильною висловлену судами попередніх інстанцій позицію про те, що оскаржене у цій справі рішення Міністерства не відповідає усім закріпленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, зокрема обґрунтованості, добросовісності, розсудливості та пропорційності.
69. Окрім цього, суди попередніх інстанцій слушно зауважили, що твердження відповідача про наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості, об`єктивності та належній готовності ОСОБА_1 до виконання функцій державного реєстратора і вказують на серйозний характер виявлених спеціальною перевіркою порушень жодним чином не мотивовані.
70. З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені у постанові від 8 серпня 2024 року у справі № 420/7076/20, відповідно до яких загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
71. У доповнення такого висновку щодо застосування норм права, варто згадати усталену позицію Верховного Суду про те, що вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови прийняття обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень. І навпаки, не наведення мотивів прийнятих рішень «суб`єктивізує» акт державного органу і не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, з яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність рішення (постанови Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 826/6528/18, від 10 квітня 2020 року у справі № 819/330/18, від 10 січня 2020 року у справі № 2040/6763/18).
72. А у постанові Верховного Суду від 16 березня 2023 року у справі № 160/18668/21 зазначено, що стосовно вимог до адміністративного акта суб`єкта владних повноважень у судовій практиці склалася правова позиція, відповідно до якої такий акт має бути детально обґрунтованим (мотивованим). Вимога про те, що адміністративний акт повинен містити мотиви, на яких він ґрунтується, на додаток до принципів справедливої адміністративної процедури, що регулюють адміністративні акти, встановлена також у Рекомендації № R(91)1 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам про адміністративні санкції (прийнято Комітетом Міністрів 13 лютого 1999 року) на 452-му засіданні заступників міністрів) (Council of Europe Committee of ministers Recommendation No. R(91)1 of the Committee of Ministers to member states on administrative sanctions).
73. У порушення таких вимог, які ставляться до адміністративного акту індивідуальної дії, спірне рішення Мін`юсту в частині висновків стосовно наявності обставин, що викликають сумнів у неупередженості, об`єктивності та належній готовності ОСОБА_1 до виконання нею функцій державного реєстратора, а також про серйозний характер виявлених перевіркою порушень, жодним чином не обґрунтоване з покликанням на відповідні фактичні та юридичні підстави та обставини, які це підтверджують.
74. Тому Верховний Суд не погоджується з доводами скаржника про те, що прийняте ним у спірних правовідносинах рішення та викладені у ньому висновки є належним чином обґрунтованими, та вважає правильною позицію судів попередніх інстанцій, які вказували на невмотивованість такого рішення.
75. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що невиконання суб`єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії має наслідком визнання його протиправним. Така правова позиція вже неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21 травня 2019 року у справі № 0940/1240/18, від 10 квітня 2020 року у справі № 819/330/18 та від 18 червня 2020 року у справі № 824/245/19-а.
76. Стосовно позиції судів попередніх інстанцій щодо протиправності спірного рішення Мін`юсту в частині відображених у ньому висновків про порушення позивачкою вимог статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», Верховний Суд виходить з такого.
77. За правилами частини першої статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі: 1) документів, що подаються заявником для державної реєстрації; 2) судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», у тому числі щодо скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі; 3) рішень, прийнятих за результатами оскарження в адміністративному порядку відповідно до статті 34 цього Закону.
78. Поряд із цим з аналізу положень статті 7 та 32 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» вбачається, що законодавство, у разі виявлення суб`єктом державної реєстрації помилки, допущеної у відомостях Єдиного державного реєстру, передбачає можливість її виправлення цим суб`єктом самостійно у одноденний строк з одночасним письмовим повідомленням про це заявника.
79. Водночас, виправлення помилок у відомостях Єдиного державного реєстру може здійснюватися також на підставі судового рішення.
80. Встановлені у справі обставини та зміст оскаржених відповідачем судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій вказують на те, що у спірних у цій справі правовідносинах було відсутнє відповідне судове рішення, яке б містило вказівку або відомості про допущення позивачкою помилок у Єдиному державному реєстрі, які б підлягали виправленню на підставі судового рішення.
81. Однак, як вже зазначалось вище, допущена у Реєстрі помилка може бути виправлена не лише на підставі судового рішення, але й за повідомленням заявника або самостійно самим суб`єктом державної реєстрації у відповідний спосіб та строк, для чого, в силу приписів статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», передбачено, що програмне забезпечення Єдиного державного реєстру повинно забезпечувати: у тому числі, відображення відомостей про виправлення помилок, допущених у відомостях Єдиного державного реєстру, про суб`єкта державної реєстрації та державного реєстратора.
82. Суди попередніх інстанцій установили, що програмне забезпечення Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містить технічну можливість виправлення допущених помилок двома способами: «Корегування» або «Скасування реєстраційної дії (для виправлення помилок)», у тому числі: «Скасування реєстраційної дії за судовим рішенням» та «Скасування реєстраційної дії (для виправлення помилок)».
83. У оскаржених судових рішеннях встановлено, що як свідчать обставини справи підставою для вчинення реєстраційної дії:
від 14 червня 2019 року «Скасування реєстраційної дії (для виправлення помилок)» № 15569980018014892 щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЙЯ» (ідентифікаційний код юридичної особи 13894097) стало самостійне виявлення державним реєстратором помилок, а саме - в результаті виявлення відсутності нотаріального посвідчення підписів учасників Товариства в установленому законом порядку;
від 27 червня 2019 року № 25320000000008570 «Скасування реєстраційної дії (для виправлення помилок)» щодо ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) стало самостійне виявлення державним реєстратором помилок, а саме - при здійсненні державної реєстрації фізичної особи-підприємця помилково обрано невірний населений пункт та не врахування поданої заяви про застосування спрощеної системи оподаткування;
від 30 липня 2019 року № 25560000000154462 «Скасування реєстраційної дії (для виправлення помилок)» щодо ОСОБА_3 стало самостійне виявлення державним реєстратором помилок, а саме - при здійсненні державної реєстрації помилково обрано невірний район в місті Одесі.
84. Суди також установили, що про вказані реєстраційні дії заявники були повідомлені державним реєстратором і, як не заперечується відповідачем, в установленому порядку не оскаржувались.
85. У контексті таких обставин справи суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано звернули увагу на те, що не оскарження таких реєстраційних дій у адміністративному чи судовому порядку та як наслідок відсутність відповідного судового рішення або адміністративного рішення, прийнятого за результатами оскарження, на чому наголошується відповідачем, фактично виключає можливість вчинення виявлених спеціальною перевіркою реєстраційних дій на підставі пунктів 2 (судових рішень) та 3 (рішень, прийнятих за результатами оскарження в адміністративному порядку відповідно до статті 34 цього Закону) частини першої статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
86. За таких обставин та наявного правового регулювання спірних правовідносин Верховний Суд вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивачка, вчиняючи вищевказані реєстраційні дії у Реєстрі, порушень закону не допускала і діяла у спосіб, визначений законодавством, з метою, з якою ці повноваження їй були надані.
87. Вищевикладене засвідчує, що оскаржене у цій справі рішення Міністерства не відповідає усім встановленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, зокрема, прийняте без урахування усіх обставин, які мали значення для його прийняття, є необґрунтованим, а викладені у ньому відомості стосовно вчинення позивачкою поршень закону під час вчинення нею реєстраційних дій у Реєстрі не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та спростовуються наявними у ній доказами.
88. Отже Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що прийняте відповідачем у спірних відносинах рішення є протиправним і підлягало скасуванню, а поданий ОСОБА_1 позов - задоволенню.
V.ІІ Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
89. За правилами пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
90. Відповідно до пункту статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
91. Провівши касаційний розгляд справи у межах повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про те, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права й вирішили спір у справі, що розглядається, відповідно до закону та фактичних обставин справи, не допустили порушення норм процесуального права, які могли б зумовлювати скасування оскаржуваних у цій справі судових рішень, а тому підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.
92. Керуючись статтями 340 341 343 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 5 лютого 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Судді: А.А. Єзеров
С.Г. Стеценко