ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 420/4497/21
адміністративне провадження № К/9901/31599/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мороз Л.Л.,
суддів: Рибачука А.І., Бучик А.Ю.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду в касаційній інстанції адміністративну справу №420/4497/21
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.05.2021 (суддя Токмілова Л.М.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2021 (головуючий суддя Зуєва Л.Є., судді: Коваль М.П., Кравець О.О.)
ВСТАНОВИВ:
В березні 2021 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі також - відповідач, Управління), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 17.02.2021 №951060840927, яким ОСОБА_1 здійснено перерахунок довічного грошового утримання та зменшено його до рівня 50% грошового утримання (заробітної плати) працюючого на відповідній посаді судді;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 25.02.2021 № 2/с про утримання надміру виплачених сум пенсій щодо судді у відставці ОСОБА_1 ;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплатити довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_1 , починаючи з 19 лютого 2020 року, встановивши його у розмірі 90% грошового утримання (заробітної плати) працюючого на відповідній посаді судді згідно довідки Господарського суду Одеської області № 08-29/6199/2020 від 24.07.2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням вже виплачених сум;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Одеській області як суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у десятиденний строк звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він звільнений з посади судді Господарського суду Одеської області у зв`язку із виходом у відставку. При цьому, стаж роботи позивача на посаді судді складає 33 роки 8 місяців та 9 днів, а розмір довічного грошового утримання з 03 червня 2013 року повинен становити 90% грошового утримання (заробітної плати) працюючого на відповідній посаді судді. ОСОБА_1 зазначає, що саме з 19.02.2020, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020, у нього виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VІІІ, а тому, перерахунок довічного грошового утримання позивача та повторне зменшення його до рівня 50 % грошового утримання (заробітної плати) працюючого на відповідній посаді судді з 19 лютого 2020 року є незаконним.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.05.2021, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2021, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 17.02.2021 №951060840927, яким ОСОБА_1 було здійснено перерахунок пенсії та зменшено її до рівня 50% заробітної плати грошового утримання (заробітної плати) працюючого на відповідній посаді судді.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 25.02.2021 № 2/с про утримання надміру виплачених сум пенсій щодо судді у відставці ОСОБА_1 .
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплатити довічне грошове утриманні судді у відставці ОСОБА_1 , починаючи з 19 лютого 2020 року, встановивши його у розмірі 76% грошового утримання (заробітної плати) працюючого на відповідній посаді судді згідно довідки Господарського суду Одеської області № 08-29/6199/2020 від 24.07.2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням вже виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Так, судами встановлено, що ОСОБА_1 звільнений з посади судді Господарського суду Одеської області згідно постанови Верховної Ради України № 2864-VI від 23.12.2010 у зв`язку з поданням заяви про відставку.
Наказом голови Господарського суду Одеської області від 22.03.2011 №8-к позивача відраховано зі штату суддів Господарського суду Одеської області з 22.03.2011.
З 01.02.2012 року ОСОБА_1 призначено довічне грошове утримання.
Відповідно до розпорядження Управління ПФУ у Київському районі №840927 від 07.05.2015 позивачу здійснено перерахунок довічного грошового утримання з 01.03.2014 з розрахунку 90% грошового утримання (заробітної плати) працюючого на відповідній посаді судді у сумі 17549 грн. 10 коп.
11.03.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Господарського суду Одеської області № 08-29/6199/2020 від 26.02.2020.
Рішенням від 12.03.2020 №840927 позивачу відмовлено у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» на підставі того, що на даний час відсутній порядок проведення перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці з урахуванням рішення Конституційного суду від 18.02.2020.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2020 року по справі № 420/3264/20 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №951060840927 від 15.05.2020 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок довічного грошового утримання судці у відставці ОСОБА_1 , починаючи з 19 лютого 2020 року, встановивши його у розмірі 76% грошового утримання (заробітної плати) працюючого на відповідній посаді судді згідно довідки Господарського суду Одеської області №08-29/1257/2020 від 26.02.2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
24.07.2020 Господарським судом Одеської області видано ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 08-29/6199/2020.
25.08.2020 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, надавши відповідачу оригінал довідки Господарського суду Одеської області № 08-29/6199/2020 від 24.07.2020.
Рішенням від 25.08.2020 № 840927 пенсійний орган відмовив у перерахунку довічного грошового утримання судців у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус судців».
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року по справі №420/9118/20 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 840927 від 25.08.2020 про відмову у проведенні перерахунку та виплати ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Господарського суду Одеської області № 08-29/6199/2020 від 24.07.2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідно до довідки Господарського суду Одеської області № 08-29/6199/2020 від 24.07.2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці та здійснити його виплату з урахуванням фактично отриманих сум, починаючи з 19.02.2020.
На виконання рішення суду у справі №420/9118/20 позивачу проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 виходячи з 50% суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді.
25.02.2021 пенсійним органом також прийнято рішення № 2/с про утримання надміру виплачених сум пенсій ОСОБА_1 .
У вказаному рішенні зазначено, що у зв`язку з невірним виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 ОСОБА_1 здійснено переплату довічного грошового утримання у розмірі 69681,30 грн, яка підлягає поверненню останнім.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями Управління, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний суд, виходив з того, що для визначення стажу на посаді судді ОСОБА_1 відповідачем безпідставно враховано лише 19 років 2 місяці 22 дні, оскільки його стаж на посаді судді складає - 33 роки 8 місяців 9 днів (встановлено рішеннями судів у справах №520/12491/13-а, №420/3264/20 та №420/9118/20), у зв`язку із чим ГУ ПФУ протиправно зменшило відсоткове співвідношення довічного грошового утримання позивача з 76% до 50% при перерахунку його щомісячного довічного утримання судді у відставці.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, Управління звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що оскаржувані судові рішення прийнято з неправильним застосуванням положень статті 142 Закону № 1402-VIII.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог такої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон № 1402-VIII.
Відповідно до частини першої статті 142 Закону № 1402-VІІІ суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
При цьому суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (частина друга статті 142 Закону № 1402-VIІІ).
Досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 № 18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний Суд України також вказав про неможливість звуження змісту та обсягу гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, у тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Крім цього, зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці знайшов своє продовження у Рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016, у абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини якого Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.
Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частинами четвертою та п`ятою статті 142 Закону № 1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Разом з цим Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI).
Відповідно до пункту 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI.
Законом України від 16.10.2019 № 193-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII.
Відповідно до пункту 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:
а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Разом з цим, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII зі змінами.
Так, у пунктах 16, 17 вказаного рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Конституційний Суд України зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013).
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013).
Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.
Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Також Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
У зв`язку із вищевикладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 визнав неконституційним пункт 25 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
При цьому колегія суддів наголошує на тому, що Конституційний Суд України визнав неконституційним весь пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, у тому числі й щодо можливості обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до положень Закону № 2453-VI.
На час виникнення спірних відносин у цій справі, право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, його розмір, а також його перерахунок врегульовано положеннями статті 142 Закону № 1402-VIII, частиною четвертою якої передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Водночас частиною третьою статті 142 Закону №1402-VIII визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Наведена норма неконституційною не визнавалась.
Отже, на переконання колегії суддів до відносин з визначення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці при проведенні його перерахунку відповідно до частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII повинні застосовуватись виключно норми цього Закону.
Таким чином, оскільки чинним Законом № 1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування довічного щомісячного грошового утримання, а також виходячи із принципу єдності статусу суддів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для обрахунку (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання виходячи із розміру суддівської винагороди діючого судді та розміру її відсоткового значення одночасно за складовими, які передбачені різними законами.
Тобто, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений частиною третьою Закону № 1402- VIII.
Крім того, слід звернути увагу, що перерахунок грошового утримання судді у відставці, виходячи із розміру відсоткового значення, визначеного частиною третьої статті 141 Закону 2453-VI від заробітної плати працюючого судді, ставить діючих суддів та суддів, які вийшли у відставку за Законом № 1402-VIII, у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом № 2453-VI, що не відповідає базовому принципу єдності статусу суддів, який означає однаковий підхід до встановлення рівня матеріального забезпечення судді.
Аналогічна правова позиція, висловлена Верховним Судом у справах, що виникли у подібних правовідносинах, зокрема: у постановах від 24.09.2021 у справі № 620/5437/20, від 11.10.2021 у справі № 160/10640/20 та від 23.06.2022 у справі №520/1338/21.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у відповідача правових підстав для здійснення позивачу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Водночас, як зазначалось вище, відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2 відсотки грошового утримання судді.
Так, здійснивши перерахунок позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідач встановив його на рівні 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, виходячи з того, що стаж роботи ОСОБА_1 , який дає право на одержання такого утримання становить 19 років 2 місяці 22 дні.
Водночас, судами констатовано, що стаж роботи позивача, що давав право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить 33 роки 8 місяців та 9 днів.
Зважаючи на те, що стаж роботи позивача, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складає 33 роки 8 місяців та 9 днів, суди попередніх інстанцій прийшли до правильного висновку, що розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача повинен становити 76% (50% за 20 років + 26% за 13 років 8 місяців та 9 днів) суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що рішення відповідача, яким зменшено позивачу відсоткове співвідношення довічного грошового утримання з 76% до 50% при перерахунку його щомісячного довічного утримання судді у відставці є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки суперечить положенням законодавства, яким урегульовано спірні правовідносини, а також порушує право позивача на отримання ним щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у належному і передбаченому законом розмірі.
Що ж до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 25.02.2021 № 2/с про утримання надміру виплачених сум пенсій судді у відставці ОСОБА_1 , то колегія суддів зазначає наступне.
Так, вказане рішення відповідач мотивував неправильним виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.11.2020, у зв`язку з чим у період з 01.01.2021 по 28.02.2021 позивачу здійснено переплату довічного грошового утримання у розмірі 69681, 30 грн, яка підлягає поверненню останнім.
Управління зазначає, що під час виконання вищевказаного рішення суду воно припустилося помилки та, здійснивши перерахунок позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, встановило його на рівні 76% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Натомість, при стажі роботи позивача на посаді судді 19 років, довічне грошове утримання має бути розраховано, виходячи з 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Рішенням від 17.02.2021 №951060840927 відповідач здійснив перерахунок довічного грошового утримання позивача, виходячи із 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Водночас, у відповідності до висновку судів попередніх інстанцій, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, дії відповідача щодо перерахунку довічного грошового утримання позивача у розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, є протиправними, оскільки стаж роботи останнього, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складає 33 роки 8 місяців та 9 днів, а відтак розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача повинен становити 76%. Перерахунок довічного грошового утримання позивача із встановленням правильного відсотку (76%) зобов`язано відповідача здійснити з 19.02.2020.
З огляду на викладене, суди прийшли до обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування рішення відповідача від 25.02.2021 № 2/с про утримання надміру виплачених сум пенсій судді у відставці ОСОБА_1 .
Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Оцінюючи наведені відповідачем доводи, Касаційний адміністративний суд виходить з того, що всі аргументи скаржника, викладені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані, їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.
Оскільки Верховний Суд залишає без змін рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.05.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2021 у справі №420/4497/21 - залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
СуддіЛ.Л. Мороз А.І. Рибачук А.Ю. Бучик