ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 420/23189/21
адміністративне провадження № К/990/38579/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Мацедонської В.Е., Смоковича М.І.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 420/23189/21
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником - Дяченком Олексієм Володимировичем, на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року, постановлену в складі: головуючого судді Вовченко О.А., та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Шевчук О.А., суддів Бойка А.В., Федусика А.Г.,
УСТАНОВИВ:
І. Обставини справи
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) з вимогами:
1.1. визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо застосування квітня 2015 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01.12.2015 по 28.02.2018;
1.2. зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення, - січень 2008 року в сумі 79 067,31 грн, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, з урахуванням раніше виплачених сум;
1.3. визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати у повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 28.02.2020, із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 3 949,67 грн, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
1.4. зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 3 949,67 грн за період з 01.03.2018 по 28.02.2020 в сумі 94 655,89 грн, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, з урахуванням раніше виплачених сум.
2. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29.11.2021 прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження у цій справі.
3. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2024, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2024, клопотання військової частини НОМЕР_1 про закриття провадження у справі задоволено частково, закрито провадження у справі № 420/23189/21 на підставі пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у частині позовних вимог щодо:
3.1. визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо застосування квітня 2015 року, як місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01.12.2015 по 28.02.2018;
3.2. зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення, - січень 2008 року в сумі 79 067,31 грн, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, з урахуванням раніше виплачених сум;
3.3. в іншій частинні у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі відмовлено.
4. Приймаючи рішення про часткове закриття провадження, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що заявлені позивачем позовні вимоги щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця (січень 2008 року) вже вирішені по суті в межах іншої справи (№ 420/8920/20), про що є рішення суду, яке набрало законної сили.
ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
5. Уважаючи судові рішення судів попередніх інстанцій ухваленими з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
6. Обґрунтовуючи необхідність скасування оскаржуваних судових рішень, скаржник зазначає, що правовідносини у справах № 420/23189/21 та № 420/8920/20 є різними.
7. У справі № 420/8920/20 предметом оцінки та розгляду було право позивача на отримання індексації грошового забезпечення із застосуванням базового місяця (січень 2008 року) за період з 01.12.2015 по 28.02.2018.
8. У справі № 420/23189/21 предметом спору є правильність застосування коефіцієнту індексації за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 під час застосування базового місяця (січень 2008 року), правильність розрахунку суми індексації в грошовому еквіваленті за цей період, а також правильність встановлення розміру «індексації-різниці» за період з 01.03.2018 по 28.02.2020 та розрахунок суми індексації у грошовому еквіваленті за цей період.
9. Скаржник наголошує, що на момент розгляду справи № 420/8920/20 відповідач не виплатив позивачу індексацію за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця (січень 2008 року), а тому суд не досліджував коефіцієнт індексації, суму індексації у грошовому еквіваленті, а також не проводив розрахунок «індексації-різниці» грошового забезпечення у період з 01.03.2018 по 28.02.2020. Суд указав на те, що ці питання віднесено до дискреційних повноважень відповідача. Отож скаржник позбавлений можливості звернутися до суду в справі № 420/8920/20 у порядку статті 383 КАС України.
10. З огляду на це, скаржник стверджує, що пункт 4 частини першої статті 238 КАС України не підлягає застосуванню в цій справі, і провадження має бути розглянуте по суті позовних вимог.
11. На підтвердження правомірності позиції скаржник посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 14.12.2023 у справі № 420/16209/23, від 31.01.2024 у справі № 420/14249/23, від 28.06.2023 у справі № 200/4258/22, від 15.12.2022 у справі № 460/3473/21.
12. Указана касаційна скарга надійшла на адресу Верховного Суду 10.10.2024.
13. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Мацедонській В.Е., Смоковичу М.І.
14. Ухвалою Суду від 15.10.2024 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником - Дяченком Олексієм Володимировичем, на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2024.
15. Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
ІІІ. Позиція Верховного Суду
16. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Суд зазначає таке.
17. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
18. Згідно із приписами частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їхній захист шляхом, зокрема: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункти 3, 4 частини першої цієї статті).
19. Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував на тому, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
20. Неможливість повторного розгляду справи за наявності судового рішення, що набрало законної сили, ухваленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання судовим рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їхні правонаступники, не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.
21. За змістом пункту 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
22. Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті та остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі постанови/рішення чи ухвали суду про закриття провадження у справі, що набрали законної сили.
23. Відповідно до наведеної норми тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
24. Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
25. Визначаючи підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
26. У постанові від 09.10.2018 у справі № 809/487/18 Верховний Суд зазначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову; це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем і відповідачем спірних правовідносин. Отже, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин і фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.
27. Таким чином, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України є одночасна сукупність таких умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність в іншій справі постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи і які набрали законної сили.
28. Закриваючи частково провадження у справі № 420/23189/21, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що спірні правовідносини вже досліджувалися в межах справи № 420/8920/20, за результатом розгляду якої прийнято судове рішення, яке набрало законної сили.
29. Отож спірним є питання наявності в межах двох справ (№ 420/23189/21 та № 420/8920/20) одночасної сукупності вказаних умов для закриття провадження у справі, що розглядається.
30. Як установлено судами попередніх інстанцій, позивач уже звертався до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , з вимогами:
30.1. визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2020 із застосуванням місяця обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 28.02.2020 - березень 2018 року, з урахуванням абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
30.2. зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2020 в сумі 175412,22 грн із застосуванням для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року для періоду з 01.12.2015 по 28.02.2018 та березень 2018 року за період з 01.03.2018 по 28.02.2020.
31. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.11.2020 у справі №420/8920/20 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця січень 2008 року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням січня 2008 року як базового місяця. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.11.2018 з урахуванням березня 2018 року як базового місяця. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.11.2018 з урахуванням березня 2018 року як базового місяця. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
32. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2021 апеляційні скарги ОСОБА_1 та військової частини НОМЕР_1 задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.11.2020 скасовано в частині визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.11.2018 з урахуванням березня 2018 року як базового місяця; зобов`язання військової частини НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.11.2018 з урахуванням березня 2018 року як базового місяця. Ухвалено в цій частині нове рішення суду, яким відмовлено у задоволені позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.11.2018 з урахуванням березня 2018 року як базового місяця; зобов`язання військової частини НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.11.2018 з урахуванням березня 2018 року як базового місяця. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.11.2020 залишено без змін.
33. Приймаючи судове рішення у справі №420/8920/20, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що військовою частиною НОМЕР_1 протиправно не було нараховано позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та з порушенням Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 не застосовано базовий місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в цей період - січень 2008 року, а тому уважали за належне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період з урахуванням січня 2008 року як базового місяця. Суди першої та апеляційної інстанцій також зазначили, що розрахунок індексації грошового забезпечення у конкретній сумі є компетенцією відповідача. Оскільки нарахування та виплати на користь позивача індексації грошового забезпечення з урахуванням висновків суду не здійснювалося, то відсутні порушені права позивача щодо правильного нарахування на його користь відповідачем індексації грошового забезпечення, які підлягають захисту в судовому порядку.
34. Відмовляючи в частині позовних вимог щодо нарахування індексації за період грудень 2015 року, суди першої та апеляційної інстанцій вказали, що з довідки про розмір грошового забезпечення вбачається, що позивачу нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення за цей період.
35. Відмовляючи в частині позовних вимог щодо нарахування індексації за період з березня по листопад 2018 року, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, з квітня по листопад 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103 %, а тому передбачених законом підстав для індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2018 по 30.11.2018 немає.
36. Отже, у межах справи № 420/8920/20 вирішено питання, зокрема, про право позивача на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2020 з урахуванням базового місяця січень 2008 року. Судами першої та апеляційної інстанції у справі №420/8920/20 визначення розміру індексації грошового забезпечення не здійснювалося.
37. Повертаючись до обставин цієї справи (№ 420/23189/21), необхідно зазначити, що предметом позову є вимоги позивача про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення в сумі 79 067,31 грн за період з 01.12.2015 по 28.02.2020 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення, - січень 2008 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, та вимоги про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення в сумі 94655,89 грн за період з 01.03.2018 по 28.02.2020, виходячи з фіксованої величини відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
38. Щодо заявлених вимог про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення в сумі 79 067,31 грн за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення, - січень 2008 року, то позивач як підставу позову у цій справі зазначив те, що відповідач під час виплати індексації за вказаний період на виконання рішення у справі №420/8920/20 застосував коефіцієнт індексації, що не відповідає січню 2008 року, і, як наслідок, виплатив значно меншу суму індексації (нарахована сума індексації склала 6 860,63 грн замість 85 927,84 грн). Указане зумовило звернення позивача до суду з цим позовом.
39. Позивач указує на нетотожність позову у цій справі та у справі № 420/8920/20, оскільки у цьому випадку позовні вимоги стосуються виключно розрахунку конкретної суми належної позивачу індексації за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
40. Отже, предметом позову у цій справі, зокрема, є правильність обчислення відповідачем нарахованої та виплаченої позивачу суми індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018.
41. Пунктом 13 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, передбачено, що спори з питань індексації грошових доходів підлягають розгляду в судовому порядку.
42. Верховний Суд у постановах від 14.12.2023 у справі № 420/16209/23 і від 31.01.2024 у справі № 420/14249/23 указав на те, що питання обчислення суми індексації грошових доходів громадян може бути предметом судового контролю, а позовні вимоги щодо правильності їх обчислення можуть бути заявлені окремим позовом. Моментом виникнення спірних правовідносин буде ймовірне порушення прав позивача після виплати індексації грошового забезпечення, з розміром якого останній не погоджується.
43. З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що заявлені у цій справі позовні вимоги в частині позовних вимог про визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо застосування квітня 2015 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01.12.2015 по 28.02.2018; зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення, - січень 2008 року в сумі 79 067,31 грн, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, з урахуванням раніше виплачених сум, уже були предметом судового розгляду в іншій адміністративній справі № 420/8920/20 та їх фактично вже було вирішено по суті.
44. Вимоги позивача в межах цієї позовної заяви, що стосуються перевірки правильності нарахованої відповідачем суми індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, можуть бути заявлені окремим адміністративним позовом і повинні оцінюватися судами на предмет правомірності таких вимог.
45. З огляду на зазначене, указані обставини виключають наявність підстав для закриття провадження у справі, виходячи з вимог пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.
46. Пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
47. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
48. Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
49. Зважаючи на викладене, Суд уважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій з направлянням справи у відповідній частині до суду першої інстанції для продовження розгляду.
50. Керуючись статтями 3 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
51. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
52. Скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року, а справу № 420/23189/21 у відповідній частині направити до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
53. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: В.Е. Мацедонська
М.І. Смокович