ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2024 року

м. Київ

справа № 420/2468/19

адміністративне провадження № К/9901/38981/21 К/9901/38022/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Коваленко Н.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Смирнов Віктор Вікторович,

на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року (суддя Білостоцький О.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року (колегія у складі суддів Скрипченка В.О., Косцової І.П., Осіпова Ю.В.)

та

касаційну скаргу Одеської міської ради

на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року (суддя Білостоцький О.В.), додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року (суддя Білостоцький О.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року (колегія у складі суддів Скрипченка В.О., Косцової І.П., Осіпова Ю.В.)

у справі №420/2468/19

за позовом ОСОБА_2

до Одеської міської ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 ,

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди.

І. РУХ СПРАВИ

1. У травні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до

Одеської міської ради, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 30.01.2019 №4232-VII "Про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка)";

- зобов`язати Одеську міську раду затвердити проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер: 5110136900:41:008:0016 площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка);

- стягнути з Одеської міської ради відшкодування моральної шкоди в розмірі 25000 грн.

2. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 27.04.2021 задовольнив позов частково:

- визнав протиправним та скасував рішення Одеської міської ради від 30.01.2019 №4232-VII "Про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка)";

- зобов`язав Одеську міську раду повторно розглянути проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер: 5110136900:41:008:0016, площею 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), з урахуванням висновків суду;

- відмовив в задоволенні іншої частини позовних вимог.

3. Одеський окружний адміністративний суд додатковим рішенням від 27.05.2021, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2021, стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Одеської міської ради на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 9420,00 грн, пов`язані з проведенням судової земельно-технічної експертизи.

4. П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 15.09.2021 скасував рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.04.2021 в частині зобов`язання Одеської міської ради повторно розглянути проект землеустрою, ухвалив у цій частині нове рішення:

- зобов`язав Одеську міську раду затвердити проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер: 5110136900:41:008:0016, площею 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка);

- в інший частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.04.2021 залишив без змін.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до Одеської міської ради з заявою про надання земельної ділянки у межах міста (Київський район) для будівництва житлового будинку.

6. Постановою Київського районного суду м. Одеси від 01.06.2006 у справі №2-1936 (яка набрала законної сили 15.11.2006) було:

- визнано протиправною бездіяльністю Одеської міської ради та Одеського міського управління земельних ресурсів стосовно звернень ОСОБА_2 у 1997 році, 20.08.2003 та 15.05.2004 у про надання земельної ділянки у межах міста (Київський район) для будівництва житлового будинку;

- зобов`язано Одеське міське управління земельних ресурсів у встановленому земельним законодавством України порядку підготувати всі необхідні документи для надання ОСОБА_2 земельної ділянки, яка розташована в АДРЕСА_1 на розі з АДРЕСА_2 ;

- зобов`язано Одеську міську раду у встановленому законом порядку внести документи по наданню позивачу земельної ділянки, яка розташованої в АДРЕСА_1 на розі з АДРЕСА_2 , на розгляд сесії Одеської міської ради;

7. 05.10.2007 Одеською міською радою прийнято рішення №1784-V "Про надання дозволу громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у м. Одесі", в додатку до якого п. 69 ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка розташована в АДРЕСА_1 , на розі АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 106).

8. Відповідно до матеріалів справи проект землеустрою погоджений постійною комісією з будівництва та архітектури Одеської міської ради 17.09.2010 №2512/-2-ГС.

9. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 01.10.2014, наданого на запит ОСОБА_2 , земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1000 га, з цільовим призначенням "Для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка віднесена до категорії земель "землі житлової та громадської забудови", присвоєний кадастровий номер: 51110136900:41:008:0016.

10. Також у зазначеному витязі вказано, що земельна ділянка зареєстрована Управлінням Держземагенства у м. Одесі на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 25.07.2013, виготовленого КП "Земельно-кадастрове бюро при Управлінні земельних ресурсів".

11. 26.05.2014 складено Акт погодження меж земельної ділянки суміжними землевласниками та/або землекористувачами, згідно з яким земельна ділянка, що відводиться у власність ОСОБА_2 , межує із землями Одеської міської ради (не передані у власність та не надані у користування) (т. 1, а.с. 125-129).

