ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
vQXh7VH0HD4Ab08 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 420/5205/19
адміністративне провадження № К/9901/12495/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.12.2019 (головуючий суддя: Андрухів В.В.) та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2020 (головуючий суддя: Коваль М.П., судді: Домусчі С.Д., Кравець О.О.) у справі № 420/5205/19 за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ВІЛЬЯМСА 59Д» до Одеської міської ради, третя особа: Департамент комунальної власності Одеської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У вересні 2019 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ВІЛЬЯМСА 59Д» (далі - ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» або позивач) звернулося з позовом до Одеської міської ради (далі - відповідач), третя особа: Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі - третя особа), в якому просило:
визнати протиправною бездіяльність Одеської міської ради з нерозгляду заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою;
зобов'язати відповідача розглянути заяву ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» від 01.09.2017 вих. №75/17 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність співвласникам багатоквартирного будинку земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, будинок 59Д, орієнтованим розміром 0,5427 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, та у строк, встановлений статтею 118 Земельного кодексу України надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 16.12.2019, яке залишене без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2020, позов задовольнив частково:
визнав протиправною бездіяльність Одеської міської ради з нерозгляду заяви ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» від 01.09.2017 вих. №75/17 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність співвласникам багатоквартирного будинку земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, будинок 59Д, орієнтовним розміром 0,5427 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку;
зобов'язав Одеську міську раду розглянути заяву ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» від 01.09.2017 вих. №75/17 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність співвласникам багатоквартирного будинку земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, будинок 59Д, орієнтовним розміром 0,5427 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, з прийняттям по вказаній заяві рішення.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення, і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 15.07.2020 відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 15.07.2020 відмовлено у задоволенні клопотання скаржника про зупинення виконання оскаржуваних рішень.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07.11.2023 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій із відомостей, зазначених у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, встановлено, що ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» (код ЄДРПОУ 40587458) зареєстроване 22.06.2016 за №1 556 102 0000 055806.
01.09.2017 позивач звернувся до Одеської міської ради із заявою № 75/17 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність співвласників багатоквартирного будинку земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вулиця Академіка Вільямса, 59Д, орієнтованим розміром 0,5427 га для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.
Разом із заявою, позивач подав: графічні матеріали; витяг з ЄДР про державну реєстрацію об'єднання; копію статуту; копію протоколу № 3 від 14.05.2017; копію протоколу № 2 від 28.08.2016; копію наказу від 13.07.2017 у справі № 916/3484/16; копію рішення ОМР від 15.10.2001 № 2806-ХХІІ; копію розпорядження від 25.12.2003 №2096; копію акту про прийняття будинку до експлуатації; копію розпорядження від 18.11.2004 № 1691; копію акту про прийняття до експлуатації; копію довіреності.
Листом від 25.10.2017 за №01-18/1854-09-02 Департамент комунальної власності Одеської міської ради повідомив ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» про наслідки розгляду заяви із зазначенням, що на даний час Кабінетом Міністрів України порядок передачі земельних ділянок співвласникам багатоквартирного будинку ще не встановлений, розгляд питання щодо надання дозволу на розробку відповідної землевпорядної документації здійснюється відповідно до норм діючого законодавства. Також, було повідомлено про необхідність подання наступних документів: графічних матеріалів (у вигляді геопідоснови М 1:500), на яких зазначено бажане місце розташування (визначити межі) та орієнтований розмір земельної ділянки, копію технічного паспорту.
03.03.2018 позивачем супровідним листом було надіслано на адресу Одеської міської ради наступні документи: копію графічного плану викопіювання земельної ділянки М 1:500; копію технічного паспорту на будинок; CD-R диск із фотографіями будинку та прибудинкової території.
01.06.2018 позивачем надіслано до Одеської міської ради заяву про мету використання землі разом із додатками (копія акту вилучення та передачі майна стягувачу, копія графічного плану викопіювання земельної ділянки М 1:500), в якій зазначено вид використання - для експлуатації і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з прибудинковою територією.
Листом від 02.07.2017 за вих. №01-18/1131-09-02 Департамент комунальної власності Одеської міської ради надав позивачу відповідь, в якій зазначив, що Департаментом направлено повторний запит до управління архітектури та містобудування ОМР для розгляду на відповідність місця розташування прибудинкової території ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації. Повідомлено, що після отримання інформації Департаментом буде підготовлено відповідний проект рішення та направлено до розгляду на сесію Одеської міської ради.
Листом від 17.07.2018 Управління архітектури та містобудування ОМР повідомило Департамент комунальної власності Одеської міської ради про те, що Об'єднанню слід додати топогеодезичний план земельної ділянки в М 1:500 із зазначенням меж земельної ділянки, що запитується (з виключенням земельної ділянки, на якій розташована ТП 2937) та із зазначенням меж земельної ділянки згідно договору оренди землі під будівництвом житлового комплексу; правовстановлюючі документи ОСББ, у тому числі сучасну інформацію щодо реєстрації ОСББ в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Вважаючи, що відповідачем допущено бездіяльність щодо розгляду порушеного позивачем земельного питання, останній звернувся із цим позовом до суду.
ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач стверджує, що 22.06.2016 власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку № 59Д по вулиці Академіка Вільямса в місті Одесі було створено ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д», про що в Єдиному державного реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи зроблено запис за №1 556 102 0000 058806. Зазначив, що згідно рішення загальних зборів співвласників від 14.05.2017 ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» доручено провести процедуру оформлення права співвласників на земельну ділянку, на якій розташовано багатоквартирний будинок №59Д та її прибудинкової території. На виконання цього рішення загальних зборів від 14.05.2017, ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» звернулося до Одеської міської ради із заявою від 01.09.2017 вих. №75/17 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність співвласників багатоквартирного будинку земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вулиця Академіка Вільямса, 59Д, орієнтованим розміром 0.5427 га для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку. Проте до цього часу Одеською міською радою наведене питання, у визначений законодавчий спосіб шляхом прийняття на сесії ради відповідного рішення (про надання дозволу чи відмову у наданні дозволу) не вирішено.
Відповідач позов не визнав. Зазначає, що відповідно до положень статті 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Водночас порядок, який би визначав механізм передачі прибудинкової території у власність об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку, Урядом не визначено, що унеможливлює вирішення органом місцевого самоврядування цього питання у поза передбачений законодавством спосіб.
Своєю чергою, до встановлення Урядом порядку, з метою забезпечення прав співвласників багатоквартирного будинку на оформлення належної їм за законом прибудинкової території з визначенням її конкретних меж та конфігурації, органами місцевого самоврядування пропонується оформлення бажаної земельної ділянки у користування підставі статті 123 ЗК України.
Проте позивачем так і не було висловлено бажання оформити бажану земельну ділянку у користування на підставах, визначених статтею 123 ЗК України.
Одночасно відповідач зауважив, що уповноваженим органом з реалізації компетенції Одеської міської ради у галузі земельних питань є Департамент комунальної власності Одеської міської ради, який власне і займався розглядом порушеного позивачем у зверненні питання.
У контексті наведених аргументів, відповідач наголосив, що питання регулювання земельних відносин включає у себе не тільки розгляд питань щодо надання або відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, а і питання розмежування повноважень між виконавчими органами місцевого самоврядування з метою здійснення належного регулювання земельних відносин, зокрема, підготовки таких питань до розгляду радою.
На підставі наведеного, відповідач вважає, що ним не було допущено протиправної бездіяльності з нерозгляду заяв позивача, оскільки відповідь на такі надавалася компетентним органом.
Водночас, жодного проекту рішення щодо надання або відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою до порядку денного сесії Одеської міської ради уповноваженим суб'єктом - Департаментом комунальної власності Одеської міської ради не виносилось, з урахуванням чого відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльності Одеської міської ради, яка не мала ані фактичних, ані юридичних підстав для розгляду спірного питання.
Також відповідач вважає за неможливе застосування, у спірних правовідносинах, за аналогією закону положення статті 118 КАС України.
Третя особа позов також не визнала. Департамент зазначив, що ненадання Одеською міською радою дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні у місячний строк не перешкоджало та не перешкоджає ОСББ «ВІЛБЯМСА 59Д» розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки законодавством гарантоване право замовити розробку такого проекту самостійно.
За позицією третьої особи, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність, а тому відсутні негативні наслідки для особи, яка має намір отримати земельну ділянку у власність.
Таким чином, за твердженнями Департаменту, неприйняття Одеською міською радою рішення за заявою ОСББ «ВІЛБЯМСА 59Д» жодним чином перешкоджає реалізації законного права отримати безоплатно у власність співвласників багатоквартирного будинку бажану земельну ділянку.
Позивач додатково подав пояснення у справі, у яких повідомив суд про відомі йому факти надання Одеською міською радою іншим ОСББ дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки. У підтвердження зазначених обставин, позивач долучив рішення місцевої ради. Такі дії, на переконання позивача, свідчать про дискримінаційний підхід Одеської міської ради до вирішення одного і того ж питання.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що зміст статей 9 116 118 123 ЗК України дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 10 грудня 2013 № 21-358а13).
За нормами чинного законодавства, розгляд клопотання у сфері регулювання земельних відносин, зокрема щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирні будинки та яка знаходиться у комунальній власності, повинен прийматись виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради у формі рішення, що є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування
Аналогічна правова позиція викладена постанові Верховним Судом у постанові від 23.11.2018 у справі №826/8844/16.
Суд апеляційної інстанції критично оцінив посилання відповідача на застосування судом першої інстанції положень статей 118 123 ЗК України за аналогією закону, оскільки у спірному випадку імперативний обов'язок вирішення питань регулювання земельних відносин виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради встановлений Законом № 280/97-ВР. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції, що відповідачем жодного рішення за заявою позивача від 01.09.2017 не прийнято, а надіслання листів позивачу Департаментом комунальної власності, який є виконавчим органом Одеської міської ради та є самостійною юридичною особою, не може собою підміняти рішення Одеської міської ради, до якої було подане звернення позивача, та яка повноважна приймати з цього питання рішення, що свідчить про наявність правових підстав для визнання протиправною бездіяльності Одеської міської ради щодо нерозгляду заяви ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» від 01.09.2017 № 75/17.
Оцінюючі доводи відповідача з приводу того, що прийняття радою рішення стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймається лише на підставі відповідного проекту рішення, внесеного на розгляд пленарного засідання міської ради компетентним виконавчим органом міської ради, який у даному випадку внесений не був, Одеська міська рада не мала можливості розглянути такий проект, що безпосередньо свідчить про відсутність бездіяльності Одеської міської ради у спірних правовідносинах, апеляційний суд зазначив таке.
Суд апеляційної інстанції установив, що заява ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» від 01.09.2017 №75/17 була направлена саме на адресу Одеської міської ради, як уповноваженого органу місцевого самоврядування згідно вимог ЗК України, а не до його виконавчих органів. Разом з тим, невнесення відповідного проекту рішення на розгляд пленарного засідання міської ради компетентним виконавчим органом міської ради, на переконання колегії суддів апеляційного суду, може свідчити про неналежне виконання виконавчим органом міської ради своїх обов'язків та жодним чином не може свідчити про відсутність бездіяльності Одеської міської ради у межах спірних правовідносин, з урахуванням вимог Закону України № 280/97-ВР.
Відтак, оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з рішень, які передбачені положеннями ЗК України, а саме щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою або відмову у наданні такого дозволу, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача від 01.09.2017 і прийняти одне з визначених законодавством рішень.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з'ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Насамперед скаржник посилається на відсутність порядку передачі земельних ділянок співвласникам багатоквартирних будинків, який має бути встановлений Кабінетом Міністрів. Своєю чергою, усі звернення позивача щодо передачі у власність ОСББ земельної ділянки, були розглянуті компетентним органом у сфері земельних правовідносин - Департаментом комунальної власності Одеської міської ради з наданням рекомендацій щодо альтернативних шляхів вирішення порушеного у зверненні питання, зокрема, оформлення передачі бажаної земельної ділянки у користування на умовах статті 123 ЗК України. Проте, позивач бажання отримати земельну ділянку у користування не виявив.
Таким чином, скаржник вважає, що звернення позивача було належним чином розглянуто.
Крім того, прийняттю органом місцевого самоврядування на сесії ради відповідного рішення з питань надання дозволу на розробку проекту землеустрою передує подання компетентним виконавчим органом міської ради відповідного проекту рішення, внесеного на розгляд пленарного засідання міської ради, який у даному випадку внесений не був, а тому Одеська міська рада не мала можливості розглянути такий проект, що безпосередньо свідчить про відсутність бездіяльності відповідача у спірних правовідносинах.
Також на переконання скаржника, стаття 118 ЗК України передбачає порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, та не може замінятися передбаченим частиною другою статті 42 ЗК України вимогам щодо передачі прибудинкових територій у власність співвласників багатоквартирного будинку.
Таким чином, за твердженнями скаржника, застосування до спірних правовідносин за аналогією закону приписів статті 118 ЗК України є неможливим.
Одночасно скаржник наголосив на нерелевантності застосованої судами попередніх інстанцій судової практики до спірних правовідносин.
Натомість просив звернути увагу на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 31.01.2019 у справі № 806/942/18 та від 18.03.2019 у справі №263/68/17.
Інші учасники справи процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористалися.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить з такого.
Згідно із частиною другою статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Відповідно до приписів частини другої статті 89 ЗК України у спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки співвласників багатоквартирного будинку.
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначає Закон України від 29.11.2001 № 2866-III «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі - Закон № 2866-III).
За визначенням термінів, наведених у статті 1 Закону № 2866-III, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна; співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.
Згідно із частиною четвертої статті 4 вказаного вище Закону основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
У постанові від 30.12.2021 у справі № 813/2140/18 Верховний Суд зробив висновок про те, що за змістом статті 22 Закону № 2866-III, ОСББ використовує наявні у нього права, у тому числі й право на безоплатне отримання у власність земельних ділянок, передбачене частиною другою статті 42 Земельного кодексу України, для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів.
Своєю чергою частина друга статті 42 ЗК України визначає, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У постанові від 18.03.2019 у справі № 263/68/17 Верховний Суд дійшов висновку, що із цільового призначення земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, та норм статті 42 ЗК України випливає, що в разі приватизації громадянами квартир у такому будинку земельна ділянка як така, що входить до житлового комплексу, може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування лише об'єднанню співвласників будинку, створеному відповідно до Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.2002 № 1521 «Про реалізацію Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку». <…> нормами земельного законодавства не передбачено можливості передачі у власність чи користування окремим співвласникам багатоквартирних будинків земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний жилий будинок, або її частини.
Така правова позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 17.06.2020 у справі №522/15253/16-а.
У постанові від 07.11.2019 у справі № 682/345/16-а Верховний Суд звернув увагу на те, що правовий статус прибудинкової території є по суті невизначеним, оскільки єдиними су6'єктом права власності на прибудинкову територію приватизованого багатоквартирного, як це випливає зі змісту статті 42 Земельного кодексу України, є об'єднання власників такого будинку, проте законодавством України процедуру передачі земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки та прибудинкова територія, не передбачено.
Своєю чергою, за приписами частин першої, третьої статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначає стаття 122 ЗК України, згідно якої сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина перша цієї статті).
У силу приписів статті 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР).
Відповідно до частини першої статті 10 цього Закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до статті 25 Закону № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
За змістом пункту 34 частини першої статті 26 вказаного Закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
У частині п'ятій статті 46 Закону № 280/97-ВР визначено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Положеннями статті 59 Закону № 280/97-ВР передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Системний зміст наведених норм права дає змогу дійти висновку, що ОСББ як юридична особа, має право звернутися до уповноважених органів із клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування багатоквартирного будинку, а відповідний орган зобов'язаний прийняти відповідне рішення про надання або про відмову у наданні такого дозволу.
Такий правовий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17.04.2019 у справі № 461/8315/17.
У світлі спірних правовідносин, колегія суддів зазначає, що визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення зацікавленої особи щодо того чи іншого «земельного» питання. Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов'язковим.
Водночас, як установлено судами попередніх інстанцій та не заперечується відповідачем, порушене ОСББ земельне питання на розгляд сесії ради не виносилося, та відповідно жодного рішення з вересня 2017 року по цьому питанню радою не приймалося.
Колегія суддів погоджується із доводами скаржника про те, що зміст положень Регламенту Одеської міської ради та норм Положення про Департамент комунальної власності Одеської міської ради, затвердженої рішенням Одеської міської ради від 19.02.2013 № 2752-VI (зі змінами) дає підстави дійти висновку, що порядок внесення проекту рішення до порядку денного сесії Одеської міської ради є багатоетапним процесом, який передбачає попередній розгляд клопотання з питань надання земельних ділянок комунальної власності територіальної громади м. Одеси у власність чи користування Департаментом комунальної власності Одеської міської ради, наступне дослідження та внесення на розгляд постійної комісії з питань землеустрою та земельних правовідносин, а вже потім включення до порядку денного сесії.
Водночас, за висновками колегії суддів, тривала бездіяльність органу місцевого самоврядування щодо розгляду земельних питань (у даному випадку з вересня 2017 року), безпосередньо віднесених до його компетенції, не може виправдовуватися процедурою розгляду та неузгодженістю дій між Одеською МР та підконтрольного їй виконавчого органу, оскільки стосується внутрішньої організації роботи цих органів.
Одночасно, у контексті наведених доводів касаційної скарги, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на приведену судову практику, оскільки така не підтверджує позицію Одеської міської ради. Навпаки у справах №806/942/18 та № 263/68/17 Верховний Суд виснував, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки відповідно норм статті 42 ЗК України можуть передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування лише ОСББ.
За наведеного правового регулювання, та встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів обох інстанцій щодо наявності у діях відповідача протиправної бездіяльності у зв'язку із чим наявні правові підстави для зобов'язання Одеської міської ради розглянути заяву позивача від 01.09.2017 із прийняттям за наслідками її розгляду одного з визначених законодавцем рішень.
Вищевикладеним спростовуються доводи касаційної скарги відповідача.
Інші доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами першої та апеляційної інстанцій. Водночас касаційна скарга не містить належних обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в позовній заяві та апеляційній скарзі та яким судам вже надана оцінка встановленим обставинам справи.
Також касаційна скарга не містить об'єктивних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які визначені законом в якості підстав для скасування рішень.
VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно із частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 345 350 355 356 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Одеської міської ради залишити без задоволення.
Залишити без змін рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.12.2019 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2020 у справі № 420/5205/19.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
А. А. Єзеров
В. М. Шарапа
vQXh7VH0HD4Ab