ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2023 року

м. Київ

справа №420/22844/21

адміністративне провадження № К/990/10947/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Білак М.В., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2023 року (судді: Вербицька Н.В., Джабурія О.В., Кравченко К.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Київської міської прокуратури, за участю третьої особи ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування наказу, рішення, наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

19 листопада 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач-1), Київської міської прокуратури (далі - відповідач-2), за участю третьої особи ОСОБА_2 (далі - третя особа), у якому просив:

визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора № 239 від 22 липня 2021 року «Про створення п`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур (на правах місцевих) із змінами, внесеними наказом від 04 серпня 2021 року;

визнати протиправним та скасувати рішення № 261 від 13 вересня 2021 року п`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) про неуспішне складання прокурором атестації;

визнати протиправним та скасувати наказ Київської міської прокуратури № 2786к від 19 жовтня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Київської місцевої прокуратури № 10 міста Києва,

поновити ОСОБА_1 з 20 жовтня 2021 року у Шевченківській окружній прокуратурі міста Києва на посаді, рівнозначній посаді прокурора Київської місцевої прокуратури № 10 міста Києва;

стягнути з Київської міської прокуратури на його користь суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 20 жовтня 2021 року по дату ухвалення судового рішення з відрахуванням обов`язкових податків та зборів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що внаслідок некоректної роботи комп`ютерної техніки під час проходження тестування (другий етап атестації) ним не було набрано необхідної кількості балів для допуску до наступного третього етапу атестації. В наступному позивач звернувся до Офісу Генерального прокурора та Другої кадрової комісії із заявою, у якій, зокрема, просив надати йому можливість перездати іспит. Однак нову дату іспиту призначено не було та позивача про конкретну дату складання іспиту не повідомлено.

П`ятнадцятою кадровою комісією без виклику чи повідомлення позивача про нову дату іспиту було ухвалено рішення від 13 вересня 2021 року №261 про неуспішне проходження ним, як прокурором Київської місцевої прокуратури №10 міста Києва атестації та, як наслідок, наказом керівника Київської міської прокуратури №2786к від 19 жовтня 2021 року з 20 жовтня 2021 року його звільнено з займаної посади та органів прокуратури.

На переконання позивача, атестація позивача мала бути завершена саме Другою кадровою комісією, а з урахуванням наказу Генерального прокурора від 16 липня 2021 року № 236 «Про визнання такими, що втратили чинність, наказів Генерального прокурора про створення кадрових комісій обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих)», - кадровою комісією, яка була створена до 11 липня 2021 року (дата набрання чинності Законом України «Про внесення змін до розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» щодо окремих аспектів дії перехідних положень» від 15 червня 2021 року №1554-IX). При цьому розподіл списків прокурорів в алфавітному порядку серед діючих кадрових комісій мав відбуватись за погодженням з Генеральним прокурором.

Крім того позивач указав на протиправність наказу Офісу Генерального прокурора від 22 липня 2021 року № 239 «Про створення п`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур (на правах місцевих)» зазначивши, що в порушення вимог Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII до складу зазначеної кадрової комісії включені ставленики іноземних держав, міжнародних неурядових організацій, які є провідниками інтересів іноземних держав та міжнародних організацій.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2022 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення п`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) № 261 від 13 вересня 2021 року в частині неуспішного складання ОСОБА_1 атестації.

Визнано протиправним та скасовано наказ Київської міської прокуратури № 2786к від 19 жовтня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Київської місцевої прокуратури № 10 міста Києва.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Київської місцевої прокуратури №10 міста Києва з 20 жовтня 2021 року.

Стягнуто з Київської міської прокуратури за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 20 жовтня 2021 року по дату ухвалення судового рішення з відрахуванням обов`язкових податків та зборів у розмірі 96 481,80 грн.

У решті позовних вимог відмовлено.

Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Київської місцевої прокуратури № 10 міста Києва та в частині стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 6 074,83 грн. з вирахуванням розміру обов`язкових платежів.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 908,00 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу генерального прокурора на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при складенні іспиту на загальні здібності та навички позивач набрав 80 балів, що є меншим за прохідний бал - 93.

При цьому суд першої інстанції урахував, що позивач звертався до Офісу Генерального прокурора та Другої кадрової комісії із заявою щодо неякісної роботи комп`ютерної техніки та технічних збоїв під час складання іспиту, за результатами якої Офісом Генерального прокурора повідомлено, що дату складання іспиту буде опубліковано на веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Суд першої інстанції зауважив, що відповідно до Інформаційної довідки про вивчення питання щодо призначення нового часу (дати) складання іспиту на загальні здібності та навички для прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) з додатком, складеної Департаментом кримінально-правової політики та захисту інвестицій (далі - Інформаційна довідка), ОСОБА_1 був включений до списку прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів, яким кадровими комісіями призначено новий час (дату) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички (№283 згідно списку).

Проте нової дати складання іспиту Друга кадрова комісія не визначила.

Водночас члени П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) (далі - П`ятнадцята кадрова комісія) згідно з протоколом від 13 вересня 2021 року №11, зазначивши, що заяву про повторне проходження тестування ОСОБА_1 не подавав, проголосували проти включення позивача до графіку складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки.

Виходячи з того, що обставини щодо не подання позивачем заяви про повторне проходження тестування не відповідають дійсності, суд першої інстанції уважав, що рішення П`ятнадцятої кадрової комісії від 13 вересня 2021 року № 261 про неуспішне складання прокурором атестації є протиправним.

З огляду на те, що рішення П`ятнадцятої кадрової комісії від 13 вересня 2021 року №261 про неуспішне проходження позивачем атестації слугувало правовою підставою для звільнення позивача з посади, суд першої інстанції скасував наказ керівника Київської міської прокуратури № 2786к від 19 жовтня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Київської місцевої прокуратури № 10 міста Києва, поновив його на раніше займаній посаді та стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що підстави для поновлення позивача у Шевченківській окружній прокуратурі міста Києва на посаді, рівнозначній посаді прокурора Київської місцевої прокуратури №10 міста Києва відсутні та відмовив у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Також суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог в частині скасування наказу Генерального прокурора від 22 липня 2021 року № 239 «Про створення п`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур (на правах місцевих) із змінами, внесеними наказом від 04 серпня 2021 року, указавши, що позивачем не доведено юридичні наслідки указаного рішення у вигляді порушення його прав та інтересів, їх зміни чи припинення, або виникнення обов`язків.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2023 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що пунктом 7 розділу І Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 03 жовтня 2019 року №221 (далі - Порядок № 221) передбачено єдину можливу підставу для призначення комісією нового часу (дати) складання відповідного іспиту для прокурора, зокрема якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач, набравши меншу кількість балів від прохідного балу для успішного складання іспиту, іспит завершив, а не перервав, результат тестування зафіксовано у відповідній відомості, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції уважав, що складений позивачем іспит є таким, що відбувся.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що направлення заяви від 19 квітня 2021 року про перездачу іспиту на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки до Офісу Генерального прокурора, не є належним зверненням про перенесення іспиту, оскільки таку заяву було отримано лише Офісом Генерального прокурора, тоді як доказів направлення заяви про перездачу іспиту Другій кадровій комісії позивачем не надано, а матеріали справи не містять.

В цьому аспекті суд апеляційної інстанції зауважив, що заява про перенесення іспиту подається безпосередньо секретарю кадрової комісії, а в разі наявності зауважень чи скарг з приводу процедури проведення атестації прокурор звертається до голови або секретаря кадрової комісії, про що свідчить пункт 11 розділу І та пункт 2 розділу V Порядку № 221.

Крім того, досліджуючи зміст протоколів Другої кадрової комісії № 13 від 17 листопада 2020 року, № 14 від 19 листопада 2020 року та № 16 від 26 листопада 2020 року, на підставі яких складений перелік прокурорів, яким проведення атестації здійснювалось саме цією кадровою комісію та призначено новий час (дату) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички, суд апеляційної інстанції установив, що ОСОБА_1 у числі прокурорів, заяви яких про перенесення іспиту розглядалися Другою кадровою комісією відсутні.

На підставі цього суд апеляційної інстанції констатував, що позивач згідно з додатком до Інформаційної довідки був безпідставно включений до переліку прокурорів місцевих прокуратур, яким кадровими комісіями призначено новий час (дату) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички.

