ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2020 року

м. Київ

справа №420/6833/18

адміністративне провадження №К/9901/1006/20

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: суддя-доповідач - Гусак М. Б., судді - Гімон М. М., Усенко Є. А., здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Одеської митниці ДФС (правонаступник - Одеська митниця Держмитслужби) на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2019 року (судді - Стас Л.В., Шляхтицький О.І., Семенюк Г.В.) у справі № 420/6833/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Вілмар СНД» до Одеської митниці ДФС, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про визнання дій протиправними, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта Вілмар СНД» (далі - Товариство) звернулося до Одеської митниці ДФС (далі - Митниця) з позовом, в якому (з урахуванням уточнень) просило визнати протиправними дії Митниці щодо незадоволення заяви позивача від 24 вересня 2018 року № 1307 про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених коштів, а саме: суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 199 137,08 грн, визнати протиправною бездіяльність Митниці щодо нескладення та ненаправлення до органу Державної казначейської служби України висновку про повернення позивачу з Державного бюджету України надмірно сплачених коштів; зобов`язати Митницю повторно розглянути заяву позивача від 24 вересня 2018 року № 1307 про повернення з державного бюджету України надмірно сплачених коштів.

Позов обґрунтовано тим, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 червня 2017 року у справі № 815/2365/17, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2018 року та постановою Верховного суду від 11 вересня 2018 року у даній справі, визнано протиправними та скасовано рішення Митниці про коригування митної вартості товарів та встановлено факт надмірно сплачених коштів з огляду на неправомірне обчислення відповідачем вартості товару. Водночас, як зазначив позивач, Митниця ухиляється від повернення йому як добросовісному платнику податків надміру сплачених коштів, зловживаючи своїми правами та діючи всупереч чинному законодавству України. Позивач вказав, що єдиною підставою для відмови йому в поверненні коштів було посилання на те, що судове рішення, яким скасовано рішення про коригування митної вартості, не містить зобов`язання митного органу повернути з Державного бюджету України суми надмірно сплачених митних платежів. Водночас така позиція відповідача не узгоджується із сталою судовою практикою.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 4 квітня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд виходив з того, що позивачем в заяві від 24 вересня 2018 року № 1307 про повернення надміру сплачених коштів було неповно зазначено підстави виникнення такої переплати, а саме: в заяві вказано, що згідно з постановою Верховного Суду у справі № 815/2365/17 визнано протиправними та скасовано рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 22 березня 2017 року № 500170/2017/000003/2 та від 20 березня 2017 року № UA500170/2017/000002/1, № UА500170/2017/000001/1. Проте, на думку суду, у пункті 2 цієї заяви потрібно було поетапно описати обставини, на підставі яких виникла надмірна сплата, та надати копії рішень Одеського окружного адміністративного суду та Одеського апеляційного адміністративного суду у справі № 815/2365/17, що Товариством зроблено не було. Крім того, для підтвердження виникнення надміру сплачених коштів, на думку суду, до вказаної заяви потрібно було додати копії карток відмови у прийнятті митних декларацій, копії рішення Митниці про коригування митної вартості товарів, завірену належним чином підписану бухгалтером довідку із зазначенням загальної суми зайво сплаченого ПДВ. Враховуючи зазначені обставини, на думку суду, Митницею було правильно вказано позивачу на відсутність підстав для повернення йому надміру сплачених коштів з державного бюджету.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2019 року апеляційну скаргу Товариства було задоволено, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 4 квітня 2019 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов Товариства задоволено; визнано протиправними дії Митниці щодо незадоволення заяви позивача від 24 вересня 2018 року № 1307 про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених коштів, а саме: суми ПДВ у розмірі 199 137,08 грн; визнано протиправною бездіяльність Митниці щодо нескладення та ненаправлення до органу Державної казначейської служби України висновку про повернення позивачу з Державного бюджету України надмірно сплачених коштів - суми ПДВ у розмірі 199 137,08 грн; зобов`язано Митницю повторно розглянути заяву позивача від 24 вересня 2018 року № 1307 про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених коштів; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Митниці на користь Товариства витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Задовольняючи адміністративний позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до Порядку повернення авансових платежів і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18 липня 2017 року № 643, підставою для повернення органами Державної казначейської служби України помилково та/або надміру сплачених сум митних та інших платежів є відповідний висновок митного органу, зроблений на підставі поданої платником податків заяви.

Вимоги до вказаної заяви закріплені у пункті 3 розділу ІІІ вказаного Порядку повернення авансових платежів і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, до якої додаються: документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені; виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо повернення сум відповідних митних платежів; документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяви щодо повернення надміру сплачених митних платежів (за наявності).

Алгоритм дій митного органу після отримання вказаної заяви платника податків визначено у пунктах 4-8 розділу ІІІ зазначеного Порядку повернення авансових платежів і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів.

Так, після реєстрації в митному органі така заява платника податку передається на опрацювання до відповідного підрозділу митного органу, який перевіряє факт перерахування платником податків суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету за допомогою автоматизованої системи митного оформлення та відсутність у нього податкового боргу. За результатами опрацювання готує висновок або лист про відмову в поверненні коштів з відповідним обґрунтуванням (пункт 11 цього розділу).

Виключний перелік підстав для відмови митного органу у наданні такого висновку передбачений пунктом 11 розділу ІІІ Порядку повернення авансових платежів і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів. Такими підставами є: невиконання вимог пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку; надання недостовірних даних; наявність податкового боргу.

Проте, як встановлено судами у цій справі, до заяви Товариства від 24 вересня 2018 року № 1307 про повернення надміру сплачених коштів були додані всі передбачені пунктом 3 розділу ІІІ зазначеного порядку документи, а саме: митні декларації, що були складені на підставі рішень про коригування митної вартості, згідно з якими відповідач визначив ціну товару, збільшивши її в порівнянні з договірною, задекларованою Товариством, та визначивши суму ПДВ, яка підлягала сплаті, згідно з розрахунками Митниці, а також рішення суду касаційної інстанції, яким залишено без змін рішення судів попередніх інстанцій про визнання незаконними та скасування відповідних рішень Митниці про коригування митної вартості.

Враховуючи те, що митний орган не ставив під сумнів обґрунтованість вказаних позивачем підстав повернення коштів та не зазначив про жодні недоліки в документах, наданих позивачем в якості додатків до заяви про повернення надміру сплачених коштів, апеляційний суд, врахувавши правову позицію Верховного Суду та Верховного Суду України, дійшов висновку, що якщо у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень чи дій митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 Митного кодексу України (далі - МК України), статті 43 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та статті 45 Бюджетного кодексу України, з дотриманням відповідної процедури.

Таким чином, обґрунтування відповідачем відмови у задоволенні заяви позивача про повернення надміру сплачених коштів тим, що рішенням у справі № 815/2365/17 не було покладено на Митницю обов`язку повернення надміру сплачених коштів, на думку апеляційного суду, є безпідставним. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Митниця у строки, встановлені зазначеним порядком повернення авансових платежів і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, не виконала процедурних обов`язків щодо алгоритму дій, зокрема, не провела відповідну перевірку щодо встановлення факту надмірної сплати суми митних та інших платежів.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Митниця подала касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2019 року та залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 4 квітня 2019 року. При цьому, відповідач обґрунтував касаційну скаргу мотивами, на які він неодноразово посилався під час розгляду даної справи, а саме: недодання Товариством до заяви про повернення надміру сплачених коштів копій судових рішень у справі № 815/2365/17, окрім рішення суду касаційної інстанції, а також копій платіжних доручень чи інших розрахункових документів, які підтверджують надміру сплачений ПДВ у розмірі 199 137,08 грн; незобов`язання Митниці в судовому порядку повернути позивачу надміру сплачені суми митних платежів. Відповідач також послався на нез`ясування судом апеляційної інстанції питання наявності податкового боргу у позивача та факту можливого використання позивачем надміру сплаченої суми з ПДВ для зменшення в подальшому податкових зобов`язань відповідних податкових періодів. Крім цього, відповідач у касаційній скарзі вказав, що, прийнявши у порядку письмового провадження оскаржуване рішення та стягнувши за рахунок бюджетних асигнувань Митниці на користь Товариства витрати на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції не з`ясував той факт, що відповідачем не було отримано копії доказів витрат позивача на правничу допомогу, що позбавило його передбаченого законодавством права на подання клопотання про зменшення розміру відповідних витрат.

Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

Касаційна скарга розглядається відповідно до пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 8 лютого 2020 року.

Позивач своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає її розгляду.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції відповідає повною мірою.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що Митниця відмовила позивачу в оформлені придбаних у компанії «Alfa Trading Limited» (Малайзія) та заявлених до митного оформлення за основним методом (ціною договору (контракту) товарів шляхом видачі карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23 березня 2017 року № UA500170/2017/00010, від 20 березня 2017року № UA500170/2017/00009 та № UA5 00170/2 017/00008.

Підставою для відмови в оформленні товарів за основним методом митним органом зазначено, зокрема, рішення про коригування митної вартості від 22 березня 2017 року № UA500170/2017/000003/2 та від 20 березня 2017 року № UA500170/2017/000002/1, № UA500170/2017/000001/1.

Для забезпечення випуску товарів у вільний обіг декларантом подано нові митні декларації від 21 березня 2017 року та від 24 березня 2017 року, в яких вказано митну вартість товарів, визначену митним органом у відповідних рішеннях про коригування митної вартості, та визначено суму ПДВ, яка підлягала сплаті, згідно з розрахунками Митниці.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 червня 2017 року у справі № 815/2365/17, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2018 року та постановою Верховного Суду від 11 вересня 2018 року, адміністративний позов Товариства було задоволено частково, визнано протиправними та скасовано рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 22 березня 2017 року № 500170/2017/000003/2, від 20 березня 2017 року № UA500170/2017/000002/1, № UА500170/2017/000001/1.

На підставі вказаних судових рішень Товариство звернулося до Митниці із заявою від 24 вересня 2018 року № 1307 про повернення надмірно сплачених внаслідок винесення неправомірних рішень про коригування митної вартості коштів, а саме, ПДВ у сумі 199 137,08 грн, шляхом перерахування на депозитний рахунок для подальших розрахунків як авансові платежі.

Листом від 19 жовтня 2018 року № 5182/10/15-70-19-02 Митницею було відмовлено у задоволенні вказаної заяви Товариства, мотивувавши це тим, що рішенням суду у справі № 815/2365/17 не зобов`язано Митницю повернути відповідні митні платежі позивачу, а скасування судом рішень про коригування митної вартості не означає автоматичного визнання митної вартості, заявленої декларантом. Митниця також зазначила, що нею виконано рішення суду у справі № 815/2365/17 шляхом внесення відповідних відміток про скасування рішень про коригування митної вартості товару.

Не погодившись з указаною відмовою Товариство звернулося до суду.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду доходить висновку про необґрунтованість касаційної скарги.

Так, відповідно до частини третьої стаття 301 МК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Порядком повернення авансових платежів і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 18 липня 2017 року № 643, (в редакції, чинній на час дії спірних правовідносин) встановлено алгоритм відповідних дій митного органу, якому було надано оцінку судом апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні, що не спростовується відповідачем в касаційній скарзі.

Отже, доводи, викладені у касаційній скарзі щодо нез`ясування судом апеляційної інстанції факту перерахування позивачем до бюджету заявленої ним до повернення надміру сплаченої суми ПДВ у розмірі 199 137,08 грн, наявності чи відсутності податкового боргу у позивача, факту можливого використання позивачем надміру сплаченої суми з ПДВ для зменшення в подальшому своїх податкових зобов`язань відповідних податкових періодів, не узгоджуються із встановленим законодавством порядком повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, відповідно до якого вирішення вказаних питань відноситься до компетенції саме митного органу під час опрацювання відповідної заяви платника податків.

Крім цього, апеляційним судом в оскаржуваному рішенні було надано оцінку доводам відповідача щодо відсутності в резолютивній частині судового рішення, яким визнано неправомірними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів, зобов`язання митного органу повернути позивачу надміру сплачені суми митних платежів, що, на думку відповідача, звільняє його від відповідного обов`язку. При цьому, апеляційним судом відповідно до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України було правильно враховано висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду та Верховного Суду України.

Доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі щодо недодання Товариством до заяви про повернення надміру сплачених коштів копій судових рішень у справі № 815/2365/17, окрім рішення суду касаційної інстанції, не можуть бути прийняті до уваги, враховуючи оприлюднення таких судових рішень у Єдиному державному реєстрі судових рішень для загального доступу, яке носить офіційний характер.

Доводи відповідача щодо позбавлення його права на подання клопотання про зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу у зв`язку із неотриманням ним копій доказів відповідних витрат позивача, не узгоджуються з матеріалами справи, враховуючи подання позивачем клопотання про розподіл судових витрат та відповідних доказів ще до суду першої інстанції (т. 2 а. с. 38-53), який додатковим рішенням від 22 квітня 2019 року відмовив у задоволенні відповідного клопотання у зв`язку із відмовою у задоволенні його позову, проте, встановив факт документального підтвердження позивачем витрат на правничу допомогу (т. 2 а. с. 55-57). З огляду на те, що позивачем жодних додаткових доказів своїх витрат на правничу допомогу до суду апеляційної інстанції подано не було, апеляційним судом під час розгляду питання розподілу судових витрат було використано докази, які знаходились в матеріалах справи, права на ознайомлення з якими відповідача позбавлено не було.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права та діяв згідно з нормами КАС України.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно із статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343 350 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2019 року - без змін.

2. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. Б. Гусак

Судді М. М. Гімон

Є. А. Усенко