ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 липня 2023 року
м. Київ
справа №420/24321/21
адміністративне провадження № К/990/31102/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Мартинюк Н. М., Соколова В. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогул, зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора, до якої приєдналась Одеська обласна прокуратура, на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2022 року (головуючий-суддя Єфіменко К. С.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2022 року (колегія суддів у складі: Шеметенко Л. П., Турецької І. О., Шевчук О. А.),
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури, в якому просив:
- визнати протиправним з моменту прийняття та скасувати рішення П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) № 192 від 13.09.2021 «Про неуспішне проходження прокурором Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки під час атестації прокурорів місцевих прокуратур та не допущення до проходження наступного етапу проходження співбесіди»;
- визнати протиправним з моменту прийняття та скасувати наказ керівника Одеської обласної прокуратури № 2331к від 20.10.2021, яким його звільнено з посади прокурора Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-IX від 19.09.2019 з 01 листопада 2021 року;
- поновити з 02 листопада 2021 року ОСОБА_1 на посаді прокурора Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області з визначенням йому робочого місця в Ізмаїльській окружній прокуратурі Одеської області, чи на посаді, аналогічній із посадою, з якої його звільнено;
- стягнути з Одеської обласної прокуратури середній заробіток ОСОБА_1 за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 02.11.2021 по день прийняття судом рішення про поновлення на роботі;
- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області з визначенням йому робочого місця в Ізмаїльській окружній прокуратурі Одеської області, чи на посаді, аналогічній із посадою, з якої його звільнено, з 02 листопада 2021 року;
- допустити негайне виконання рішення в частині стягнення з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на протиправність рішення П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №192 від 13.09.2021 щодо неуспішного проходження ним атестації та наказ керівника Одеської обласної прокуратури № 2331к від 20.10.2021, яким його звільнено з посади прокурора Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області, з огляду на порушення процедури проведення другого етапу атестації, а також наявність рішення кадрової комісії від 20.11.2020 про виключення його зі списку осіб, які 04.11.2020 не склали іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, а також щодо внесення його до графіку для складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2022 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправним з моменту прийняття та скасовано рішення П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №192 від 13.09.2021 «Про неуспішне проходження прокурором Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки під час атестації прокурорів місцевих прокуратур та не допущення до проходження наступного етапу проходження співбесіди».
Визнано протиправним з моменту прийняття та скасовано наказ керівника Одеської обласної прокуратури № 2331к від 20.10.2021, яким позивача звільнено з посади прокурора Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-IX від 19.09.2019 з 01 листопада 2021 року.
Поновлено з 02 листопада 2021 року ОСОБА_1 на посаді прокурора Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області з визначенням йому робочого місця в Ізмаїльській окружній прокуратурі Одеської області.
Стягнуто з Одеської обласної прокуратури середній заробіток ОСОБА_1 за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 02.11.2021 по день прийняття судом рішення про поновлення на роботі у розмірі 62 170,03 грн.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді прокурора Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області з визначенням йому робочого місця в Ізмаїльській окружній прокуратурі Одеської області, чи на посаді, аналогічній із посадою, з якої його звільнено, з 02 листопада 2021 року.
Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення з Одеської обласної прокуратури на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Одеської обласної прокуратури судові витрати - за надання правничої допомоги у розмірі 4000 грн.
4. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18.07.2022 задоволено заяву ОСОБА_1 про виправлення описок у рішенні Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/24321/21 від 07 липня 2022 року.
5. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскаржувані рішення та наказ прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим підлягають скасуванню, а позивач підлягає поновленню на посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції
6. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2022 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури - залишено без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2022 року у справі № 420/24321/21 змінено шляхом викладення абзацу п`ятого резолютивної частини рішення в наступній редакції:
«Стягнути з Одеської обласної прокуратури (65026, вул. Пушкінська, 3. м. Одеса, код ЄДРПОУ 03528552) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 02.11.2021 року по 07.07.2022 року у розмірі 64 009,38 грн (шістдесят чотири тисячі дев`ять гривень 38 копійок)».
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2022 року залишено без змін.
7. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що є законним та обґрунтованим рішення суду першої інстанції в частині оскаржуваних рішення та наказу, поновлення позивача на посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а доводи апеляційних скарг указаних судом висновків не спростовують. Разом з тим, апеляційний суд установив помилковість розрахунків судом першої інстанції середнього заробітку за час вимушеного прогулу та обґрунтував відповідний власний розрахунок із посиланням на положення пунктів 2, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги і вимог учасника справи, який приєднався до касаційної скарги
8. У касаційній скарзі Офіс Генерального прокурора, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.
9. Підставами, на яких подана касаційна скарга скаржник вказував пункти 1 та 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
10. Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, Офіс Генерального прокурора указує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 9 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ щодо застосування до спірних правовідносин правил складання і визначення результатів іспиту на загальні здібності, передбачених Порядком № 221 у взаємозв`язку з пунктом 7 розділу І, пунктом 2 розділу V цього Порядку; пункту 16 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ в контексті правової оцінки і тлумачення правомірності визначення кадровою комісією результатів складання іспиту на загальні здібності з врахуванням особливостей ситуації, яка виникла у зв`язку з проходженням атестації позивачем, а саме наявності процедурного рішення кадрової комісії стосовно задоволення заяви позивача про повторне проходження іспиту та в подальшому пізнішою датою прийнятого рішення іншою кадровою комісією про неуспішне проходження прокурором атестації ухваленого за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навичку з використанням комп`ютерної техніки (ненабрання мінімального прохідного балу); пункту 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ - в контексті підставності і правомірності ухвалення кадровою комісією за результатами атестації прокурора рішення про неуспішне проходження атестації у випадку наявності особливостей оцінювання результату іспиту позивача; пункту 7 розділу І Порядку № 221 щодо можливості повторного проходження іспиту після його неуспішного складання.
11. Крім того, скаржник зауважує, що згідно з відомостями про результати складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, проходження тестування з боку ОСОБА_1 було завершено, під час проведення тестування звернень від ОСОБА_1 до робочої групи та до членів комісії не надходило, акти про дострокове завершення тестування з незалежних від членів комісії та прокурора причин, відповідно до пункту 7 розділу І Порядку № 221, не складалися. Позивач під час проходження тестування мав можливість звернутися до членів кадрової комісії чи робочої групи з метою вирішення питання щодо припинення складання іспиту з причин, що не залежать від волі кадрової комісії чи прокурора, якою він не скористався та фактично завершив тестування без зауважень.
12. Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, Офіс Генерального прокурора указує на неврахування судами попередніх інстанцій при вирішенні питання про стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 07.05.2020 у справі № 320/3271/19 та у постанові від 14.07.2020 у справі № 809/1466/15 щодо застосування частини п`ятої статті 134 КАС України та частини дев`ятої статті 139 КАС України згідно з якими сума витрат на правничу допомогу повинна бути обґрунтованою та пропорційною до предмета спору і стягуватись на підставі документального підтвердження таких витрат.
13. До касаційної скарги Офісу Генерального прокурора приєдналась Одеська обласна прокуратура, яка із зазначенням доводів, які узгоджуються із доводами Офісу Генерального прокурора, просила оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.
Позиція інших учасників справи
14. У грудні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу представника Офісу Генерального прокурора, у якому позивач просив касаційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржених судових рішення.
15. У грудні 2022 року до Верховного Суду надійшло клопотання позивача про передачу справи № 420/24321/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
16. В указаному клопотанні позивач посилається на необхідність вирішення виключної правової проблеми, яка полягає у з`ясуванні питання, чи повинні суди при вирішенні спорів за позовами звільнених працівників органів прокуратури до 15 Кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Офісу Генерального прокурора та прокуратур обласного рівня про визнання протиправними та скасування рішень про неуспішне проходження прокурором атестації, скасування наказів про звільнення та поновлення на роботі, за наявності рішень 1-4 Кадрових комісій, якими цим прокурорам було ухвалено призначити нові дати проходження другого етапу атестації, виходити за межі позовних вимог позивачів та надавати правову оцінку законності прийняття 1-4 Кадровими комісіями актів, які не були предметом оскарження в судах першої та апеляційної інстанцій, а також чи має право суд касаційної інстанції під час розгляду даної категорії спорів встановлювати або вважати доведеними обставини, що, на думку скаржника, не були встановлені в оскаржених рішенням.
17. У лютому 2023 року до Верховного Суду надійшло клопотання позивача про передачу справи № 420/24321/21 в частині розгляду клопотання позивача про особисту участь у розгляді справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
18. В указаному клопотанні позивач посилається на необхідність вирішення виключної правової проблеми масового невірного, на думку скаржника, інтерпретування та застосування колегіями Верховного Суду частини п`ятої статті 343 КАС України, частини четвертої статті 344 КАС України та статті 345 КАС України та безпідставного позбавлення, на думку скаржника, учасників справ права на розгляд цих справ за їх участі.
Рух касаційної скарги
19. 09 листопада 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Офісу Генерального прокурора на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2022 року.
20. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 листопада 2022 року визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів: Мартинюк Н. М., Соколова В. М. - для розгляду даної судової справи.
21. Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження за скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2022 року у справі № 420/24321/21; витребувано з Одеського окружного адміністративного суду справу № 420/24321/21.
22. 21 листопада 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Одеської обласної прокуратури на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2022 року разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.
23. Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2022 року визнано неповажними причини пропуску Одеською обласною прокуратурою строку на касаційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2022 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2022 року у справі № 420/24321/21; касаційну скаргу Одеської обласної прокуратури залишено без руху; надано скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
24. 29 грудня 2022 року Одеською обласною прокуратурою надано заяву про поновлення строку касаційного оскарження.
25. Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання Одеської обласної прокуратури про поновлення строку на касаційне оскарження; відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою Одеської обласної прокуратури на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2022 року у справі № 420/24321/21.
26. 06 лютого 2023 року до Верховного Суду надійшла заява Одеської обласної прокуратури про приєднання до касаційної скарги Офісу Генерального прокурора в цій справі.
27. Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2023 року заяву Одеської обласної прокуратури про приєднання до касаційної скарги Офісу Генерального прокурора у справі № 420/24321/21 залишено без руху; надано заявнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
28. 10 березня 2023 року Одеською обласною прокуратурою надано Верховному Суду докази сплати судового збору за подання заяви про приєднання до касаційної скарги.
29. Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2023 року прийнято заяву Одеської обласної прокуратури про приєднання до касаційної скарги Офісу Генерального прокурора на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2022 року у справі № 420/24321/21.
30. Ухвалою Верховного Суду від 05.07.2023 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
31. З 04 квітня 2005 року до 01 листопада 2021 року ОСОБА_1 працював в органах прокуратури України. Остання посаду, яку займав позивач перед звільненням - прокурор Ізмаїльської місцевої прокуратури, на яку був призначений наказом заступника Генерального прокурора України прокурора Одеської області № 3230к від 15.12.2015.
32. 10 жовтня 2019 року позивачем було подано Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію на підставі пункту 10 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури».
33. 22 жовтня 2020 року ОСОБА_1 пройдено перший етап атестації у виді іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.
34. За наслідком проходження першого етапу тестування позивач був допущений до проходження другого етапу атестації у виді складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки.
35. Рішенням Другої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 28.10.2010 ОСОБА_1 був включений у графік складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки на 10.10 год. 04 листопада 2020 року у складі групи прокурорів № 2, порядковий номер у графіку в групі - 175.
36. 04 листопада 2020 року під час тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки позивач набрав 89 балів, що є менше прохідного (93 бали) для успішного складання іспиту.
37. Результат складання позивачем іспиту був зафіксований рішенням Першої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) в протоколі № 10 від 04.11.2020 та кадровою комісією було затверджено в цілому список осіб, які не склали 04.11.2020 іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності і навички з використання комп`ютерної техніки.
38. 04 листопада 2020 року позивачем було подано голові Першої кадрової комісії заяву-запит та запит у порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації».
39. 09 листопада 2020 року позивачем на ім`я голови Другої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) направлено скаргу на результати іспиту на електронну пошту.
40. Крім того, 10 листопада 2020 року позивач направив до Офісу Генерального прокурора скаргу на результати іспиту та протиправне прийняття у нього іспиту Першою кадровою комісією.
41. 16 листопада 2020 року позивачем електронною поштою на ім`я голови Першої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур було направлено скаргу на результати іспиту.
42. За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 16.11.2020 рішенням Першої кадрової комісії, зафіксованим в протоколі № 12 від 20 листопада 2020 року викладені у заяві позивача від 16.11.2020 доводи визнано такими, що знайшли своє підтвердження та істотно вплинули на перебіг та результат іспиту.
43. Рішенням Першої кадрової комісії, зафіксованим в протоколі № 12 від 20 листопада 2020 року, ОСОБА_1 виключено зі списку осіб, які 04 листопада 2020 року не склали іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки та внесено його до графіку для складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки.
44. 30 липня 2021 року позивач звернувся до діючих на той момент тринадцятої, чотирнадцятої та п`ятнадцятої кадрових комісій обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) із заявами про включення його до графіку складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички, проте не отримав інформації про включення до графіку складання іспиту.
45. Офісом Генерального прокурора було надано відповіді від 12.08.2021 та 27.08.2021 про скерування всіх зазначених заяв ОСОБА_1 для розгляду до П`ятнадцятої кадрової комісії.
46. 25 серпня 2021 року П`ятнадцятою кадровою комісією обласних прокуратур було ухвалено рішення про не включення ОСОБА_1 до графіку тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки.
47. У протоколі П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур від 31 серпня 2021 року відображено інформацію про розгляд заяв прокурорів про проходження іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, зокрема позивача.
48. За результатами розгляду кадровою комісією вказаного питання вирішено прийняти до відома заяви прокурорів, зокрема заяву ОСОБА_1 , та зазначено, що розгляд кадровими комісіями скарг i звернень прокурорів (слідчих прокуратур) здійснюється у відповідності до вимог Порядку проходження прокурорам атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 (Порядок № 221) та Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 № 233 (Порядок № 233), положеннями яких не передбачено надання відповідей кадровими комісіями на отримані заяви.
49. 13 вересня 2021 року П`ятнадцятою кадровою комісією обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, відповідно до вимог пунктів 13, 16, 17 розділу II Закону № 113-IX, пункту 6 розділу І, пунктів 5, 6 розділу III Порядку № 221, прийнято рішення № 192 про неуспішне проходження прокурором Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_1 атестації.
50. На підставі вказаного рішення П`ятнадцятої кадрової комісії Одеською обласною прокуратурою прийнято наказ від 20.10.2021 № 2331-к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області та з органів прокуратури згідно підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні Положення» Закону № 113-IX.
51. Не погоджуючись із законністю рішення П`ятнадцятої кадрової комісії від 13 вересня 2021 року № 192 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 , а також наказом Одеської обласної прокуратури від 20.10.2021 № 2331-к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області та з органів прокуратури, позивач оскаржив їх до суду першої інстанції.
Позиція Верховного Суду
Релевантні джерела права та акти їх застосування. Оцінка висновків суду, судове рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
52. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
53. Водночас згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
54. Частиною третьою статті 341 КАС України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
55. Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги Офісу Генерального прокурора, до якої приєдналась Одеська обласна прокуратура, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, виходить із такого.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
56. Спірні правовідносини між сторонами склалися з приводу рішення П`ятнадцятої кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації та звільнення з посади в органах прокуратури на підставі такого рішення.
57. Колегія суддів враховує, що після відкриття касаційних проваджень у цій справі Верховний Суд вже сформував правовий висновок у подібних правовідносинах щодо застосування пунктів 9, 14, 16-17 розділу IІ Закону № 113-1X, пунктів 7-8 розділу І, пункту 6 розділу ІІІ Порядку № 221, який викладено, зокрема, у постановах від 30.11.2022 у справі № 600/6322/21-а, від 22.12.2022 у справі №140/12386/21, від 05.01.2023 у справі №380/23308/21, від 24.01.2023 у справах №580/9908/21, №560/16514/21, №500/8296/21, №560/14894/21, від 31.01.2023 у справах №240/35883/21, №580/9243/21, від 02.02.2023 у справі №200/15948/21, від 08.02.2023 у справах №560/17141/21, №300/6959/21, №120/15902/21-а, від 09.02.2023 у справах №380/21729/21, №280/11332/21, від 14.02.2023 у справі №560/16338/21, від 21.02.2023 у справах №260/6716/21, №380/22495/21, №560/3698/22, №420/23667/21, від 23.02.2023 у справах №160/20922/21, №120/15448/21-а, №260/6744/21, від 06.04.2023 у справах №200/15562/21, №140/13825/21, №580/10241/21, від 02.05.2023 у справах №160/21483/21, №240/36100/21, від 03.05.2023 у справі №500/8297/21, від 11.05.2023 у справах №160/21651/21, №420/23672/21, №340/9586/21, №240/38364/21 та багатьох інших.
58. Практика Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах є сталою та послідовною, а наведені в указаних справах висновки є релевантними до обставин цієї справи. Колегія суддів не бачить підстав для відступу від цих висновків, уважає їх застосовними до обставин цієї справи і надалі зауважує таке.
59. Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 № 1401-VIII Конституцію України доповнено статтею 131-1, яка вказує зокрема на те, що за новим українським конституційним правопорядком прокуратуру як інститут, що виконує функцію кримінального переслідування, структурно вмонтовано в загальну систему правосуддя.
60. Отже Конституція України віднесла прокурорів у розділ правосуддя, змінила характер їх діяльності з загального нагляду на основну функцію кримінального обвинувачення та запровадила нові принципи в проведенні оцінювання як суддів, так і прокурорів.
61. У зв`язку із імплементацією цих змін у національний правопорядок 19.09.2019 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-ІХ (тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), у пункті 1 пояснювальної записки до проєкту якого наголошено, що після ухвалення Закону № 1697-VII в органах прокуратури не відбулося повноцінного кадрового перезавантаження з метою очищення лав прокурорів від осіб, які не відповідають вимогам доброчесності і професійності, що впливало на належність рівня виконання прокурорами своїх повноважень, а також рівня підтримки діяльності прокуратури суспільством. Цей Закон спрямований не стільки на зміну форми чи змісту діяльності прокуратури, скільки на проведення оцінки діючих прокурорів критеріям професійної компетенції, доброчесності та професійної етики.
62. Отже, проведення атестації прокурорів було визначено на законодавчому рівні як умова реформування органів прокуратури, що стосувалася зокрема усіх без винятку прокурорів, які мали бажання продовжувати працювати у органах прокуратури.
63. За змістом цього Закону реформування прокуратури є цілеспрямованим комплексом процедур і заходів, передбачених чинним законодавством, спрямованих на трансформацію цінностей, принципів, завдань і функцій прокуратури, а також стандартів і організаційно-правових засад її діяльності. Мета цієї реформи - сформувати в Україні ефективну прокуратуру, яка б користувалася повагою та довірою суспільства та сформувати високопрофесійний і доброчесний корпус прокурорів.
64. Реалізація кадрового перезавантаження за цим Законом відбувається у формі атестації діючих прокурорів на відповідність критеріям професійної компетенції, доброчесності та професійної етики. Встановлена цим Законом атестація не має систематичного характеру, відбувається одноразово за окремим законом, є винятковою.
65. Положення Закону № 113-ІХ щодо процедури переведення діючих прокурорів у разі успішного проходження ними атестації у порядку цього Закону, а також щодо процедури добору на вакантні посади, яка не є складовою процедури призначення на посаду прокурора у розумінні Закону № 1697-VII (норми щодо якої зупинені відповідно до абзацу 3 пункту 2 розділу ІІ Закону №113-ІХ), а є самостійною та тимчасовою процедурою, передбаченою пунктами 20 та 22 розділу ІІ Закону № 113-ІХ, носять тимчасовий характер (до 01.09.2021).
66. Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором (пункт 9 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ).
67. Пунктом 21 розділу І Закону № 113-ІХ передбачено заміну слів у Законі №1697-VII, зокрема слова «Генеральна прокуратура України» (в усіх відмінках) замінено словами «Офіс Генерального прокурора» (в усіх відмінках), а слова «регіональні» словами «обласні»; «місцеві» - «окружні». Частини другу і четверту статті 7 Закону №1697-VII викладено в такій редакції: « 2. У разі потреби рішенням Генерального прокурора можуть утворюватися спеціалізовані прокуратури на правах структурного підрозділу Офісу Генерального прокурора, на правах обласних прокуратур, на правах підрозділу обласної прокуратури, на правах окружних прокуратур, на правах підрозділу окружної прокуратури. Перелік, утворення, реорганізація та ліквідація спеціалізованих прокуратур, визначення їх статусу, компетенції, структури і штатного розпису здійснюються Генеральним прокурором».
68. Законом № 113-ІХ було внесено зміни до Закону № 1697-VII, зокрема, і щодо припинення діяльності військових прокуратур.
69. Так, згідно із пунктом 21 розділу І Закону № 113-ІХ у Законі № 1697-VII пункт 4 частини першої статті 7, яким передбачено військові прокуратури як складову системи прокуратури України, частину четверту статті 8, якою передбачено утворення у Генеральній прокуратурі України (на правах самостійного структурного підрозділу) Головної військової прокуратури, яку очолює заступник Генерального прокурора - Головний військовий прокурор, виключено.
70. Частину четверту статті 27 Закону № 1697-VII, яка визначала статус військових прокурорів та абзац 11 пункту 9 частини першої статті 51 цього Закону, яким врегульовувався порядок звільнення військових прокурорів, виключено.
71. Поряд із цим, Законом № 113-ІХ визначено умови переведення, зокрема прокурорів, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у військових прокуратурах до Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур.
72. Відповідно до пункту 7 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
73. Суть запровадженого Законом № 113-ІХ етапу реформування прокуратури в частині кадрового перезавантаження полягала у тому, що корпус прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур мав формуватися, зокрема із уже переведених прокурорів, які на день набрання чинності цим Законом працювали на посадах прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних та місцевих прокуратурах та успішно пройшли атестацію у порядку, визначеному Законом № 113-ІХ.
74. Частиною третьою статті 16 Закону № 1697-VII, в редакції до внесення змін Законом №113-IX, було встановлено, що прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених цим Законом.
75. З набранням чинності Законом №113-ІХ стаття 16 Закону № 1697-VII зазнала змін та на момент виникнення спірних правовідносин була викладена в редакції, відповідно до якої прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом (підпунктом 12 пункту 21 розділу І Закону № 1697-VII у частині третій статті 16 слова «цим Законом» замінено словом «законом»).
76. Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин законодавство, що регулює підстави та порядок звільнення прокурора з посади або припинення його повноважень, не обмежувалось виключно положеннями Закону № 1697-VII.
77. Згідно з підпунктом 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), прокурори та слідчі органів прокуратури, зазначені в підпунктах 1-4 пункту 7 цього розділу, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора за умови настання однієї з такої підстави, як рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації.
78. Так, відповідно до пункту 16 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, встановлений згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, це є підставою для недопущення прокурора до етапу співбесіди і ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.
79. При цьому, згідно пункту 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється.
80. У аспекті спірних правовідносин необхідно виходити з того, що рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації є законодавчо визначеною підставою для звільнення прокурора з посади, тобто спричиняє для особи негативні юридичні наслідки у вигляді її звільнення з публічної служби.
81. Відповідно до пунктів 2, 4 розділу І Порядку № 221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями. Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.
82. Згідно з пунктом 7 розділу І Порядку № 221 повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних чи інших причин, які не залежали від членів комісії та прокурора, або ж у разі скасування судом рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації комісія призначає новий час (дату) складання прокурором відповідного іспиту чи проведення з ним співбесіди.
83. Відповідно до пункту 8 розділу І Порядку № 221 за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
84. Згідно із пунктом 11 розділу І Порядку № 221 особиста участь прокурора на всіх етапах атестації є обов`язковою. Перед кожним етапом атестації прокурор пред`являє кадровій комісії паспорт або службове посвідчення прокурора.
85. У разі неявки прокурора для проходження відповідного етапу атестації у встановлені кадровою комісією дату, час та місце, кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Факт неявки прокурора фіксується кадровою комісією у протоколі засідання, під час якого мав відбуватися відповідний етап атестації такого прокурора.
86. У виключних випадках, за наявності заяви, підписаної прокурором або належним чином уповноваженою ним особою (якщо сам прокурор за станом здоров`я не може її підписати або подати особисто до комісії) про перенесення дати іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, або дати іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, або дати співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, кадрова комісія має право протягом трьох робочих днів з дня отримання такої заяви ухвалити рішення про перенесення дати складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора.