Ураховуючи викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, рішення П`ятнадцятої кадрової комісії від 13 вересня 2021 року №261 про неуспішне проходження позивачем атестації є законним, а тому підстави для його скасування відсутні.

З огляду на це суд апеляційної інстанції резюмував, що наказ керівника Київської міської прокуратури від 19 жовтня 2021 року №2786к, яким позивача звільнено з посади прокурора Київської місцевої прокуратури № 10 м. Києва, який прийнято на підставі вищевказаного рішення від 13 вересня 2021 року №261, є правомірним.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційну скаргу подано з підстави, передбаченої пунктом 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заявлену підставу скаржник аргументував необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 600/6322/21-а.

Скаржник зазначає, що 15 червня 2021 року пункт 19 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів з реформи органів прокуратури» був викладений у новій редакції (покликання на пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» як нормативну підставу для звільнення прокурора виключено).

За таких обставин, на переконання скаржника, до звільнення прокурорів з підстав, передбачених підпунктом 2 пункту 19 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів з реформи органів прокуратури» не застосовуються положення частини п`ятої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» щодо не поширення звільнення прокурорів положень частини 2 статті 40, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 Кодексу законів про працю України, оскільки такі особливості застосовуються до звільнення прокурорів з підстав, передбачених пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

У зв`язку з викладеним, скаржник уважає, що оскільки звільнення скаржника з підстав неуспішного проходження атестації відбулось після 19 жовтня 2021 року, тобто після внесення змін до пункту 19 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів з реформи органів прокуратури», таке мало відбуватись з дотриманням положень статті 49-2 Кодексу законів про працю України та в двомісячний строк з дня проведення такої атестації.

Скаржник також звертає увагу, що 01 березня 2023 року Конституційний Суд України прийняв Рішення № 1-р(II)/2023, яким пункт 6 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-IX, відповідно до якого «з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» визнано неконституційним.

Позиція інших учасників справи

Від Офісу Генерального прокурора надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому останній просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 червня 2023 року (судді: Загороднюк А.Г., Білак М.В., Соколов В.М.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2023 року у цій справі.

Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 03 липня 2023 року призначено справу до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ОСОБА_1 з 28 грудня 2017 року безперервно працював в органах прокуратури України, останню посаду, яку займав перед звільненням (з 04 лютого 2019 року) - прокурор Київської місцевої прокуратури №10 міста Києва.

11 жовтня 2019 року позивач звернувся до Генерального прокурора з заявою про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію.

Рішенням першої, другої, третьої та четвертої кадрових комісій обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 09 жовтня 2020 року затверджено графік складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.

ОСОБА_1 успішно склав іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора (що є першим етапом атестації), та його допущено до наступного етапу атестації, а саме складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки.

05 листопада 2020 року під час тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки позивач набрав 80 балів, що є менше прохідного (93 бали) для успішного складання іспиту.

19 квітня 2021 року позивач звернувся до Офісу Генерального прокурора із заявою (вх.№92031-21 від 22 квітня 2021 року), в якій вказав, що під час проходження ним іспиту (тестування) на загальні здібності та навички постійно відбувались технічні збої в роботі комп`ютера і відбувалося «зависання» комп`ютерної програми у часі під час переходу на наступні завдання, а також при наданні відповідей на завдання, внаслідок чого він не зміг відповісти на всі питання по вербальному тестуванню та внаслідок браку часу через системні зависання програми не зміг набрати необхідну кількість балів. Також позивач зазначив, що через наявність вказаних обставин він перебував у вкрай напруженому стресовому емоційному стані, у зв`язку з чим просив надати можливість перездати іспит на загальні здібності з використанням комп`ютерної техніки.

У відповідь на вищенаведене звернення позивача 28 квітня 2021 року Офісом Генерального прокурора надано лист №07-58151-20 в якому повідомлено, що атестація прокурорів проводиться саме кадровими комісіями і це віднесено до виключної компетенції кадрової комісії. Також у відповіді вказано, що дату складання іспиту буде опубліковано на веб-сайті Офісу Генерального прокурора відповідно до Порядку №221.

Також на повторне звернення позивача до Офісу Генерального прокурора останнім повідомлено, що станом на 16 червня 2021 року інформація щодо розгляду його заяви від 19 квітня 2021 від другої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) та інформація стосовно включення позивача до графіку складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки від кадрових комісій обласних прокуратур 3 атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) до Департаменту кадрової роботи та державної служби Офісу Генерального прокурора не передавались.

Наказом керівника Київської міської прокуратури від 15 березня 2021 року №784к, у зв`язку з початком роботи Шевченківської окружної прокуратури міста Києва та не проходженням у даний час атестації окремими працівниками, керуючись статтею 11 Закону України «Про прокуратуру», пунктами 3, 4 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» позивачу тимчасово визначено робоче місце в Шевченківській окружній прокуратурі міста Києва.

Наказом Генерального прокурора від 16 липня 2021 року №236 «Про визнання такими, що втратили чинність, наказів Генерального прокурора про створення кадрових комісій обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих)» перша, друга, третя, четверта кадрові комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), ліквідовані.

Наказом Генерального прокурора від 22 липня 2021 №239 створено п`ятнадцяту кадрову комісію обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), яка продовжуватиме проведення атестації місцевих прокурорів.

Листом від 05 серпня 2021 року Офіс Генерального прокурора направив голові п`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військовий прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) інформацію про результати вивчення питання щодо призначення нового часу (дати) іспиту на загальні здібності та навички прокурорам місцевих прокуратур, які 02.11.2020 - 09.11.2020 року брали участь у тестуванні. Зазначена інформація, у тому числі матеріали атестації відомості, протоколи першої, другої, третьої та четвертої кадрових стосовно прокурорів, щодо яких не прийнято рішення про неуспішне складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, направлена для розгляду п`ятнадцятою кадровою комісією з атестації прокурорів місцевих прокуратур згідно з вимогами законодавства.

Відповідно до інформаційної довідки Департаменту кримінально-правової політики та захисту інвестицій Офісу Генерального прокурора, що містилась у вказаних матеріалах, першою, другою, третьою та четвертою кадровими комісіями прийнято рішення про виключення 479 прокурорів, серед яких є ОСОБА_1 , із переліку прокурорів, які не склали іспит, та призначено новий час (дату) складання іспиту без визначення конкретної дати.

Рішенням П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 13 вересня 2021 року №261 встановлено неуспішне проходження прокурором Київської місцевої прокуратури №10 міста Києва ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, оскільки він набрав 80 балів, що є менше прохідного балу (93) для успішного складення іспиту, він не допускається до наступних етапів проходження атестації.

Наказом керівника Київської міської прокуратури від 19 жовтня 2021 року №2786к позивача звільнено з посади прокурора Київської місцевої прокуратури №10 міста Києва та органів прокуратури, у зв`язку з неуспішним проходженням атестації, на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» з 20 жовтня 2021 року.

Не погоджуючись з наказом про створення п`ятнадцятої кадрової комісії, рішенням про неуспішне проходження атестації та наказом про звільнення, позивач звернувся з цим позовом до суду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14 жовтня 2014 року (далі - Закон №1697-VII).

Відповідно до статті 4 Закону № 1697-VII організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Законом № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку із чим до Закону № 1697-VII були внесені зміни.

Статтею 14 Закону № 1697-VII, у зв`язку із внесенням до неї змін Законом № 113-ІХ, передбачено скорочення кількості прокурорів органів прокуратури. Зокрема, змінами, унесеними законодавцем, установлено, що загальна чисельність прокурорів органів прокуратури становить не більше 10 000 осіб. Приведення у відповідність із вимогами статті 14 Закону України «Про прокуратуру» кількісного складу органів прокуратури здійснюється, крім іншого, шляхом проведення атестації на виконання вимог Закону № 113-ІХ.

У тексті Закону № 1697-VII слова «Генеральна прокуратура України», «регіональні прокуратури», «місцеві прокуратури» замінено відповідно словами «Офіс Генерального прокурора», «обласні прокуратури», «окружні прокуратури».

Згідно з пунктом 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

Згідно з пунктом 9 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.

Пунктом 10 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ установлено, що прокурори та слідчі органів прокуратури, зазначені в підпунктах 1-4 пункту 7 цього розділу, мають право у строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.

Згідно з пунктом 11 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур, утворення, визначення складу, періоду та порядку роботи яких, здійснюється Генеральним прокурором.

За пунктом 14 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.

Відповідно до пунктів 16-18 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX за результатами складення прокурором іспиту відповідна кадрова комісія ухвалює рішення щодо допуску прокурора до проведення співбесіди. Якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, встановлений згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, це є підставою для недопущення прокурора до етапу співбесіди і ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.

Кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів, крім випадків її проходження прокурорами та слідчими органів прокуратури, зазначеними в підпункті 3 пункту 7 цього розділу, забороняється.

У разі успішного проходження атестації прокурор за умови наявності вакансії та за його згодою може бути переведений Генеральним прокурором на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора, а керівником обласної прокуратури - на посаду прокурора у відповідній обласній прокуратурі та в окружній прокуратурі, яка розташована у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної обласної прокуратури. При цьому переведення прокурора може бути здійснено в орган прокуратури, що є рівнозначним, вищим або нижчим щодо органу прокуратури, в якому він обіймав посаду прокурора на день набрання чинності цим Законом, з урахуванням вимог щодо стажу роботи в галузі права, визначених у статті 27 Закону України «Про прокуратуру». При переведенні на посаду прокурора окружної прокуратури вимоги щодо стажу, передбачені частиною першою статті 27 Закону України «Про прокуратуру», не поширюються на прокурорів військових прокуратур, які успішно пройшли атестацію.

У разі успішного проходження атестації прокурорами та слідчими військових прокуратур, які є військовослужбовцями, питання про їх звільнення з військової служби вирішується відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та інших нормативно-правових актів України, якими встановлено порядок проходження громадянами України військової служби, з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом.

За пунктом 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, прокурори та слідчі органів прокуратури, зазначені в підпунктах 1-4 пункту 7 цього розділу, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора за умови настання однієї з таких підстав:

1) неподання прокурором чи слідчим органів прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію;

2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації;

3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора чи слідчого органів прокуратури, який успішно пройшов атестацію;

4) ненадання прокурором чи слідчим органів прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі. Перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, у відпустці чи у відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту.

Указані в цьому пункті прокурори можуть бути звільнені з посади прокурора також і на інших підставах, передбачених Законом України «Про прокуратуру».

Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію.

За визначенням, що міститься в пункті 1 розділу І Порядку № 221, атестація прокурорів - це встановлена розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX і цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.

Відповідно до пунктів 2, 4 розділу І Порядку № 221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями. Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.

Згідно з пунктом 7 розділу І Порядку № 221 повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних чи інших причин, які не залежали від членів комісії та прокурора, або ж у разі скасування судом рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації комісія призначає новий час (дату) складання прокурором відповідного іспиту чи проведення з ним співбесіди.

Відповідно до пункту 8 розділу І Порядку № 221 за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Форми типових рішень визначені у додатку 1 до цього Порядку

Відповідно до пункту 11 розділу І Порядку № 221 особиста участь прокурора на всіх етапах атестації є обов`язковою. Перед кожним етапом атестації прокурор пред`являє кадровій комісії паспорт або службове посвідчення прокурора. У разі неявки прокурора для проходження відповідного етапу атестації у встановлені кадровою комісією дату, час та місце, кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Факт неявки прокурора фіксується кадровою комісією у протоколі засідання, під час якого мав відбуватися відповідний етап атестації такого прокурора. У виключних випадках, за наявності заяви, підписаної прокурором або належним чином уповноваженою ним особою (якщо сам прокурор за станом здоров`я не може її підписати або подати особисто до комісії) про перенесення дати іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, або дати іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, або дати співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, кадрова комісія має право протягом трьох робочих днів з дня отримання такої заяви ухвалити рішення про перенесення дати складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора. Заява має бути передана безпосередньо секретарю відповідної кадрової комісії не пізніше трьох днів з дати, на яку було призначено іспит, співбесіду відповідного прокурора. До заяви має бути долучена копія документа, що підтверджує інформацію про поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. У разі неможливості надати документальне підтвердження інформації про причини неявки в день подання заяви прокурор має надати таке документальне підтвердження в день, на який комісією було перенесено проходження відповідного етапу атестації, однак до початку складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. Якщо прокурор не надасть документальне підтвердження інформації про поважні причини його неявки до початку перенесеного складення відповідного іспиту, проходження співбесіди, комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Якщо заява прокурора подана до кадрової комісії з порушенням строку, визначеного цим пунктом, або якщо у заяві не вказані поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проведення співбесіди кадрова комісія ухвалює рішення про відмову у перенесенні дати та про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Інформація про нову дату складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора оприлюднюється на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора). З моменту оприлюднення відповідної інформації прокурор вважається повідомленим належним чином про нову дату проведення відповідного етапу атестації.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку № 221 у разі набрання прокурором за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора кількості балів, яка дорівнює або є більшою, ніж прохідний бал, прокурор допускається до складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки.

