ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 420/5722/18
адміністративне провадження № К/9901/32821/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.
розглянув у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.07.2019 (суддя Тарасишина О.М.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2019 (колегія у складі суддів Запорожана Д.В., Осіпова Ю.В., Танасогло Т.М.)
у справі № 420/5722/18
за позовом ОСОБА_1
до Національної поліції України, Головного управління Національної поліції в Одеській області, Комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України
про визнання протиправним ненадання рішення про відмову у визначенні учасником бойових дій та протиправною вимогу щодо особистої явки для отримання рішення.
І. РУХ СПРАВИ
1. У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національної поліції України (далі - відповідач-1), Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - відповідач-2), Комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України (далі - відповідач-3), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача-1 щодо ненадання йому рішення про відмову у визнанні учасником бойових дій та протиправною дію відповідача-1, а саме вимогу Національної поліції України в особі департаменту кадрового забезпечення щодо особистої його явки до Головного управління Національної поліції в Одеській області для отримання рішення про відмову у визнанні учасником бойових дій;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача-2 щодо ненадання рішення про відмову у визнанні учасником бойових дій та протиправною дію відповідача-2, а саме вимогу щодо особистої його явки до Головного управління Національної поліції в Одеській області для отримання рішення про відмову позивачу у визнанні учасником бойових дій;
- визнати, що він в період з 22.02.2018 по 22.05.2018 перебував у службовому відрядженні в зоні АТО/ООС для надання практичної допомоги в службовій діяльності органів (підрозділів) поліції, а саме Авдіївського відділення поліції Покровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області та змінити підставу службового відрядження позивача, зазначену у наказі Головного управління Національної поліції в Одеській області № 505 від 20.02.2018 зі "стажування" на "надання практичної допомоги в службовій діяльності органів (підрозділів) поліції";
- скасувати рішення відповідача-3 від 11.07.2018 про відмову в наданні статусу учасника бойових дій.
2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.07.2019, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2019, у задоволенні позову відмовлено.
3. У касаційній скарзі позивач просить скасувати судові рішення та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог.
4. Ухвалою Верховного Суду від 18.12.2019 відкрито касаційне провадження.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходить службу у Головному управлінні Національної поліції в Одеській області на посаді старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Подільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області.
6. Наказом ГУНП в Одеській області № 505 від 20.02.2018 "Про направлення на стажування до Головного управління Національної поліції в Донецькій області працівників ГУНП в Одеській області", з посиланням на положення ст. 75 Закону України "Про національну поліцію", розділ ІХ Положення про організацію післядипломної освіти працівників Національної поліції, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ від 24.12.2015 № 1625, направлено позивача для проходження стажування з 22.02.2018 по 22.05.2018 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області.
7. Згідно наказу ГУНП в Донецькій області № 522 від 26.02.2018 "Про організацію та проведення стажування працівників ГУНП в Донецькій області" наказано організувати та провести стажування позивача на посаді інспектора сектору превенції Авдіївського ВП Покровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області.
8. Наказом Авдіївського ВП Покровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області № 55 від 23.02.2018 "Про організацію стажування працівників ГУНП в Одеській області" наказано організувати стажування ОСОБА_1 , та закріплено за ним керівника стажування - начальника сектору превенції Авдіївського ВП Покровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, майора поліції Войнова О.В ..
9. 15.05.2018 позивач звернувся до Національної поліції України із заявою про визнання учасником АТО з наданням відповідного посвідчення.
10. 11.07.2018 на засідання Комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України розглянуто зазначену заяву позивача про надання статусу учасника бойових дій та відмовлено у її задоволенні, що оформлено протоколом № 5 від 11.07. 2018.
11. В обґрунтування рішення зазначено, що згідно наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області № 505 від 20.02.2018 позивач направлявся до Головного управління Національної поліції в Донецькій області на стажування та вказано про відсутність підстав для надання статусу учасника бойових дій.
12. Вважаючи такі дії та рішення відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
13. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що, не бажаючи оформлювати відрядження до зони проведення АТО, що було необхідно для посилення територіальних підрозділів в зоні АТО, з метою штучного позбавлення відряджених осіб та членів їх сімей права на пільги, передбачені для учасників бойових дій, керівництвом Головного управління Національної поліції в Одеській області було вирішено оформити відрядження до зони АТО як стажування.
Крім того, відповідачем-1 в порушення вимог Положення № 405, безпідставно було пред`явлено вимогу про необхідність особистої явки до ГУНП в Одеській області для отримання рішення про відмову у визнанні учасником бойових дій.
14. Відповідач-1 та відповідач-2 заперечували проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що наказ № 505 від 20.02.2018 «Про направлення на стажування до Головного управління Національної поліції в Донецькій області працівників ГУНП в Одеській області» є чинним, правові підстави направлення на стажування не оспорювались.
15. Крім того, позивачем зазначений наказ виконано: він відбув на стажування, успішно його пройшов. Після завершення стажування 25.05.2018 позивач особисто звернувся із заявою про надання йому статусу учасника бойових дій, за результатами розгляду якої позивачу відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій.
Враховуючи відсутність будь-яких документів, які б свідчили про залучення позивача до проведення АТО/ООС, відсутність відповідного наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує про залучення/завершення позивачем виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення або інших документів, які б свідчили та підтверджували безпосередню участь позивача в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, відсутні правові підстави для надання позивачу відповідного статусу.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
16. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що рішення про відмову у наданні позивачу статусу учасника бойових дій є обґрунтованим та прийняте у порядку, у спосіб та у відповідності до вимог закону. Позивач направлений до ГУ НП в Донецькій області з метою проходження стажування, а не в підпорядкування керівника антитерористичної операції, до антитерористичної операції не залучався.
Подані позивачем документи підтверджують його участь в охороні публічного порядку на окремих маршрутах чи постах, що відносяться до району проведення антитерористичної операції. Водночас, такі рішення не містять жодної інформації про безпосередню участь позивача у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.
Окрім того, позивач не оскаржував наказ про направлення на стажування і накази керівника стажування. Не надано будь-яких рапортів на адресу керівництва Авдіївської ВП Покровського ВП ГУНП в Донецькій області щодо незгоди з проходженням стажування.
Відтак, позивач помилково ототожнює виконання службових обов`язків із охорони публічного порядку на території, що відносяться до району проведення антитерористичної операції, з безпосередньою участю особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.
Крім того, за висновком суду першої інстанції, відсутні порушення прав позивача з приводу особистої явки до Головного управління Національної поліції в Одеській області для отримання рішення про відмову позивачу у визнанні учасником бойових дій, враховуючи п. 5 розділу V Положення про Комісію НПУ № 405.
17. У касаційній скарзі позивач покликається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
18. Скаржник зазначає що судами в порушення вимог ст. ст. 2 75 77 80 КАС України відхилено його клопотання про повторне витребування доказів, оскільки відповідачами не належним чином виконано ухвалу суду першої інстанції від 21.01.2019 про витребування.
Також покликається на те, що суди повинні були застосувати п. 2 ч. 3 ст. 75 Закону України «Про Національну поліцію» та положення про організацію післядипломної освіти працівників Національної поліції, затвердженим Наказом МВС № 1625 від 24.12.2015, а саме розділ ІХ «стажування» в частині встановлення ними підстав, строків стажування.
Суди не застосували Інструкцію «Про службові відрядження поліцейських в межах України», затверджену Наказом МВС України № 672 від 02.08.2017, відповідно до якої строк відрядження не може перевищувати 60 діб, а строк службового відрядження поліцейського, який направляється в межах України для участі в антитерористичних операціях, не повинен перевищувати періоду таких операцій.
Суди також мали б застосувати положення ст. 14 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», відповідно до якої особи, які не залучені до проведення АТО не мають прав перебувати в районі проведення АТО без дозволу керівника штабу АТО.
19. Відповідач-1 та відповідач-2 подали відзиви, у яких просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов таких висновків.
21. Ключовим питання у цій справі є наявність правових підстав для надання позивачу статусу учасника бойових дій, як поліцейському. Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.
22. Зокрема у постановах від 22.04.2021 у справі №320/6666/18, від 16.08.2021 у справі №120/3964/18-а та від 15.06.2022 у справі № 360/480/19, Верховний Суд дійшов наступного висновку:
«<…> статус учасника бойових дій надається поліцейському, який брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, що має підтверджуватися відповідними наказами про залучення його до проведення антитерористичної операції, про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення та про прибуття (вибуття) до (з) районів проведення антитерористичної операції, про направлення у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або іншими офіційними документами, виданими державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.»
23. Колегія суддів не знаходить підстав для відступу від цих правових висновків у справі, що розглядається.
24. У справі, що розглядається, суди встановили, що наказом ГУНП в Одеській області № 505 від 20.02.2018 "Про направлення на стажування до Головного управління Національної поліції в Донецькій області працівників ГУНП в Одеській області" з посиланням на положення ст. 75 Закону України "Про національну поліцію", розділ ІХ Положення про організацію післядипломної освіти працівників Національної поліції, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ від 24.12.2015 № 1625, направлено позивача для проходження стажування з 22.02.2018 по 22.05.2018 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області.
25. В свою чергу, наказом ГУНП в Донецькій області № 522 від 26.02.2018 організовано проведення стажування позивача на посаді інспектора сектору превенції Авдіївського ВП Покровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області. При цьому, немає доказів, які б свідчили про те, що уповноваженими органами були віддані розпорядження щодо залучення позивача до проведення антитерористичної операції.
26. Колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника про незастосування судами положень п. 2 ч. 3 ст. 75 Закону України «Про Національну поліцію», положення про організацію післядипломної освіти працівників Національної поліції, затвердженим Наказом МВС №1625 від 24.12.2015, а саме розділ ІХ «стажування», Інструкції «Про службові відрядження поліцейських в межах України», затверджену Наказом МВС України № 672 від 02.08.2017 та ст. 14 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», оскільки такі не спростовують висновки судів попередніх інстанцій.
27. В матеріалах справи відсутні документи про безпосереднє залучення ОСОБА_1 до проведення антитерористичної операції.
28. При цьому, посилання позивача на те, що судами в порушення вимог ст. ст. 2 75 77 80 КАС України повторно не витребувано витяги (виписки) з книги нарядів та витяг з книги видачі й приймання озброєння та спеціальних засобів Авдіївського ВП Покровського ВП ГУНП в Донецькій області, є безпідставними, так як вони не можуть бути доказами безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебування безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, оскільки такої інформації вони не містять взагалі.
29. Відповідно до положень розділу ІІ Положення №405 основними завданнями Комісії є вивчення документів та прийняття рішення щодо надання та позбавлення статусу учасника бойових дій поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України, розгляд питань, пов`язаних з установленням статусу учасника війни відповідно до пунктів 2, 13 статті 9 Закону №3551-XII.
30. З метою забезпечення виконання покладених на неї завдань Комісія має право, зокрема: вивчати довідки, документи та інші докази, надіслані керівниками структурних підрозділів центрального органу управління поліції, територіальних (міжрегіональних) органів поліції, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - відповідні керівники); вивчати довідки, документи та інші докази, подані особисто; у разі потреби заслуховувати пояснення осіб, зазначених у пункті 1 розділу I цього Положення, свідків, представників органів державної влади, громадських організацій, рад ветеранів; повертати для подальшого доопрацювання відповідним керівникам документи; приймати рішення про відмову в наданні статусу учасника бойових дій.
31. Зміст наведеної норми дає підстави стверджувати, що розгляд питання про встановлення статусу УБД здійснюється за участі заявника або інших осіб (свідків) у разі наявності в цьому потреби. У іншому випадку, за відсутності потреби, розгляд питання про встановлення статусу УБД здійснюється за наявними у Комісії документами. Крім того, підставою для повернення документів на доопрацювання, за загальним правилом, є некомплектність таких або їх оформлення із порушенням вимог законодавства.
32. За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів приходить до висновку, що подані на розгляд Комісії документи не підтверджують безпосередньої участі позивача у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення, а тому оскаржуване рішення про відмову в наданні статусу учасника бойових дій є обґрунтованим.
33. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 341 343 349 350 356 359 КАС України, Суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року у справі №420/5722/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб