ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 420/3412/19
адміністративне провадження № К/9901/1018/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року (головуючий суддя - Стефанов С.О.)
та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2019 року (головуючий суддя - Шевчук О.А., судді: Бойко А.В., Федусик А.Г.)
у справі №420/3412/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Одеській області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ від 5 квітня2019 року № 388 о/с в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 10 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення);
- поновити на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Портофранківського відділу поліції Приморського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області;
- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 5 квітня 2019 року.
2. Також просила поновити строк звернення до суду посилаючись на те, що копію наказу про звільнення отримала 14 травня 2019 року.
3. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2019 року, клопотання відповідача про залишення позову без розгляду задоволено, позовну заяву залишено без розгляду.
4. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернулася з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить їх скасувати та направити справу для розгляду по суті до суду першої інстанції.
IІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5. Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду, а зазначені причини пропуску не є поважними.
6. Позивач у своїй касаційній скарзі зазначає що під час перебування на лікуванні 12 квітня отримала два листа про своє звільнення, проте ні в одному з них не було вказано дати звільнення та номеру наказу. 24 квітня 2019 року закінчилося її лікування та вона вийшла на службу, продовжила виконувати свої службові обов`язки, проте витяг з наказу про звільнення було надано 14 травня 2019 року.
7. Зазначає що строк звернення до суду відповідно до вимог частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України та частини п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України необхідно рахувати саме з 14 травня 2019 року, а висновок судів першої та апеляційної інстанцій є помилковим.
8. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив касаційну скаргу залишити без задоволення.
ІV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
9. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
10. Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
11. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).
12. Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
13. Статтею 123 КАС України встановлено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
14. Пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 КАС України.
15. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
16. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, постановою Київського районного суду міста Одеси від 9 листопада 2018 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Одеської області від 14 грудня 2018 року, позивача визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 700 грн.
17. Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області від 5 квітня 2019 року №388 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 10 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення) з 5 квітня 2019 року.
18. Відповідно до виписки із медичної картки позивач з 4 по 24 квітня 2019 року перебувала на лікуванні.
19. Листами від 5 квітня 2019 року позивача повідомлено про її звільнення зі служби в поліції з 5 квітня 2019 року та необхідність прибути в управління кадрового забезпечення для отримання витягу з наказу про звільнення, трудової книжки. Також повідомлено що згідно судових рішень про притягнення до адміністративної відповідальності її звільнено зі служби з 5 квітня 2019 року.
20. Відповідно до офіційного сайту Укрпошти дані листи було вручено особисто позивачу 12 квітня 2019 року, що не заперечувалося нею у позовній заяві та у судових засіданнях.
21. Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій що позивач дізналась про своє звільнення 12 квітня 2019 року є правильним. Проте до суду вона звернулась 6 червня 2019 року.
22. У касаційній скарзі позивач зазначала що після закінчення лікування повернулась на службу та продовжувала виконувати свої службові обов`язки. Проте, як встановили суди попередніх інстанцій, у період з 25 квітня по 13 травня 2019 року позивач не виходила на роботу, при цьому жодного аргументованого пояснення та/або доказу поважності причин невиходу на роботу, нез`ясування обставин звільнення та отримання наказу від 5 квітня 2019 року, не надала. Відсутні такі докази і у касаційній скарзі.
23. Також у обґрунтування касаційної скарги позивач посилалась на те, що місячний строк звернення до суду повинен обчислюватися з дня вручення копії наказу про звільнення - 14 травня 2019 року, а тому нею не пропущено процесуальний строк.
24. Проте відповідно до статті 122 КАС України, яка встановлює строк звернення до адміністративного суду, такий строк обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
25. У даному випадку позивач дізналась про порушення свого права 12 квітня 2019 року після отримання листа з повідомленням про звільнення 5 квітня 2019 року та необхідністю звернутися за копією витягу з наказу та трудовою книжкою.
26. Суди попередніх інстанцій зробили правомірний висновок що відповідач вжив всі передбачені заходи з метою ознайомлення позивача з наказом про звільнення. Неознайомлення з таким наказом відбулося з вини позивача, яка не проявила належної уваги до повідомлення про звільнення та не користувалась добросовісно своїми правами. Непоінформованість про порушення своїх прав через байдуже ставлення до них або небажання дізнатися - отримати копію наказу про звільнення до 14 травня 2019 року, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
27. Беручи до уваги наведене, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду з вказаними позовними вимогами поважними.
28. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів про необхідність залишення позовної заяви без розгляду.
29. Слід зауважити що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.
30. Отже, оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка з дотриманням норм процесуального права.
31. За змістом частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
32. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
33. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 350 356 КАС України, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2019 року у справі №420/3412/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді М.В. Білак
О.А. Губська
В.М. Соколов