ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2025 року

м. Київ

справа № 420/7250/23

адміністративне провадження № К/990/10139/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №420/7250/23

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - військової частини НОМЕР_3

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатка Окольчишина Ірина Михайлівна,

на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року

(головуюча суддя: Хурса О.О.)

і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2024 року (головуючий суддя: Коваль М.П., судді: Осіпов Ю.В., Скрипченко В.О.).

УСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2023 року адвокат Окольчишина Ірина Михайлівна в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Військова частина НОМЕР_3 , в якому просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо ненадання довідки про безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 13 квітня до 10 червня 2022 року включно згідно Додатку № 1 до телеграми Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298;

- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 видати довідку про безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 13 квітня до 10 червня 2022 року включно згідно Додатку № 1 до телеграми Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що з 2022 року він проходив військову службу на посаді водія - електрика радіолокаційної станції окремого радіолокаційного взводу військової частини НОМЕР_4 .

Зазначає, що військова частина НОМЕР_4 є структурним підрозділом військових частин НОМЕР_5 та НОМЕР_3 та безпосередньо перебуває на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_3 .

Вказує, що з квітня 2022 року був відряджений у підпорядкування командувача операції об`єднаних сил (ООС) для виконання службових (бойових) завдань у складі військової частини НОМЕР_1 , про що свідчить відбиток печатки на посвідченні про відрядження.

За період з 13 квітня до 30 листопада 2022 року позивачу виплачувалась щомісячна виплата винагороди у розмірі 30 000 грн.

Позивач указує, що з 13 квітня до 10 червня 2022 року постійно перебував у районах проведення воєнних (бойових) дій і брав безпосередню участь у бойових діях, забезпечуючи здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії у складі військової частини НОМЕР_1 .

Проте додаткову винагороду з розрахунку 100 000,00 грн на місяць, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - «Постанова № 168»), не виплатили.

Натомість, за період з 11 червня до 28 серпня 2022 року позивачу нараховано та виплачено додаткову винагороду передбачену Постановою № 168 з розрахунку: 100 000 грн на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях. Підставою для нарахування була довідка, видана військовою частиною НОМЕР_1 від 7 жовтня 2022 року.

Позивач наголошує, що перебуваючи у відрядженні у складі військової частини НОМЕР_1 у період з 13 квітня до 10 червня 2022 року, він також знаходився у районах проведення воєнних (бойових) дій і приймав безпосередню участь у бойових діях, випадків самовільного залишення ним військової частини у цей період зафіксовано не було, проте військова частина НОМЕР_1 в установленому законом порядку документально не оформила указаний час перебування позивача у зоні бойових дій і наразі відмовляється надати будь - яке документальне підтвердження чи довідку про перебування позивача з 13 квітня до 10 червня 2022 року у районах проведення воєнних (бойових) дій.

Посилаючись на те, що у зв`язку з бездіяльністю відповідача, він, зокрема, був позбавлений виплат, передбачених Постановою № 168 за квітень - червень 2022 року, вважає, що саме зобов`язання відповідача видати йому довідку за формою згідно з додатком № 1 до телеграми МОУ № 248/1298 є належним способом захисту його порушеного права, оскільки командир військової частини НОМЕР_1 (до якої було відряджено ОСОБА_1 ) був зобов`язаний забезпечити оформлення усіх необхідних документів.

3.Відповідач заперечив проти позовних вимог ОСОБА_1 та подав клопотання про заміну неналежного відповідача, в якому посилався на те, що позивач не перебував у відрядженні у військовій частині НОМЕР_1 . Вказував, що згідно з матеріалами справи позивача було відряджено до об`єднаного командного пункту Об`єднаних сил, що підтверджується відмітками гербової печатки військової частини НОМЕР_1 II ( АДРЕСА_1 ), які містяться, зокрема, у посвідченні про відрядження від 27 січня 2022 року № 372/2/11. Водночас військова частина НОМЕР_1 II не є підрозділом чи структурним елементом військової частини НОМЕР_1 (розташована в АДРЕСА_2 ). Окрім того, Командувач Об`єднаних сил та Командувач Об`єднаних сил Збройних Сил України - це різні посадові особи, які очолюють різні військові формування. Відповідач також зазначив, що з початком дії воєнного стану згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, об`єднаний командний пункт Об`єднаних сил було розформовано, а гербова печатка та кутовий штамп військової частини НОМЕР_1 II передавались іншим угрупованням у зоні бойових дій. За наявною інформацією, з 11 червня 2022 року штамп та печатку військової частини НОМЕР_1 II використовує оперативно-стратегічне угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яке входить до складу угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». У зв`язку з цим відповідач вказав, що належним відповідачем у справі є військова частина НОМЕР_1 II або оперативно-стратегічне угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанції

3.Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2024 року, відмовлено у задоволенні позову.

4.Прийняте рішення суди попередніх інстанцій мотивували відсутністю доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, що давало би йому право на отримання додаткової винагороди до 100000 грн відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №168.

5.Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, посилався на довідку військової частини НОМЕР_1 від 30 квітня 2023 року № 313/8/3861 відповідно до якої ОСОБА_1 у 2022 році не був відряджений до військовій частині НОМЕР_1 .

6.Суди попередніх інстанцій також зазначили, що відповідно зі змісту Телеграми № 248/1298 та Окремого доручення, участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення відповідних заходів має бути підтверджена бойовими наказами, журналами бойових дій, рапортами командира підрозділу тощо.

7.Між тим, матеріали справи не містять доказів підтвердження зазначених обставин, а саме: бойових наказів (бойових розпоряджень); журналів бойових дій (вахтових журналів), журналів ведення оперативної обстановки; списків особового складу, який залучався для виконання бойових (спеціальних) завдань; бойових донесень; рапортів (донесень) командира підрозділу (групи) про участь кожного у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних завдань) тощо.

8.Окрім того, суд апеляційної інстанції вказав, що лише проходження військовослужбовцем військової служби на території Донецької області не є підставою для видачі довідки про його безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, та, відповідно, для виплати додаткової винагороди в збільшеному розмірі.

9.За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що у відповідача не існувало документів щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах, складення яких передбачено Окремим дорученням, а тому відсутні підстави стверджувати, що у спірних відносинах відповідачем допущено протиправну бездіяльність.

Короткий зміст касаційної скарги і відзиву

10. Не погоджуючись з указаними судовими рішеннями, адвокатка Окольчишина Ірина Михайлівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, обґрунтовуючи її порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Скаржниця просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

11.Підставою касаційного оскарження визначено пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зокрема відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: пункту 1 Постанови № 168 та телеграми Міністра оборони України від 25 березня 2022 року №248/1298, у частині визначення належного суб`єкта, зобов`язаного видавати довідку про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

12.За доводами скаржниці, суд апеляційної інстанції безпідставно прийняв як достовірні надані докази та пояснення військової частини НОМЕР_1 , яка заперечила факт перебування позивача у її підпорядкуванні, посилаючись на те, що Об`єднаний командний пункт Об`єднаних Сил, куди був відряджений позивач, їй не підпорядковувався, а також вказала на відсутність у неї документів та інформації про участь позивача у бойових діях у період з 13 квітня до 10 червня 2022 року.

Скаржниця наголошує, що суд не надав цим твердженням належної критичної оцінки, хоча вони мали вирішальне значення для справи.

13.У підтримку своєї позиції скаржниця посилається на постанову Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі №826/7869/17, в якій розкрито поняття оперативного угруповання військ, а також структуру ІНФОРМАЦІЯ_3 (військової частини НОМЕР_1 ). У постанові, зокрема, зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 (військової частини НОМЕР_1 ) складається з двох ключових структур:

- Головного командного центру Збройних Сил України, який призначений для організації бойового управління Збройними Силами України у т.ч. частинами безпосереднього підпорядкування;

- структурних підрозділів Об`єднаного оперативного штабу Збройних Сил України, які в особливий період здійснюють безпосереднє управління військами у ході ведення міжвидової операції оперативно - стратегічного угруповання.

На думку скаржниці відповідач наділений повноваженнями створювати необхідні оперативно - стратегічні угруповання, чим і пояснюється наявність у створених оперативно-стратегічних угрупувань (ООС, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частини НОМЕР_1 ). А оскільки вказані угрупування є тимчасовими, створюються для виконання певних завдань і не є юридичними особами, то Військова частина НОМЕР_1 і є належним Відповідачем в цій справі.

Тому як стверджує скаржниця Військова частина НОМЕР_1 та Військова частина НОМЕР_2 мають один і той самий код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , натомість, суд апеляційної інстанції взяв до уваги пояснення та докази Військової частини НОМЕР_2 , яка не є юридичною особою і в розумінні КАС України не є суб`єктом владних повноважень.

14. Військова частина НОМЕР_1 і військова частина НОМЕР_1 ІІ відзиву на касаційну скаргу не подали, копія ухвали про відкриття провадження у справі була доставлена до їхнього електронного кабінету 22 березня 2024 року.

15.Третя особа відзиву на касаційну скаргу не подала. Згідно з довідкою про доставку електронного листа, ухвалу Верховного Суду про відкриття касаційного провадження у цій справі доставлено військовій частині НОМЕР_3 22 березня 2024 року.

16. Ухвалою від 21 березня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

17. ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді водія-електрика радіолокаційної станції окремого радіолокаційного взводу у військовій частині НОМЕР_4 , яка є структурним підрозділом військових частин НОМЕР_5 й НОМЕР_3 та безпосередньо перебуває на фінансовому забезпеченні у ВЧ НОМЕР_3 .

18. На підставі наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України № 374/ДСК від 7 квітня 2022 року ОСОБА_1 з 13 квітня 2022 року відряджено у підпорядкування командувача Операції об`єднаних сил (ООС) для виконання службових (бойових) завдань у районах проведення ООС, що підтверджується посвідчення про відрядження № 372/2/11 від 13 квітня 2022 року, виданого Військовою частиною НОМЕР_5 .

Відповідно до витягу з наказу Командувача угруповання об`єднаних сил (по стройовій частині) № 109/дск від 10 червня 2022 року, вважати таким, що вибув зі складу угруповання об`єднаних сил до складу оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з 10 червня 2022 року, військовослужбовця (працівника) Збройних Сил України ВЧ НОМЕР_4 , зокрема, старшого солдата ОСОБА_1 .

Підстава: бойове розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 9 червня 2022 року № 3912, бойове розпорядження Командувача угруповання об`єднаних сил від 10 червня 2022 року № БР-418т.

19.У період з 13 квітня до 10 червня 2022 року ОСОБА_1 був відряджений до об`єднаного командного пункту об`єднаних сил (з відміткою гербової печатки ВЧ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).

20. Військова частина НОМЕР_3 у листі від 28 грудня 2022 року № 350/303/2/2252 зазначила, що ОСОБА_1 дійсно приймав безпосередню участь у бойових діях, забезпечуючи здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у період з 24 лютого до 29 серпня 2022 року включно.

21.Відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_5 № 350/147/2/185пс від 3 лютого 2023 року, у період з 24 лютого до 31 грудня 2022 року ОСОБА_1 проводилась виплата додаткової винагороди в розмірі: 30 000 грн.

У період з 11 червня до 28 серпня 2022 року нараховувалась додаткова винагорода з розрахунку: 100 000 грн на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях.

Натомість інших документальних підтверджень про безпосередню участь у бойових діях ОСОБА_1 за період з 13 квітня до 10 червня 2022 року до військової частини не надходило.

22.В той же час, відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 30 квітня 2023 року № 313/8/3861 ОСОБА_1 за 2022 рік у відрядженні у військовій частині НОМЕР_1 не перебував.

23.У довідці військової частини НОМЕР_1 № 313/11/2471 від 27 квітня 2023 року серед іншого зазначено, що гербова печатка військової частини НОМЕР_2 в період з 30 квітня 2018 року до 5 березня 2022 використовувалась на об`єднаному командному пункті Об`єднаних сил, керівництво на якому здійснювалось Командувачем об`єднаних сил апарату Головнокомандувача Збройних Сил України.

24.Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 № 313/11/2470 від 27 квітня 2023 року гербова печатка військової частини НОМЕР_2 в період з 5 березня до 10 червня 2022 року використовувалась Угрупованням об`єднаних сил, керівництво на якому здійснювалось Командувачем відповідного угруповання.

25.Вважаючи протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невидачі довідки про безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 13 квітня до 10 червня 2022 року, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.

ІІІ. ОЦІНКА СУДУ

26. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - "Закон №2011-XII") держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

27. У частині другій статті 9 цього Закону установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

28. Відповідно абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

29. Абзацом другим частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

30. Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам був затверджений наказом Міністра оборони України від 7 червня 2018 року №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197 (далі - "Порядок №260").

31. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України постановлено ввести в Україні воєнний стан.

32. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

33. Відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" Кабінет Міністрів України зобов`язаний невідкладно: 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

34. Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 "Про загальну мобілізацію" Кабінету Міністрів України доручено забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

35. На виконання цих указів Кабінет Міністрів України видав постанову "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168, якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.

36. Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у редакції, чинній з моменту прийняття цієї постанови до змін, внесених постановою від 9 серпня 2023 року №836) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка" виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (з 19 липня 2022 року з набранням чинності постановою від 7 липня 2022 року №793 (застосовується з 1 червня 2022 року) - в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

37. У цій постанові Кабінет Міністрів України визначив перелік військовослужбовців за видами військових формувань, на яких поширено дію цієї постанови, та розмір вказаної додаткової винагороди.

38. Згідно з Порядком, затвердженим Головнокомандувачем Збройних Сил України 6 березня 2022 року, для документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців Збройних Сил України у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а також підтвердження перебування військовослужбовців в районах проведення зазначених заходів можуть використовуватися такі документи:

- бойовий наказ (бойове розпорядження);

- наказ (по стройовій частині);

- журнал бойових дій (вахтовий журнал), журнал ведення оперативної обстановки;

- список особового складу, який залучався до виконання бойових (спеціальних) завдань.

Крім цього, можуть використовуватися такі документи (за наявності):

- бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове);

- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконання бойових (спеціальних) завдань;

- книга служби нарядів та подій, що відбувалися;

- постова відомість під час охорони об`єкта (блокпоста, базового табору, складу ракетно-артилерійського озброєння, польового парку тощо), на який було здійснено збройний напад.

39. У директиві від 25 березня 2022 року №248/1298 Міністр оборони України визначив, що необхідно розуміти під терміном "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів".

40. Пунктом 3 цього окремого доручення установлено райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.

Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:

- бойовий наказ (бойове розпорядження);

- журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.

41. Пунктом 5 установлено виплату додаткової винагороди у розмірі: 100000 гривень або 30000 гривень здійснювати на підставі наказів:

- командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) - особовому складу військової частини;

- керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру: 100000 гривень за місяць обов`язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо.

42. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6).

43. 23 червня 2022 року Міністр оборони України видав Окреме доручення №912/з/29, яке підлягало застосуванню з 1 червня 2022 року, тоді як попередні телеграми Міністра оборони України наказано вважати такими, що з 1 червня 2022 року не застосовуються (пункти 13, 14 окремого доручення).

44.Спірні правовідносини, які склались у цій справі, виникли у зв`язку з ненадання військовою частиною НОМЕР_1 довідки про безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 13 квітня до 10 червня 2022 року включно згідно Додатку № 1 до телеграми Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298.

45.Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволені позовних вимог, зазначили, що позивач не довів своєї участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії в межах спірного періоду. Окрім того, суд першої інстанції звернув увагу на довідку військової частини НОМЕР_1 від 30 квітня 2023 року № 313/8/3861 відповідно до якої ОСОБА_1 в 2022 році не перебував у відрядженні у військовій частині НОМЕР_1 . За таких обставин суди дійшли висновку, що військова частина НОМЕР_1 не порушила прав позивача і не мала обов`язку видавати йому спірну довідку.

46.Надаючи оцінку висновкам судів попередніх інстанцій щодо відсутності належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, Верховний Суд вказує на передчасність такого висновку з огляду на те, що він ґрунтується на неповністю установлених обставинах справи.

47.Скаржник у касаційній скарзі стверджує, що суд апеляційної інстанції безпідставно поклався на твердження військової частини НОМЕР_1 , яка заперечила свою належність до цієї справи, не надавши критичної оцінки цим поясненням і не врахувавши структуру військової частини НОМЕР_1 .

Окрім того, скаржник вказує, що відсутність належних документів на підтвердження позивача безпосередньої участі у бойових діях та заходах не може нівелювати інших доказів його участі в бойових діях та заходах, а відповідальність за неналежне ведення документації має нести військова частина, а не військовослужбовець.

48.За обставинами цієї справи, ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_7 , яка є структурних підрозділом та перебуває на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_3 .

49.Відповідно до посвідчення про відрядження від 13 квітня 2022 року №372/2/11, позивач був відряджений у підпорядкування Командувача операції Об`єднаних сил для виконання службових (бойових) завдань у районах проведення ООС з 13 квітня 2022 року. Факт прибуття та вибуття позивача до місця відрядження засвідчено гербовою печаткою військової частини НОМЕР_1 II, на якій вказано код ЄДРПОУ НОМЕР_6 .

Підстава видачі посвідчення: наказ начальника ГШ ЗС України від 7 квітня 2022 року № 74/дск).

50.Судами попередніх інстанцій не було з`ясовано, куди фактично був відряджений військовослужбовець ОСОБА_1 , які саме функції та завдання він виконував у районі проведення ООС, хто здійснював управління його діями, чиїм наказам він підпорядковувався, а саме головне у складі якого тактичного угруповання і якої військової частини він проходив службу в період з 13 квітня до 10 червня 2022 року.

51. Суди попередніх інстанцій також проігнорував аргументи відповідача про те, що Командувач Об`єднаних сил, в підпорядкування якого в період, що є предметом спору, було відряджено позивача, та ІНФОРМАЦІЯ_6 (військова частина НОМЕР_1 ) є різними посадовими особами, які очолюють різні військові формування. Окрім того суди попередніх інстанцій не взято до уваги ту обставину, що з 24 лютого 2022 року об`єднаний командний пункт Об`єднаних сил було розформовано, а гербова печатка та кутовий штамп військової частини НОМЕР_1 II передавалися іншим угрупованням у зоні бойових дій.

52. Також суди попередніх інстанцій не врахували того, що недотримання органами військового управління та військових частин (установ) вимог стосовно обміну інформацію про участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів чи наявність окремих недоліків документів, складених уповноваженими особами, не може мати негативні наслідки для такого військовослужбовця.

53.Держава не може відмовити особі у виплатах, якщо існують чинні законодавчі норми, які передбачають такі виплати, а особа відповідає умовам, що висуваються цими нормами для проведення таких виплат. Для цього суди мають перевірити чи існують норми, які передбачають виплату, а також чи відповідає особа умовам, для проведення таких виплат.

54. Власне завданням суду в цій адміністративній справі є з`ясування того, а чи могло статися так, що відповідач з певних причин не зафіксував участі позивачки у бойових діях та заходах у документах, які є підставою для виплати додаткової винагороди у підвищеному розмірі.

55.За наведеного Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій не вжили усіх, визначених законом, заходів та не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим дійшли передчасних висновків по суті справи.

56.Відповідно до підпункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

57.Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).

58.З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням вимог процесуального права, що є підставою для їх скасування з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

59.Під час нового розгляду справи необхідно взяти до уваги викладене в мотивувальній частині цієї постанови та установити наведені в ній обставини, які входять до предмету доказування.

60. Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясували обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи, касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвокатки Окольчишиної І. М. підлягає задоволенню.

61. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатка Окольчишина Ірина Михайлівна, задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2024 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Одеського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

……………………………….

……………………………….

……………………………..

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду