ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 420/3422/21
адміністративне провадження № К/990/4702/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Губської О.А., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом Військової академії (м. Одеса) до ОСОБА_1 про стягнення коштів, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року (суддя - Черноліхов С.В.), постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2022 року (головуючий суддя-Мацький Є.М., судді: Залімський І.Г., Сушко О.О.)
І. СУТЬ СПОРУ
1. У березні 2021 року Військова академія (м. Одеса) (далі - позивач, Військова академія, Академія) звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 , курсант), в якому просила стягнути із відповідача на користь Академії витрати, пов`язані із утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 787 767,12 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у зв`язку із розірванням контракту із ОСОБА_1 , у відповідача виникло зобов`язання відшкодувати витрати на утримання під час навчання відповідно до статті 25 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу».
II.ОБСТАВИНИ СПРАВИ
3. 26 липня 2016 року між Міністерством оборони України та молодшим сержантом ОСОБА_1 укладений контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу (далі - Контракт).
4. Згідно із абзацом 6 пункту 1 Контракту курсант узяв на себе зобов`язання відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, в якому проходить службу (навчання), для проходження військової служби на посадах офіцерського складу в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу.
5. З 26 липня 2016 року курсанта ОСОБА_1 було зараховано на перший курс Військової академії денної форми навчання.
6. 16 лютого 2021 року на підставі наказу начальника Військової академії № 33 курсанта молодшого сержанта ОСОБА_1 відраховано з навчання у Академії за академічну неуспішність та згідно з наказом № 12-РС від 16 лютого 2021 року відповідно до пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" звільнено з військової служби у запас за підпунктом "ж" (у зв`язку з систематичним невиконання умов контракту), з 16 лютого 2021 року виключено із списків особового складу академії.
7. Відповідно до довідки-розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 у Військовій академії, від 16 лютого 2021 року № 1/55/280 вони складають:
- по грошовому забезпеченню - 622212,61 грн;
- по продовольчому забезпеченню - 99285,60 грн;
- по речовому забезпеченню - 22224,06 грн;
- по медичному забезпеченню - 11138,93грн;
- по оплаті комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв - 31905,92 грн.;
8. Із вказаним розрахунком позивач ознайомлений 18 лютого 2021 року.
9. Внаслідок не здійснення курсантом добровільної сплати витрат, Академія звернулась до суду за для стягнення коштів.
III.ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9.1. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року, залишеного без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2022 року, позовні вимоги задоволено частково.
9.2. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Військової академії (м. Одеса) витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, у розмірі 164554,51 грн.
9.3. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
10. Приймаючи оскаржувані рішення, суди дійшли висновку про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 витрат, пов`язаних із утриманням під час навчання, у частині відшкодування сум грошового забезпечення у розмірі 622212,61 грн, оскільки суми грошового забезпечення військовослужбовця не визначені законом такими, що включаються у витрати, пов`язані із утриманням військовослужбовця у вищому навчальному закладі. При цьому, суди вказала на наявність підстав для стягнення витрат із відповідача на суму 164554,51 грн. (щодо продовольчого забезпечення - 99285,60 грн; речового забезпечення - 22224,06 грн; медичного забезпечення - 11138,93 грн; щодо оплати комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв - 31905,92 грн).
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
11. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення, прийнявши нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
12. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).
13. У касаційній скарзі відповідач вказав, що судами попередніх інстанції застосовано статтю 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту», статті 44 Закону України від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII «Про освіту», постанову Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2016 року №975 «Про надання державної цільової підтримки деяким категоріям громадян для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти» стосовно права ветерана війни-учаника бойових дій, на повну або часткову оплату навчання за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, без урахування висновків Верховного Суду викладених у постановах від 28 жовтня 2021 року у справі №520/15103/2020, від 09 квітня 2020 року у справі №620/1708/19, від 30 квітня 2020 року у справі №420/4102/19, від 09 грудня 2021 року у справі №560/688/19.
14. Також ОСОБА_1 зазначає, що судом апеляційної інстанції застосовано пункт 5 частини п`ятої статті 46 КАС України без урахування висновку Верховного Суду викладеному у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №522/3665/17.
15. Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу, передбаченого статтею 338 КАС України.
V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
16. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
17. Функції, склад Збройних Сил України, правові засади їх організації, діяльності, дислокації, керівництва та управління ними. Визначає Закону України від 06 грудня 1991 року № 1934-XII «Про Збройні Сили України» (далі - Закон № 1934-XII).
18. Відповідно до частини третьої статті 3 Закону № 1934-XII Збройні Сили України організаційно складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій.
19. Згідно із частиною третьою статті 16 Закону № 1934-XII соціальний захист працівників Збройних Сил України забезпечується відповідно до законодавства про працю, про державну службу, інших нормативно-правових актів.
20. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей встановлює Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).
21. Частиною першою статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
22. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII).
23. Частинами першою, шостою статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Одним із видів військової служби є навчання курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів).
24. Згідно із частиною третьою статті 24 Закону № 2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
25. Частиною десятою статті 25 Закону № 2232-XII визначено, що курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
26. Відповідно до підпункту «ж» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем.
27. Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII).
28. Статтею 4 Закону № 3551-XII передбачено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
29. Згідно зі статтею 5 Закону № 3551-XII учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
30. Відповідно до частини сьомої статті 12 Закону № 3551-XII держава забезпечує учасникам бойових дій та їх дітям, у тому числі дітям, які навчаються за денною формою навчання у закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, - до закінчення такими дітьми закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, державну цільову підтримку для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти у державних та комунальних закладах освіти.
31. Частиною 15 статті 44 Закону України від 1 липня 2014 року № 1556-VII «Про вищу освіту» (далі - Закон № 1556-VII) визначено, що держава забезпечує особам, визнаним постраждалими учасниками Революції Гідності, учасниками бойових дій, особами з інвалідністю внаслідок війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та їхнім дітям, дітям, один із батьків яких загинув (пропав безвісти), помер внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції під час її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та під час здійснення зазначених заходів, дітям, один із батьків яких загинув під час масових акцій громадянського протесту або помер внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час масових акцій громадянського протесту, дітям, зареєстрованим як внутрішньо переміщені особи, дітям, які проживають у населених пунктах на лінії зіткнення, - до закінчення такими дітьми закладів освіти, але не більш як до досягнення ними 23 років, державну цільову підтримку для здобуття вищої освіти в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Державна цільова підтримка для здобуття вищої освіти надається у вигляді:
-повної або часткової оплати навчання за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;
-пільгових довгострокових кредитів для здобуття освіти;
-соціальної стипендії;
-безоплатного забезпечення підручниками;
-безоплатного доступу до мережі Інтернет, систем баз даних у державних та комунальних навчальних закладах;
-безоплатного проживання в гуртожитку;
-інших заходів, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Порядок та умови надання державної цільової підтримки для здобуття вищої освіти зазначеним категоріям громадян визначаються Кабінетом Міністрів України.
32. Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу визначено Порядком відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти №964, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року N 964 (далі - Порядок N 964).
33. Відповідно до пункту 2 Порядку №964 витрати відшкодовуються Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, Управлінню державної охорони, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбі.
34. Згідно з пунктом 3 Порядку №964 відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.
Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом з Мінфіном, МВС, Адміністрацією Держприкордонслужби, Управлінням державної охорони, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбою.
35. За приписами пункту 4 Порядку №964 розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів.
36. Порядок та умови надання державної цільової підтримки деяким категоріям громадян для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2016 року № 975 (далі - Порядок №975).
37. Пунктом 1 Порядку №975 визначено, що цей порядок розповсюджується, зокрема, на осіб, визнаним учасниками бойових дій, особами з інвалідністю внаслідок війни, постраждалими учасниками Революції Гідності відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
38. Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку №975 державна цільова підтримка надається у вигляді:
1) повної оплати навчання за рахунок коштів загального фонду державного або місцевих бюджетів у разі зарахування вступників на навчання за державним (регіональним) замовленням відповідно до цих Порядку та умов, а також умов та правил прийому на навчання до закладів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти на відповідний рік (далі - умови та правила прийому);
2) часткової оплати навчання за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів шляхом надання особам, зарахованим на навчання за рахунок коштів фізичних і юридичних осіб, пільгових довгострокових кредитів для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти відповідно до Порядку пільгового кредитування для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2018 р. № 673;
3) першочергового переведення здобувачів освіти, зарахованих відповідно до умов та правил прийому на навчання на підставі угод, укладених з фізичною або юридичною особою, на навчання на місцях державного (регіонального) замовлення у державних або комунальних закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, що одержані за рахунок перерозподілу закладом професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти або відповідним державним замовником наявних обсягів державного (регіонального) замовлення;
4) соціальної стипендії - для осіб, які навчаються за державним або регіональним замовленням за денною формою навчання, згідно з Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати соціальних стипендій студентам (курсантам) вищих навчальних закладів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 р. № 1045;
5) безоплатного забезпечення підручниками - за рахунок бібліотечного фонду відповідного закладу освіти;
6) безоплатного доступу до Інтернету, систем баз даних у державних та комунальних закладах освіти;
7) безоплатного проживання в учнівських та студентських гуртожитках або проживання у студентських гуртожитках з пільговою оплатою - для осіб, які навчаються за денною формою навчання.
Державна цільова підтримка надається особам, зазначеним у пункті 1 цих Порядку та умов, у вигляді:
-повної оплати навчання для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти за певним освітньо-кваліфікаційним рівнем (рівнем вищої освіти) за рахунок коштів загального фонду державного або місцевих бюджетів - у разі зарахування на місця державного (регіонального) замовлення відповідно до умов та правил прийому (з урахуванням квот, установлених відповідно до законодавства);
-пільгових довгострокових кредитів для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти;
-першочергового переведення здобувачів освіти, зарахованих відповідно до умов та правил прийому на навчання на підставі угод, укладених з фізичною або юридичною особою, на навчання на місцях державного (регіонального) замовлення у державних або комунальних закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, що одержані за рахунок перерозподілу закладом професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти або відповідним державним замовником наявних обсягів державного (регіонального) замовлення;
-соціальної стипендії для осіб, які навчаються за державним або регіональним замовленням за денною формою навчання;
-безоплатного забезпечення підручниками - за рахунок бібліотечного фонду відповідного закладу освіти;
-безоплатного доступу до Інтернету, систем баз даних у державних та комунальних закладах освіти.
Особам, зазначеним у підпунктах 1-4 пункту 1 цих Порядку та умов, які навчаються за денною формою навчання, державна цільова підтримка на проживання в учнівських та студентських гуртожитках надається у вигляді безоплатного проживання.
VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
39. Частинами першою - третьою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1,4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
40. Враховуючи вимоги та обґрунтування касаційної скарги, перегляд оскаржуваних судових рішень буде здійснюватися Верховним Судом в межах касаційної скарги.
41. Предметом спору у справі, що розглядається, є правомірність стягнення витрат, пов`язаних з утриманням курсанта, відрахованого з вищого навчального закладу через небажання продовжувати навчання.
42. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про наявність правових підстав для стягнення із ОСОБА_1 на користь Академії витрат щодо продовольчого забезпечення - 99285,60 грн; речового забезпечення - 22224,06 грн; медичного забезпечення - 11138,93 грн; щодо оплати комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв - 31905,92 грн. Верховний Суд вважає такий висновок передчасним з огляду на наступне.
43. Судами встановлено, що ОСОБА_1 у липні 2016 року був зарахований на навчання до Академії.
44. Під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_1 стверджував, що він є ветераном війни-учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України. В матеріалах справи є копія відповідного посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 15 жовтня 2015 року.
45. Таким чином, на час вступу відповідача до Військової академії він мав статус учасника бойових дій і на нього поширювались гарантії, передбачені частиною сьомою статті 12 Закону №3551-XII та частиною сімнадцятою статті 44 Закону №1556-VII.
46. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 20 грудня 2019 року у справі №460/582/19, від 09 квітня 2020 року у справі №620/1708/19, від 30 квітня 2020 року у справі №420/4102/19, від 19 листопада 2020 року № 560/1341/19, від 28 жовтня 2021 року у справі №520/15103/2020, від 09 грудня 2021 року у справі №560/688/19. Проте, вказані висновки не були застосовані судами попередніх інстанцій.
47. Отже, рішення судів попередніх інстанцій не містять вмотивованого аналізу зазначених обставин, що, на переконання колегії суддів Верховного Суду, унеможливлює об`єктивне прийняття рішення за результатами розгляду справи.
48. Зазначені обставини залишились поза увагою судів попередніх інстанцій. Відповідно не досліджували суди і питання, що саме входить у державну цільову підтримку для здобуття, зокрема, вищої освіти відповідно до Порядку №975.
49. Без з`ясування складових державної цільової підтримки та складових витрат, пов`язаних з утриманням відповідача в Академії, їх порівняння, передчасними є висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення витрат, пов`язаних з утриманням курсанта.
50. Щодо доводу скаржника про неналежність позивача у цій справі, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити наступне.
51. Міністерство оборони України є уповноваженим органом, який здійснює функції держави у спірних відносинах, а Військова академія є бюджетною установою та утримується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України. Витрати, які відшкодовані за утримання у вищому навчальному закладі зараховуються до спеціального фонду державного бюджету на спеціальний рахунок Академії, виключно на утримання курсантів.
52. Між Міністерством оборони України в особі ТВО начальника Військової академії полковника ОСОБА_2 та молодшим сержантом ОСОБА_1 був укладений контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України, відповідно до якого відповідач зобов`язувався сумлінно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів та добровільно відшкодувати витрати пов`язані з його утриманням у вищому військовому закладі, в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість.
53. Отже, саме між Військовою академією та ОСОБА_1 виникли спірні правовідносини через невиконання останнім умов зазначеного контракту.
54. Таким чином, Верховний Суд зазначає про наявність права у Військової академії звернутися з позовом до відповідача про стягнення витрат за його утримання у навчальному закладі.
55. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 19 листопада 2020 року у справі №560/1341/19.
56. Доводи скаржника про необхідність застосування до спірних правовідносин правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2019 року у справі №522/3665/17- є необґрунтованими, оскільки правовідносини у цій справі та спірні правовідносини не є подібними. У справі №522/3665/17 правовідносини виникли з приводу оскарження рішення про надання пільг для плати за землю на території міста Одеса.
57. Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
58. Верховний Суд зазначає, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій не відповідають вимогам щодо їх обґрунтованості, оскільки ухвалені на підставі обставин, які не підтверджені доказами та без повного і всебічного з`ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення цього спору.
59. Встановлення вказаних обставин, про які йшлося в мотивувальній частині цієї постанови, має вирішальне значення для вирішення цього спору, оскільки дасть змогу встановити чи підлягають стягненню з ОСОБА_1 витрати, пов`язані з його утриманням у Військовій академії.
60. Суд касаційної інстанції, відповідно до частини другої статті 341 КАС України, позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
61. За змістом статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
62. З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки судами не було дотримано норм процесуального права щодо повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі та не враховано правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 28 жовтня 2021 року у справі №520/15103/2020, від 09 квітня 2020 року у справі №620/1708/19, від 30 квітня 2020 року у справі №420/4102/19, від 09 грудня 2021 року у справі №560/688/19.
VIІ. СУДОВІ ВИТРАТИ
63. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 345 353 356 КАС України, Верховний Суд,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2022 року у справі №420/3422/21 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Житомирського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді О.В. Калашнікова
О.А. Губська
Ж.М. Мельник-Томенко