ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2021 року

м. Київ

справа №420/3086/19

адміністративне провадження № К/9901/17148/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

розглянувши у попередньому засіданні касаційну скаргу адвоката Приймачука Сергія Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2020 року (колегія суддів у складі: головуюча суддя - Вербицька Н.В., судді - Джабурія О.В., Кравченко К.В.) у справі №420/3086/19 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Київської міської митниці Державної фіскальної служби, третя особа: Асоціація міжнародних автомобільних перевізників України, про визнання протиправною та скасування претензії,

установив:

У травні 2019 року ФОП ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби (далі за текстом - Київська митниця ДФС), в якому просила визнати протиправною та скасувати претензію №1 від 22 лютого 2019 року, прийняту Київською міською митницею ДФС. На обґрунтування позовних вимог зазначала, що подані нею до Київської міської митниці ДФС документи є достатніми для звільнення від сплати передбачених законодавством митних платежів за недоставлення товарів під час виконання операції МДП.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року позов задоволено в повному обсязі: визнано протиправною та скасовано претензію №1 від 22 лютого 2019 року, прийняту Київською міською митницею ДФС.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2020 року скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, вважаючи, що воно прийняте внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, адвокат Приймачук С.І., який діє в інтересах ФОП ОСОБА_1 , звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду й залишити в силі рішення суду першої інстанції як законне й обґрунтоване.

З огляду на зміст касаційної скарги, підставою касаційного оскарження судового рішення у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами (судом) норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 (якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 КАС України) частини четвертої статті 328 КАС України, а саме:

- у розрізі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України заявник касаційної скарги наводить обґрунтування щодо необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 4 вересня 2018 року справі №813/4988/13-а та від 5 травня 2020 року у справі №813/4987/13-а,та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Зокрема, скаржник наполягає на помилковості висновків суду апеляційної інстанції про те, що сама по собі вимога, викладена в претензії, не породжує для позивача жодних негативних наслідків та фактично є лише пропозицією митного органу виконати зобов`язання зі сплати митних платежів в досудовому порядку. При цьому, на переконання скаржника, судом не враховано, що для держателя книжки МДП у випадку несплати митних платежів за претензією митного органу настають конкретні негативні наслідки, а саме: одразу після виставлення претензії гарантійному об`єднанню надсилаються митницею до ДФС України для вирішення питання про застосування до перевізника санкцій, передбачених Митною конвенцією про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (далі - Конвенція МДП), й такими санкціями є тимчасове або остаточне позбавлення перевізника права здійснювати перевезення за означеною Конвенцією; наслідком невиконання претензії митниці є нарахування пені на суму виставленої претензії (у даному випадку розмір нарахованої пені становить 44818,00 грн); у випадку виконання гарантійним об`єднанням вимог претензії у нього виникає регресна вимога до перевізника (в даному випадку - позивача), й у такому випадку перевізник зобов`язаний сплатити суму, більшу, ніж було визначено у претензії, оскільки, як вже зазначалось, митним органом на таку суму нараховується пеня. З урахуванням викладеного, представник позивача вважає, що позбавлення перевізника можливості захистити себе від перелічених вище негативних наслідків шляхом оскарження до суду претензії митниці, нівелює право кожної особи на захист своїх прав та обмежує доступ до правосуддя;

- обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник касаційної скарги наполягає на відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме - частини третьої статті 193 Митного кодексу України (далі - МК України), з огляду на неоднаковість її тлумачення судами першої та апеляційної інстанцій;

- оскаржуючи судові рішення з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 КАС України, представник позивача вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази (акта про пожежу; акта про невідповідність товарів відомостям, зазначеним у документах, необхідних для здійснення їх митного контролю, про пошкодження товарів, їх упаковки чи маркування або про їх втрату; акта про проведення огляду територій та приміщень).

У відзиві на касаційну скаргу позивача Київська митниця Держмитслужби (правонаступник Київської митниці ДФС) просить залишити без змін рішення апеляційного суду, прийняте ним по суті спору, повністю погоджуючись із висновками та мотивами, з яких виходив суд.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 30 серпня 2018 року Одеською митницею ДФС здійснено митне оформлення товару «кондиціонери побутові та їх частини» у кількості 372 коробки, в митний режим «транзит» за митною декларацією №UA500090/2018/006017 та направлено в зону діяльності Київської міської митниці ДФС на адресу ТОВ «КиївКлімат». Переміщення товарів територією України здійснювалось ФОП ОСОБА_1 , зокрема, водієм ОСОБА_2 , транспортним засобом, державний номер НОМЕР_1 , напівпричіп НОМЕР_2 , на умовах Конвенції МДП із використанням книжки МДП YХ 80004039, із зобов`язанням доставити їх до Київської міської митниці ДФС в строк до 10 вересня 2018 року.

Під час транспортування товару до місця призначення на автодорозі «Одеса-Київ» в напівпричепі виникла пожежа.

В результаті огляду та перерахунку вцілілого товару посадовою особою митного посту «Умань» Черкаської митниці ДФС встановлено, що збереглося 190 коробки, пожежею знищено повністю 182 коробки (про що зазначено в акті про невідповідність товарів відомостям, зазначеним у документах, необхідних для здійснення їх митного контролю про пошкодження товарів їх упаковки чи маркування або про їх втрату від 31 серпня 2018 року б/н).

Після складання 31 серпня 2018 року Черкаською митницею ДФС акта огляду вантажного автомобіля з напіввпричепом, товар доставлено до Київської міської митниці ДФС, якою на підставі акту від 4 вересня 2018 року встановлено, що для митного оформлення товар доставлено частково, а саме: в кількості 190 коробок (недостача складає 182 коробки).

13 листопада 2018 року Київська митниця ДФС надіслала на адресу позивача повідомлення про порушення умов перевезення товарів під час виконання операції МДП за книжкою МДП YX 80004039, яким запропоновано надати докази належного виконання операцій МДП.

15 листопада 2018 року на адресу третьої особи від відповідача також надійшло повідомлення про порушення умов перевезення товарів при виконанні операції МДП за книжкою МДП YХ 80004039 від 13 листопада 2018 року №8830/10/26-70-18-02.

Листом від 19 листопада 2018 року Асоціація міжнародних автомобільних перевізників України звернулася до ФОП ОСОБА_1 , у якому поінформувала щодо дій останньої у випадку отримання фінансової вимоги митного органу та просила повідомити, чи отримував позивач повідомлення або претензію безпосередньо від митних органів України, і якщо так, - то які заходи ним вжито для її врегулювання та з вимогою надати низку документів.

26 листопада 2018 року позивач надала пояснення щодо подій, які склалися, разом із документами, що підтверджують знищення частини вантажу внаслідок пожежі.

Із посиланням на надані позивачем документи Асоціація міжнародних автомобільних перевізників України 30 листопада 2018 року звернулася до митниці з проханням відкликати повідомлення від 13 листопада 2018 року на підставі статті 41 Конвенції МДП та пункту 3 статті 193 МК України.

Митний орган листом від 21 січня 2019 року повідомив Асоціацію про відсутність підстав до відкликання повідомлення про порушення умов перевезення товарів при виконанні операції МДП, оскільки ані позивачем, ані одержувачем товару не пред`явлено митниці довідки, виданої торгово-промисловою палатою України, щодо підтвердження настання форс-мажорних обставин.

22 лютого 2019 року Київська митниця ДФС направила на адресу позивача претензію №1 щодо необхідності сплатити митні платежі у розмірі 402424,86 грн, з яких: ввізне мито -18982,31 грн, податок на додану вартість - 383442,55 грн. За змістом претензії перевізником не вжито заходів щодо забезпечення збереження товарів та недопущення будь-якого їх використання, як це передбачено статтею 192 МК України, пошкоджений товар у зону діяльності Київської митниці не доставлено.

Не погоджуючись із вказаною претензією та вважаючи її протиправною, позивач, ФОП ОСОБА_1 , звернулась до суду із цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем безпідставно виставлено позивачу спірну претензію, оскільки нею надано митному органу повний та вичерпний пакет документів, який безперечно підтверджував настання обставин непереборної сили (пожежі), що звільняє позивача від обов`язку зі сплати митних платежів.

Приймаючи протилежне рішення та відмовляючи позивачу у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що сама по собі вимога, викладена у претензії, не породжує для осіб, щодо яких вона виставлена, негативних наслідків, а фактично є лише пропозицією митного органу виконати зобов`язання зі сплати митних платежів в досудовому порядку. Своєю чергою, оскільки митні платежі, обов`язок зі сплати яких виник у зв`язку з гарантуванням виконання операцій МДП на умовах Конвенції МДП, підлягають стягненню з гарантійного об`єднання (Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України) у судовому порядку, то правильність їх визначення та обґрунтованість пред`явлення повинен перевіряти суд під час розгляду справи за відповідним позовом митного органу.

Окрім того, суд апеляційної інстанції вважав слушними доводи митного органу про те, що факт ушкодження або знищення товару має бути підтверджений перевізником шляхом надання протоколу, наведеного у книжці МДП (про який згадується в Інструкції про заповнення книжки МДП), і який, відповідно до приписів статей 13, 16 Конвенції МДП є обов`язковим документом для підтвердження настання означених обставин. З огляду на те, що на порушення вимог Конвенції МДП протокол до книжки МДП відсутній, апеляційний суд додаткового аргументував свою позицію про відмову в позові тим, що позивачем не підтверджено належними доказами пошкодження або знищення товару. Суд, окрім того, урахував інформацію, що міститься у листах Уманського РВ УДНС України у Черкаській області та Київської ТПП України, за змістом якої актом експертизи від 4 вересня 2018 року №І-1240 факт пошкодження або повного знищення частини товару, що переміщувався за митною декларацією №UA500090/2018/006017, - не підтверджується.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.

Згідно зі статтею 90 МК України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

За приписами частин першої, четвертої статі 92 МК України митний режим транзиту може бути застосований як до товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що безпосередньо ввозяться на митну територію України, так і до тих, що перебувають на митній території України.

Для поміщення товарів та/або транспортних засобів комерційного призначення у митний режим транзиту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна, зокрема, у випадках, встановлених цим Кодексом, забезпечити виконання зобов`язання зі сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу.

Відповідно до частин першої - третьої статті 193 МК України за порушення встановленого порядку переміщення товарів транзитом перевізник притягується до адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

У разі втрати або видачі без дозволу органу доходів і зборів товарів, що перебувають під митним контролем і переміщуються транзитом, перевізник зобов`язаний сплатити митні платежі, встановлені законом на імпорт зазначених товарів. Порушення перевізником встановлених цим Кодексом строків доставки товарів, якщо виконано всі інші вимоги, не створює для нього зобов`язання щодо сплати митних платежів.

Перевізник звільняється від зобов`язання щодо сплати митних платежів лише у разі, якщо товари, що перебувають під митним контролем і переміщуються транзитом, було знищено або безповоротно пошкоджено внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або природних втрат за нормальних умов транспортування, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили.

Статтею 293 МК України визначено перелік осіб, на яких покладається обов`язок із сплати митних платежів. Відповідно до пункту 5 частини третьої цієї статті крім осіб, зазначених у частинах першій і другій цієї статті, особами, на яких покладається обов`язок із сплати митних платежів, є: у разі заявлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення до митного режиму транзиту - особа, яка надала зобов`язання щодо доставки цих товарів, транспортних засобів до органу доходів і зборів призначення.

Проаналізувавши наведені вище приписи МК України суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що переміщення товарів комерційного призначення в митному режимі транзиту передбачає покладення на перевізника обов`язку зі сплати митних платежів у разі недоставляння товару, крім випадків знищення або безповоротного пошкодження внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або природних втрат за нормальних умов транспортування (при підтвердженні таких обставин).

Так, відповідно до частини першої статті 305 МК України у випадках, визначених цим Кодексом, виконання зобов`язань осіб, що випливають з митних процедур, забезпечуються шляхом надання органам доходів і зборів забезпечення сплати митних платежів у способи, передбачені для відповідної митної процедури.

За приписами пункту першої статті 306 МК України одним із способів забезпечення сплати митних платежів є гарантування на умовах Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенції МДП) 1975 року (пункт 2).

Згідно з частиною першою статті 316 МК України гарантування на умовах Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенції МДП) 1975 року як захід гарантування доставки товарів (крім алкогольних напоїв та тютюнових виробів), що перебувають під митним контролем, до органу доходів і зборів призначення застосовується за умови, що товари під час перевезення перетинають митний кордон України, а їх перевезення на всьому маршруті або на його частині здійснюється автомобільним транспортом.

За визначеннями, що наведені у статті 1 Конвенції МДП: операція МДП - це перевезення вантажу від митниці місця відправлення до митниці місця призначення з дотриманням процедури, так званої процедури МДП, встановленої у цій Конвенції; гарантійне об`єднання - об`єднання, визнане митними органами Договірної Сторони гарантом для осіб, які використовують процедуру МДП.

30 липня 1999 року між Державною митною службою України і Асоціацією міжнародних автомобільних перевізників України (АсМАП) укладено угоду, згідно з якою остання несе відповідальність перед Держмитслужбою за кожну книжку МДП, яка видана Міжнародним союзом автомобільного транспорту (МСАТ) будь-якому гарантійному об`єднанню, члену МСАТ, що використовується на території України, але в сумі не більше 50000 доларів США, або відповідної суми в національній валюті, що складається з належних платежів, які митні органи можуть пред`явити у випадку виявлення порушень процедури МДП, допущеної перевізником при використанні книжки МДП.

Тобто, АсМАП є гарантом забезпечення виконання зобов`язань особами при виконанні операцій з переміщення автомобільним транспортом товарів комерційного призначення за операціями МДП, зокрема, в митному режимі прохідного транзиту митною територією України, на умовах Конвенції МДП.

Як встановлено судом апеляційної інстанції операції позивача з міжнародного перевезення комерційних товарів в режимі транзиту митною територією України є операціями МДП, гарантування яких забезпечено АсМАП на умовах Конвенції МДП.

Відповідно до статті 8 Конвенції МДП гарантійне об`єднання бере на себе зобов`язання сплачувати належні ввізні або вивізні мито і збори, а також будь-які відсотки за прострочення, які можуть належати відповідно до митних законів і правил країні, в якій виявлено порушення у зв`язку з операцією МДП. Гарантійне об`єднання зобов`язується сплачувати згадані вище суми в порядку солідарної відповідальності разом з особами, з яких належать ці суми. У тих випадках, коли законами і правилами тієї або іншої Договірної Сторони не передбачається сплата ввізних або вивізних мита і зборів, як це передбачено вище в пункті 1, гарантійне об`єднання зобов`язується на подібних умовах сплатити суму, що дорівнює сумі ввізних або вивізних мита і зборів та будь-яких відсотків за прострочення.

Гарантійне об`єднання стає відповідальним стосовно компетентних органів країни, у якій розташовано митницю місця відправлення, з моменту прийняття книжки МДП цією митницею для оформлення. В наступних країнах, по території яких продовжується перевезення вантажів з дотриманням процедури МДП, ця відповідальність починається з моменту ввезення вантажу або, якщо операція МДП призупиняється відповідно до положень пунктів 1 і 2 статті 26, - з моменту прийняття книжки МДП для оформлення митницею, у якій операція МДП поновлюється.

Коли настає термін платежу сум, зазначених у пунктах 1 і 2 цієї статті, компетентні органи повинні, в міру можливості, вимагати сплати цих сум у особи або осіб, з яких безпосередньо належать ці суми, до того як пред`явити позов гарантійному об`єднанню.

Згідно з пунктом 2 статті 11 Конвенції МДП вимога про сплату сум, зазначених у пунктах 1 і 2 статті 8, надсилається гарантійному об`єднанню не раніше як через три місяці з дня повідомлення цього об`єднання про відмову в митному оформленні книжки, про її оформлення з застереженням або про оформлення, одержане протизаконним чи обманним шляхом, і не пізніше, як через два роки, починаючи з того ж дня.

Аналіз наведених вище положень зумовив висновок апеляційного суду про те, що виконання зобов`язань перевізника щодо доставки товарів, які переміщувалися митною територією України транзитом, до митниці призначення, забезпечується гарантією сплати Асоціацією міжнародних автомобільних перевізників України митних платежів у порядку солідарної відповідальності разом з перевізником. При цьому митні органи перед тим, як звертатися до суду з позовом до гарантійного об`єднання (АсМАП) щодо стягнення таких митних платежів, повинні вимагати їх сплати в добровільному порядку.

Відповідно до пунктів 1, 3-4 розділу ХІІ Порядку реалізації положень Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенції МДП) 1975 року, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 20 листопада 2017 року №953 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 грудня 2017 року за №1496/31364, відповідно до пункту 2 статті 11 Конвенції МДП митниця ДФС виставляє держателю книжки МДП претензію щодо сплати передбачених законодавством сум митних платежів і пені (за наявності) за недоставку товарів під час проведення операції МДП, якщо держатель книжки МДП або гарантійне об`єднання протягом трьох місяців з дня відправлення їм Повідомлення не нададуть доказів належного виконання держателем книжки МДП операції МДП або такі докази будуть спростовані митницею ДФС шляхом проведення експертиз або інших заходів.

У разі несплати держателем книжки МДП необхідних сум згідно з Претензією держателю книжки МДП протягом трьох місяців з дати її направлення митниця ДФС надсилає листом з повідомленням гарантійному об`єднанню Претензію щодо сплати передбачених законодавством суми митних платежів та пені (за наявності) за недоставку товарів під час проведення операції МДП за формою, наведеною у додатку 7 до цього Порядку (далі - Претензія гарантійному об`єднанню). Разом з Претензією гарантійному об`єднанню МДП подаються розрахунок суми митних платежів та пені (за наявності) за формою, наведеною у додатку 8 до цього Порядку, та інші матеріали і документи, визначені підпунктами 2 - 4 пункту 2 цього розділу, та копія Претензії держателю книжки МДП.

Гарантійне об`єднання має у тримісячний термін, починаючи з дати отримання ним Претензії гарантійному об`єднанню, сплатити необхідні суми.

У разі несплати гарантійним об`єднанням необхідних сум згідно з Претензією гарантійному об`єднанню протягом тримісячного терміну з дня її отримання гарантійним об`єднанням митниця ДФС надсилає інформацію до головних управлінь ДФС в областях та м. Києві, відповідно, для проведення невиїзної документальної перевірки гарантійного об`єднання та направлення йому податкового повідомлення-рішення відповідно до законодавства України.

Проаналізувавши наведені приписи суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що складення митним органом претензії та викладення у ній вимоги сплатити митні платежі здійснюється з метою ініціювання добровільного виконання таких зобов`язань перевізником або гарантійним об`єднанням, у зв`язку з встановленням факту недоставлення до митниці призначення товарів, які переміщувалися митною територією України. Сама по собі така вимога, викладена у претензії, не породжує для осіб, щодо яких вона виставлена, жодних негативних наслідків та фактично є лише пропозицією митного органу виконати зобов`язання зі сплати митних платежів в досудовому порядку. Враховуючи, що митні платежі, обов`язок зі сплати яких виник у зв`язку з гарантуванням виконання операцій МДП на умовах Конвенції МДП, підлягають стягненню з гарантійного об`єднання (АсМАП) у судовому порядку, то правильність їх визначення та обґрунтованість пред`явлення повинен перевіряти суд під час розгляду справи за відповідним позовом митного органу.

При виборі і застосуванні норми матеріального права до спірних правовідносин апеляційним судом було враховано висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі №813/4988/13-а та від 5 травня 2020 року у справі №813/4987/13-а, як це передбачено частиною п`ятою статті 242 КАС України.

Аналогічний підхід до вирішення подібних спорів, де предметом судового оскарження є претензія митного органу про сплату обов`язкових платежів за порушення процедури міжнародних дорожніх перевезень, викладено, зокрема, і в постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі №813/4990/13-а та від 2 лютого 2021 року у справі №814/1958/17.

Отже, аналіз судової практики свідчить про існування усталеної правової позиції з правового питання, що є спірним у цій справі, від якої Верховний Суд в установленому законом порядку не відступав. Сформульовані Верховним Судом висновки з цього питання підставно застосовані судом апеляційної інстанцій у справі, що переглядається. Заявником касаційної скарги, своєю чергою, переконливо не обґрунтовано необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, які були застосовані судом. Доводи й аргументи заявника касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи. Порушень норм процесуального права при апеляційному перегляді справи, на які звертає увагу позивач у касаційній скарзі, - колегією суддів не встановлено.

Щодо підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах), то скаржником не обґрунтовано, у чому саме полягає помилка суду апеляційної інстанції при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

У зв`язку з цим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2020 року залишити без змін, а касаційну скаргу адвоката Приймачука Сергія Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська