№ 420/33470/23 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2025 року

м. Київ

справа №420/33470/23

адміністративне провадження № К/990/46969/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу адвокатки Доготер Оксани Георгіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року (колегія у складі суддів Шеметенко Л.П., Градовського Ю.М., Турецької І.О.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 Прикордонного загону щодо не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), з січня 2023 року;

- зобов`язати НОМЕР_1 Прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) здійснити виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, передбачену Постановою №168, з січня 2023 року;

- зобов`язати НОМЕР_1 Прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати додаткової винагороди, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159.

Свої вимоги мотивував тим, що із січня 2023 року перебував в оперативному підпорядкуванні (у відрядженні) та брав участь у бойових діях, на підставі бойового наказу Адміністрації державної прикордонної служби України, проте за цей час відповідач не нарахував та не виплатив йому додаткової винагорода відповідно до Постанови № 168 в розмірі 100 000 грн за безпосередню участь в бойових діях та відповідних заходах.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 18 березня 2024 року відмовив у задоволенні позову.

Позивач в особі своєї представниці оскаржив це судове рішення до апеляційного суду. В апеляційній скарзі представниця скаржника просила поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14 жовтня 2024 року залишив апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокаткою Доготер О.Г. без руху, надавши скаржникові десятиденний строк, з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом направлення на адресу суду: доказів щодо перебування ОСОБА_1 на військовій службі у період з 19 березня 2024 року до 29 серпня 2024 року; пояснень з обґрунтуванням періоду пропуску строку представницею позивача - адвокаткою Доготер О.Г. за період з 29 серпня 2024 року до 28 вересня 2024 року.

29 жовтня 2024 року на виконання вимог ухвали від 14 жовтня 2024 року за допомогою системи «Електронний суд» представниця позивача подала до суду заяву про поновлення процесуального строку.

Ухвалою від 05 листопада 2024 року П`ятий апеляційний адміністративний суд визнав неповажними підстави пропуску строку на апеляційне оскарження, вказані представницею ОСОБА_1 - адвокаткою Доготер О.Г. в апеляційній скарзі та заяві від 29 жовтня 2024 року про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року і відмовив у відкритті апеляційного провадження за поданою представницею позивача апеляційною скаргою.

Апеляційний суд керувався тим, що строк на апеляційне оскарження рішення суду закінчився 20 квітня 2024 року, проте апеляційну скаргу подано лише 28 вересня 2024 року, тобто з пропуском більше шести місяців з моменту виникнення права на апеляційне оскарження. Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржник не підтвердив належними доказами підстав пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою у даній справі та не обґрунтував належним чином поважність причин його пропуску.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

У касаційній скарзі (уточненій) представниця позивача просить скасувати ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року та відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

На обґрунтування своїх вимог зазначає, що причиною пропуску строку оскарження судового рішення є факт того, що скаржник 19 грудня 2023 року був звільнений з військової служби та 27 грудня 2023 року виїхав проживати до іншої області, а саме до Одеської як внутрішньо-переміщена особа. 03 липня скаржник влаштувався на посаду у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Структум" (далі - ТОВ «Структум»).

Протягом цього періоду часу представниця скаржника не мала можливості зв`язатись з ним та узгодити позицію щодо апеляційного оскарження рішення суду.

Також зауважила, що в Україні введено правовий режим воєнного стану. Протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55 124 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Позиція інших учасників справи

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Рух касаційної скарги

05 грудня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга від адвокатки Доготер О.Г, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , у якій представниця скаржника просила скасувати ухвалу про відмову у відкритті провадження П`ятого апеляційного адміністративного суду та відкрити апеляційне провадження у справі №420/33470/23.

Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2024 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху та установлено скаржникові десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання нової редакції касаційної скарги з уточненими вимогами та зазначенням судових рішень, які оскаржуються. Також, роз`яснено, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.

23 грудня 2024 року на виконання вимог зазначеної ухвали від представниці позивача надійшла уточнена касаційна скарга.

Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою адвокатки Доготер О.Г., яка діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року у цій справі.

Ухвалою від 14 травня 2025 року справу призначено до розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права й акти їх застосування.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Відповідно до частини першої статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Частиною першою статті 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Пунктом 1 частини другої статті 295 КАС України встановлено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).

При цьому за приписами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно із частиною п`ятою статті 251 КАС України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення в електронній формі надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення..

Відповідно частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відповідно до частини сьомої статті 251 КАС України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

У частині першій статті 18 КАС України передбачено, що у судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.

Позовні та інші заяви, скарги та інші визначені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов`язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в день надходження документів (частина друга статті 18 КАС України).

Згідно із частиною четвертою статті 18 КАС України Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина п`ята статті 18 КАС України).

Відповідно до частин шостої, сьомої статті 18 КАС України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

За частиною восьмою статті 18 КАС України реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі в порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до статті 42 КАС України учасниками справи є сторони, треті особи. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

За частинами першою, другою статті 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень.

Згідно із частинами першою, другою статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу.

Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

Відповідно до частини першої статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

За частиною четвертою статті 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".

Відповідно до частин першої, другої статті 60 КАС України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.

Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.

За частиною третьою статті 60 КАС України про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю має бути повідомлено суду шляхом подання письмової заяви.

Частиною третьою статті 298 КАС України визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Оцінка висновків суду, ухвала якого переглядається, та аргументів учасників справи.

За змістом наведених правових норм однією з обставин, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, є визнання неповажними наведених скаржником підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску указаного строку (при цьому поважність причин повинен доводити скаржник).

Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами).

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Як убачається з матеріалів справи, інтереси позивача у суді першої інстанції представляла адвокатка Доготер Оксана Георгіївна, яка діяла на підставі ордеру про надання правничої (правової) допомоги та договору.

18 березня 2024 року Одеський окружний адміністративний суд ухвалив рішення у цій справі в порядку письмового провадження без виклику сторін та 19 березня 2024 року о 02:14 це судове рішення було доставлено до електронного кабінету адвокатки Доготер О.Г., що підтверджується довідкою відповідного змісту.

Апеляційну скаргу на зазначене судове рішення представниця позивача адвокатка Доготер О.Г. направила до суду апеляційної інстанції за допомогою електронної системи "Електронний суд" 28 вересня 2024 року, тобто поза межами тридцятиденного строку, встановленого частиною першою статті 295 КАС України.

В апеляційній скарзі представниця позивача просила поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року, мотивувавши підстави пропуску цього строку тим, що позивач не мав можливості отримати рішення суду у зв`язку з участю у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини в районі Херсонської області та представниця позивача не могла узгодити з ним позицію щодо апеляційного оскарження через відсутність з ним зв`язку. Також вказувала, що строк дії договору про надання правової допомоги №25645/13 від 03 липня 2023 року сплив 03 квітня 2024 року і можливості укласти додатковий договір у строк апеляційного оскарження не було з наведених вище мотивів. Додаткову угоду про пролонгацію договору №25645/13 від 03 липня 2023 року було укладено лише 29 серпня 2024 року.

Залишаючи цю апеляційну скаргу без руху ухвалою від 14 жовтня 2024 року з мотивів пропуску строку на апеляційне оскарження, П`ятий апеляційний адміністративний суд зауважив, що представниця позивача не надала доказів щодо перебування ОСОБА_1 на військовій службі у період з 19 березня до 29 серпня 2024 року та при цьому не навела обгрунтувань щодо періоду пропуску строку на апеляційне оскарження з 29 серпня 2024 року (дата укладання додаткової угоди до договору про надання правничої допомоги) до 28 вересня 2024 року (дата подання апеляційної скарги).

Із цих міркувань апеляційний суд надав скаржникові десятиденний строк, з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом направлення на адресу суду:

- доказів щодо перебування ОСОБА_1 на військовій службі у період з 19 березня 2024 року до 29 серпня 2024 року;

- пояснень з обґрунтуванням періоду пропуску строку представницею позивача - адвокаткою Доготер О.Г. за період з 29 серпня 2024 року до 28 вересня 2024 року.

Оцінюючи наведені в заяві аргументи, суд апеляційної інстанції зауважив, що доказів, про надання яких йшлося в ухвалі від 14 жовтня 2024 року адвокатка позивача не надала, при цьому, послалася вже на зовсім інші обставини, а саме зазначила, що 19 грудня 2023 року позивача звільнено з військової служби, 27 грудня 2023 року він виїхав на тимчасове місце проживання як внутрішньо-переміщена особа до Одеської області та 03 липня 2024 року влаштувався на посаду енергетика високовольтних установок у ТОВ «Структум». Разом з цим, представниця скаржника - адвокатка Доготер О.Г. постійно проживає у м. Львів як внутрішньо-переміщена особа. Зазначила, що ці обставини перешкодили можливості зв`язатись із скаржником та узгодити позицію апеляційного оскарження через специфічну діяльність позивача на новій посаді (постійне відрядження, тощо) та зміни його контактної інформації (адреси, номеру телефону, тощо).

Суд апеляційної інстанції оскаржуваною ухвалою від 05 листопада 2024 року визнав неповажними підстави пропуску строку на апеляційне оскарження, вказані представницею ОСОБА_1 - адвокаткою Доготер О.Г. в апеляційній скарзі та заяві від 29 жовтня 2024 року про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року і відмовив у відкритті апеляційного провадження за поданою представницею позивача апеляційною скаргою.

Верховний Суд уважає такий висновок суду апеляційної інстанції обґрунтованим та зазначає, що у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами). Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, що були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення, такі підстави.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, суд виходить з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

При вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, що слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.

У розглядуваному випадку наведені представницею позивача аргументи щодо наявності поважних підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, на які вона посилається і в касаційній скарзі, зводяться до існування перешкод в можливості зв`язатися їй як адвокатці з її клієнтом - позивачем, зумовлених його звільненням з військової служби, переїздом до Одеської області та влаштуванням на посаду енергетика високовольтних установок у ТОВ «Структум», в той час як вона проживає у м. Львові як внутрішньо переміщена особа.

Колегія суддів погоджується з оцінкою апеляційного суду, який критично сприйняв такі доводи представниці позивача, з огляду на відсутність підстав вважати, що зазначені нею обставини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду в постанові від 08 лютого 2024 року в справі №480/8341/22 (провадження №К/990/34473/23), зокрема, зазначив, що адвокат як представник (стаття 57 КАС України) бере участь у судовому процесі від імені особи (сторони чи третьої особи), інтереси якої він представляє, відповідно наділений правами та обов`язками останньої (за умови, що в ордері немає застережень про обмеження повноважень адвоката). Відомо й те, що адвокат як представник не є і не може бути учасником (стороною) матеріально-правового спору, як і не може мати в ньому особистого інтересу; участь адвоката як представника у судовому процесі головним чином полягає у реалізації процесуальних прав та обов`язків особи, яку він представляє, від імені цієї особи і для цієї особи. Це означає також, що процесуальні дії/рішення/позиція представника у судовому процесі створюють юридичні наслідки саме для особи, від імені якої він діє, й остання має теж це розуміти.

Суд не повинні цікавити взаємовідносини адвоката та особи, інтереси якої він представляє (окрім тих, що стосуються обсягу повноважень адвоката), водночас участь сторони у судовому процесі через свого представника (адвоката) - що є правом сторони - дозволяє суду здійснювати офіційну процесуальну комунікацію з цим представником, відтак застосовувати до учасника справи, від імені якого цей представник діє, передбачені процесуальним законом наслідки, якщо виникнуть відповідні казуальні підстави.

Зважаючи на наведені міркування, об`єднана палата трактувала участь позивача (як учасника справи) у судовому процесі через свого представника - повноваження якого належно підтверджені - саме як участь позивача, тобто "учасника справи", для якого у статті 295 КАС України визначені строки на апеляційне оскарження судового рішення.

Отож, відповідаючи на поставлені в справі №480/8341/22 питання, об`єднана палата зазначила, що в ситуації, коли позивач (як фізична особа) не має офіційної електронної адреси, але її має адвокат, який представляв в суді його інтереси, суд, відповідно до приписів частини п`ятої статті 18 КАС України, надсилає електронну копію судового рішення адвокату як представнику позивача на офіційну електронну адресу, що, в розумінні приписів частини сьомої статі 251 КАС України, є належним і достатнім способом вручення судового рішення учаснику справи, з датою якого можна пов`язувати строк на його апеляційне оскарження позивачем як "учасником справи".

Отже, суд апеляційної інстанції цілком слушно відхилив наведені представницею позивача підстави пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції як неповажні.

Аргументи ж про введення в Україні воєнного стану могли б бути визнані у розглядуваному випадку доречними та такими, що підтверджують існування об`єктивних причин, які дійсно перешкоджали можливості вчинити дії задля своєчасного оскарження рішення суду першої інстанції, за умови доведеності конкретних умов і обставин, які стали на заваді реалізації відповідного права належними і допустимими доказами.

Верховний Суд зауважує, що саме посилання на введення воєнного стану на території України як і факт перебування позивача на момент ухвалення рішення судом першої інстанції на військовій службі, не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів на їх підтвердження. Неможливість здійснення процесуальних прав учасником процесу задля визнання підстави поважною причиною пропуску процесуального строку має бути реальною. Указані ж доводи скаржника є необґрунтованими, адже не містять жодного підтвердження доказами. Більше того, саме посилання на воєнний стан не може свідчити про неможливість виконувати процесуальні права та обов`язки вчасно.

Відповідно до практики Верховного Суду суд апеляційної інстанцій не обмежений повноваженнями щодо поновлення строку апеляційного оскарження в порядку, передбаченому частиною третьою статті 295 КАС України, однак такі висновки не дають абсолютного права скаржнику на поновлення пропущеного процесуального строку, без поважних на те причин та відповідних підстав.

Процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, на чому також неодноразово наголошував Верховний Суд. За відсутності таких обставин, у суду будуть відсутні і підстави для поновлення процесуального строку.

Водночас право на звернення до суду не є абсолютним, а здійснюється на підставах і в порядку, установлених законом. Кожний із процесуальних кодексів установлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур, та осіб, котрі можуть ініціювати їхнє вирішення. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу, що не є порушенням прав на справедливий судовий розгляд та ефективний засіб юридичного захисту, гарантованих статтями 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на те, що наведені у касаційній скарзі доводи не виправдовують безпідставність порушення процесуальних строків, встановлених законом, для реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, та не свідчить про поважність причин пропуску цього строку, Верховний Суд констатує, що висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі, передбачених частиною першою статті 299 КАС України, ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

Посилання представниці скаржника на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22 не заслуговують на увагу, оскільки в названому судовому рішенні, суд дійшов висновку, що позивач у цій справі був учасником бойових дій, а тому вказані обставини можуть свідчити про пропуск строку звернення позивача до суду за захистом його прав із поважних причин. У розглядуваному ж випадку, апеляційний суд встановив, що 19 грудня 2023 року позивача звільнено з військової служби, оспорюване рішення суд першої інстанції ухвалив 18 березня 2024 року і 19 березня 2024 року його було доставлено до електронного кабінету представниці позивача адвокатки Доготер О.Г, проте апеляційну скаргу подано 28 вересня 2024 року. Це означає, що перебування позивача до 19 грудня 2023 року на військовій службі не може свідчити про поважність причин пропуску строку подання апеляційної скарги.

Отже, Верховний Суд уважає, що суд апеляційної інстанції постановив оскаржувану ухвалу від 05 листопада 2024 року з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для її скасування немає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвокатки Доготер Оксани Георгіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року в справі №420/33470/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

А.Г. Загороднюк

Л.О. Єресько

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду