ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 420/7697/21
адміністративне провадження № К/9901/40641/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 420/7697/21
за позовом ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання провести перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року, постановлену суддею Стефановим С.О.
та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді - Домусчі С.Д., суддів - Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. 28 квітня 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону (далі - відповідач, ВМКЦ Південного регіону), де просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення перерахунку та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за 30 повних календарних років в розмірі 50% місячного грошового забезпечення з урахуванням включення до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислено допомогу, щомісячної додаткової грошової винагороди;
1.2. зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною другою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 30 календарних років з урахуванням включення до складу місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 40% грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги при звільнені.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку статті 262 КАС України.
3. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року адміністративний позов було залишено без руху на підставі частини тринадцятої статті 171 КАС України, із наданням позивачу строку для усунення недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати причини поважності (у разі їх наявності) пропуску строку звернення до суду та надати належні докази.
4. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року, відмовлено у задоволені заяви позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду, адміністративний позов - залишено без розгляду на підставі частини п`ятнадцятої статті 171 КАС України.
4.1. Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що заява подана на усунення недоліків позовної заяви, не містять обставин, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення позивача, та пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду з адміністративним позовом.
4.2. Так, надаючи оцінку клопотанню позивача, поданого на виконання ухвали від 29 червня 2021 року та наведеним останнім доводам щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 233 КЗпП України, суд першої інстанції зазначив, що одноразова грошова допомога при звільненні не входить до структури заробітної плати, а тому підстави для застосування частини другої статті 233 КЗпП України відсутні.
4.3. При цьому, суд акцентував увагу на тому, що під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України як норми спеціального процесуального закону, тобто частина п`ята статті 122 КАС України, якою встановлено місячний строк звернення до суду.
4.4. Оцінюючи аргументи позивача на предмет поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд першої інстанції також виходив з того, що з дня отримання розрахунку при звільненні, особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної їй допомоги при звільненні звернулася до відповідного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналася про порушення її прав при отриманні від органу відповіді на подану нею заяву.
4.5. У цьому ж випадку, як слідує із матеріалів справи, позивача виключено зі списків особового складу ВМКЦ Південного регіону з 04 грудня 2013 року, однак до суду останній звернувся лише 28 квітня 2021 року (згідно відбитку календарного штемпеля на поштовому конверті), тобто із пропуском місячного строку звернення, визначеного частиною п`ятою статті 122 КАС України.
4.6. З вказаними висновками суду першої інстанції погодився суд апеляційної інстанції переглядаючи ухвалу від 17 серпня 2021 року про залишення позовної заяви без розгляду в апеляційному порядку.
Установлені судами фактичні обставини справи
5. ОСОБА_1 наказом Міністра оборони України № 374 від 19 листопада 2013 року звільнений (за станом здоров`я) з військової служби у запас.
6. Відповідно до наказу начальника ВМКЦ Південного регіону № 261 від 04 грудня 2013 року позивач з 04 грудня 2013 року виключений зі списків особового складу центру та всіх видів забезпечення. Вказаним наказом також визначено виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільнені за 30 календарних років з розрахунку 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
7. Відповідно до наданої позивачем до суду першої інстанції архівної довідки від 26 квітня 2021 року №Н-563/557, позивачу у грудні 2013 року була нарахована та виплачена одноразова грошова допомога при звільнені в сумі 64634,72 грн.
8. 29 березня 2021 року позивач, за вхідним № 1082, звернувся до начальника ВМКЦ Південного регіону із заявою, в якій, окрім іншого, просив провести перерахунок та виплатити одноразову грошову допомогу при звільнені з включенням до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється зазначена допомога, щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
9. Листом від 19 квітня 2021 року за вихідним № 548/1396, ВМКЦ Південного регіону повідомив позивача про те, що на теперішній час провести донарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільнені є неможливим, оскільки на час звільнення апелянта з військової служби наказ Міністра оброни України №260 від 11 червня 2008 року щомісячна додаткова грошова винагорода не включалася у складову для виплати одноразової грошової допомоги при звільнені.
10. Не погодившись із вказаною відповіддю ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
11. 09 листопада 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 420/7697/21, де позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
11.1. У касаційній скарзі позивач наголошує, що місячний строк, встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України, стосується спорів щодо прийняття, проходження та звільнення з публічної служби та надається саме для оскарження самої процедури прийняття, проходження та звільнення з публічної служби.
11.2. Натомість позовна заява містить вимоги про нарахування та виплату грошової допомоги при звільненні, передбаченої частиною другою статті 15 Закону № 2011-XII, а отже, на думку позивача, необхідно застосовувати до спірних правовідносин положення статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
11.3. Скаржник зауважує, що спеціальним законодавством прямо не врегульовано питання строків звернення до суду у зв`язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення) отже, право на отримання таких виплат не обмежується жодним строком.
11.4. Окрім того, помилковими, на думку скаржника, є висновки суду, відповідно до яких одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби не входить до складу грошового забезпечення, та не може вважатись грошовим забезпеченням у розумінні заробітної плати.
11.5. Скаржник наголошує, що «грошове забезпечення» і «заробітна плата», які використано у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому спір щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовцю охоплюється застосованим в частині другій статті 233 КЗпП України визначенням «законодавство про оплату праці».
12. 09 листопада 2021 року протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями для розгляду касаційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Тацій Л.В., суддів Бучик А.Ю., Стрелець Т.Г.
13. Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
14. Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2022 року задоволено заяви про самовідвід суддів Верховного Суду Тацій Л.В., Бучик А.Ю., Стрелець Т.Г. у справі № 420/7697/21, відведено суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Тацій Л.В., Бучик А.Ю., Стрелець Т.Г. від розгляду справи № 420/7697/21. Матеріали справи № 420/7697/21 з касаційною скаргою ОСОБА_1 передано до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду у порядку, передбаченому КАС України, Положенням про автоматизовану систему документообігу суду та Тимчасовими засадами використання автоматизованої системи документообігу суду для визначення складу суду у Верховному Суді
15. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 січня 2022 року, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 19 січня 2022 року № 86/0/78-22, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.
16. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 28 січня 2022 року прийнято до провадження вказану касаційну скаргу, закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 345 КАС України з 31 січня 2022 року.
17. Через відсутність складу колегії суддів, які визначені протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду цієї касаційної скарги у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Соколова В.М. (наказ № 17-кв від 31.01.22) розгляд цієї касаційної скарги 31 січня 2022 року не відбувся. У зв`язку із зазначеним ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 04 лютого 2022 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження на 07 лютого 2022 року.
Позиція інших учасників справи
18. 29 листопада 2021 року від ВМКЦ Південного регіону надійшов відзив на касаційну скаргу, де відповідач просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
18.1. Відповідач зазначає, що одноразова грошова допомога при звільненні не входить до структури заробітної плати, а тому підстави для застосування частини другої статті 233 КЗпП відсутні.
18.2. На думку відповідача, під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення статті 122 КАС України як норми спеціального процесуального закону.
18.3. Враховуючи те, що предметом оскарження в межах цієї справи є оскарження дій відповідача щодо невірного, на думку позивача, обрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, яка хоч і не входить до складу грошового забезпечення, однак виплачується у зв`язку із звільненням особи з публічної служби, тому застосуванню підлягають саме положення частини п`ятої статті 122 КАС України.
Нормативне регулювання
19. Частинами першою, сьомою статті 43 Конституції України передбачено право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
20. Згідно зі статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
21. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
22. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).
23. Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень (частина четверта статті 122 КАС України).
23.1. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
24. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).
25. Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).
26. Відповідно до частини першої статті 3 і статті 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
27. Згідно з частиною першою статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються з частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР (далі - Закон № 108/95-ВР), заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
28. Відповідно до вимог статті 2 Закону № 108/95-ВР в структуру заробітної плати входять:
28.1. Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
28.2. Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
28.3. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
29. Відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин; надалі - Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
30. Частиною першою статті 9 Закону № 2011-XII обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
30.1. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
30.2. За приписами частини другої цієї ж статті до складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
31. Абзацом першим частини другої статті 15 Закону № 2011-XII визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
32. Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
33. За приписами частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
34. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.
35. Відповідно до ухвали Верховного Суду від 15 листопада 2021 року касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, що є підставою касаційного оскарження згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України.
36. Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що одноразова грошова допомога, передбачена частиною другою статті 15 Закону № 2011-XII хоча й підпадає під ознаки одноразової допомоги, але має інше правове призначення. Вона відноситься до разових платежів і має характер окремих гарантій держави щодо соціального захисту громадян, зокрема військовослужбовців. За цими ознаками одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби не може входити до складу грошового забезпечення, та вважатись грошовим забезпеченням у розумінні заробітної плати.
37. Отже, на думку судів попередніх інстанцій, підстави для застосування до спірних правовідносин частини другої статті 233 КЗпП України відсутні.
38. При цьому, надаючи оцінку клопотанню позивача про поновлення строку, суди попередніх інстанцій зазначили, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
39. Водночас позивач, отримавши у грудні 2013 року одноразову грошову допомогу при звільнені з військової служби, лише 19 квітня 2021 року вчинив дії (подав до відповідача заяву про перерахунок допомоги), тобто більш ніж сім років апелянт не вчиняв жодних дій, що свідчить про пасивну триваючу поведінку позивача.
40. Враховуючи зазначене, суд першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про наявність правових підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
41. Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду апеляційної інстанції та вважає його помилковим з огляду на наступне.
42. Як слідує зі змісту позовної заяви позивач звернувся із вимогою до відповідача нарахувати і виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, визначеної абзацом першим частини другої статті 15 Закону № 2011-XII.
43. Нормами Закону № 2011-XII встановлено право військовослужбовців на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
44. Відповідно до пункту 38.1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується, зокрема, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
45. З аналізу частини другої статті 233 КЗпП слідує, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, не обмежується будь-яким строком.
46. Офіційне тлумачення положення частини другої статті 233 КЗпП України надав Конституційний Суд України у своїх рішеннях від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 і №9-рп/2013.
47. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 у справі №1-13/2013 в аспекті конституційного звернення, положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
47.1. Відповідно до пункту 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення Конституційного Суду України поняття "заробітна плата" і "оплата праці", які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків.
47.2. Під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
48. Згідно зі статтею 1 Конвенції «Про захист заробітної плати» №95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.
49. Верховний Суд, надаючи оцінку поняттям «грошова винагорода», «одноразова грошова допомога при звільненні» та «оплата праці» і «заробітна плата», які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, дійшов висновку, що вказані поняття є рівнозначними.
50. Рівнозначність цих понять обумовлена наявністю у сторін прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків та врегульоване спеціальними законами: Законом України «Про оплату праці» Кодексом законів про працю України, а також іншими підзаконними нормативними актами.
51. Зокрема, такий підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 820/4748/17, від 12 вересня 2019 року у справі № 812/1255/17, від 02 липня 2020 року у справі № 812/792/17.
52. Окрім того, висновок щодо необхідності керуватися частиною другою статті 233 КЗпП при зверненні особи з вимогами нарахувати і виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, визначеної частиною другою статті 15 Закону № 2011-XII, викладено у постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 807/363/18.
53. Отже суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що на спірні правовідносини не розповсюджуються положення частини другої статті 233 КЗпП України, та наявність підстав для застосування частини п`ятої статті 122 КАС України, тобто місячного строку звернення до суду щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
54. Досліджуючи предмет та підстави позову суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що у цій справі спір стосується саме порушення, на думку позивача, відповідачем законодавства про оплату працю, зокрема, виплати одноразової допомоги при звільненні з військової служби.
55. Ураховуючи зазначене, при обрахунку строку звернення до суду застосуванню у цій справі підлягають положення частини другої статті 233 КЗпП.
56. Суд також уважає помилковим посилання суду апеляційної інстанції на положення Постанови КМУ № 1294 від 07 листопада 2007 року (чинною станом на час звільнення позивача з військової служби), зокрема додатки №№25-28, 33 у яких наведено перелік додаткових видів грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів Державної кримінально-виконавчої служби та Держспецзв`язку та їх розміри, з урахуванням яких суд дійшов висновку щодо відсутності грошової допомоги при звільненні з віськової служби у переліку одноразових видів грошового збезпечення.
57. Так, виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовців у площині спірних правовідносин врегульовується положеннями Закону № 2011-ХІІ.
58. Враховуючи наведене колегія суддів констатує, що суди першої та апеляційної інстанції неправильно застосували норми процесуального права, внаслідок чого дійшли помилково висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду, що призвело до постановлення незаконних судових рішень, які перешкоджають подальшому провадженню у справі.
59. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
60. Отже, оскільки оскаржувані судові рішення перешкоджають подальшому провадженню у справі та позбавляють права особи на доступ до суду, а також не відповідають вимогам законності та обґрунтованості, то вони підлягають скасуванню.
61. За таких підстав, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Висновки щодо розподілу судових витрат
62. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.
Керуючись статтями 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
2. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 420/7697/21- скасувати.
3. Справу № 420/7697/21 направити до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.О. Єресько В.М. Соколов А.Г. Загороднюк