12. У червні 2014 року Управління Держземагенства у м. Одесі надало лист №660/02 "Про перелік обмежень у використанні земельної ділянки" та позитивний висновок про розгляд матеріалів землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 №711/В, в якому зазначено про наявність всіх необхідних документів (т. 1 а.с. 108-110).

13. 29.10.2014 рішенням Одеської міської ради №5682-VІ "Про внесення уточнень по пункту 69 додатка до рішення Одеської міської ради від 05.10.2007 №784-V "Про надання дозволу громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у м. Одесі" в частині адреси земельної ділянки" адреса " АДРЕСА_3 , на розі АДРЕСА_2 " змінена на адресу " АДРЕСА_1 ".

14. 20.11.2014 Департамент комунальної власності Одеської міської ради листом за №01-20/892 голові постійної комісії із землеустрою та земельних правовідносин Одеської міської ради надав проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для визначення можливості розгляду на черговому засіданні сесії Одеської міської ради питання затвердження даного проекту землеустрою та передачу у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

15. 24.04.2016 Одеська міська рада прийняла рішення №629-VII, яким ОСОБА_2 було відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 51110136900:41:008:0016 площею 0,1 га за адресою АДРЕСА_1 та передачі її у приватну власність для будівництва жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), з причини відсутності плану зонування або детального плану території.

16. Постановою Київського районного суду міста Одеси від 10.10.2016 у справі №520/5836/16-а за позовом ОСОБА_2 визнано протиправним та скасовано рішення Одеської міської ради від 27.04.2016 №629-VII. Зобов`язано Одеську міську раду у встановленому земельним законодавством України порядку затвердити проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер: 51110136900:41:008:0016 площею 0,1 га за адресою АДРЕСА_1 для будівництва жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) (т. 1 а.с. 46-50).

17. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2016 апеляційну скаргу Одеської міської ради залишено без задоволення, а постанову Київського районного суду м. Одеси від 10.10.2016 у справі № 520/5836/16-а залишено без змін.

18. 12.05.2017 ОСОБА_1 на підставі договору поділу житлового будинку на два самостійних об`єкта нерухомого майна №732 від 12.05.2017, технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок, який складено ПП "Коло друзів" від 13.03.2017, та висновку щодо технічного поділу об`єкта нерухомого майна було зареєстровано право власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_4 , загальною площею 212,2 кв.м, який розташований на земельній ділянці, що є суміжною із земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , на яку претендує ОСОБА_2 .

19. 14.06.2017 рішенням Одеської міської ради №2142-VII ОСОБА_1 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_4 (т. 1 а.с. 28).

20. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018 у справі №520/5836/16-а за апеляційною скаргою ОСОБА_1 рішення Київського районного суду міста Одеси від 10.10.2016 скасовано в частині зобов`язання Одеської міської ради у встановленому земельним законодавством України порядку затвердити проект землеустрою щодо відведення та передачі її у приватну власність ОСОБА_2 .

21. В цій частині ухвалено нове рішення, яким Одеську міську раду зобов`язано у встановленому земельним законодавством України порядку повторно розглянути проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер: 51110136900:41:008:0016 площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка). В іншій частині постанову Київського районного суду м. Одеси від 10.10.2016 залишено без змін (т. 1 а.с. 51-53).

22. Вирішуючи спір у справі №520/5836/16-а, суд апеляційної інстанції, досліджуючи в ході судового розгляду висновок комплексного земельно-технічного експертного дослідження №ЕD-2502-l-1042.18 від 12.07.2018, виконаного судовим експертом ТОВ "Судова Незалежна Експертиза України" на замовлення ОСОБА_1 , зазначив про встановлення беззаперечних доказів щодо наявності ознак недостовірного графічного відображення місця розташування земельної ділянки по АДРЕСА_1 , що не відповідає обраному в постанові Київського районного суду м. Одеси від 10.10.2016 і ухвалі Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2016 способу захисту позивача та принципу пропорційності (розумного балансу приватних і публічних інтересів всіх учасників справи).

23. На виконання рішення суду від 18.12.2018 у справі №520/5836/16-а Одеською міською радою було повторно розглянуто проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер: 51110136900:41:008:0016 площею 0,1 га за адресою АДРЕСА_1 для будівництва жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), за результатом якого 30.01.2019 прийнято рішенням за №4232-VII про відмову у його затвердженні. (т. 1 а.с. 11).

24. Як підставу для відмови міська рада зазначила висновок комплексного земельно-технічного експертного дослідження №ЕD-2502-l-1042.18 від 12.07.2018, виконаного судовим експертом ТОВ "Судова Незалежна Експертиза України" на замовлення ОСОБА_1 , згідно з яким встановлено накладання земельної ділянки, зареєстрованої за ОСОБА_2 , на земельну ділянку, що знаходиться в користуванні іншого землекористувача, та на землі загального користування.

25. Не погодившись із зазначеним рішенням Одеської міської ради та вважаючи його протиправним, ОСОБА_2 звернувся до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

26. Позивач зазначає, що рішенням Одеської міської ради від 30.01.2019 №4232-VII протиправно відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 51110136900:41:008:0016 площею 0,1 га за адресою АДРЕСА_1 та передачі її у приватну власність для будівництва жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), на підставі відсутності плану зонування або детального плану території.

27. Приймаючи рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою, відповідач посилався на висновок комплексного земельно-технічного експертного висновку №ЕD-2502-l-1042.18 від 12.07.2018, виконаного судовим експертом ТОВ «Судова Незалежна Експертиза України». Однак вказаний висновок експерта було складено з грубим порушенням вимог нормативно-технічної документації та процесуальних вимог до судової експертної діяльності.

28. Відповідач стверджує, що земельна ділянка, на яку претендує ОСОБА_2 , не є вільною, а частково перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_1 та частково є землею загального користування. При цьому, наявні у проекті землеустрою погодження уповноважених органів здійснювалися на підставі даних земельної ділянки (зокрема, місця розташування, конфігурації та її меж), які не відповідають дійсності.

29. Одеська міська рада стверджує, що висновок від 12.07.2018 №ЕО-2502-1-Ю42.18 досліджувався П`ятим апеляційним адміністративним судом у постанові від 18.12.2018 у справі №520/5836/16-а, в якій суд зазначив про встановлення беззаперечних доказів щодо наявності ознак недостовірного графічного відображення місця розташування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

30. За таких умов відповідач вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

31. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що відповідач не довів обґрунтованість та законність рішення від 30.01.2019 №4232-VII.

32. Однак суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині, зазначив, що оскільки відповідач повторно протиправно (з підстав не передбачених законом) відмовив позивачу у затверджені проекту землеустрою і обставин, які б виключали прийняття міською радою будь-якого іншого законного рішення, крім рішення про затвердженні проекту землеустрою, судом не встановлено, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Одеської міської ради прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення позивачу у власність земельної ділянки.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ

33. 18.10.2021 Смирнов В.В. в інтересах ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.04.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2021, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

34. Як на підставу касаційного оскарження покликається на те, що суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необхідність визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення міської ради на підставі недопустимого доказу - висновку судової земельно-технічної експертизи № 19-5273, складеного 29.04.2020 Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз. Замість комплексної земельно-технічної експертизи, призначеної ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25.07.2020, Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз виконав земельно-технічну експертизу із залученням лише одного експерта у межах однієї галузі знань. До висновку земельно-технічної експертизи не долучено технічний звіт проведення комплексу топо-геодезичних вишукувань. Судовий експерт ухилився від відповіді на питання щодо накладення спірної земельної ділянки на територію загального користування; дійшов висновку щодо зміни меж та площ земельної ділянки, виходячи з технічних паспортів на садибний (індивідуальний) будинок, виконаних відповідно до Інструкції про проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затверджених наказом Державного комітету з будівництва та архітектури від 24.05.2001, дія якої не поширюється на проведення інвентаризації земельних ділянок; не зіставляв графічні плани топографо-геодезичної зйомки земельних ділянок щодо затвердження меж проїздів (проходів) загального користування, який міститься в матеріалах справи та з якого слідує асфальтний (бетонний) проїзд з боку АДРЕСА_1 , на яку накладається права межа земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про призначення у справі повторної судової комплексної земельно-технічної експертизи.

35. Ухвалою від 29.10.2021 Верховний Суд відкрив провадження у справі.

36. У відзиві позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення. Покликається на правомірність висновків судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на те, що прохід та проїзд до земельної ділянки ( АДРЕСА_4 ), якою користується ОСОБА_1 , був і залишається з АДРЕСА_4 , про що зазначено на топографічному плані.

37. Земельна ділянка згідно з висновком архітектури та містобудування Одеської міської ради (АДРЕСА_1) знаходиться в індивідуальній житловій забудові (лист від 24.06.2010). Згідно з експлікацією земельних угідь по опису меж дані землі відносяться до земель, які не передані у власність та не надані в користування, і це свідчить про те, що ОСОБА_1 ніколи не володіла земельною ділянкою 0,27 га.

38. Отже, на думку позивача ОСОБА_1 , має вирішувати спір з ОСОБА_2 щодо узгодження меж земельних ділянок за наявності правовстановлюючих документів.

39. 25.10.2021 Одеська міська рада подала касаційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.04.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2021 у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог; скасувати додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.05.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2021, здійснити розподіл судових витрат.

40. Як на підставу касаційного оскарження покликається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах. Суд першої інстанції не дослідив змісту проекту землеустрою на предмет його відповідності вимогам законодавства, поклав на Одеську міську раду обов`язок вчинити дії, правомірність яких не встановлена.

Наявність підстав для затвердження поданого ОСОБА_2 проекту землеустрою було предметом судового дослідження у справі №520/5836/16, в якій встановлено накладення земельної ділянки, на яку претендує ОСОБА_2 в порядку безоплатної приватизації, із земельною ділянкою, що перебуває у фактичному користування ОСОБА_1 , якій надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Суди попередніх інстанцій у цій справі здійснили повторну оцінку підстав для затвердження поданого ОСОБА_2 проекту землеустрою та дійшли протилежних висновків про необхідність затвердження вказаного проекту, безпідставно відхилили доводи Одеської міської ради щодо преюдиційності наведених обставин.

Суд апеляційної інстанції застосував при вирішенні справи висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 27.10.2020 у справі № 480/313/19 у неподібних правовідносинах, неправильно застосував ст. 118 Земельного кодексу України.

У справі № 520/5836/16 надавався висновок експертного дослідження від 12.07.2018 № ED-2502-1-1-1042.18, у цій справі Одеський окружний адміністративний суд не навів мотивів призначення повторної експертизи, а складений на виконання ухвали суду від 25.07.2019 про призначення комплексної земельно-технічної експертизи висновок експерта від 29.04.2020 №19-5273 не містить відомостей про причини розбіжностей з висновком попередньої експертизи; складений за результатами експертизи, проведеної одним експертом, не містить висновку, сформульованого не менш як двома експертами.

Для проведення експертизи у цій справі був залучений інженер-геодезист, який мав би встановити відповідні топографо-геодезичні дані накладення земельних ділянок. Експертний звіт інженера-геодезиста вказаний додатком до висновку експертизи, проте до суду не надавався.

П`ятий апеляційний адміністративний суд перебрав на себе повноваження місцевої ради, підмінив орган місцевого самоврядування при вирішенні питання, яке відноситься до його виключної компетенції.

У справі відсутні докази оплати позивачем комплексної земельно-технічної експертизи; в акті здачі-приймання висновку судового експерта від 29.04.2020 № 19-5273 не міститься підтвердження оплати експертизи саме позивачем, такі документи не є доказами оплати експертизи.

41. Ухвалою від 04.11.2021 Верховний Суд відкрив провадження у справі.

42. Також Одеською міською радою було заявлено клопотання про зупинення виконання оскаржуваних рішень. Ухвалою від 04.11.2021 Верховний Суд задовольнив таке клопотання.

43. У відзиві позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення. Покликається на правомірність висновків судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на те, що роблений ним проект землеустрою підлягає затвердженню

44. Відповідач клопотав про розгляд справи за його участі, однак відповідно до ч.1 ст. 343 КАС України попередній розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи.

45. Згодом касаційні провадження було об`єднано в одне.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

46. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційних скарг, відзивів на них та дійшов такого висновку.

47. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

48. За змістом ст. 3 ЗК України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

49. Згідно з ч. 2 ст. 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

50. За змістом ч.ч. 1-3,5 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

51. Згідно з ч. 1 ст. 117 ЗК України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

52. Відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

53. Повноваження відповідних органів виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність встановлені ст. 118 122 ЗК України.

54. Частиною 6 ст. 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

55. Згідно з положеннями ч. 7 наведеної статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

56. Виходячи з аналізу ст. 118 ЗК України, вбачається, що порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;

затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

57. Предметом спору є рішення Одеської міської ради від 30.01.2019 №4232-VII "Про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка)".

(а) щодо преюдиційності

58. Згідно з ч. 4 ст.78 КАС обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду (частина сьома цієї статті).

Преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ.

Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

59. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №917/1345/17, від 10.12. 2019 у справі №925/698/16 відзначено, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

60. У постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018 у справі №520/5836/16-а констатовано, що висновки комплексного земельно-технічного експертного дослідження №ЕD-2502-l-1042.18 від 12.07.2018, виконані судовим експертом ТОВ "Судова Незалежна Експертиза України", свідчать про невідповідність обраному в постанові Київського районного суду м. Одеси від 10.10.2016 і ухвалі Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2016 способу захисту позивача та принципу пропорційності.

61. При цьому, судом апеляційної інстанції у зазначеній справі не було встановлено жодної обставини, яка є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою ОСОБА_2 .

62. Крім того, апеляційним судом у справі №520/5836/16 не було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 та не було зобов`язано міську раду прийняти рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою, а зобов`язано повторно розглянути цей проект, що не позбавляє раду права на прийняття відповідного рішення із дотриманням положень земельного законодавства.

63. Отже, зазначений аргумент не спростовує висновків судів попередніх інстанцій.

64. Також Суд відхиляє посилання на висновки комплексного земельно-технічного експертного дослідження №ED-2502-1-1042.18 від 12.07.2018 судового експерта ТОВ "Судова незалежна експертиза України" оскільки, як правильно відмітили суди першої та апеляційної, зазначений висновок не містить в собі попередження експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, що суперечить правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.12.2019 №522/1029/18, відповідно до якої, висновок експерта не є належним та допустимим доказом, якщо у ньому не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок і що він підготовлений для подання до суду.

(б) щодо висновку експерта судової земельно-технічної експертизи від 29.04.2020 №19-5273

65. На виконання ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 25.07.2020 було надано висновок експерта судової земельно-технічної експертизи від 29.04.2020 №19-5273.

Судовим експертом зроблено такі висновки:

- конфігурація та місце розташування земельної ділянки, представленої у проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 не відповідає конфігурації та місцю розташування земельної ділянки площею 0, 1000 га, оскільки має часткове зайняття вищевказаної ділянки суміжним землекористувачем. За наявності відповідного накладання площа земельної ділянки зменшилася на 0,27 га та становить 0,73 га. Конфігурація та розміри зовнішніх меж також змінились. Графічно межі земельної ділянки зображено у додатку №2;

- накладання земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер №5110136900:41:008:0016, межі якої визначені проектом із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 , площею 0,1000 га, межі якої були визначені каталогом координат, отриманим в результаті обробки топографо-геодезичних даних на час проведення зйомки.

66. Відповідно до ст.102 КАС України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності.

67. Частиною 5 ст. 102 КАС України встановлено, що учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їх думку, потребує висновку експерта.

68. За правилами ч. 1 ст. 103 КАС України, про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій (яким) доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

69. Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 101 КАС України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.

70. Згідно з ч. 6 ст. 101 КАС України у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

71. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків (ч. 7 статті 101 КАС України).

72. Статтею 104 КАС України врегульовано проведення експертизи на замовлення учасників справи, які мають право подати до суду висновок експерта, складений на їх замовлення. Порядок проведення експертних досліджень та складення висновків експерта за результатами проведеного позасудового експертного дослідження визначається відповідно до законодавства.

73. Згідно з ч. 6 ст. 104 КАС України у такому висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

74. За заявою учасника справи про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, такий висновок судом до розгляду не приймається, якщо суд визнає наявність таких підстав (ч. 8 ст. 104 КАС України).

75. Суд вважає висновок експерта судової земельно-технічної експертизи від 29.04.2020 №19-5273 таким, що відповідає законодавству і відхиляє покликання скаржників на те, що судом першої інстанції було призначено комплексну експертизу, адже, не дивлячись на зазначення в резолютивній частині ухвали про призначення комплексної земельно-технічної експертизи, зміст ухвали від 25.07.2019 не свідчить про те, що Одеський окружний адміністративний суд вбачав необхідним проведення саме такого заходу.

76. Стаття 110 КАС передбачає, що комплексна експертиза проводиться не менш як двома експертами різних галузей знань або різних напрямів у межах однієї галузі знань.

У висновку експертів зазначається, які дослідження і в якому обсязі провів кожний експерт, які факти він встановив і яких висновків дійшов. Кожен експерт підписує ту частину висновку, яка містить опис здійснених ним досліджень, і несе за неї відповідальність.

Загальний висновок роблять експерти, компетентні в оцінці отриманих результатів і формулюванні єдиного висновку. У разі виникнення розбіжностей між експертами висновки оформлюються відповідно до частини другої статті 109 цього Кодексу.

77. Зі змісту ухвали від 25.07.2019 слідує, що вона мала бути проведена в одній галузі знань, в одному напрямку, а тому Суд вважає формальними доводи скаржників щодо порушення процедури проведення комплексної експертизи.

78. Суд відхиляє покликання відповідача на те, що суд першої інстанції повинен був проводити повторну або додаткову експертизи, адже, як зазначалося вище, суди не повинні були брати до уваги висновки комплексного земельно-технічного експертного дослідження №ED-2502-1-1042.18 від 12.07.2018 судового експерта ТОВ "Судова незалежна експертиза України", оскільки воно було складено з істотними порушеннями процедури.

79. Доводи про те, що експерт у висновку вдалася до з`ясування причин накладення земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_4 і АДРЕСА_3 , не зважаючи, що такого питання в ухвалі про призначення комплексної судової земельно-технічної експертизи суд не ставив, Суд відхиляє, оскільки відповідно до ч. 8 ст. 101 КАС України, якщо під час підготовки висновку експерт встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.

80. Також Суд відхиляє покликання скаржників на порушення процедури складення висновку, адже у касаційних скаргах скаржники вдаються до перекручування фактів, зазначаючи, що експерт у висновку зазначив, що додатком №3 до висновку є звіт інженера-геодезиста ОСОБА_4 , який відсутній у висновку і суду не надався.

81. Зазначене спростовується матеріалами справи, адже у висновку (т. 2, а.с. 63) додатком 3 значиться - каталог координат зовнішніх меж земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_4 . І вказаний каталог є у т. 2 а.с. 71, підписаний ОСОБА_4

(в) щодо дискреції

82. У постанові від 26.07.2023 у справі № 200/3265/21-а Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду зробив такі висновки щодо дискреції:

« 35. … дискреція - це не обов`язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі, якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов`язку.

36. Дискреція є необхідною та безальтернативною для управлінської діяльності адміністративного органу юридичною конструкцією, завдяки якій вирішується низка важливих завдань, центральними з яких є забезпечення справедливої, ефективної та орієнтованої на індивідуальні потреби приватної особи правозастосовної та правотворчої діяльності названих суб`єктів.

37. Дискреція не є довільною; вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

38. Зв`язаність дискреції адміністративного органу законом (правом) робить можливим здійснення адміністративними судами перевірки рішень (дій), прийнятих адміністративним органом внаслідок реалізації дискреційних повноважень».

83. Згідно з нормами ЗК України єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Зобов`язання затвердити проект щодо відведення земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура.

84. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

85. Частиною 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

86. Оскільки судами попередніх інстанцій було встановлено, що відповідач повторно протиправно (з підстав, не передбачених законом) відмовив позивачу у затверджені проекту землеустрою і обставин, які б виключали прийняття міською радою будь-якого іншого законного рішення, крім рішення про затвердженні проекту землеустрою, судом не встановлено, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Одеської міської ради прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення позивачу у власність земельної ділянки.

87. В контексті обставин цієї справи такий спосіб захисту є ефективним і узгоджується з метою адміністративного судочинства.

(г) щодо додаткових рішень про стягнення судових витрат

88. 27.05.2021 Одеський окружний адміністративний суд ухвалив додаткове рішення, яким стягнув з Одеської міської ради на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 9420 грн, пов`язані з проведенням судової земельно-технічної експертизи у справі.

89. Одеська міська рада зазначає про необґрунтованість додаткових рішень з огляду на те, що матеріали справи не містять жодного розрахункового документу, чеку чи будь-яких інших доказів на підтвердження сплати рахунку за проведення експертизи саме позивачем.

90. Відповідно до ч. 1 252 КАС суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове судове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

91. Згідно зі ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До судових витрат пов`язаних з розглядом справи належать, в числі інших, і витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

92. Відповідно до ч. 5 ст. 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

93. За правилами ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

94. Частиною 7 ст. 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

95. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

96. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

97. Отже, понесені позивачем витрати на проведення експертизи є судовими витратами в розумінні КАС України та підлягають компенсації за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, за умови надання відповідних доказів.

98. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25.07.2019 про призначення комплексної земельно-технічної експертизи в адміністративній справі №420/2468/1 ОСОБА_2 зобов`язано провести оплату витрат по проведенню експертизи згідно з рахунком, виставленим експертом (експертною установою).

99. 06.05.2020 разом з висновком судової земельно-технічної експертизи від 29.04.2020 №19-5273, наданим Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз, до суду першої інстанції було надано акт №19-5273 попереднього розрахунку вартості Висновку (т. 2 а.с. 57 з/б) та акт здачі-приймання Висновку (т. 2 а.с. 57), з яких вбачається, що ціна експертизи (дослідження) за ухвалою суду від 25.07.2019 у справі №420/2468/19 складає 9420 грн, що сплачені позивачем наперед.

100. Попередню оплату стороною по справі проведення експертизи у сумі 9420 грн підтверджено також листом Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз (ОНДІСЕ) від 29.04.2020 №19-5273 (т. 2, а.с. 56).

101. Враховуючи зазначене, Суд відхиляє покликання відповідача та погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що понесені позивачем судові витрати на проведення експертизи підтверджуються достатніми доказами.

102. При цьому Суд не бере до уваги посилання на те, що ані акт здачі-приймання висновку судового експерта від 29.04.2020 №19-5273, ані лист в.о. директора ОНДІСЕ від 29.04.2020 №19-5273 не містять підтвердження оплати комплексної земельно-технічної експертизи саме позивачем, оскільки з листа в.о. директора вбачається, що оплату проведення експертизи здійснено стороною у справі.

103. За визначенням ч. 1 ст. 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач і відповідач. Враховуючи, що Одеська міська рада, що є відповідачем у справі, не надала суду доказів, що саме вона здійснила оплату проведення експертизи, Суд погоджується з висновком, що сплату здійснив позивач, якого і було зобов`язано провести оплату витрат по проведенню експертизи ухвалою суду першої інстанції від 25.07.2019.

104. Також Суд відхиляє покликання відповідача на висновки, викладені у постанові Верховного Суду віл 13.07.2021 у справі №640/19089/20, адже вказаний висновок стосувався проведення експертизи на замовлення учасника справи та порядок відшкодування витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони поза межами судового процесу.

105. Згідно з положенням ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

106. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

107. За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення оскаржуваних рішень без змін.

108. Згідно з ч. 3 ст. 375 КАС України Суд поновлює виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року у справі № 420/2468/19.

Керуючись ст. 341 345 349 350 356 359 375 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та Одеської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року, додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року у справі №420/2468/19 залишити без змін.

Поновити виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року у справі № 420/2468/19.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя А.А. Єзеров

Суддя Н.В. Коваленко