ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2025 року
м. Київ
справа № 420/29295/23
адміністративне провадження № К/990/16888/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 420/29295/23
за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця з ознакою незалежної професійної діяльності адвоката Павлишина Юрія Миколайовича до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування податкової консультації,
за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця з ознакою незалежної професійної діяльності адвоката Павлишина Юрія Миколайовича на рішення Одеського окружного адміністративного суду (суддя: О. М. Тарасишина) від 10 січня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду (колегія суддів: Г. В. Семенюк, С. Д. Домусчі, О. І. Шляхтицький) від 09 квітня 2024 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. Позивач, Фізична особа-підприємця з ознакою незалежної професійної діяльності адвоката Павлишин Юрій Миколайович (далі - ФОП Павлишин Ю. М. ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС) про визнання протиправною та скасування податкової консультації № 40779/6/15-32-24-07-10 від 21 вересня 2023 року
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з метою встановлення обставин податкового обліку його як фізичної особи-підприємця з ознакою незалежної професійної діяльності адвоката ним було направлено на адресу територіального податкового органу заяву про надання індивідуальної податкової консультації. Як наслідок цього, ГУ ДПС було надано відповідь, але, як стверджує позивач, надана інформація не відповідає чинному законодавству та вказує на подвійне обтяження позивача податком за одну і ту ж саму діяльність. Також, позивач наполягає на тому, що спірна відповідь є саме податковою консультацією, а тому положення Закону України «Про звернення громадян» до спірних правовідносин не застосовуються.
3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року, у задоволені позову відмовлено.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 01 травня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій відповідач просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року, та прийняти нову постанову, яким задовольнити позов.
Визнати протиправною та скасувати відповідь/консультацію Головного Управління ДПС в Одеській області, викладену в листі № 40779/6/15-32-24-07-10 від 21 вересня 2023 року, яка надана на звернення Павлишина Юрія Миколайовича .
Ухвалити правовий висновок про тлумачення і застосування абз. першого статті 2 Закону України «Про звернення громадян», абз. першого статті 15 Закону України «Про Звернення громадян» та статті 19 Конституції України у цій справі стосовно застосування статті 52 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та Закону України «Про звернення громадян» при надані та оскарженні податкової консультації.
Стягнути з Головного Управління ДПС в Одеській області на користь Павлишина Юрія Миколайовича судові витрати.
Прийняти окрему ухвалу, якою довести до керівництва Головного Управління ДПС в Одеській області виявлені порушення вимог законодавства в діях посадових осіб, які приймали рішення та вчиняли дії, що суперечать закону та/або висновкам щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду і порушували статті 178 ПК України, пункт 291.3 статті 291 ПК України, пункт 297.1 статті 297 ПК України та інші норми, зокрема порушує абзаці перший статті 2 Закону України «Про звернення громадян», абзац перший статті 15 Закону України «Про звернення громадян» та статті 19 Конституції України.
Зобов`язати Головне Управління ДПС в Одеській області повідомити суд про вжиті заходи реагування на окрему ухвалу протягом одного місяця з дня отримання окремої ухвали.
Згідно частини сьомої статті 139 КАС України робить заяву до судових дебатів про те, що протягом п`яти днів з дня ухвалення/отримання рішення суду будуть надані докази судових витрат на професійну правничу допомогу, які сплатив та/або має сплатити позивач.
5. Після усунень недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
6. Відповідач скористався своїм процесуальним правом та 12 червня 2024 року через систему «Електронний суд» подав до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки вважає доводи такої скарги безпідставними, а оскаржувані рішення - такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
7. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що адвокат Павлишин Ю. М. як самозайнята особа з 31 січня 2018 року був взятий на податковий облік у ДПІ Київського району м. Одеси.
9. 01 вересня 2023 року позивач зареєстрований як ФОП з основним видом діяльності за КВЕД 69.10 Діяльність у сфері права (основний). Інша діяльність не проводиться.
10. 05 вересня 2023 року ФОП адвокат Павлишин Ю. М. звернувся до податкового органу і просив надати податкову консультацію з наступних питань:
1. Чи може адвокат, який оформлений як ФОП з ознакою, бути на спрощеній системі оподаткування 3-ї групи та сплачувати єдиний податок та ЄСВ за результатами своєї адвокатської діяльності ?
2. Чи потрібно фізичній особі-підприємцю (ФОП) з ознакою провадження незалежної професійної діяльності - адвокат вести податковий облік та сплачувати податки, ЄСВ, окремо, як фізичній особі-підприємцю, та окремо як самозайнятій особі, яка займається незалежною професійною діяльністю ?
3. Після внесення змін за формою 5-ОПП, з 01 вересня 2023 року, перебуваючи зареєстрованим вже як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності-адвокат, яким чином слід проводити податковий облік та які податку та збори сплачувати при здійснення правничої допомоги та іншої адвокатської діяльності.
11. Листом № 40779/6/15-32-24-07-10 від 21 вересня 2023 року ГУ ДПС надало відповідь, де вказало, що згідно пункту 65.9 статті 65 ПК України, якщо ФОП здійснює незалежну професійну діяльність, то у контролюючих органах така особа обліковується як фізична особа-підприємець з ознакою незалежної професійної діяльності, а спрощена система оподаткування стосується тільки ФОП та окремо осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність. Відповідно, ведення обліку здійснюється окремо, як діяльність ФОП та окремо для осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність. Також, наведено норми права, що регулюють питання надання звітності ФОП та окремо для осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність.
12. Не погоджуючись зі змістом наданої консультації, позивач звернувся до суду із даним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що не встановлено обставин, які б свідчили про протиправність оскаржуваної відповіді, з огляду на що підстави для задоволення позову відсутні.
14. Судами аналізуючи зміст наданої відповіді, зазначили, що у ній наведено повну та всебічну відповідь на поставлені позивачем питання у заяві від 05 вересня 2023 року. Зокрема, вказано, що згідно пункту 65.9 статті 65 ПК України якщо ФОП здійснює незалежну професійну діяльність, то у контролюючих органах така особа обліковується як фізична особа-підприємець з ознакою незалежної професійної діяльності, а спрощена система оподаткування стосується тільки ФОП та окремо осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність. Відповідно, ведення обліку здійснюється окремо як діяльність ФОП та окремо для осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність. Також, наведено норми права, що регулюють питання надання звітності ФОП та окремо для осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність. Отже, на питання, викладені у заяві від 05 вересня 2023 року, надано відповідь повністю. Крім цього, з огляду на зміст заяви позивача, остання не утримувала в собі вимоги встановлені податковим законодавством як щодо заяви про надання податкової консультації, а тому її надано у встановлені Законом України «Про звернення громадян» строки.
15. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
16. Як зазначає позивач у касаційній скарзі, що згідно частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм процесуального права, а саме частин першої - п`ятої статті 242 КАС України, абзацу першого статті 2 Закону України «Про звернення громадян», абзацу першого статті 15 Закону України «Про звернення громадян» та статті 19 Конституції України, як окремо, так і в поєднанні, у подібних правовідносинах у справах стосовно застосування Закону України «Про звернення громадян» під час надання та оскарження податкової консультації.
17. Крім того, згідно пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті є те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права (частин першої - п`ятої статті 242 КАС України, абзацу першого статті 2 Закону України «Про звернення громадян», абзацу першого статті 15 Закону України «Про звернення громадян» та статті 19 Конституції України, як окремо, так і в поєднанні) у подібних правовідносинах у справах стосовно застосування Закону України «Про звернення громадян» під час надання та оскарження податкової консультації.
18. Також підставами касаційного оскарження згідно частини четвертої статті 328 КАС України, є порушення вимог статті 178 ПК України у поєднанні з пунктом 291.3 статті 291 ПК України, пунктом 297.1 статті 297 ПК України, а також підпунктом 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України, оскільки податковий орган у відповіді/консультації неправильно роз`яснив їх тлумачення і застосування без урахування судової практики.
19. Також підставами касаційного оскарження згідно пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, є відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права, а саме вимог статті 178 ПК України у поєднанні з пунктом 291.3 статті 291 ПК України, підпунктом 2 пункту 297.1 статті 297 ПК України, а також підпунктом 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України, пункту 65.9 до статті 69 ПК України, у подібних правовідносинах у справах стосовно застосування Закону України «Про звернення громадян» під час надання та оскарження податкової консультації або відповіді.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.
21. В частині другій статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
22. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
23. Відповідно до підпункту 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.
24. Згідно із підпунктом 14.1.172-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України індивідуальна податкова консультація - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.
25. У відповідності до підпункту 14.1.173 пункту 14.1. статті 14 ПК України узагальнююча податкова консультація - оприлюднення позиції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що склалася за результатами узагальнення індивідуальних податкових консультацій, наданих контролюючими органами платникам податків, та/або у разі виявлення обставин, що свідчать про неоднозначність окремих норм такого законодавства.
26. За змістом статті 52 ПК України за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
Звернення платників податків на отримання індивідуальної податкової консультації у паперовій або електронній формі повинно містити: найменування для юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові для фізичної особи, податкову адресу, а також номер засобу зв`язку та адресу електронної пошти, якщо такі наявні; код згідно з ЄДРПОУ (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або серію (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті); зазначення, в чому полягає практична необхідність отримання податкової консультації (наведення фактичних обставин); підпис платника податків або кваліфікований електронний підпис; дату звернення.
На звернення платника податків, що не відповідає вимогам, зазначеним у цьому пункті, індивідуальна податкова консультація не надається, а надсилається відповідь за підписом керівника (заступника керівника або уповноваженої особи) у паперовій або електронній формі у порядку та строки, передбачені Законом України "Про звернення громадян".
Уповноважена особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, може прийняти рішення про продовження строку розгляду звернення на отримання індивідуальної податкової консультації понад 25-денний строк, але не більше 15 календарних днів, та письмово повідомити про це платнику податків у паперовій або електронній формі до закінчення строку, визначеного абзацом першим цього пункту.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
За вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній, у паперовій або електронній формі. Індивідуальна податкова консультація, надана у паперовій або електронній формі, обов`язково повинна містити назву - індивідуальна податкова консультація, реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.
Індивідуальні податкові консультації надаються:
в усній формі - контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, а також державними податковими інспекціями;
у паперовій та електронній формах - контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, крім державних податкових інспекцій.
Індивідуальна податкова консультація, надана у паперовій або електронній формі, підлягає реєстрації в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій та розміщенню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, без зазначення найменування (прізвища, ім`я, по батькові) платника податків, коду згідно з ЄДРПОУ (реєстраційного номера облікової картки) та його податкової адреси.
Територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, зобов`язаний надіслати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, індивідуальну податкову консультацію протягом 15 календарних днів, що настають за днем отримання звернення платника податків на отримання індивідуальної податкової консультації, для розгляду питання про внесення відомостей про таку консультацію до єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій, про що повідомляє платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, отримавши індивідуальну податкову консультацію від територіального органу (відокремленого підрозділу) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом 15 календарних днів, що настають за днем отримання такої консультації, але не більше 40 календарних днів, що настають за днем отримання контролюючим органом відповідного звернення платників податків, приймає одне із таких рішень:
про внесення відомостей про індивідуальну податкову консультацію до єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій, про що повідомляє протягом одного робочого дня з моменту прийняття рішення контролюючий орган, який йому підпорядковується;
про відмову у внесенні відомостей до єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій, з одночасним наданням платнику податків від свого імені індивідуальної податкової консультації та внесенням відомостей про таку консультацію до зазначеного реєстру, про що повідомляє протягом одного робочого дня з моменту прийняття рішення територіальний орган (відокремлений підрозділ) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та платника податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу;
про відмову у внесенні відомостей до єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій у разі, якщо в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій уже міститься аналогічна індивідуальна податкова консультація, надана такому платнику податків з цих самих питань, які зазначені у запиті такого платника податків, про що повідомляє протягом одного робочого дня з моменту прийняття рішення контролюючий орган, який йому підпорядковується, та платника податків.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, проводить періодичне узагальнення індивідуальних податкових консультацій, а також аналізує обставини, що свідчать про неоднозначність окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, шляхом надання узагальнюючих податкових консультацій, які затверджуються наказом цього органу.
Узагальнюючі податкові консультації підлягають оприлюдненню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, протягом п`яти календарних днів з дня їх надання.
27. Наслідки застосування податкових консультацій визначені статтею 53 ПК України. За нормами цієї статті у разі коли положення індивідуальної податкової консультації суперечать положенням узагальнюючої податкової консультації, застосовуються положення узагальнюючої податкової консультації.
Платник податків та/або податковий агент, які діяли відповідно до податкової консультації, не звільняються від обов`язку сплати податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом.
Платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому у паперовій або електронній формі індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.
Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов`язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.
28. При цьому, усталеною є практика Верховного Суду про те, що індивідуальна податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання, яка повинна містити конкретні роз`яснення такому платнику практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин.
29. Отже податкова консультація (індивідуальна), як методична й практична допомога платнику податків при виконанні ним податкового обов`язку, фактично, за всіма процедурами (нарахування та сплата платежів, пені, штрафних санкцій, оскарження дій контролюючих органів тощо): 1) надається платнику податків для правильності практичного застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акту з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності; 2) має індивідуальний характер і може використовуватися лише платником податків, якому така консультація надана; 3) не може встановлювати (змінювати чи припиняти) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення щодо практичного її застосування; 4) має мету - викладення (роз`яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту конкретної правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.
30. При цьому платнику податків надано право оскаржити до суду, як правовий акт індивідуальної дії, податкову консультацію контролюючого органу у випадку, якщо вона, на його думку, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору, й визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
31. Обов`язковими ж складовими письмової податкової консультації є: опис питань, що порушуються платником податків; обґрунтування застосування норм законодавства з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків; висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.
32. Аналогічна позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 826/2032/16, від 22 жовтня 2019 року у справі № 520/10111/18, від 28 січня 2020 року у справі № 804/8131/16, від 27 вересня 2023 року у справі № 804/4524/17, від 10 квітня 2024 року у справі № 826/6714/17.
33. З аналізу положень Податкового кодексу України убачається, що податкові органи мають право надати відповідь не як індивідуальну податкову консультацію, а у порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян», якщо звернення особи не містить ознак запиту на надання консультації щодо практичного застосування конкретної норми податкового законодавства.
34. Оцінивши зміст звернення позивача до податкового органу, суди дійшли висновку, що питання, які ним порушено (щодо оформлення адвоката у складі групи ФОП, ведення податкового обліку тощо), стосуються загального розуміння податкового законодавства та не містять ознак звернення щодо практичного застосування конкретної норми ПК України до фактичних обставин, притаманних саме ситуації позивача.
35. Таким чином, надання контролюючим органом відповіді у порядку Закону України «Про звернення громадян» є правомірним та відповідає змісту звернення, а позивач у заявах по суті не надає відповідних обґрунтувань всупереч цьому. Доводи позивача щодо протиправності такої відповіді, з огляду на вимоги статей 52- 53 ПК України є необґрунтованими та спростовуються аналізом змісту звернення позивача.
36. Верховний Суд зауважує, що відповідно до правових позицій, викладених у постанові від 27 квітня 2020 року у справі №?813/4351/16, саме по собі надання будь-якої відповіді на звернення громадянина у визначені законом строки не слід вважати повним і належним виконанням свого обов`язку суб`єктом владних повноважень. Так, істотною умовою такої відповіді є її належне обґрунтування і вирішення поставлених у зверненні питань (із урахуванням суті відповідного звернення і на підставі його ґрунтовного й всебічного вивчення).
37. Аналізуючи зміст відповіді, наданої контролюючим органом на заяву позивача від 05 вересня 2023 року, суди зазначили, що в ній наведено повне та всебічне обґрунтування порушених у зверненні питань, зокрема із посиланням на положення пункту 65.9 статті 65 Податкового кодексу України, вказано, якщо ФОП здійснює незалежну професійну діяльність, то у контролюючих органах така особа обліковується як фізична особа-підприємець з ознакою незалежної професійної діяльності, а спрощена система оподаткування стосується тільки ФОП та окремо осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність. Відповідно, ведення обліку здійснюється окремо як діяльність ФОП та окремо для осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність. А також наведено норми права, що регулюють порядок подання звітності ФОП та окремо для осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність.
38. Отже, питання, які позивач порушив у заяві, були розкриті у відповіді повно, чітко й обґрунтовано. Відповідь також була надана у строки, передбачені Законом України «Про звернення громадян».
39. Таким чином, Суд вважає, що відповідач виконав обов`язок щодо належного розгляду звернення позивача відповідно до вимог чинного законодавства. Обставини, які б свідчили про протиправність відповіді, відсутні, а відтак підстави для задоволення позову є відсутніми.
40. Ураховуючи встановлені судами обставини у цій справі, колегія суддів враховує, що надана оскаржувана відповідь жодних управлінських висновків не містить, вчинити будь-які обов`язкові дії позивачу вона не приписує, та, відповідно, не порушує права, свободи та інтереси осіб у сфері публічно-правових відносин.
41. Враховуючи наведене, зміст встановлених фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їх зміст та юридичну природу, висновок судів першої та апеляційної інстанцій у справі, що розглядається, ґрунтується на правильному застосуванні згаданих вище норм матеріального права
42. Щодо доводів у касаційній скарзі про постановляння окремої ухвали, колегія суддів зазначає наступне.
43. Відповідно до приписів статті 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
44. Тобто, окрема ухвала є способом реагування суду на випадки виявлення порушення законності та правопорядку, які не можуть бути усунуті ним самостійно при вирішенні адміністративного спору з використанням представлених адміністративним процесуальним законом засобів. Окрема ухвала виноситься судом у зв`язку з виявленням під час судового розгляду справи порушення законності з боку, зокрема, суб`єкта владних повноважень, які не охоплюються предметом спору та не можуть бути усунуті шляхом розв`язання спору по суті.
45. Окрема ухвала суду є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Постановлення такої ухвали є правом, а не обов`язком суду.
46. З урахуванням того, що постановлення окремої ухвали є правом суду, а не обов`язком, та в межах цієї справи суди, оцінюючи дії відповідача, не встановлено умов згідно статті 249 КАС України, а в подальшому позивач має право звернутись до суду в порядку статті 383 КАС України, суд касаційної інстанції не знаходить підстав для постановлення окремої ухвали.
47. Підставою касаційного оскарження позивач визначив пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вказівкою про те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
48. Верховний Суд звертає увагу на те, що обов`язковими умовами при оскарження судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення: норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами попередніх інстанцій; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
49. Проте подана касаційна скарга містить лише виклад обставин справи, цитати нормативних актів та незгоду з рішеннями судів попередніх інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права. Крім того, скаржником не зазначено, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду. При цьому, правова оцінка спірним правовідносинам надана вище.
50. Отже, за наведених у цій постанові мотивів, з урахуванням приписів статті 341 КАС України, підстави для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень відсутні.
51. В контексті встановлених обставин у цій справі, суд касаційної інстанції визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
52. Жодні доводи касаційної скарги не спростовують законність та правильність вирішення судами попередніх інстанцій позовних вимог позивача.
53. Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
54. Згідно із статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
55. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця з ознакою незалежної професійної діяльності адвоката Павлишина Юрія Миколайовича залишити без задоволення
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року у справі № 420/29295/23 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов