ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2020 року

м. Київ

справа №420/3094/19

адміністративне провадження №К/9901/9406/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді: Губської О.А.,

суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 420/3094/19

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року (головуючий суддя Бутенко А.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року (колегія суддів: головуючий суддя Яковлєв О.В., судді Градовський Ю.М., Крусян А.В.),

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області, у якому просив:

1.1. визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 28 березня 2019 року № 726 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Роздільнянського ВП Головного управління Національної поліції в Одеській області».

1.2. визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 23 квітня 2019 року № 460 о/с по особовому складу про звільнення зі служби в поліції заступника начальника відділу поліції - начальника СКП Роздільнянського ВП Головного управління Національної поліції в Одеській області капітана поліції ОСОБА_1 за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).

1.3. поновити капітана поліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу поліції - начальника СКП Роздільнянського ВП Головного управління Національної поліції в Одеській області.

1.4. стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь капітана поліції ОСОБА_1 середній заробіток (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу з 23 квітня 2019 року по день поновлення його на роботі.

1.5. допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення капітана поліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу поліції - начальника СКП Роздільнянського ВП Головного управління Національної поліції в Одеській області та стягнення на його користь середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу за один місяць.

1.6. зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області внести відповідні виправлення до трудової книжки серії НОМЕР_1 стосовно звільнення капітана поліції ОСОБА_1 .

1.7. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на думку позивача, спірні накази прийнятті відповідачем з порушенням приписів чинного законодавства, позивача звільнено зі служби в поліції безпідставно і незаконно, тому ці накази є протиправними та підлягають скасуванню.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

2.1. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

2.2. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з доведеності належними та до пустими ми доказами вчинення позивачем порушень, за які до нього правомірно та з дотримання встановленої для цього процедури застосоване дисциплінарне стягнення з подальшим звільненням зі служби.

ІІІ. Касаційне оскарження

3. Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення його позову повністю.

3.1. В обґрунтування доводів касаційної скарги вказує, що суди попередніх інстанцій не застосували під час розгляду справи висновки Верховного Суду щодо того, що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно два види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного. Обставини, причини та умови вчинення дисциплінарного стягнення, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, а також питання наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі у частині обрання виду стягнення. Також звертає увагу, що суд в силу вимог статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України повинен дослідити чи прийнятий такий наказ на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо. Зазначає, що суб`єкт владних повноважень повинен довести суду правомірність прийнятого ним рішення, відтворення у висновку службового розслідування внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей, не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим як і ухвалене на підставі нього рішення. Наголошує, що на особу не може бути накладене дисциплінарне стягнення за вчинене нею кримінальне правопорушення лише у разі набрання законної сили обвинувальним вироком стосовно нього. Також, на його думку, суди безпідставно не врахували положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Конституції України як джерело права при вирішенні цього спору, зокрема при вирішення питання винуватості позивача у вчиненні спірного правопорушення.

4. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу позивача, за змістом якого висловив незгоду з викладеними останнім в скарзі доводами та повідомив свою думку про правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

IV. Установлені судами фактичні обставини справи

5. 21 лютого 2019 року до ВІОС УКЗ Головного управління Національної поліції в Одеській області надійшла інформація про те, що працівниками військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України, Територіального управління ДБР, розташованого у м. Миколаєві, УСБУ в Одеській області за отримання неправомірної вигоди затримано заступника начальника відділу - начальника СКП Роздільнянського ВП Головного управління Національної поліції в Одеській області капітана поліції ОСОБА_1 (спеціальний жетон № 0042104), ІНФОРМАЦІЯ_1 , освіта вища, в ОВС з 09 серпня 2009 року по 06 листопада 2015 року, в Національній поліції України з 07 листопада 2015 року, на займаній посаді з 02 травня 2018, має діюче дисциплінарне стягнення догана, оголошене наказом Головного управління Національної поліції від 18 січня 2019 № 106 в межах кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 420191010000050 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України.

6. Досудовим розслідуванням встановлено, що 23 січня 2019 року ОСОБА_2 на автомобілі марки «Нісан», номерний знак, НОМЕР_2 (16 регіон), перевозив товари народного вжитку в межах митного поста «Кучурган», де був зупинений співробітниками Державної прикордонної служби України, які через службу « 102» викликали слідчо-оперативну групу Роздільнянського ВП Головного управління Національної поліції в Одеській області.

7. Прибувши на місце події, слідчо-оперативна група в ході проведення огляду місця події вилучила вказаний транспортний засіб та опитала ОСОБА_2 з приводу перевезення останнім товарів народного вжитку.

8. В подальшому, 24 січня 2019 року за вказаним фактом СВ Роздільнянського ВП внесені відомості до ЄРДР за № 12019160390000069 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 227 Кримінального кодексу України.

9. За змістом підозри суди встановили, що 24 січня 2019 року ОСОБА_2 прибув до Роздільнянського ВП Головного управління Національної поліції в Одеській області за адресою: Одеська область, м. Роздільна, вул. Червоноармійська, 5 з метою встановлення стану досудового розслідування вказаного кримінального провадження, де зустрів капітана поліції ОСОБА_1 , який діючи з корисливих мотивів, з прямим умислом, з метою власного збагачення особисто виказав ОСОБА_2 вимогу передати йому, тобто ОСОБА_1 , неправомірну вигоду у розмірі 500 доларів США за не перешкоджання зі сторони ОСОБА_1 та за його вказівкою підпорядкованих йому співробітників Роздільнянського ВП Головного управління Національної поліції в Одеській області у здійсненні ОСОБА_2 перевезення товарів народного вжитку по території Роздільнянського району Одеської області.

10. 04 лютого 2019 року за вказаним фактом військовою прокуратурою Одеського гарнізону Південного регіону України внесені відомості до ЄРДР за № 42019161010000050 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України.

11. У подальшому, протягом 20 лютого 2019 року ОСОБА_3 здійснив перевезення по території Роздільнянського району Одеської області п`яти автомобілів з товарами народного вжитку, за що, відповідно до вимоги ОСОБА_1 мусив передати останньому неправомірну вигоду по 100 доларів США за кожен автомобіль, тобто на загальну суму 500 доларів США (що відповідно до офіційних даних Національного банку України станом на 20 лютого 2019 року становило 13586,65 гривень).

12. Діючи з тих же мотивів, з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання 21 лютого 2019 року, приблизно о 10.15 год., перебуваючи у приміщенні ресторану «Ларец» за адресою: м. Одеса, площа Віри Холодної, на розі вулиць Преображенської та Буніна, ОСОБА_1 одержав від ОСОБА_2 неправомірну вигоду у розмірі 500 доларів США (що відповідно до офіційних даних НБУ станом на 21 лютого 2019 року становило 13543,7815 гривень) для себе за вчинення ним в інтересах останнього дій з використанням наданої йому влади та службового становища, за не перешкоджання ОСОБА_2 у перевезенні товарів народного вжитку по території Роздільнянського району Одеської області, після чого мав можливість розпорядитися вказаними грошовими коштами на власний розсуд.

13. В подальшому, 21 лютого 2019 року о 10.29 год. капітана поліції ОСОБА_1 затримано в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України працівниками військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України, Територіального управління ДБР, розташованого у м. Миколаєві, УСБУ в Одеській області та в ході особистого обшуку капітана поліції ОСОБА_1 у правому зовнішньому кармані куртки останнього було виявлено та вилучено грошові купюри номіналом по 100 (сто) доларів США кожна у кількості 5 штук на загальну суму 500 доларів США, які останній отримав від ОСОБА_2 на раніше виказану вимогу за безперешкодне перевезення по території Роздільнянського району Одеської області товарів народного вжитку. Після чого капітана поліції ОСОБА_1 доставлено до ІТТ № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області.

14. 22 лютого 2019 року працівниками військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України, Територіального управління ДБР, розташованого у м. Миколаєві проведено обшуки за місцем мешкання та робочого кабінету капітана поліції ОСОБА_1 .

15. Того ж дня органом досудового розслідування в рамках кримінального провадження № 42019161010000050 від 04 лютого 2019 року капітану поліції ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України.

16. 22 лютого 2019 року Заводським районним судом м. Миколаєва до капітана поліції ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід - тримання під вартою з утриманням в СІЗО м. Миколаєва до 20 квітня 2019 року та визначено розмір застави в 100000,00 грн, після внесення якої 25 лютого 2019 року підозрюваного капітана поліції ОСОБА_1 звільнено з-під варти.

17. 01 березня 2019 року в рамках службового розслідування членами дисциплінарної комісії здійснено виїзд до Роздільнянського ВП Головного управління Національної поліції для перевірки дотримання дисципліни та законності капітаном поліції ОСОБА_1 .

18. В ході перевірки встановлено існування фактів неповного і невсебічного розгляду повідомлень громадян про кримінальні правопорушення; не забезпечено належне виконання доручень слідчих, які надійшли на виконання до СКП Роздільнянського ВП, що виразилось у несвоєчасному їх виконанні, з порушенням встановлених строків та укритті фактів невиконання підлеглими працівниками доручень слідчих; несвоєчасної перевірки оперативної інформації; відсутності контролю за своєчасністю та правильністю ведення оперативно-розшукових заходів у рамках оперативно-розшукових справ, відсутності контролю за перевіркою отриманої інформації.

19. В ході службового розслідування опитано начальника Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області полковника поліції ОСОБА_4 , який був безпосереднім керівником капітана поліції ОСОБА_1 . Водночас, ОСОБА_1 у своїх пояснення відмовився висвітлювати обставини події, посилаючись на статтю 63 Конституції України.

20. Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 28 березня 2019 року № 726 до капітана поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби.

21. Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 23 квітня 2019 року №460 о/с капітана поліції ОСОБА_1 відповідно до наказу від 28 березня 2019 року №726 Головного управління Національної поліції в Одеській області звільнено зі служби в поліції.

22. Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 14 серпня 2019 року №1033 о/с внесено зміни до наказу від 23 квітня 2019 року №460 о/с в частині дати звільнення позивача з 25 квітня 2019 року.

23. Позивач, вважаючи накази відповідача № 726 від 28 березня 2019 року та № 460 о/с від 23 квітня 2019 року та своє притягнення до дисциплінарної відповідальності і звільнення зі служби протиправними, звернувся з цим позовом до суду.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

24. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

25. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

26. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

27. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських та порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію».

28. Згідно з пунктом 1 та пунктом 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, а також професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

29. Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

30. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

31. Дисциплінарний статут Національної поліції України затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України».

32. Цей Статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

33. Згідно з частиною першою статті 1 Статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

34. Пунктами 1, 2 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки

35. Частиною 2 цієї статті Статуту встановлено, що службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

36. Відповідно до частини першої статті 11 Статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

37. Статтею 12 Статуту встановлено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

38. Згідно з частиною першою статті 13 Статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

39. Частиною 3 вказаної статті встановлено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

40. Статтею 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено основні повноваження поліції.

41. Відповідно до частини першої вказаної статті поліція відповідно до покладених на неї завдань:

1) здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень;

2) виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення;

3) вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення;

4) вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення;

5) здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події;

6) здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень у межах визначеної підслідності;

7) розшукує осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду, ухиляються від виконання кримінального покарання, пропали безвісти, та інших осіб у випадках, визначених законом;

8) у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання;

9) доставляє у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення;

10) вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях;

11) регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі;

12) здійснює супроводження транспортних засобів у випадках, визначених законом;

13) видає відповідно до закону дозволи на рух окремих категорій транспортних засобів; у випадках, визначених законом, видає та погоджує дозвільні документи у сфері безпеки дорожнього руху;

14) вживає всіх можливих заходів для надання невідкладної, зокрема домедичної і медичної, допомоги особам, які постраждали внаслідок кримінальних чи адміністративних правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в ситуації, небезпечній для їхнього життя чи здоров`я;

15) вживає заходів для визначення осіб, які не здатні через стан здоров`я, вік або інші обставини повідомити інформацію про себе; встановлює особу за невпізнаним трупом;

16) забезпечує безпеку взятих під захист осіб на підставах та в порядку, визначених законом;

17) у межах своєї компетенції, визначеної законом, здійснює контроль за дотриманням вимог законів та інших нормативно-правових актів щодо опіки, піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, вживає заходів щодо запобігання дитячій бездоглядності, правопорушенням серед дітей, а також соціального патронажу щодо дітей, які відбували покарання у виді позбавлення волі;

18) вживає заходів для запобігання та протидії домашньому насильству або насильству за ознакою статі;

19) здійснює охорону об`єктів права державної власності у випадках та порядку, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, а також бере участь у здійсненні державної охорони;

20) здійснює на договірних засадах охорону фізичних осіб та об`єктів права приватної і комунальної власності;

21) здійснює контроль за дотриманням фізичними та юридичними особами спеціальних правил та порядку зберігання і використання зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів, матеріалів та речовин, на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ;

22) здійснює у визначеному законом порядку приймання, зберігання та знищення вилученої, добровільно зданої або знайденої вогнепальної, газової, холодної та іншої зброї, боєприпасів, набоїв, вибухових речовин та пристроїв, наркотичних засобів або психотропних речовин;

23) здійснює контроль у межах своєї компетенції, визначеної законом, за дотриманням вимог режиму радіаційної безпеки у спеціально визначеній зоні радіоактивного забруднення;

24) сприяє забезпеченню відповідно до закону правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх оголошення на всій території України або в окремій місцевості;

25) виконує в межах компетенції запити органів правопорядку (правоохоронних органів) інших держав або міжнародних організацій поліції відповідно до закону та міжнародних договорів України;

26) здійснює оперативно-розшукову діяльність відповідно до закону;

27) вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку під час примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), здійснює привід осіб за рішенням тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України, а також вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю державних виконавців, приватних виконавців та інших осіб, які беруть участь у вчиненні виконавчих дій, здійснює привід у виконавчому провадженні, здійснює розшук боржника чи дитини у виконавчому провадженні у випадках, передбачених законом або рішенням суду.

Залучення для проведення виконавчих дій працівників поліції здійснюється за вмотивованою постановою виконавця, яка надсилається керівнику територіального органу поліції за місцем проведення відповідної виконавчої дії. Відмова у залученні поліції для проведення виконавчих дій допускається лише з підстав залучення особового складу даного територіального органу поліції до припинення групового порушення громадської безпеки і порядку чи масових заворушень, а також для подолання наслідків масштабних аварій чи інших масштабних надзвичайних ситуацій;

28) забезпечує інформування Комісії з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, про хід досудового розслідування, вжиття заходів для розшуку осіб, зниклих безвісти, у тому числі осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, для внесення даних до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;

29) виявляє транспортні засоби особистого користування, тимчасово ввезені на митну територію України громадянами більш як на 30 діб та не зареєстровані в Україні у встановлені законодавством строки;

30) вживає заходів для виявлення неправомірного керування транспортними засобами, щодо яких порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки їх тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортні засоби використовуються для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортні засоби передано у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили їх на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту, а також заходів для виявлення неправомірного розкомплектування таких транспортних засобів.

42. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

VI. Позиція Верховного Суду

43. Перевіривши доводи касаційних скарг, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.

44. Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

45. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв?язку з прийняттям відповідачем наказів про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення останнього зі служби. Підставою для цього стало вчинення ним дисциплінарного проступку.

46. Отже, предметом спору у цій справі є перевірка правомірності звільнення позивача зі служби в поліції на підставі висновків проведеного службового розслідування.

47. В спірних правовідносинах суди встановили, що за результатами проведеного службового розслідування вирішено застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення Присяги поліцейського, норм Дисциплінарного статуту Національної поліції України» та Закону України «Про Національну поліцію», а також інших підзаконних нормативно-правових актів, що регулюють діяльність поліцейських.

48. Вирішуючи питання щодо правильності застосування цим судами попередніх інстанцій норм чинного законодавства, Верховний Суд виходить з такого.

49. Статтею 1 Дисциплінарного статуту встановлено, що службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

50. Відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

51. Статтею 5 Дисциплінарного статуту встановлено відповідальність осіб рядового і начальницького складу. За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

52. Згідно зі статтею 14 Дисциплінарного статуту з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

53. Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, з метою належної організації заходів, спрямованих на захист прав і свобод людини, зміцнення службової дисципліни в діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ, попередження надзвичайних подій за участю особового складу, упорядкування питань призначення, проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, а також підвищення ефективності роботи підрозділів кадрового забезпечення наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року №230 затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ (далі - Інструкція).

54. Відповідно до пункту 2.1 Інструкції підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

55. Службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі: невиконання або неналежного виконання особами РНС під час службової діяльності вимог чинного законодавства, що призвело до порушення прав та законних інтересів громадян або негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на ОВС завдань з охорони громадського порядку, боротьби зі злочинністю; реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєне особою РНС кримінальне правопорушення (підпункти 2.2.1 та 2.2.2 пункту 2.2 Інструкції).

56. Підстави для призначення службового розслідування можуть міститися в службових документах осіб РНС, матеріалах перевірок, письмових зверненнях громадян України, осіб без громадянства та іноземців, депутатських запитах та зверненнях народних депутатів України, повідомленнях уповноважених органів досудового розслідування, заявах і повідомленнях інших правоохоронних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації або в інших документах, отриманих в установленому законодавством України порядку (пункт 2.5 Інструкції).

57. Розділ VІІІ Інструкції містить вимоги щодо оформлення матеріалів службового розслідування. Зокрема, в описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про: обставини, за яких особа РНС скоїла дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим; наявність причинного зв`язку між неправомірними діяннями особи РНС та їх наслідками; умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов`язки, які було порушено; наявність вини особи РНС, обставини, що пом`якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного.

58. Мета службового розслідування полягає в тому, щоб повністю, об`єктивно та всебічно встановити обставини і наслідки правопорушення, з приводу якого було призначено розслідування; осіб, винних у правопорушенні; наявність причинного зв`язку між неправомірним діянням особи, щодо якої призначено службове розслідування, та його наслідками; вимоги законів чи інших нормативно-правових актів, розпорядчих документів або службових обов`язків, що були порушені; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення, та мотиви протиправної поведінки особи та її ставлення до вчиненого.

59. Проте, матеріали справи не містять ні висновку службового розслідування, ні документів, на підставі яких це службове розслідування призначено, а також доказів, що зібрані під час розслідування та на підставі яких відповідач дійшов висновку про наявність в діях позивача вини у скоєному правопорушенні і застосував до нього спірне дисциплінарне стягнення.

60. Отже, Верховний Суд доходить висновку про те, що суди вирішили справу без повного та всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі.

61. Крім цього, Верховний Суд звертає увагу, що суди, встановивши суперечливі обставини щодо дотримання відповідачем процедури притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, не вчинили дії для належного дослідження цих обставин справи з урахуванням змісту позовних вимог та предмету спору.

62. Верховний Суд наголошує, що за правилами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

63. Отже, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України в основі обґрунтованого рішення лежать повнота і всебічність з`ясування обставин справи, це виключає існування будь-яких не спростованих судом належним чином розбіжностей між доказами, поданими сторонами.

64. Верховний Суд зазначає, що приписами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України суди наділені правом збирати докази з власної ініціативи, а також повноваженням сприяти в реалізації обов`язку доказування (у випадку неможливості самостійного надання особами, які беруть участь у справі доказів) і витребовувати необхідні докази. Тобто законодавцем передбачено активну участь суду в збиранні доказів, а тому покладення обов`язку надання доказів виключно на осіб, які беруть участь у справі без сприяння судами в реалізації зазначеного обов`язку, а також вияв власної їх ініціативи у процесі збору доказів, як мети встановлення дійсних фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, є надмірним тягарем, що, в деякій мірі, є неспівмірним із розподілом обов`язку доказування, визначеного адміністративним процесуальним законодавством.

65. Тому Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій не вжили усіх, визначених законом, заходів, зокрема та не виключно, щодо витребування додаткових доказів, на підставі яких можливо встановити істинну та достовірну інформацію стосовно спірних обставин.

66. Таким чином, суди попередніх інстанцій, не встановивши усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дійшли передчасних висновків по суті справи. Висновки судів попередніх інстанцій та оскаржувані рішення в цій справі не відповідають завданням адміністративного судочинства щодо справедливого і неупередженого вирушення спору.

67. Водночас, в силу положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства їх встановлення судом касаційної інстанції не допускається.

68. Розглянувши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, не забезпечено повне та всебічне з?ясування обставин у справі та не вжито усіх, визначених законом заходів для цього.

69. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

70. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

71. Приписами частини 4 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

72. Враховуючи те, що вказані порушення під час розгляду справи допущені як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, тому справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

73. Під час нового розгляду справи суду необхідно дослідити усі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, надати оцінку заявленим позовним вимогам крізь призму частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням установленого статтею 6 цього Кодексу принципу верховенства права. Також судам слід врахувати наведене та ухвалити законне та обґрунтоване рішення за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності та взаємному зв?язку.

Керуючись статтями 3 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року задовольнити частково.

2. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року в цій справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М.В. Білак

О.В. Калашнікова