ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2023 року

м. Київ

справа № 420/4510/22

адміністративне провадження № К/990/20703/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Юрченко В.П., Бившева Л.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Фермерського господарства «Хліб-Тарутине»

на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2022 року (Судді: Кравченко К.В., Джабурія О.В., Вербицька Н.В.),

у справі №420/4510/22

за адміністративним позовом Фермерського господарства «Хліб-Тарутине»

до Державної податкової служби України,

Головного управління Державної податкової служби в Одеській області,

Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області,

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд»

про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2022 року Фермерське господарство «Хліб-Тарутине» (далі - позивач, ФГ «Хліб-Тарутине») звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби в Одеській області, Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд», в якому просило суд визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС в Одеській області № 3754763/25427627 від 03.02.2022 року про відмову у реєстрації податкової накладної № 2 від 31.01.2022 року на загальну суму з ПДВ 1024799,85 грн. (платника податку ФГ "Хліб-Тарутине", ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 25427627), в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну ФГ "Хліб-Тарутине", ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 25427627), № 2 від 31.01.2022 року на загальну суму з ПДВ 1024799,85 грн. в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного подання 01.02.2022 року; визнати протиправним та скасувати рішення від 18.01.2022 року про відповідність Фермерського господарства "Хліб-Тарутине", критеріям ризиковості платника податку, на підставі п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку та зобов`язати Головне управління ДПС в Одеській області, Державну податкову службу України виключити Фермерське господарства «Хліб-Тарутине» (код ЄДРПОУ 25427627) з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платника податків (т. 1 а.с. 2-14).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14.04.2022 року, після усунення недоліків позовної заяви, встановлених ухвалою суду від 11.03.2022 року (строк виконання вимог якої продовжений ухвалою від 31.03.2022 року), прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 420/4510/22. В подальшому, з метою необхідності повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, а також необхідності витребування від учасників справи додаткових письмових доказів, та з`ясування фактичних обставин справи, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13.07.2022 року розгляд цієї справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 02.08.2022 р. о 12 год. 30 хв. (т. 1 а.с. 92-94, 98-100,107-108, 146-148).

27.07.2022 року на адресу Одеського окружного адміністративного суду від представника позивача - Фермерського господарства «Хліб-Тарутине» надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції (вхід. № ЕП/21189/22), в якій останній, обґрунтовуючи наявність підстав для його участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у наведеному ним форматі, посилався на вимоги статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України та Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання, зокрема, в адміністративному процесі за участю сторін поза межами приміщення суду, затвердженому наказом ДСА від 23.04.2020 року № 196 (т. 1 а.с. 153-156). До вказаної заяви представником позивача додано ордер та свідоцтво. Аналогічна заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції із такими ж додатками сформована представником позивача в системі Електронний Суд 27.07.2022 року і цією ж датою зареєстрована Судом (т. 1 а.с. 158-163).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28.07.2022 року відмовлено в задоволенні заяви позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з посиланням на те, що позивачем всупереч вимог ч. 2 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, не надано доказів щодо надіслання заяви про проведення судового засідання в режимі відеоконференції іншим учасникам справи, зокрема, відповідачам та третій особі. Також, аналізуючи вимоги ст. 195 КАС України судом наголошено на тому, що проведення судового засідання в режимі відеоконференції є правом суду і ця стаття процесуального закону не передбачає обов`язку проведення судового засідання в режимі відеоконференції, навіть у разі наявності відповідного клопотання сторони (т. 1 а.с. 176-178).

Не погоджуючись з вказаною вище ухвалою суду першої інстанції від 28.07.2022 року, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2022 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 299 КАС України відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Хліб-Тарутине» на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28.07.2022, оскільки апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню. Такі висновки суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що ухвали, якими вирішується питання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, не входять до переліку ухвал, передбачених частиною 1 статті 294 КАС України, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду, а також, така ухвала не перешкоджає правам осіб на судовий захист (т. 2 а.с. 39-40).