87. Заява має бути передана безпосередньо секретарю відповідної кадрової комісії не пізніше трьох днів з дати, на яку було призначено іспит, співбесіду відповідного прокурора. До заяви має бути долучена копія документа, що підтверджує інформацію про поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. У разі неможливості надати документальне підтвердження інформації про причини неявки в день подання заяви прокурор має надати таке документальне підтвердження в день, на який комісією було перенесено проходження відповідного етапу атестації, однак до початку складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. Якщо прокурор не надасть документальне підтвердження інформації про поважні причини його неявки до початку перенесеного складення відповідного іспиту, проходження співбесіди, комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.
88. Якщо заява прокурора подана до кадрової комісії з порушенням строку, визначеного цим пунктом, або якщо у заяві не вказані поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проведення співбесіди кадрова комісія ухвалює рішення про відмову у перенесенні дати та про неуспішне проходження атестації таким прокурором.
89. Інформація про нову дату складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора оприлюднюється на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора). З моменту оприлюднення відповідної інформації прокурор вважається повідомленим належним чином про нову дату проведення відповідного етапу атестації.
90. Відповідно до пункту 1 розділу ІV Порядку № 221 у разі набрання прокурором за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора кількості балів, яка дорівнює або є більшою, ніж прохідний бал, прокурор допускається до складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки.
91. За пунктом 2 розділу ІІІ Порядку № 221 кадрова комісія формує графік складання іспитів. Графік із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, номера службового посвідчення, інформації про дату, час та місце проведення тестування оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за п`ять календарних днів до дня складання іспиту. Прокурор вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце складання іспиту з моменту оприлюднення відповідного графіка на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора).
92. Відповідно до пунктів 3-6 розділу ІІІ Порядку № 221 зразок тестових питань та правила складання іспиту оприлюднюється на веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за сім календарних днів до дня складання іспиту.
93. Тестування проходить автоматизовано з використанням комп`ютерної техніки у присутності членів відповідної кадрової комісії.
94. Прохідний бал (мінімально допустима кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту встановлює своїм наказом Генеральний прокурор після складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.
95. Наказом виконуючого обов`язки Генерального прокурора від 07.10.2020 № 474, який було оприлюднено на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора, встановлено 93 бали для успішного складення іспиту на другому етапі атестації.
96. Прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до співбесіди, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
97. Питання правомірності прийняття П`ятнадцятою кадровою комісією рішення про неуспішне проходження прокурором атестації у подібних правовідносинах за наявності протокольного рішення попередньої кадрової комісії, було предметом дослідження Верховним Судом у постановах від 30.11.2022 у справі № 600/6322/21-а, від 24.12.2022 у справі № 140/12386/21, від 05.01.2023 у справі № № 380/23308/21, від 24.01.2023 у справах № 500/8296/21, №560/16514/21 та № 580/9908/21 та багатьох інш.
98. Так, Верховний Суд у постанові від 30.11.2022 у справі № 600/6322/21-а висловив правову позицію з приводу застосування положень пунктів 16, 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IХ, яка полягає у тому, що набрання прокурором за наслідками першого або другого етапу атестації кількості балів, яка є меншою від прохідного балу для успішного складання іспиту, є для кадрової комісії підставою для ухвалення рішення про неуспішне проходження прокурором атестації і недопуску до наступного етапу атестації; рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної програми з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора є підставою для звільнення прокурора з посади та органів прокуратури на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX.
99. Проаналізувавши наведені положення законодавства у системному зв`язку Верховний Суд у вказаній справі зазначив, що «після кожного етапу атестації кадрова комісія приймає рішення. Зокрема, на другому етапі атестації (складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки) відповідна кадрова комісія (у цій справі № 600/6322/21-а такою була Перша кадрова комісія) мала ухвалити рішення: або про успішне проходження прокурором атестації або про неуспішне проходження прокурором атестації. Кадрова комісія такого рішення (щодо позивача) не ухвалила. Натомість, ця комісія ухвалила рішення за заявою прокурора, яке, на думку колегії суддів, суперечило Порядку № 221, тому що повторне складення іспиту можливе, коли про обставини, які впливають на його проходження, повідомлено до його початку або коли прокурор повідомив про них під час проходження іспиту (до його завершення)», позаяк такі обставини не існували, то за висновком Суду у № 600/6322/21-а, протокольне рішення Першої кадрової комісії (щодо позивача) про призначення нової дати іспиту є безпідставним.
100. Повертаючись до обставин цієї справи необхідно зауважити, що рішенням Першої кадрової комісії, зафіксованим в протоколі № 12 від 20 листопада 2020 року, ОСОБА_1 виключено зі списку осіб, які 04 листопада 2020 року не склали іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки та внесено його до графіку для складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, однак без визначення конкретної дати.
101. Пунктом 17 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IХ та пункт 7 розділу І Порядку № 221 заборонено повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів. Водночас пунктом 7 розділу І Порядку № 221 конкретизовано випадки призначення нової часу (дати) складання прокурором відповідного іспиту чи проведення з ним співбесіди у разі, коли складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора.
102. Зі змісту вказаної правової норми слідує, що призначення повторного проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів можливе виключно у разі переривання відповідного іспиту або у випадку, якщо він не відбувся. Тобто у цьому випадку буде відсутній кінцевий результат складання іспиту відповідним прокурором, оскільки тестування ним не завершене.
103. Судами у цій справі установлено, що позивач з`явився для складення іспиту, пройшов другий етап атестації набравши меншу кількість балів від прохідного балу для успішного складання іспиту, та результат цього тестування зафіксовано у відповідній відомості. Позивачем не заперечується той факт, що тестування ним було завершене, а із заявою до відповідної кадрової комісії із проханням призначити повторний іспит він звернувся лише після складення іспиту.
104. У касаційній скарзі Офіс Генерального прокурора звертає увагу, що рішення Першої кадрової комісії, зафіксоване в протоколі № 12 від 20 листопада 2020 року, не містить висновку про те, що комісія вважала складений позивачем іспит таким, що не відбувся з причин, які не залежали від членів комісії та прокурора, як це передбачено пунктом 7 розділу І Порядку № 221.
105. Так, матеріали справи не містять рішення відповідної кадрової комісії про визнання іспиту таким, що не відбувся, а містять протокол засідання цієї комісії, на якому розглянуто заяви прокурів, в тому числі і позивача, щодо можливості повторної здачі іспиту та вирішено призначити новий час та дату складення іспиту.
106. Водночас і приписи Порядку №221 не передбачають повторну атестацію прокурора та можливості кадрової комісії після проходження прокурором відповідного етапу атестації і отримання прокурором балів, за результатами його проходження, визнати іспит таким, що не відбувся.
107. Отже, у цій справі наявність виключних обставин для повторного проходження одного з етапів атестації, визначених пунктом 7 розділу І Порядку № 221 (переривання тестування/непроведення його з технічних або інших причин) не було, оскільки позивачем проходження тестування завершено, а відтак вказане дає підстави вважати складений позивачем іспит таким, що відбувся.
108. При цьому, відповідно до пункту 16 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, встановлений згідно з Порядком № 221, не допускається до етапу співбесіди, а кадровою комісією відповідно ухвалюється рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.
109. Вказані приписи Закону № 113-IX кореспондуються із положеннями пункту 6 розділу ІІІ Порядку № 221, згідно якого прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до співбесіди, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
110. Таким чином, отримані позивачем результати іспиту, проходження якого він завершив, виключають дискрецію кадрової комісії прийняти будь-яке інше рішення окрім одного можливого - про неуспішне проходження прокурором атестації.
111. Водночас у ситуації позивача Перша кадрова комісія не прийняла такого рішення, яке було передбачене пунктом 8 розділу І Порядку № 221, натомість нею прийняте протокольне рішення не передбачене цим Порядком та яке суперечить його положенням та приписам пункту 17 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX.
112. За приписами абзацу 1 пункту 2 розділу ІІІ Порядку №221 кадрова комісія формує графік складання іспитів. Графік із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, номера службового посвідчення, інформації про дату, час та місце проведення тестування оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за п`ять календарних днів до дня складання іспиту. Прокурор вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце складання іспиту з моменту оприлюднення відповідного графіка на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора).
113. В подальшому Перша кадрова комісія так і не призначила нової дати та часу для складення позивачем іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки.
114. Відтак, у спірних правовідносинах склалася ситуація, коли правові підстави для призначення нового часу (дати) складання відповідного іспиту для позивача відсутні, проте стосовно нього не прийнято рішення, яке передбачене пунктом 8 розділу I Порядку № 221.
115. Далі, наказом Генерального прокурора від 16.07.2021 № 236 визнано таким, що втратив чинність наказ Генерального прокурора від 10.09.2020 № 421 «Про створення Першої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих)».
116. З метою продовження проходження прокурорами атестації наказом Генерального прокурора від 22.07.2021 № 239 створено П`ятнадцяту кадрову комісію обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), яка за своїми функціональним повноваженнями є правонаступником ліквідованих кадрових комісій.
117. Із системного аналізу змісту Порядку № 221 слідує, що можливість призначення нового часу (дати) складання прокурором відповідного іспиту чи проведення з ним співбесіди, містить вичерпний перелік підстав серед яких такої підстави як рішення іншої кадрової комісії цей Порядок не містить, а відтак вирішуючи питання щодо можливості призначення нового часу (дати) складання прокурором іспиту відповідна кадрова комісія встановлює наявність або відсутність підстав, визначених пунктом 7 розділом І вказаного Порядку.
118. П`ятнадцята кадрова комісія, вирішуючи питання призначення нової дати для повторного проходження іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки прокурорами, зокрема і позивачем, після надходження матеріалів атестації до цієї комісії, урахувавши чинні результати його тестування, дійшла висновку про відсутність правових підстав для повторно походження цього етапу атестації.
119. Зміст законодавства, яке регулює процедуру проходження прокурорами атестації, свідчить, що кожен з етапів атестації обов`язково закінчується відповідним висновком/рішенням кадрової комісії про успішне чи про неуспішне проходження атестації.
120. Ураховуючи, що попередня кадрова комісія (Перша) не прийняла відповідного рішення за результатами проходження позивачем другого етапу атестації, таке рішення прийняла П`ятнадцята кадрова комісія на підставі пункту 8 розділу І Порядку № 221.
121. У контексті наведеного, Верховний Суд, не оцінюючи протокольне рішення Першої кадрової комісії у цій справі, констатує, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про обов`язковість врахування П`ятнадцятою кадровою комісією означеного рішення Першої кадрової комісії, позаяк воно не має жодного юридичного значення у процедурі проходження прокурорами атестації та не може переважати нормативно визначену заборону щодо повторного проходження відповідного етапу атестації у ситуації після завершення прокурором складення іспиту.
122. Верховний Суд уважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про порушення П`ятнадцятою кадровою комісією положень пункту 4 розділу ІІІ Порядку № 221, з огляду на те, що у кадрових комісій відсутні дискреційні повноваження щодо визначення результатів за наслідками складення прокурором іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки на загальні здібності та навички, ураховуючи його автоматизовану процедуру.
123. Така автоматизована процедура проходження другого етапу атестації встановлена Порядком № 221 з метою уникнення будь-якого суб`єктивного впливу з боку кадрових комісій на отримання прокурором необхідного прохідного балу для успішного складання іспиту.
124. Своєю чергою рішення про успішне/неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки кадровою комісією приймається на підставі визначеного програмно-апаратним комплексом результату у вигляді автоматично нарахованої кількості балів, які фіксуються у відповідній відомості.
125. Результати складання позивачем іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки (другий етап атестації) відображені у відповідній відомості. Отже, вказаний етап позивач пройшов повністю та завершив його, за наслідками чого отримав відповідний результат і цей результат відповідним чином та у передбачений законодавством спосіб задокументований шляхом відображення у відповідній відомості.
126. Окрім того, законодавство не встановлює будь-яких обов`язкових умов щодо незмінності складу комісії чи комісії загалом на будь-якому з етапів проведення атестації стосовно прокурорів.
127. Беручи до уваги наведене склад комісії, яка приймає рішення про успішне/неуспішне проходження прокурором атестації не впливає на отриманий ним результат тестування.
128. Колегія суддів також уважає за необхідне зазначити, що правова визначеність не може ґрунтуватися на рішенні кадрової комісії, яке не передбачене положеннями Закону № 113-IX та Порядку № 221, та окрім того, є процедурним, а тому вважає помилковими висновок судів попередніх інстанцій щодо розуміння правомірних очікувань, оскільки вони можуть ґрунтуватися лише на законі, тобто бути правомірними, а в цій справі очікування позивача суперечать законодавству і обставинам справи.
129. Таким чином, набрання позивачем за результатами іспиту у формі анонімного тестування під час другого етапу атестації меншої кількості балів від прохідного балу для успішного складання іспиту, є безумовною підставою згідно з пунктом 16 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX і пункту 6 розділу ІІІ Порядку № 221 для його недопуску до наступних етапів атестації та прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Прийняти інше, крім указаного рішення, не було правових підстав.
130. У аспекті вказаного колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 04.05.2023 у справі № 160/24665/21 зазначив, що легітимні очікування позивача не можуть формуватися в інший, ніж установлений приписами Закону №113-ІХ, Порядку №221 спосіб, який передбачає процедуру проходження атестації прокурорами й визначає чітку послідовність дій комісії і прокурора із зазначенням методів, підстав, порядку, форми проходження атестації. Належна процедура як складова принципу верховенства права передбачає правові вимоги як до проходження кожного з етапів атестації прокурорами, так і до належного ухвалення рішень кадровими комісіями за наслідками проходження чи непроходження одного, кількох чи всіх етапів атестації. Визначена Законом №113-ІХ, Порядком №221 процедура проходження прокурорами атестації встановлює межі вчинення повноважень кадрової комісії щодо проведення нею такої процедури й у разі її неналежного дотримання дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.
131. Ураховуючи вищевказану позицію Верховного Суду, висновки судів попередніх інстанцій про те, що рішення П`ятнадцятої кадрової комісії суперечить змісту принципу належного урядування та правової визначеності, є необґрунтованими, позаяк вчинення дискреційних повноважень кадровою комісією обмежується визначеною Законом № 113-IX, Порядком № 221 процедурою надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності під час проведення атестації. Передбачена процедура відповідно до доктрини належної (справедливої) процедури як частини принципу верховенства права якраз забезпечує європейський стандарт принципу належного врядування. Така процедура вказує на чітку послідовність дій кадрових комісії щодо проведення атестації прокурорів із зазначенням обсягу повноважень, способів, методів та порядку її проведення й забезпечує захист особи від свавільних дій кадрової комісії.
132. Підсумовуючи наведене, колегія суддів зазначає, що суд першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення П`ятнадцятої кадрової комісії про неуспішне проходження атестації позивачем, з огляду на відсутність виключних обставин для повторного проходження прокурором одного з етапів атестації, визначених пунктом 7 розділу І Порядку № 221.
133. При цьому, суд касаційної інстанції при вирішенні спірних правовідносин уважає за необхідне урахувати вже сформовані Верховним Судом за подібних правовідносин висновки щодо застосування вказаних норм матеріального права.
134. Зважаючи на вказане, П`ятнадцята кадрова комісія, ухваливши спірне рішення, яке є предметом цього позову, діяла відповідно до наведених приписів Закону № 113-ІХ і Порядку № 221, а тому підстави для його скасування відсутні, а відтак Верховний Суд не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.
135. Отже, рішення судів попередніх інстанцій прийняті з неправильним застосуванням пунктів 16-19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX та пунктів 7, 8 розділу І Порядку № 221, що призвело до неправильного вирішення справи.
136. З огляду на те, що підпунктом 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX прямо передбачено звільнення прокурорів та слідчих органів прокуратури, яке пов`язане, зокрема, з наявністю рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором, оскаржуваний наказ про звільнення позивача із займаної посади та органів прокуратури у цьому випадку виданий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги про визнання його протиправним та скасування задоволенню не підлягають.
137. Колегія суддів також уважає за необхідне зазначити, що запровадження такого механізму реформування органів прокуратури України є певною мірою втручання у приватне життя особи прокурора в розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року в аспекті умов проходження публічної служби (професійної діяльності). Але таке втручання в цьому разі прямо передбачено законом (Закон № 113-ІХ, яким проведення атестації прокурорів визначено як умова реформування органів прокуратури, що стосувалась зокрема усіх без винятку прокурорів, які мали бажання продовжувати працювати в органах прокуратури, що не має систематичного характеру, відбувається одноразово за окремим законом, є винятковою) і переслідує легітимну мету (кадрове перезавантаження органів прокуратури, а також надання можливості всім доброчесним кандидатам, які мають належні теоретичні знання та практичні навички, на конкурентних засадах зайняти посаду прокурора у будь-якому органі прокуратури). Міра втручання з боку держави у сферу приватного життя особи в аспекті професійної діяльності в цьому разі відповідає загальній суспільній потребі і пропорційне законній меті та є повністю співставною зі ступенем втручання держави з аналогічною метою в діяльності особи на посаді професійного судді, що було визнано і законним і конституційним згідно з висновком Конституційного Суду України від 20.01.2016 № 1-в/2016.
138. Колегія суддів не бачить підстав для висновку про незабезпечення балансу між публічним інтересом суспільства на формування корпусу прокурорів системи органів прокуратури України та приватним інтересом заявника на продовження служби в органах прокуратури, оминаючи процедуру атестації.
139. Відтак, на переконання колегії суддів, у спірних правовідносинах позивач перебував у стані повної правової визначеності, коли, маючи відповідну освіту та досвід професійної діяльності, не міг не усвідомлювати юридичних наслідків непроходження одного з етапів атестації, із правилами якої він погодився, подавши відповідну заяву.
140. Варто також зазначити, що рішенням Конституційного Суду України від 01.03.2023 за № 1-р(ІІ)/2023 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 6 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX. Однак, колегія суддів зауважує, що за змістом цього рішення, вказана визнана неконституційною норма втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 01.03.2023.
141. Своєю чергою аналіз норм розділу ХІІ Конституції України («Конституційний Суд України») та Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 дає підстави дійти висновку про те, що рішення Конституційного Суду України має пряму (перспективну) дію в часі та застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення Конституційним Судом України, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення Конституційного Суду України.
142. Отже, Рішення Конституційного Суду України від 01.03.2023 № 1-р(ІІ)/2023 не поширюється на спірні правовідносини у цій справі, які виникли та припинилися до ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
143. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 04.04.2023 у справі № 640/1818/20, від 05.04.2023 у справі № 420/6784/21, від 23.05.2023 у справі № 520/25364/21.
144. Поряд із цим, колегія суддів зазначає, що Верховним Судом у цій категорії спорів сформовано послідовну правову позицію згідно якої спірні правовідносини, які пов`язані з проходженням прокурором публічної служби та звільнення з підстав, визначених підпунктами 1-4 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, урегульовані спеціальними законодавчими актами, тобто з 25.09.2019 саме Закон № 113-IX, а не КЗпП України, поширюється на ці правовідносини.
145. Такі висновки Верховного ґрунтувалися на тому, що пунктами 1, 21 розділу І Закону №113-ІХ внесено зміни до КЗпП України та Закону № 1697-VII, зокрема статтю 40 КЗпП України доповнено частиною п`ятою такого змісту: «Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус».
146. Крім того, згідно із частиною п`ятою статті 51 зазначеного Закону визначено, що на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.
147. Разом із тим предметом конституційного контролю був винятково пункт 6 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, а відповідність Конституції України інших приписів цього Закону, зокрема й тих, що визначають умови та порядок проведення атестації прокурорів, у цьому конституційному провадженні не перевірялася.
148. Своє чергою визнання пункту 6 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX неконституційним та втрату ним чинності з дня ухвалення відповідного рішення Конституційним Судом не означає, що відповідні правовідносини, пов`язані із звільненням прокурора з посади, з цього моменту автоматично регулюються положеннями загального трудового законодавства, з огляду на вищевказані положення спеціального закону з урахуванням внесених ним змін до відповідних норм КЗпП України.
149. До того ж вказане Рішення Конституційного Суду України прийняте у справі за конституційною скаргою прокурора, який не подав в порядку Закону № 113-IX заяви про переведення на посаду в Офіс Генерального прокурора та про намір пройти атестації та скористався своїм правом на підставі статті 151-1 Конституції України звернутися до суду конституційної юрисдикції із такою скаргою, оскільки вважав, що, зокрема, положення пункту 6 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX не надавали останньому чітко зрозуміти його зміст та передбачити юридичні наслідки його дії, та відповідно зорієнтуватися у процедурі атестації.
150. Натомість у спірних правовідносинах позивач скористався своїм правом подати відповідну заяву про переведення на посаду в окружній прокуратурі, погодився із умовами та процедурами атестації, як і з наслідками її неуспішного проходження та розпочав участь у цій процедурі шляхом проходження першого та другого етапу атестації.
151. Таким чином висновки, викладені у Рішенні Конституційного Суду України від 01.03.2023 № 1-р(ІІ)/2023 не впливають на оцінку застосування судами першої та апеляційної інстанції при вирішенні спірних правовідносин норм Закону № 113-IX, які не були предметом конституційного контролю у вказаному Рішенні.
152. Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанції, задовольняючи адміністративний позов, встановили обставини справи, але допустили неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень в частині задоволення позовних вимог.
153. З огляду на викладене, Верховний Суд не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними і скасування рішення кадрової комісії та наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
154. Відповідно до частин першої та третьої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
155. Беручи до уваги, що у цій справі вирішення спору залежить від застосування норм матеріального права, а у питанні застосування та тлумачення норм матеріального права Верховний Суд є судом, який має повну юрисдикцію, то Суд за правилами частини першої статті 351 КАС України, уважає за необхідне прийняти нове рішення, не направляючи справу на новий судовий розгляд.
156. За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.
157. Враховуючи висновки Верховного Суду в цій справі про відмову в позові повністю, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги щодо стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, які були підставами відкриття касаційного провадження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, додаткового аналізу не потребують, оскільки судові рішення, якими стягнуто відповідні витрати, скасовано з підстав, які визначені вище у цій постанові.
Щодо клопотань позивача про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
158. Після відкриття касаційного провадження у цій справі позивачем подано два клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду (див. пункти 15-18 цієї постанови).
159. Відповідно до частини третьої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
160. Згідно із частиною четвертою статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
161. Відповідно до частини п`ятої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
162. Колегія суддів звертає увагу, що у цій категорії справ Верховним Судом сформовано правову позицію щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, яка неодноразово викладалися судом касаційної інстанції у своїх постановах, а практика у цій категорії спорів є чіткою, усталеною та послідовною.
163. Натомість, в цій справі належних та достатніх обґрунтувань щодо наявності підстав для відступу від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду та/або Великої Палати позивачем не наведено, а колегією суддів не встановлено.
164. Не встановлено також колегією суддів в цій справі і факту того, що справа містить виключну правову проблему й така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, як щодо мотивів позивача, які викладені в пункту 16 цієї постанови на обґрунтування першого клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, так і щодо мотивів позивача, які викладені в пункту 18 цієї постанови на обґрунтування другого такого клопотання.
165. Аргументи клопотань позивача в цій частині фактично зводяться до незгоди останнього зі сталим та послідовним підходом суду касаційної інстанції як щодо вирішення спорів звільнених прокурорів з Офісом Генерального прокурора і обласними прокуратурами у спірній категорії (доводи першого клопотання), так і щодо незабезпечення, на думку заявника, права учасника справи на розгляд справ за їх особистої участі (доводи другого клопотання).
166. Власна незгода учасника справи із підходами суду касаційної інстанції щодо застосування відповідних норм права, не містять передбачених частинами третьою-п`ятою статті 346 КАС України підстав для вирішення колегією суддів в цій справі питання щодо передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
167. Указане свідчить про відсутність умов для задоволення клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яке подано у грудні 2022 року (див. пункт 15 цієї постанови), а також клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яке подано у лютому 2023 року (див. пункт 17 цієї постанови).
Щодо клопотань позивача про долучення доказів у справі
168. Ураховуючи межі перегляду рішень попередніх інстанцій судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
169. При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому Суд не бере до уваги клопотання позивача про залучення доказів.
Щодо розподілу судових витрат
170. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.
Керуючись статтями 262 341 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. В задоволенні клопотань ОСОБА_1 про передачу справи № 420/24321/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду - відмовити.
2. Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора, до якої приєдналась Одеська обласна прокуратура, задовольнити.
3. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2022 року в адміністративній справі № 420/24321/21 скасувати.
4. Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогул, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Постанова ухвалена з окремою думкою одного судді із членів колегії суддів.
...........................
...........................
...........................
Ж.М. Мельник-Томенко
В.М. Соколов
Н.М. Мартинюк ,
Судді Верховного Суду