№ 420/7355/23 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2024 року

м. Київ

справа №420/7355/23

адміністративне провадження № К/990/25883/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Соколова В.М., Білак М.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 420/7355/23

за позовом ОСОБА_1 до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, спрямовані на забезпечення доступу до професії

за касаційною скаргою Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства)

на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2023 року, постановлену суддею Завальнюком І.В.,

та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2023 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Домусчі С.Д., суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,

УСТАНОВИВ:

Суть спору

1. У квітні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) (далі - відповідач), в якому просив:

1.1. визнати протиправними дії Адміністрації судноплавства щодо незабезпечення постійного та безперервного функціонування веб-порталу https://vrf.marad.gov.ua/ для здійснення перевірки дійсності документів моряків;

1.2. зобов`язати Адміністрацію судноплавства не чинити позивачу перешкоди у доступі до професії моряка шляхом забезпечення безперервного доступу до веб-порталу https://vrf.marad.gov.ua/ для здійснення перевірки дійсності документів моряків та не допускати обмежень у загальному доступі до вказаного веб-порталу моряків та судноплавних компаній;

1.3. зобов`язати Адміністрацію судноплавства забезпечити збереженість персональних даних та відомостей, що містяться в Державному реєстрі документів моряків;

1.4. зобов`язати Адміністрацію судноплавства направити на адресу Міжнародної морської організації (ІМО) повідомлення про те, що для перевірки дійсності документів моряків в електронному вигляді має бути використаний веб-портал https://vrf.marad.gov.ua/.

2. Також 20.04.2023 позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив забезпечити позов шляхом заборони Адміністрації судноплавства обмежувати чи не надавати доступ до веб-порталу https://vrf.marad.gov.ua/ для здійснення перевірки дійсності документів ОСОБА_1 , забезпечити негайне здійснення перевірки дійсності документів ОСОБА_1 на веб-порталі https://vrf.marad.gov.ua/ в автоматичному режимі, шляхом формування запиту до електронного реєстру документів моряків, до набрання законної сили рішенням у даній справі.

2.1. Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, позивач вказує, що в основу адміністративного позову покладено те, що в порушення Правил І/2, І/10 Манільських поправок до додатка до Міжнародної конвенції про підготовку та дипломування моряків а несення вахти (ПДНВ) 1978 року, розділу А-І/2 Манільских поправок до Кодексу з підготовки і дипломування моряків та несення вахти (Кодекс ПДНВ) в Україні за відсутності на це будь-яких підстав припинено функціонування розділу Державного реєстру документів моряків, призначеного для перевірки дійсності морських документів в електронному вигляді. В порушення розділу А-І/2 Манільских поправок до Кодексу з підготовки і дипломування моряків та несення вахти (Кодекс ПДНВ) замість функціонуючого Державного реєстру документів моряків Адміністрація судноплавства свідомо обмежила доступ до Державного реєстру документів моряків з боку моряків та їх роботодавців для перевірки їх дійсності, створивши замість цього систему перевірки дійсності документів моряків не програмними засобами відповідного реєстру, а шляхом направлення запиту на електронну пошту Адміністрації судноплавства. В порушення вимог статтей 2, 3, 14, 24, 34, 36 - 38 Закону України "Про публічні електронні реєстри", пунктів 134 - 136, 138, 140, 142, 144, 149, 150 Положення про звання осіб командного складу морських суден та порядок їх присвоєння, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 1499 від 30.12.2022, Адміністрація судноплавства як адміністратор Державного реєстру документів моряків, не забезпечила цілодобову та безперервну роботу веб-порталу https://vrf.marad.gov.ua/ для здійснення перевірки дійсності документів моряків, не повідомила про причини припинення роботи даної системи, чим обмежила всіх українських моряків, в тому числі позивача, у доступі до своєї професії. В порушення вимог ст. 27 Закону України "Про публічні електронні реєстри" за відсутності відповідного закону, який передбачав би перетворення, модифікацію чи припинення роботи Державного реєстру документів моряків - реєстру, створеного на підставі актів, що мають силу Закону України - положень Конвенції ПДНВ та Кодексу ПДНВ, Адміністрація судноплавства як адміністратор вказаного реєстру безпідставно припинила його роботу та доступ до нього моряків та їх роботодавців із метою перевірки дійсності документів моряків.

2.2. В свою чергу, на думку позивача, викладене призвело до порушення таких прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду:

1) права на доступ до праці моряка, яке гарантоване статті 43 Конституції України, оскільки без можливості перевірки дійсності (верифікації) документів моряків позивач не має можливості працевлаштуватись на будь-яке судно;

2) права, як право володільця, на доступ до інформації про себе, яка міститься в публічному електронному реєстрі, гарантоване статтей 3, 24 Закону України "Про публічні електронні реєстри";

3) права користувача публічного електронного реєстру на доступ до Державного реєстру документів моряків, яке гарантоване статтей 3, 34, 38 Закону України "Про публічні електронні реєстри";

4) права правоволодільця знати про місцезнаходження своїх персональних даних, спосіб їх використання, мати доступ до них згідно зі статтями 8, 13, 24 Закону України "Про захист персональних даних";

5) права на вільну перевірку відомостей про дійсні видані документи моряка, що передбачено пунктів 138, 140, 142, 149 Положення № 1499.

2.3. Позивач також посилався на те, що із невідомих та невстановлених причин, функціонування даного веб-порталу https://vrf.marad.gov.ua/ у складі Державного реєстру документів моряків припинено, підстави та причини його нефункціонування чи будь-які перебої в його роботі в офіційному порядку не повідомлялись. Як публічний електронний реєстр він зобов`язаний функціонувати безперервно і організацію такого безперервного функціонування повинен забезпечити його адміністратор - Адміністрація судноплавства.

2.4. Через неможливість здійснення перевірки (верифікації) його морських документів за допомогою веб-порталу https://vrf.marad.gov.ua/, як єдиного законного способу перевірки таких документів для роботодавців - судноплавних компаній, позивач не має можливості працевлаштування як моряк, оскільки судновласники не приймають на роботу моряків із кваліфікаційними документами, дійсність яких перевірити неможливо.

2.5. При цьому, на веб-порталі Адміністрації судноплавства https://marad.gov.ua/ua/vrf з`явилась інформація наступного змісту: "До впровадження інформаційно-комунікаційної системи у сфері підготовки та дипломування членів екіпажів суден здійснити перевірку документів на відповідність можливо направивши відповідні документи на електронну пошту vrf@marad.gov.ua".

2.6. Також, на офіційному веб-порталі Міжнародної морської організації (ІМО) https://wwwapps.imo.org/CertificateVerification/countryRequest.asp при обранні поля "Ukraine" здійснюється перехід на електронну адресу Адміністрації судноплавства із вищезазначеним оголошенням https://marad.gov.ua/ua/vrf .

2.7. Зміст розміщеного повідомлення Адміністрацією судноплавства про пропонування перевіряти дійсність документів моряків шляхом направлення електронного листа на електронну пошту лише свідчить про те, що припинення роботи веб-порталу https://vrf.marad.gov.ua/ здійснено свідомо та цілеспрямовано. Підтвердження дійсності документів моряків за допомогою такого листування знаходиться поза межами правового регулювання та створює значні корупційні ризики.

2.8. Наведене, на думку позивача, може свідчити, що існує загроза втрати дуже важливого для держави Державного реєстру документів моряків до моменту вирішення цього спору по суті.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21.04.2023, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2023, задоволена заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову:

3.1. заборонено Державній службі морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України обмежувати чи не надавати доступ до веб-порталу https://vrf.marad.gov.ua/ для здійснення перевірки дійсності документів ОСОБА_1 , забезпечити негайне здійснення перевірки дійсності документів ОСОБА_1 на веб-порталі https://vrf.marad.gov.ua/ в автоматичному режимі, шляхом формування запиту до електронного реєстру документів моряків, до набрання законної сили рішенням у цій справі.

4. Задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. При цьому, суди погодилися із обґрунтуванням вимог заяви про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки існує очевидна та реальна небезпека заподіяння шкоди правам та охоронюваним законом інтересам позивача до ухвалення рішення по суті заявлених позовних вимог, адже реалізація оскаржуваних в цій справі дій відповідача (незабезпечення постійного та безперервного функціонування веб-порталу https://vrf.marad.gov.ua/ для здійснення перевірки дійсності документів моряків) унеможливить в подальшому ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача за захистом яких він звернувся до суду.

4.1. Так, за висновком судів обох інстанцій, єдиним можливим способом, який дозволить захистити права позивача та інших моряків на час вирішення даного спору та який не в змозі завдати будь-яких негативних наслідків відповідачу та третім особам, є зобов`язання Адміністрації судноплавства на час вирішення даного спору забезпечити безперервну роботу веб-порталу https://vrf.marad.gov.ua/ для здійснення перевірки дійсності документів моряків.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

5. Від Адміністрації судноплавства до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21.04.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2023 у справі №420/7355/23, у якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

5.1. Касаційну скаргу вмотивовано тим, що у цьому випадку має місце вирішення справи по суті до початку її судового розгляду, а застосовані заходи забезпечення повністю відповідають позовним вимогам, оскільки встановлення факту протиправності дій та зобов`язання вчинити дії щодо «забезпечення безперервного доступу до веб-порталу https://vrf.marad.gov.ua/ для здійснення перевірки дійсності документів моряків та не допускати обмежень у загальному доступі до вказаного веб-порталу моряків та судноплавних компаній» входить до предмета доказування при вирішенні цього спору, а в подальшому застосування наслідків результату такого доказування здійснюватиметься після прийняття остаточного рішення у цій справі.

5.2. Таким чином, на переконання скаржника, забезпечення судом першої інстанції адміністративного позову у встановлений спосіб свідчить про те, що суд вийшов за межі інституту забезпечення позову, він не відповідає меті його застосування, судом фактично ухвалено рішення без розгляду справи по суть, а відтак він є неприпустимим, не відповідає принципам розумності, адекватності, співмірності із позовними вимогами.

5.3. Касатор підкреслює, що в силу пункту 14 правила 1/10 Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року та Положення про звання осіб командного складу морських суден та порядок їх присвоєння, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1499 (далі - Положення № 1499), саме на Адміністрацію судноплавства, як уповноваженого органу державної влади, покладені обов`язки щодо забезпечення виконання міжнародних зобов`язань в частині, що стосується вжиття заходів надання інформації щодо статусу таких професійних дипломів, підтверджень та пільгових дозволів іншим Сторонам і компаніям, які надсилають запити про перевірку автентичності та дійсності дипломів, представлених моряками, що домагаються визнання своїх дипломів згідно правила 1/10 або роботи на судні.

5.4. При цьому, ані суд першої інстанції, ані суд апеляційної інстанції не вказав, які норми міжнародного чи національного законодавства порушено відповідачем, що обумовлювало вжиття заходів забезпечення позову в такий спосіб.

5.5. Крім того, акцентує увагу на тому, що оскаржувані судові рішення, не містять фактичних обставин, будь - яких доказів, які б підтверджували можливе порушене право позивача, зокрема, що його кваліфікаційні документи не були веріфіковані чи наявні перешкоди з боку Адміністрації судноплавства з приводу доступу до відповідного вебпорталу.

5.6. Відповідач також наголошує, що подана заява про забезпечення позову не містить обґрунтування необхідності забезпечення позову, зокрема, обставин, що свідчать про неможливість відновлення порушених прав заявника у випадку, якщо обрані заходи забезпечення позову не будуть вжиті. Поза увагою суду першої інстанції залишилася відсутність у заяві про забезпечення позову доказів, що прямо або опосередковано підтверджують необхідність докладення значних зусиль, часу та витрат для відновлення порушених прав у випадку задоволення позову

5.7. За таких обставин, на переконання скаржника, підстави щодо застосування заходів забезпечення позову в силу пункту 1 частини другої статті 150 КАС України, відсутні.

6. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.08.2023 відкрите касаційне провадження за вказаною касаційної скаргою.

7. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 29.01.2024 закінчено підготовчі дії у справі та призначено касаційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи відповідно до статті 345 КАС України.

Позиція інших учасників справи

8. Ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.08.2023 про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою направлено на адресу ОСОБА_1 , зазначену ним у позовній заяві, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим відправленням за штрих-кодовим ідентифікатором 0102938328061. Водночас конверт із поштовим відправленням повернувся на адресу суду касаційної інстанції із відміткою установи поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання». З метою з`ясування актуальної поштової адреси позивача секретарем судового засідання засобом телефонного зв`язку складено телефонограму на номер телефону представника позивача - адвоката Стоянова М.М., який підтвердив актуальність поштової адреси позивача.

8.1. На адресу позивача повторно 29.09.2023 направлено означену ухвалу Верховного Суду про відкриття касаційного провадження у справі № 420/7355/23, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим відправленням за штрих-кодовим ідентифікатором 0102938550031. Проте, на адресу Суду повторно повернувся поштовий конверт із відміткою установи поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання». Секретарем судового засідання засобом телефонного зв`язку повторно складено телефонограму на номер телефону представника позивача - адвоката Стоянова М.М., який підтвердив актуальність поштової адреси позивача. При цьому, адвокат Стоянов М.М. підтвердив, що є діючим представником позивача, просив повторно направити на адресу ОСОБА_1 ухвалу суду від 03.08.2023 із касаційною скаргою. Секретарем судового засідання повідомлено сторону позивача про можливість ознайомлення із ухвалою Суду від 03.08.2023 Єдиному державному реєстрі судових рішень.

8.2. На адресу позивача 20.11.2023 втретє направлено означену ухвалу Верховного Суду про відкриття касаційного провадження у справі № 420/7355/23, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим відправленням за штрих-кодовим ідентифікатором 0600234173151. Проте, на адресу Суду втретє повернувся поштовий конверт із відміткою установи поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання». Від позивача чи його представника заява у порядку статті 131 КАС України про зміну адреси до Суду не надходила.

8.3. Своєю чергою ухвала Верховного Суду від 03.08.2023 про відкриття касаційного провадження у справі № 420/7355/23 оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень 07.08.2023 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/112642983).

8.4. Таким чином, Верховний Суд вжив усіх можливих заходів з метою вручення ОСОБА_1 ухвали про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Адміністрації судноплавства. Правом подати відзив на касаційну скаргу позивач не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку.

Позиція Верховного Суду

Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

9. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, виходить із такого.

10. Відповідно до частин першої, другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Частиною другою цієї статті передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

11. Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів задля створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

12. Колегія суддів зазначає, що вищезазначені підстави є оціночними, а тому містять небезпеку застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до негативних правових наслідків для позивача та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами провадження.

13. Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

14. Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

15. Відповідно до частини другої статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

16. У зв`язку з цим суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є захід забезпечення позову, про який просить позивач, співмірним з позовними вимогами та чи відповідає він меті і завданням правового інституту забезпечення позову.

17. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

18. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

19. Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.05.2021 у справі №640/29749/20, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

20. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову.

21. Аналогічні висновки містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №826/16911/18, від 25.04.2019 у справі №826/10936/18, від 26.06.2019 у справі №826/13396/18, від 30.09.2019 у справі №420/5553/18, від 30.09.2019 у справі №640/868/19, від 30.09.2019 у справі №1840/3517/18, від 29.01.2020 у справі №640/9167/19, від 20.05.2021 у справі №640/29749/20 та від 11.01.2022 у справі №640/18852/21.

22. При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами, зокрема співмірними між негативними наслідками від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

23. Своєю чергою такий спосіб забезпечення позову як заборона відповідачу вчиняти певні дії може бути застосований, зокрема, якщо вчинення таких дій може спричинити значну шкоду правам чи інтересам позивача, поновлення або захист яких неминуче буде пов`язане із труднощами та перешкодами, спричиненими вчиненням таких дій.

24. У контексті співмірності суди також повинні перевіряти не тільки співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами, а й надавати оцінку порушеному праву позивача, про захист якого він просить.

25. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

26. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 77 КАС України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

27. У цій справі позовні вимоги заявлені до суб`єкта владних повноважень, який є адміністратором Державного реєстру документів моряків, та який на думку позивача вчиняє протиправні дії внаслідок чого відсутній публічний та відкритий доступ до вказаного реєстру, що має наслідком неможливість працевлаштування позивача, тобто відбувається порушення його права на працю, яке гарантоване статтею 43 Конституції України, оскільки відсутня можливість здійснення перевірки (верифікації) морських документів позивача за допомогою веб-порталу https://vrf.marad.gov.ua/, як єдиного законного способу перевірки таких документів для роботодавців - судноплавних компаній, які не приймають на роботу моряків із кваліфікаційними документами, дійсність яких перевірити неможливо.

28. Необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивач пов`язує із неможливістю здійснення перевірки (верифікації) його морських документів за допомогою веб-порталу https://vrf.marad.gov.ua/, як єдиного законного способу перевірки таких документів для роботодавців - судноплавних компаній, позивач не має можливості працевлаштування як моряк, оскільки судновласники не приймають на роботу моряків із кваліфікаційними документами, дійсність яких перевірити неможливо.

29. Як слідує зі змісту оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій, оцінивши вказані доводи, дійшли висновку, що єдиним можливим способом, який дозволить захистити права позивача та інших моряків на час вирішення даного спору та який не в змозі завдати будь-яких негативних наслідків відповідачу та третім особам, є зобов`язання Адміністрації судноплавства на час вирішення даного спору забезпечити безперервну роботу веб-порталу https://vrf.marad.gov.ua/ для здійснення перевірки дійсності документів моряків.

30. Як зазначили суди попередніх інстанцій, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій/рішень з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

31. Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції врахував предмет та підстави заявленого позову, які направлені на відновлення порушених прав позивача на доступ до професії моряка, на можливість перевірки дійсності його кваліфікаційних документів за допомогою Державного реєстру документів моряків, тобто на присікання вчиненого Адміністрацією судноплавства порушення своїх публічно-правових обов`язків перед українськими громадянами - моряками, з метою недопущення настання ще більших невідворотних правових наслідків у вигляді втрати відомостей та даних Державного реєстру документів моряків, недопущення подальших фактів неможливості перевірки виданих морякам документів, недопущення потрапляння персональних даних моряків в розпорядження невстановлених осіб, що, на думку суду, свідчить про необхідність вжиття тимчасових захисних заходів, направлених на недопущення погіршення існуючого становища позивача та інших моряків та забезпечення схоронності і можливості функціонування відповідного Реєстру.

32. Оцінюючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів касаційної скарги Верховний Суд виходить із такого.

33. В контексті спірних правовідносин колегія суддів вважає за доцільне зауважити, що застосування судом обраних позивачем заходів забезпечення позову не може ґрунтуватися лише на припущеннях позивача, як і суду. Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що надані докази та доводи позивача на цьому етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

34. Водночас позивачем не надано доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову будь-яким чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду чи порушує права та інтереси позивача, а судом не витребувано будь-яких підтверджень наявності чи відсутності обставин, які, в свою чергу, вказували б на необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб.

35. Не було наведено заявником й відомостей про конкретні негативні наслідки невідворотного характеру, які можуть спричинити порушення прав позивача в такий мірі, що для їх відновлення необхідно було б докласти значних зусиль, або захист цих прав був би неможливий без вжиття судом заходів забезпечення позову.

36. Фактично доводи вказаної заяви повторюють доводи позовної заяви та можуть бути перевірені тільки під час судового розгляду справи.

37. Своєю чергою посилання судів на ймовірну загрозу ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду, ефективного захисту та поновлення порушених прав не може бути єдиною підставою для забезпечення позову, оскільки, у разі вирішення спору на користь заявника по суті, застосовуються відповідні правові механізми, спрямовані на відновлення попереднього становища та виконання вимог законодавства.

38. Крім того, за змістом статті 150 КАС України вжиття заходів забезпечення позову покликане забезпечити ефективний захист прав саме позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а тому вжиття таких заходів не може бути обґрунтована необхідністю захисту прав інших осіб, зокрема інших моряків, які до суду не зверталися і вимоги щодо протиправності дій відповідача не заявляли.

39. У протилежному випадку, забезпечення позову в інтересах осіб, які не беруть участь у справі, суперечитиме природі заходів забезпечення саме того позову, який подано до суду.

40. Відтак, Суд підкреслює, що забезпечення позову шляхом заборони Адміністрації судноплавства обмежувати чи не надавати доступ до вебпорталу https://vrf.marad.gov.ua/ для здійснення перевірки дійсності документів ОСОБА_1 та забезпечення негайного здійснення перевірки дійсності документів ОСОБА_1 на веб-порталі https://vrf.marad.gov.ua/ в автоматичному режимі, шляхом формування запиту до електронного реєстру документів моряків, є фактичним вирішенням спору по суті, що суперечить правовій природі інституту забезпечення позову та підтверджує демонстрацію позиції суду ще до винесення остаточного рішення у справі.

41. Наведене свідчить про порушення судами першої та апеляційної інстанцій приписів статті 150 та 151 КАС України, що призвело до постановлення необґрунтованої ухвали та постанови суду апеляційної інстанції, прийнятої за наслідками її перегляду.

42. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

43. З огляду на встановлені судом касаційної інстанції порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла до висновку про те, що касаційна скарга Адміністрації судноплавства підлягає задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

44. З огляду на результат касаційного розгляду витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) задовольнити.

2. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2023 року у справі № 420/7355/23 про задоволення заяви про забезпечення позову скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

...........................

Л.О. Єресько

В.М. Соколов

М.В. Білак

Судді Верховного Суду