№ 420/6101/18 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 січня 2020 року

Київ

справа №420/6101/18

адміністративне провадження №К/9901/18208/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Соколова В.М., Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 січня 2019 року (суддя Харченко Ю.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року (судді Лук`янчук О.В., Бітов А.І., Ступакова І.Г.) у справі № 420/6101/18 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним і скасування наказу,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України; відповідач) про визнання протиправним і скасування наказу від 11 жовтня 2018 року № 1266 о/с «Про позбавлення ОСОБА_1 відзнаки МВС України «Вогнепальна зброя».

Позов мотивований тим, що на підставі наказу Міністра внутрішніх справ України від 12 квітня 2018 року № 393 о/с підполковника ОСОБА_1 було нагороджено вогнепальною зброєю. Однак, оскаржуваним наказом від 11 жовтня 2018 року № 1266 о/с позивача позбавлено відзнаки МВС України «Вогнепальна зброя», визнано таким, що втратив чинність наказ МВС від 12 квітня 2018 року № 393 о/с та зобов`язано голову Національної поліції України анулювати дозвіл на зберігання та носіння вогнепальної зброї і вжити заходів щодо вилучення цієї зброї. Позивач вважає, що спірний наказ МВС України є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки існує дві законодавчо визначені підстави для позбавлення нагородженого відзнаки та її вилучення, а саме наявність обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, та допущення вчинків, що дискредитують нагородженого. Разом із тим, повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення не є вчинком, що дискредитує нагородженого. Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 328 Кримінального кодексу України, не доведена, кримінальне провадження з обвинувальним актом до суду не направлено та, відповідно, вироку, що набрав законної сили, судом не винесено.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 24 січня 2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року, адміністративний позов задовольнив. Визнав протиправним і скасував наказ МВС України від 11 жовтня 2018 року № 1266 о/с «Про позбавлення ОСОБА_1 відзнаки МВС України «Вогнепальна зброя».

При ухваленні судового рішення Одеський окружний адміністративний суд керувався тим, що повідомлення ОСОБА_1 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 328 Кримінального кодексу України, не може слугувати безумовною підставою для позбавлення відзнаки МВС України «Вогнепальна зброя», оскільки в розумінні положень пункту 5 розділу ІІІ Положення про відомчу заохочувальну відзнаку Міністерства внутрішніх справ України «Вогнепальна зброя», затвердженого наказом МВС України від 30 листопада 2015 року № 1521, позбавлення нагородженого відзнаки та її вилучення здійснюються за обвинувальним вироком суду. Натомість, жодних належних та допустимих доказів щодо наявності відносно позивача вироку суду відповідачем суду не надано. Суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи МВС України щодо скоєння позивачем вчинку, що дискредитує нагородженого, зазначивши, що дискредитація за своєю суттю межує з адміністративним або кримінальним правопорушенням і полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів поліції та їх працівників в очах громадськості. Суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем наявності в діях ОСОБА_1 вчинків, що дискредитують нагородженого.

П`ятий апеляційний адміністративний суд погодився із такою позицією суду першої інстанції та зазначив, що МВС України не надано до суду доказів того, що оголошення позивачу підозри у вчиненні кримінального правопорушення негативно вплинуло на формування думки населення про стан правопорядку та рівня довіри до поліції, зокрема будь-яких публікацій у засобах масової інформації, висвітлення події під час телерадіотрансляцій тощо. Апеляційний суд також урахував ту обставину, що наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - ГУ НП в Одеській області) від 17 січня 2019 року № 55 о/с ОСОБА_1 призначено на вищу посаду, що, у свою чергу, додатково підтверджує безпідставність тверджень відповідача про дискредитацію ОСОБА_1 органів поліції.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

На рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 січня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Аргументи скаржника полягають у тому, що під час службового розслідування було встановлено, що оголошення ОСОБА_1 підозри у вчиненні кримінального правопорушення набуло суспільного резонансу та негативно вплинуло на формування громадської думки щодо стану правопорядку та діяльності поліції, рівня довіри населення до поліції, про що безпосередньо зазначено у висновку службового розслідування. Зазначені обставини свідчать про скоєння позивачем вчинку, що дискредитує його як особу нагороджену відзначкою МВС України «Вогнепальна зброя», яка має статус поліцейського. Тому, суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно не взяли до уваги вказані обставини та дійшли помилкового висновку, що дискредитація за своєю суттю межує з адміністративним або кримінальним правопорушенням, а на даний час відсутній обвинувальний вирок відносно позивача.

Окремо скаржник відзначає, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги той факт, що 18 вересня 2018 року до МВС України надійшов лист Генеральної прокуратури України від 14 вересня 2018 року, в якому порушувалося питання про вжиття заходів щодо анулювання дозволу на право зберігання та носіння нагородної зброї, яка була видана ОСОБА_1 , та вжиття заходів для вилучення у нього нагородної зброї «Форт-17», калібру 9 мм, № НОМЕР_1 , та патронів до неї.

Також скаржник вважає помилковими посилання судів першої та апеляційної інстанцій на те, що дозвіл на зберігання, носіння нагородної зброї є безтерміновим, а тому його анулювання є безпідставним, оскільки абзацом 7 глави 4 та пунктом 5.1 Інструкції чітко визначені випадки, в яких органам поліції надано право анулювати дозволи на придбання, зберігання та носіння зброї, основних частин зброї та пристроїв, видані громадянам, і будь-яких виключень дані положення Інструкції не містять.

З огляду на викладене скаржник вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, а саме пункт 5 розділу ІІІ Положення про відомчу заохочувальну відзнаку Міністерства внутрішніх справ України «Вогнепальна зброя», затвердженого наказом МВС України від 30 листопада 2015 року № 1521, та абзац 7 глави 4, пункти 5.1, 12.6 Інструкції, затвердженої наказом МВС України від 21 серпня 1998 року № 622.

Крім зазначеного, касаційна скарга МВС України містить посилання на порушення судами норм процесуального права, яке полягає у невирішенні клопотання відповідача про залучення до участі в справі в якості третьої особи Національну поліцію України.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Соколова В.М., Єресько Л.О., Загороднюка А.Г. ухвалою від 05 липня 2019 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Ухвалою від 28 січня 2020 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в попередньому судовому засіданні.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Наказом Міністра внутрішніх справ України від 12 квітня 2018 року № 393 о/с «Про нагородження відзнакою МВС України «Вогнепальна зброя» ОСОБА_1 .» за особливі заслуги в захисті конституційних прав і свобод людини і громадянина, зразкове виконання службового та громадянського обов`язку, виявлені при цьому честь і доблесть, заступника начальника Суворовського відділу поліції в місті Одесі ГУ НП в Одеській області - начальника відділу кримінальної поліції підполковника ОСОБА_1 нагороджено відзнакою МВС України «Вогнепальна зброя» пістолетом «Форт-17», калібру 9 мм, № НОМЕР_1 , у пластмасовому футлярі.

27 серпня 2018 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 328 Кримінального кодексу України, а саме в розголошенні відомостей, що становлять державну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені або стали відомі у зв`язку з виконанням службових обов`язків, за відсутності ознак державної зради або шпигунства, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Наказом Міністра внутрішніх справ України від 11 жовтня 2018 року № 1266 о/с «Про позбавлення ОСОБА_1 відзнаки МВС України «Вогнепальна зброя» позивача позбавлено відзнаки МВС України «Вогнепальна зброя», якою його було нагороджено наказом МВС України від 12 квітня 2018 року № 393 о/с. Визнано таким, що втратив чинність наказ МВС України від 12 квітня 2018 року № 393 о/с «Про нагородження відзнакою МВС України «Вогнепальна зброя» ОСОБА_1». Голові Національної поліції України генералу поліції другого рангу Князєву С.М. наказано анулювати дозвіл на зберігання та носіння вогнепальної зброї (пістолет «Форт - 17», калібру 9 мм, НОМЕР_1), який виданий ОСОБА_1 відповідно до наказу МВС України від 12 квітня 2018 року № 393 о/с, та вжити заходів щодо вилучення цієї зброї.

Підставами прийняття вказаного наказу зазначено статтю 8 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», підпункт 26 пункту 11 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 878, пункту 5 розділу ІІІ Положення про відомчу заохочувальну відзнаку Міністерства внутрішніх справ України «Вогнепальна зброя», затвердженого наказом МВС України від 3 листопада 2015 року № 1521, абзац 7 глави 4, пункти 5.1, 12.16 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21 серпня 1998 року № 622.

Вважаючи протиправним наказ МВС України від 11 жовтня 2018 року № 1266 о/с, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про його скасування.

Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини регулюються Законом України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII), Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (далі - Дисциплінарний статут ОВС), Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (набрав чинності 07 жовтня 2018 року; далі - Дисциплінарний статут НПУ), Положенням про відомчу заохочувальну відзнаку Міністерства внутрішніх справ України «Вогнепальна зброя», затвердженого наказом МВС України від 30 листопада 2015 року № 1521 (далі - Положення № 1521), Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21 серпня 1998 року № 622 (далі - Інструкція) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини; надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Частиною другою статті 19 Закону № 580-VIII передбачено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

На момент видання наказу МВС України про нагородження ОСОБА_1 відзнакою «Вогнепальна зброя» був чинним Дисциплінарний статут ОВС, який регулював питання дисципліни поліцейських.

Згідно з статтею 1 Дисциплінарного статуту ОВС службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об`єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.

Відповідно до пункту 10 статті 9 Дисциплінарного статуту ОВС, за мужність, відвагу, героїзм, розумну ініціативу, старанність, сумлінне та бездоганне виконання службових обов`язків до осіб рядового і начальницького складу може бути застосований такий вид заохочення як нагородження відзнакою Міністерства внутрішніх справ «Вогнепальна зброя».

Відзнакою Міністерства внутрішніх справ «Вогнепальна зброя» має право нагороджувати міністр внутрішніх справ України за сумлінну службу, особливі заслуги в боротьбі зі злочинністю та охороні громадського порядку осіб начальницького складу.

Статтею 11 Дисциплінарного статуту ОВС обумовлено, що нагородження цінним подарунком, грошовою винагородою, Почесною грамотою, відзнаками Міністерства внутрішніх справ України, у тому числі відзнакою «Вогнепальна зброя», занесення на «Дошку пошани» встановлює міністр внутрішніх справ України.

Порядок нагородження відомчою заохочувальною відзнакою Міністерства внутрішніх справ України «Вогнепальна зброя» (далі - відзнака) визначений Положенням № 1521.

Відповідно до пункту 3 цього Положення нагородження відзнакою здійснюється відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Відзнакою нагороджується дієздатна особа, яка має право на придбання, зберігання та використання вогнепальної зброї відповідно до вимог нормативно-правових актів, за сумлінну службу, особливі заслуги в боротьбі зі злочинністю, охороні громадського порядку, захисті конституційних прав та свобод людини і громадянина, за бездоганну багаторічну службу, зразкове виконання військового, службового та громадянського обов`язку, виявлені при цьому честь і доблесть.

Передача відзнаки іншим особам або її відчуження забороняються (пункт 5).

За приписами статті 43 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України заохочувальними відзнаками Міністерства оборони України нагороджуються військовослужбовці та інші особи за бездоганну службу та видатні заслуги перед Збройними Силами України.

Згідно з статтею 44 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відзнакою «Іменна вогнепальна зброя» нагороджує Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України. Міністр оборони України, керівники інших центральних органів виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, створені відповідно до законів України, нагороджують відомчими відзнаками «Вогнепальна зброя» і «Холодна зброя». Це - почесна державна нагорода та відомчі заохочувальні відзнаки за визначні заслуги в забезпеченні обороноздатності України, недоторканності її державного кордону, підтриманні високої бойової готовності військ (сил), зміцненні національної безпеки, боротьбі зі злочинністю, захисті конституційних прав та свобод людини і громадянина, за бездоганну багаторічну службу, зразкове виконання військового та службового обов`язку, виявлені при цьому честь і доблесть.

Згідно з підпунктом 18 пункту 11 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 878, Міністр установлює відомчі заохочувальні відзнаки та вирішує питання про нагородження ними.

Пунктом 12.6 Інструкції визначено, що особам, які мають нагородну вогнепальну зброю, органами поліції видаються дозволи на її зберігання, носіння без зазначення строку їх дії з позначкою «Нагородна». Нагородною вважається зброя, одержана в порядку, встановленому законодавством України.

З системного аналізу наведених правових положень слідує висновок, що законодавець виокремлює нагородну зброю від іншої зброї, оскільки як порядок отримання, так і вилучення такої зброї має певні особливості та регулюється спеціальними законодавчими актами.

Як зазначалося вище, позивача було нагороджено відзнакою МВС України «Вогнепальна зброя» пістолетом «Форт-17», калібру 9 мм, НОМЕР_1, у пластмасовому футлярі.

Проте спірним наказом відповідача від 11 жовтня 2018 року № 1266 о/с позивача позбавлено відзнаки МВС України «Вогнепальна зброя» на підставі пункту 5 розділу ІІІ Положення № 1521, а керівнику Національної поліції України наказано анулювати дозвіл на зберігання та носіння вогнепальної зброї (пістолет «Форт - 17», калібру 9 мм, НОМЕР_1), який виданий ОСОБА_1 , та вжити заходів щодо вилучення цієї зброї на підставі абзацу 7 глави 4, пунктів 5.1, 12.16 Інструкції.

Відповідно до абзацу 7 глави 4 розділу Інструкції, згідно із законодавством України органам поліції надано право анулювати дозволи на придбання, зберігання та носіння зброї, основних частин зброї та пристроїв, видані громадянам, у випадках, передбачених пунктом 5.1 глави 5 цього розділу.

Згідно з пунктом 5.1 Інструкції, органи поліції не мають права видавати дозволи на придбання, зберігання та носіння вогнепальної зброї та бойових припасів до неї, пневматичної чи холодної зброї, пристроїв та патронів до них громадянам, а також проводити їх перереєстрацію в разі, зокрема, надходження від уповноваженого органу до УП ЦОУП, УП ГУНП інформації про повідомлення такій особі про підозру або інформації про складення щодо такої особи повідомлення про підозру, що не вручене через невстановлення її місцезнаходження.

Отже, органам поліції надано право анулювати видані громадянам дозволи на зберігання та носіння зброї у випадку надходження від уповноваженого органу до УП ЦОУП, УП ГУНП інформації про повідомлення такій особі про підозру.

Частиною сьомою статті 9 Дисциплінарного статуту НПУ визначено, що рішення про скасування заохочення поліцейського із зазначених цією статтею підстав приймається уповноваженим керівником за результатами проведеного в установленому порядку службового розслідування.

Так, на обґрунтування власної позиції МВС України вказує, що за фактом повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 328 Кримінального кодексу України, обрання запобіжного заходу заступнику начальника відділу поліції - начальнику ВКП Суворовського ВП в м. Одесі підполковнику поліції ОСОБА_1, ГУ НП в Одеській області було проведено службове розслідування, результати якого оформлені висновком від 21 вересня 2018 року.

У висновку вказано вважати, що відомості, які стали підставою для проведення службового розслідування, визнати такими, що підтвердилися. За грубі порушення вимог Дисциплінарного статуту ОВС та Закону «Про Національну поліцію», оголошення підозри про вчинення кримінального правопорушення, що набуло суспільного резонансу та негативно вплинуло на формування громадської думки щодо стану правопорядку та діяльності поліції, рівня довіри населення до поліції, - підполковник ОСОБА_1 заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності, однак ураховуючи те, що досудове розслідування по кримінальному провадженню № 42017000000004320 не завершено, остаточне рішення щодо подальшого проходження служби в поліції останнім, прийняти після прийняття рішення слідчим управлінням спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України по матеріалам вказаного кримінального провадження.

Таким чином відповідач уважає, що проведеним службовим розслідуванням доведено вчинення ОСОБА_1 дій, що дискредитують його як особу нагороджену відзначкою МВС України «Вогнепальна зброя».

До того ж, у якості підстави видання оскаржуваного наказу МВС України, серед іншого, посилається на лист Генеральної прокуратури України від 14 вересня 2018 року № 23/3-32722-17, в якому порушено питання про вжиття заходів щодо анулювання дозволу на право зберігання та носіння нагородної зброї, яка була видана ОСОБА_1 , та вжиття заходів для вилучення у ОСОБА_1 нагородної зброї «Форт - 17», калібру 9 мм, № НОМЕР_1 , та патронів до неї.

Водночас, варто відмітити, що в даному випадку йдеться мова про відомчу заохочувальну відзнаку МВС України «Вогнепальна зброя», особливості вилучення якої регулюються Положенням № 1521.

За змістом пункту 5 розділу ІІІ Положення №1521 позбавлення нагородженого відзнаки та її вилучення здійснюються за обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили, а також за вчинки, що дискредитують нагородженого.

Тож існує дві законодавчо визначені підстави для позбавлення відзнаки МВС України «Вогнепальна зброя», а саме обвинувальний вирок суду, який набрав законної сили, та вчинки, що дискредитують нагородженого.

Виходячи із цього, насамперед слід визначитися із підставою видання спірного наказу від 11 жовтня 2018 року № 1266 о/с «Про позбавлення ОСОБА_1 відзнаки МВС України «Вогнепальна зброя».

Так, під час розгляду та вирішення даної справи судами попередніх інстанцій установлено, а сторонами не заперечувалося, що станом на 11 жовтня 2018 року у кримінальному провадженні № 42017000000004320 обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, яким би було встановлено вину позивача у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 328 Кримінального кодексу України, винесено не було.

Натомість, підставою для позбавлення ОСОБА_1 відзнаки та її вилучення МВС України визначило скоєння ним вчинку, що дискредитує нагородженого. При цьому, зазначені обставини відповідач пов`язує виключно з повідомленням позивачу про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

У найзагальнішому вигляді дискредитація - це підрив довіри когось, приниження чиєїсь гідності, авторитету, що тісно пов`язані з морально-етичними нормами.

Вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та, власне, органи внутрішніх справ, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

Отже, дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

При цьому, факт скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, повинен бути доведеним фактичними даними.

У контексті зазначеного Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем не доведено, а матеріали справи не містять будь-яких належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що оголошення ОСОБА_1 підозри у вчиненні кримінального правопорушення негативно вплинуло на формування думки населення про стан правопорядку та рівня довіри до поліції. Так само не надано доказів того, що позивач скомпрометував звання працівника Національної поліції, зашкодив авторитету правоохоронного органу, що викликало негативний громадський резонанс. Сам по собі факт повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, не є вчинком, що дискредитує нагородженого.

Судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано взято до уваги ту обставину, що наказом ГУ НП в Одеській області від 17 січня 2019 року № 55 о/с ОСОБА_1 призначено на вищу посаду - заступника начальника управління - начальника відділу розкриття злочинів проти власності, боротьби з майновими злочинами в державному секторі та шахрайством управління карного розшуку ГУНП в Одеській області, оскільки це в черговий раз спростовує твердження МВС України про дискредитацію позивачем органів Національної поліції України.

Посилання відповідача на лист Генеральної прокуратури України від 14 вересня 2018 року № 23/3-32722-17, як на додаткову підставу прийняття оскаржуваного наказу про позбавлення ОСОБА_1 відзнаки МВС України «Вогнепальна зброя», Суд вважає непереконливими, оскільки в розумінні пунктом 5 розділу ІІІ Положення №1521 такий лист не є підставою для позбавлення нагородженого відзнаки та її вилучення.

Слід констатувати, що позбавлення позивача відзнаки МВС України «Вогнепальна зброя» пов`язане виключно з повідомленням йому підозри у вчиненні кримінального правопорушення.

В аспекті цього принагідно зазначити, що ЄСПЛ застерігає, що презумпція невинуватості може бути порушена не тільки суддею або судом, але також і іншими державними органами влади (Daktaras v. Lithuania (пункт 42); Petyo Petkov v. Bulgaria (пункт 91). Пункт 2 статті 6 Конвенції забороняє заяви державних посадових осіб по незавершених розслідуваннях кримінальних справ, які передумовлюють оцінку фактів компетентним судовим органом (Ismoilov and Others v. Russia (пункт 161); Butkevicius v. Lithuania (пункт 53).

На підставі викладеного Суд вважає, що наказ від 11 жовтня 2018 року № 1266 о/с «Про позбавлення ОСОБА_1 відзнаки МВС України «Вогнепальна зброя» прийнятий відповідачем з мотивуванням «за вчинок, що дискредитує нагородженого», - не ґрунтується на нормах чинного законодавства, прийнятий за відсутності доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, що дискредитують його чи органи Національної поліції України.

Відтак, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 та, відповідно, скасування оскаржуваного наказу.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Також є безпідставними твердження скаржника про порушення судами норм процесуального права, яке полягає у невирішенні клопотання відповідача про залучення до участі в справі в якості третьої особи Національну поліцію України, оскільки таке клопотання вирішувалося Одеським окружним адміністративним судом у судовому засіданні 08 січня 2019 року та протокольною ухвалою суду в його задоволенні було відмовлено.

При вирішенні справи Верховний Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану ним у справах «Салов проти України» від 06.09.2005 (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» від 18.07.2006 (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 (заява №4909/04; пункт 58), відповідно до якої принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Беручи до уваги правильність та обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення в цій справі відповідають нормам матеріального та процесуального права, а тому підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

На підставі пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 343 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення.

2. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 січня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

В.М. Соколов

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк ,

Судді Верховного Суду