ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 травня 2024 року
м. Київ
справа № 420/26754/23
адміністративне провадження № К/990/5565/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Єресько Л.О.,
Жука А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2023 (головуючий суддя - В.В. Андрухів)
та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2023 (головуючий суддя - В.О. Скрипченко, судді - І.П. Косцова, Ю.В. Осіпов)
у справі № 420/26754/23
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 ,
Військової частини НОМЕР_2
про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , в якому просив:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті при звільненні грошової компенсації у межах вартості за неотримане речове майно;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 та Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію у межах вартості за неотримане речове майно з урахуванням попередньо виплаченої компенсації за неотримане грошове майно в сумі 1 836 грн 52 коп.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2023, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2023, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду відмовлено. Визнано неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з даним позовом. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачу.
3. При прийнятті рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду, встановлений частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому, наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду визнано судом неповажними.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
4. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивачем подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, скаржник просить ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, направити справу для продовження розгляду.
5. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач вказує, що перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Наголошує, що між відповідачами та позивачем була укладена угода про нарахування та виплату грошової компенсації у межах вартості за неотримане речове майно при надходженні відповідного фінансування, але відповідачі відмовилися нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію у межах вартості за неотримане речове майно, що підтверджується відповіддю за № 475/4/3070 від 01.09.2023, яку позивач отримав 11.09.2023. А тому, на переконання позивача, відмова про нарахування та виплату грошової компенсації у межах вартості за неотримане речове майно є початком відліку строку звернення до адміністративного суду з позовними вимогами.
Позиція інших учасників справи
6. Відповідачі правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалися, відсутність якого згідно приписів частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Рух касаційної скарги
7. Ухвалою Верховного Суду від 20.03.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
8. Ухвалою Верховного Суду від 01.05.2024 адміністративну справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
Позиція Верховного Суду
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.
9. Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
10. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні питання дотримання позивачем строків звернення до суду із цим позовом, колегія суддів виходить із такого.
11. За приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
12. Відповідно до частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
13. У частині п`ятій статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
14. Зі змісту наведених норм слідує, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
15. При цьому, законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
16. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
17. День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
18. Не звернення до суду з адміністративним позовом за захистом свої прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.
19. У постанові від 05.02.2020 у справі № 9901/425/19 Велика Палата Верховного суду зазначила, що у випадку, коли особа вважає, що її права при прийнятті, проходженні або звільненні з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду у більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту у судовому порядку.
20. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
21. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
22. Так, предметом цього позову є визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті при звільненні грошової компенсації у межах вартості за неотримане речове майно. Із позовом до суду позивач звернулася лише 03.10.2023.
23. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивача звільнено наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 13.10.2022 № 36-РС з військової служби у відставку за підпунктом «в» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закон України «Про військовий обов`язок та військову службу» (за віком - у разі досягнення граничного віку).
24. 22.10.2022 командиром Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) прийнято наказ № 277, в пункті 8 якого зазначено, зокрема, виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 1836 грн 52 коп.
25. Позивачем зазначається, що 22.10.2022 йому на руки був виданий оригінал грошового атестату № 118 від 22.10.2022, в якому зазначено, що усі види грошового забезпечення йому виплачені. Позивач вказує, що в дійсності грошове забезпечення на 22.10.2022 йому не було виплачене, тому він зробив помітку у грошовому атестаті про невиплату.
26. З наведеного слідує про обізнаність позивача про порушення своїх прав з 22.10.2022.
27. Верховний Суд зауважує, що частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
28. Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 26.04.2021 у справі № 160/4657/20, від 26.09.2023 у справі № 260/2099/22.
29. Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
30. Поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання позовної заяви здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду із позовом.
31. Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин їх недотримання - вони повинні бути поважними, реальними або, непереборними і об`єктивно нездоланними на час перебігу строків звернення до суду.
32. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
33. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
34. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
35. Отже, поновленню підлягають лише пропущені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
36. Матеріали справи не містять доказів вжиття позивачем заходів з метою своєчасного оскарження невиплати при звільненні грошової компенсації у межах вартості за неотримане речове майно, як і доказів, які є об`єктивно непереборними та не залежали від волевиявлення позивача і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду.
37 Наведені позивачем доводи в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду не змінюють моменту, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення прав, свобод та інтересів, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду.
38. Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, що є підставою для повернення позову позивачу на підставі пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
39. Отже, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.
40. Доводи касаційної скарги позивача щодо незгоди з ухвалою Верховного Суду від 24.01.2024, якою касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2023 у справі №420/26754/23 повернуто особі, яка її подала, судом касаційної інстанції відхиляються, оскільки за приписами процесуального закону така ухвала не переглядається.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
41. Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 327 341 345 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
постановив:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2023 у справі № 420/5565/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Л.О. Єресько
А.В. Жук