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Фермерського господарства «Хліб-Тарутине» на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2022 року у справі №420/4510/22. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено прийняття процесуального рішення у вигляді ухвали про відмову у задоволенні клопотання про проведення відеоконференції, за наслідками розгляду заяви про проведення відеоконференції у разі виявлення судом порушень, передбачених ч. 2 ст. 195 Кодексу. До того ж, вимогами Кодексу адміністративного судочинства не передбачено обов`язку надання суду доказів надіслання заяви про участь в режимі відеоконференції іншим учасникам справи разом із поданням даної заяви. В іншому випадку, за доводами скаржника, процесуальним рішенням за наслідками визначених судом першої інстанції порушень із боку позивача під час подання заяви (про проведення судового засідання в режимі відеоконференції), у відповідності до вимог частини 2 статті 167 КАС України було б повернення заяви позивачеві (заявникові) без розгляду, яка, в свою чергу, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 294 КАС України, входить до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду. Враховуючи викладене, а також посилаючись на те, що оскаржувана скаржником ухвала П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2022 року порушує його право на доступ до суду, останній просив суд касаційної інстанції скасувати цю ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 17.07.2022 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та переглянувши ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, а також одним із принципів здійснення адміністративного судочинства, передбачених статтею 7 Кодексу адміністративного судочинства України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Як встановлено судом з матеріалів даної адміністративної справи, представник Фермерського господарства «Хліб-Тарутине», бажаючи брати участь у судовому засіданні, призначеному Одеським окружним адміністративним судом на 02.08.2022 р. о 12 год. 30 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, звернувся до суду 27.07.2022 року із відповідною заявою (вхід.№ ЕП/21189/22), в якій останній, обґрунтовуючи наявність підстав для проведення судового засідання у наведеному ним форматі, посилався, зокрема, на вимоги статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою.

Учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи (частина 2 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд може постановити ухвалу про участь учасника справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду, визначеному судом (частина 3 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України).

За наслідками розгляду заяви, суд першої інстанції, констатуючи порушення заявником вимог ч. 2 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок не подання до цієї заяви доказів щодо її надіслання іншим учасникам справи (зокрема, відповідачам та третій особі), прийняв ухвалу від 28.07.2022 року, якою відмовив в задоволенні заяви позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Суд апеляційної інстанції, відмовив ухвалою від 05.08.2022 року у відкритті апеляційного провадження із посиланням на те, що ухвали, якими вирішується питання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, не входять до переліку ухвал, передбачених частиною 1 статті 294 КАС України, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду.

Поряд із тим, суд касаційної інстанції звертає увагу, що дійшовши вказаних висновків, суд апеляційної інстанції передчасно відмовив у відкритті апеляційного провадження, не перевіривши, саме яке процесуальне рішення повинно прийматися судом першої інстанції за наслідками розгляду заяви про проведення відеоконференції, якщо заява не відповідає вимогам ч. 2 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (враховуючи загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви/клопотання, передбачені статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України) і як наслідок чи таке рішення є об`єктом перегляду в апеляційному порядку у відповідності до вимог статті 294 КАС України окремо від рішення суду. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції безпідставно обмежив заявника права на апеляційний перегляд ухвали суду першої інстанції, без перевірки правомірності її постановлення в межах процесуального закону за наслідками розгляду заяви, поданої позивачем, яка за висновками суду першої інстанції містила певні недоліки.

До того ж, скаржником в апеляційній скарзі було наголошено на тому, що Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено прийняття процесуального рішення у вигляді ухвали про відмову у задоволенні клопотання про проведення відеоконференції, за наслідками розгляду такої заяви, що помилково не враховано судом апеляційної інстанції під час постановлення ухвали про відмову у відкритті апеляційного оскарження. Без перевірки цих обставин, суд апеляційної інстанції не вправі відмовити в перевірці законності ухвали, що не передбачена процесуальними нормами, формально посилаючись лише на перелік ухвал, передбачених частиною 1 статті 294 КАС України, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду.

Крім цього, Суд касаційної інстанції, повертаючись до суті встановлених судом першої інстанції порушень, при цьому, не надаючи їм оцінку, звертає увагу на те, що вимогами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, яка є спеціальною у вирішенні питання доступу сторони до участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, не передбачено обов`язку надання суду «доказів надіслання заяви про участь в режимі відеоконференції іншим учасникам справи разом із поданням даної заяви». На наявності таких процесуальних порушень з боку суду першої інстанції в частині обов`язку позивача вчиняти дії, не передбачені вимогами статті 195 КАС України також наголошувалось скаржником в доводах апеляційної скарги.

Також, Суд касаційної інстанції звертає увагу, що суд першої інстанції в ухвалі від 28.07.2022 року аналізуючи вимоги статті 195 КАС України дійшов висновку, що проведення судового засідання в режимі відеоконференції є правом суду і ця стаття процесуального закону не передбачає обов`язку проведення судового засідання в режимі відеоконференції, навіть у разі наявності відповідного клопотання сторони.

Поряд із тим, Суд касаційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на те, що до аналізу вказаної статті неможливо підходити суто формально, обмежившись лише правом суду, оскільки у відповідності до вимог частини 1 статті 195 КАС України учасники справи також мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою.

І лише частиною 7 статті 195 КАС України передбачені виключення відносно того, що свідок, перекладач, спеціаліст, експерт можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції виключно в приміщенні суду. Отже, наведеними вимогами процесуального закону не передбачено альтернативу для інших учасників справи (окрім свідка, перекладача, спеціаліста і експерта) стосовно можливості брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції виключно в приміщенні суду.

В розрізі викладеного, суд апеляційної інстанції повинен перевірити, чи дотримані судом першої інстанції вимоги частини 1 статті 195 КАС України враховуючи, що явка учасника справи (позивача) в судове засідання не була визнана судом обов`язковою, а учасники справи в свою чергу мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі.

В наведеному контексті доречними є зазначення того, що встановлений статтею 195 КАС України режим участі в судовому засіданні, фактично є зручністю доступу учасника справи до участі в судовому засіданні поза межами приміщення суду в обраний ним спосіб і надає особі право бути почутою і користуватися передбаченими Кодексом адміністративного судочинства України правами під час розгляду справи за його участю. Проте, внаслідок відмови у проведенні відеоконференції, позивача, фактично позбавили можливості взяти участь у судовому засіданні, без врахування, що таким правом учасник справи наділений у відповідності до вимог частини 1 статті 195 КАС України.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення». Також, Суд у справі Bellet v. Fгаnсе зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві».

Суд звертає увагу, що публічний характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді. В даному випадку доречно зауважити, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.

Такі принципи адміністративного судочинства як рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі (статті 8 9 КАС України) реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, крім іншого, віднесено право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення.

Отже право на розгляд справи, означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень, а здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.

В наведеному контексті доречно вказати і про те, що судом першої інстанції розгляд справи спочатку було призначено за правилами спрощеного позовного провадження, але, з метою необхідності повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, а також необхідності витребування від учасників справи додаткових письмових доказів, та з`ясування фактичних обставин справи, ухвалою від 13.07.2022 року розгляд цієї справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Поряд із тим, обмеживши учасника процесу бути присутнім в судовому засіданні поза приміщенням суду в обраний ним спосіб (в режимі відеоконференції), судом першої інстанції фактично позбавлено учасника процесу у доступі для вчинення дій, на які була направлена мета переходу зі спрощеного позовного провадження в загальне.

З огляду на наведені норми національного законодавства, статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права під час постановлення ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження не перевіривши всі обставини, наведені судом касаційної інстанції в цій постанові, що є підставою для скасування ухвали суду апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341 345 349 353 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фермерського господарства «Хліб-Тарутине» у справі №420/4510/22 задовольнити.

Ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2022 року у справі №420/4510/22 скасувати. Справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: В.П. Юрченко Л.І. Бившева