За пунктом 2 розділу ІІІ Порядку № 221 кадрова комісія формує графік складання іспитів. Графік із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, номера службового посвідчення, інформації про дату, час та місце проведення тестування оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за п`ять календарних днів до дня складання іспиту. Прокурор вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце складання іспиту з моменту оприлюднення відповідного графіка на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора).

Кадрова комісія може прийняти рішення про складання прокурорами іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки в один день. У цьому випадку, кадрова комісія формує графік складання вказаних іспитів із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, номера службового посвідчення, інформації про дату, час та місце проведення тестувань, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за п`ять календарних днів до дня складання іспитів. До складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки допускаються прокурори, які за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора набрали кількість балів, яка дорівнює або є більшою, ніж прохідний бал, встановлений у пункті 4 розділу II цього Порядку.

Відповідно до пунктів 3-6 розділу ІІІ Порядку № 221 зразок тестових питань та правила складання іспиту оприлюднюється на веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за сім календарних днів до дня складання іспиту.

Тестування проходить автоматизовано з використанням комп`ютерної техніки у присутності членів відповідної кадрової комісії.

Прохідний бал (мінімально допустима кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту встановлює своїм наказом Генеральний прокурор після складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.

Прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до співбесіди, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційне провадження у цій справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні).

Питання правомірності прийняття П`ятнадцятою кадровою комісією рішення про неуспішне проходження прокурором атестації у подібних правовідносинах було предметом дослідження Верховним Судом у справі № 600/6322/21-а та інших.

Так, у справі № 600/6322/21-а Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року висловив правову позицію з приводу застосування положень пунктів 16, 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IХ, яка полягає у тому, що набрання прокурором за наслідками першого або другого етапу атестації кількості балів, яка є меншою від прохідного балу для успішного складання іспиту, є для кадрової комісії підставою для ухвалення рішення про неуспішне проходження прокурором атестації і недопуску до наступного етапу атестації; рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної програми з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора є підставою для звільнення прокурора з посади та органів прокуратури на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX.

Проаналізувавши положення законодавства у системному зв`язку Верховний Суд у вказаній справі зазначив, що «після кожного етапу атестації кадрова комісія приймає рішення. Зокрема щодо другого етапу атестації (складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки), то кадрова комісія (у цій справі такою була Перша кадрова комісія) має ухвалити рішення: або про успішне проходження прокурором атестації або про неуспішне проходження прокурором атестації. Кадрова комісія такого рішення (щодо позивача) не ухвалила. Натомість ця кадрова комісія ухвалила рішення за заявою прокурора, яке, на думку колегії суддів, суперечило Порядку № 221, тому що повторне складення іспиту можливе, коли про обставини, які впливають на його проходження, повідомлено до його початку або коли прокурор повідомив про них під час проходження іспиту (до його завершення)».

Поряд із цим Верховний Суд у вказаній справі також зазначив, що таких обставин не було, а тому дійшов висновку, що протокольне рішення кадрової комісії (щодо позивача) було безпідставне.

У цій справі суди попередніх інстанцій установили, що позивач 05 листопада 2020 року з`явився для складення іспиту (тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки - другий етап атестації), розпочав тестування та завершив його, набравши меншу кількість балів від прохідного балу для успішного складання іспиту.

Ці результати відображені у відповідній відомості, у якій позивач поставив власний підпис, чим підтвердив їх достовірність. У примітках до цієї відомості будь-які зауваження від позивача щодо процедури та порядку складання іспиту на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки відсутні.

Щодо доводів позивача про виникнення технічних проблем безпосередньо під час складення іспиту, варто зауважити, що у разі дійсного виникнення технічних проблем безпосередньо під час тестування і якщо характер цих обставин насправді унеможливлює подальше його проходження, логічною і послідовною для стороннього спостерігача видавалася б поведінка прокурора, який в силу цих об`єктивних причин не завершує/перериває проходження тестування і саме у зв`язку із цим ставить питання про призначення іспиту на іншу дату.

Посилання ж на технічні несправності після завершення тестування, ураховуючи типовість і поширеність подібних заяв прокурорів під час складення іспиту у межах цієї атестації, здатне викликати обґрунтований сумнів у добросовісності прокурора при зверненні з такою заявою (заявами).

У розглядуваному випадку звернення із заявою про можливість повторного проходження іспиту на загальні здібності з використанням комп`ютерної техніки у зв`язку з технічними несправностями під час складення іспиту здійснено позивачем 19 квітня 2021 року, тобто аж через п`ять місяців після завершення тестування.

При цьому Верховний Суд зауважує, що можливість призначення нової дати для іспиту, який вже складено, і за результатами якого прокурором отримано відповідний бал, чинним законодавством не передбачено. Крім того, Порядок № 221 містить безумовну заборону щодо повторної атестації прокурора.

Отже, у розрізі обставин цієї справи Верховний Суд констатує, що виключних обставин для повторного проходження позивачем указаного етапу атестації, визначених пунктом 7 розділу І Порядку № 221, у ній не було.

При цьому, відповідно до пункту 6 розділу 3 Порядку № 221 прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до співбесіди, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Таким чином отримані позивачем результати іспиту, проходження якого він завершив, виключають дискрецію кадрової комісії прийняти будь-яке інше рішення, окрім одного можливого - про неуспішне проходження прокурором атестації.

Водночас у ситуації позивача Друга кадрова комісія не прийняла такого рішення, яке було передбачено пунктом 8 розділу І Порядку № 221 (тобто про успішне або неуспішне проходження прокурором атестації).

Відтак, у спірних правовідносинах склалася ситуація, коли правові підстави для призначення нового часу (дати) складання відповідного іспиту для позивача відсутні, проте стосовно нього не прийнято рішення, яке передбачене пунктом 8 розділу I Порядку № 221.

В подальшому, Другу кадрову комісію ліквідовано.

З метою продовження проходження прокурорами атестації наказом Генерального прокурора від 22 липня 2021 року № 239 створено П`ятнадцяту кадрову комісію обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), яка за своїми функціональним повноваженнями є правонаступником ліквідованих кадрових комісій.

Верховний Суд зауважує, що законодавство не встановлює будь-яких обов`язкових умов щодо незмінності складу чи комісії загалом на будь-якому з етапів проведення атестації стосовно прокурорів.

П`ятнадцята кадрова комісія розглянувши заяви прокурорів, в тому числі і позивача, з приводу включення їх до графіку складення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, які надійшли до цієї комісії та дослідивши передані матеріали попередньої атестації прокурорів встановила, що правові підстави для включення до цього графіку, зокрема, позивача відсутні, оскільки повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного із її етапів забороняються.

Зміст законодавства, яке регулює процедуру проходження прокурорами атестації, свідчить, що кожен з етапів атестації обов`язково закінчується відповідним висновком/рішенням кадрової комісії про успішне чи про неуспішне проходження атестації.

Ураховуючи, що попередня кадрова комісія не прийняла відповідного рішення за результатами проходження позивачем другого етапу атестації, таке рішення прийняла П`ятнадцята кадрова комісія на підставі пункту 8 розділу І Порядку № 221.

У контексті наведеного Верховний Суд зазначає, що набрання позивачем за результатами іспиту у формі анонімного тестування під час другого етапу атестації меншої кількості балів від прохідного балу для успішного складання іспиту, є безумовною підставою згідно з пунктом 16 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України №113-IX і пункту 5 розділу ІІ Порядку № 221 для його недопуску до наступних етапів атестації та прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Прийняти інше, крім указаного, рішення не було правових підстав.

Зважаючи на вказане, П`ятнадцята кадрова комісія, ухваливши спірне рішення, яке є предметом позову, діяла відповідно до наведених приписів Закону №113-ІХ і Порядку №221, а тому підстави для його скасування відсутні.

Таким чином, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення П`ятнадцятої кадрової комісії про неуспішне проходження атестації позивачем.

Враховуючи наявність відповідного рішення кадрової комісії про неуспішне проходження позивачем атестації, зважаючи на те, що підпунктом 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX прямо передбачено звільнення прокурорів та слідчих органів прокуратури, яке пов`язане, зокрема, з наявністю рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуваний наказ про звільнення позивача із займаної посади та органів прокуратури виданий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині визнається законним та обґрунтованим.

Натомість, скаржник убачає правові підстави для відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 30 листопада 2022 року у справі №600/6322/21-а.

В контексті заявленої скаржником підстави для касаційного перегляду Верховний Суд зазначає, що під відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (п. 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, провадження № 11-377апп18).

Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість), або зміни суспільного контексту.

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

Водночас Верховним Судом сформовано правову позицію щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, яка неодноразово викладалися судом касаційної інстанції у своїх постановах, а практика у цій категорії спорів є чіткою, усталеною та послідовною.

Натомість, належних обґрунтувань щодо наявності підстав для відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 30 листопада 2022 року у справі №600/6322/21-а, позивачем не наведено, а колегією суддів не встановлено.

Скаржник не наводить інших прикладів судових рішень, ухвалених після прийняття Верховним Судом вказаної постанови, у яких Верховний Суд по іншому застосовує норми права у подібних правовідносинах.

В частині доводів скаржника про те, що на спірні правовідносини поширюються положення статті 49-2 Кодексу законів про працю України, колегія судів звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 29 вересня 2021 року у справі № 440/2682/20 зазначив про незастосовність до правовідносин, пов`язаних зі звільненням прокурорів з наведених підстав, положень трудового законодавства й наголосив, що спеціальним для цих правовідносин (з 25 вересня 2019 року) є Закон № 113-ІХ, а не Кодекс законів про працю України (пункти 63-66 цієї постанови).

При цьому колегія суддів зауважує, що редакція пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, текст якої написаний вище, відрізняється від тієї, яку інтерпретував Верховний Суд у зазначеній постанові (адже на дату видання спірного рішення і наказу ця норма діє в редакції, викладеній згідно із Законом України від 15 червня 2021 року № 1554-ІХ). Тобто покликання на пункт 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII як нормативну підставу для звільнення прокурора у згаданому пункті розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ уже немає. Водночас це не впливає на юридичні наслідки щодо прокурора в разі настання однієї з подій, зазначених у підпунктах 1-4 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX.

В той же час колегія суддів відмічає, що доводи скаржника про порушення його права бути персонально попередженим про наступне вивільнення відповідно до статті 49-2 Кодексу законів про працю України виходять за окреслені позивачем межі розгляду справи судом, оскільки таку підставу позову позивач не зазначав в позовній заяві.

Стосовно доводів скаржника про вплив на спірні правовідносини рішення Конституційного Суду України від 01 березня 2023 року за № 1-р(ІІ)/2023, який визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 6 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України, статті 91 Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Виключенням із указаного цього правила може бути надання нормі права зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права (стаття 58 Конституції України; Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99).

Конституційний Суд України Рішенням від 01 березня 2023 року за № 1-р(ІІ)/2023 визначив, що пункт 6 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, визнаний неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 01 березня 2023 року (пункт 2 резолютивної частини).

Верховний Суд зазначає, що рішення Конституційного Суду України від 01 березня 2023 року № 1-р(ІІ)/2023 діє на перспективу та не поширюється на спірні правовідносини у цій справі, оскільки останні виникли та припинилися до ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04 травня 2023 року у справі № 640/1818/20, від 09 травня 2023 року у справі № 160/6240/20, від 11 травня 2023 року у справі № 260/1917/20.

Беручи до уваги наведене, ураховуючи позицію колегії суддів у розглядуваній справі, Верховний Суд уважає, що підстави для відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 30 листопада 2022 року у справі №600/6322/21-а, відсутні.

Відтак, доводи касаційної скарги, які були підставою відкриття касаційного провадження та за якими здійснюється касаційний перегляд у цій справі, а саме за пунктом 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не знайшли своє підтвердження.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваної постанови і погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

За правилами пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Виходячи з наведеного вище, зважаючи на приписи статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд уважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2023 року у цій справі залишити без змін.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2023 року у справі №420/22844/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк

судді М.В. Білак

В.М. Соколов