ПОСТАНОВА
Іменем України
18 січня 2022 року
Київ
справа №420/7756/21
адміністративне провадження № К/9901/42679/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Тацій Л.В.,
суддів: Стрелець Т.Г., Стеценка С.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу № 420/7756/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "ОДС Рент Груп" до Виконавчого комітету Одеської міської ради, Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Одеський ярмарок" про визнання протиправним та скасування рішення № 147 від 22.04.2021, наказів №№ 01-08/121, 01-08/122, 01-08/123, 01-08/124, 01-08/125, 01-08/126, 01-08/127, 01-08/128, 01-08/129 від 09.04.2021, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Виконавчого комітету Одеської міської ради на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 13.05.2021 (головуючий суддя Тарасишина О.М.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2021 (головуючий суддя Федусик А.Г., судді: Бойко А.В., Шевчук О.А.), -
В С Т А Н О В И В:
Короткий зміст позовних вимог
В травні 2021 року ТОВ «ОДС Рент Груп» (далі також позивач) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Одеської міської ради (далі Виконком Одеської міської ради, відповідач-1), Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради (далі Департамент, відповідач-2), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ТОВ «Одеський ярмарок», про визнання протиправними та скасування рішення №147 від 22.04.2021, наказів №№ 01-08/121, 01-08/122, 01-08/123, 01-08/124, 01-08/125, 01-08/126, 01-08/127, 01-08/128, 01-08/129 від 09.04.2021.
Крім того, 12.05.2021 представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом:
- зупинення дії рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №147 від 22.04.2021 в частині знесення тимчасових пересувних споруд у Приморському районі м.Одеси за адресою: вул. Дерибасівська, 25, які належать на праві власності ТОВ «ОДС Рент Груп»;
- заборони Виконавчому комітету Одеської міської ради самому чи з залученням інших осіб проводити демонтаж тимчасових споруд, розташованих за адресою: м.Одеса, вул.Дерибасівська, 25.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13.05.2021 вказана заява задоволена повністю. Суд ухвалив зупинити дію рішення Виконавчому комітету Одеської міської ради №147 від 22.04.2021 в частині знесення тимчасових пересувних споруд у Приморському районі м. Одеси за адресою: вул. Дерибасівська, 25, які належать на праві власності ТОВ «ОДС Рент Груп». Крім того, суд заборонив відповідачу-2 самому чи з залученням інших осіб проводити демонтаж тимчасових споруд, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, 25.
Задовольняючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено обставини існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, що захист цих прав та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, та очевидну протиправність та рішень відповідачів.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2021 змінено ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 13.05.2021, викладено п.2 резолютивної частини в наступній редакції:
«Зупинити дію рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №147 від 22.04.2021 року в частині знесення тимчасових пересувних споруд у Приморському районі м.Одеси за адресою: вул.Дерибасівська, 25.»
В решті ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 13.05.2021 залишено без змін.
Частково змінюючи ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що застосований засіб забезпечення позову є відповідним видом забезпечення позову по відношенню до позовних вимог, який (засіб забезпечення) направлений саме на фіксацію правового та фактичного стану тимчасових споруд до вирішення спірних правовідносин по суті.
Разом з тим, колегія суддів зазначила, що застосування заходу забезпечення позову з одночасним зазначенням (констатацією) при такому забезпеченні тієї обставини, що тимчасові пересувні споруди, які підлягають знесенню за адресою: вул. Дерибасівська, 25, належать на праві власності позивачу, є безпідставним та таким, що фактично певною мірою вирішує спір по суті, що є недопустимим на даній стадії судового процесу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погодившись з судовим рішенням першої та апеляційної інстанції, 17.11.2021 Виконавчий комітет Одеської міської ради направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 13.05.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2021 та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні клопотання про забезпечення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що підставою для анулювання паспортів прив`язки, що, у свою чергу, слугувало підставою для прийняття рішення про демонтаж тимчасових споруд, були відповідні заяви власника тимчасових споруд - ТОВ «Одеський ярмарок», який не є учасником даного спору, не заявляє про порушення його прав оскаржуваними актами та не заперечує їх правомірності.
На думку заявника касаційної скарги, у даному випадку відсутні порушені права чи інтереси позивача, ефективний захист яких може бути істотно ускладненим чи унеможливленим у разі не застосування заходів забезпечення позову.
Заявник стверджує, що у ТОВ «ОДС Рент Груп» відсутнє право власності на тимчасові пересувні споруди за адресою: м Одеса, вул. Дерибасівська, 25.
На думку відповідача, в оскаржуваних судових рішеннях відсутні посилання на обставини, які б свідчили, що невжиття таких заходів дійсно може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективно захистити порушені права або інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Обраний судами захід забезпечення позову не відповідає приписам процесуального законодавства, оскільки не містить чітко визначеного кола осіб, на яких поширюється установлена судом заборона та яких, відповідно до вимог частини 2 статті 156 КАС України, має бути повідомлено про вжиті заходи забезпечення позову.
Під час вирішення спірного питання судами першої та апеляційної інстанцій не дотримано принципу співмірності заявлених позовних вимог із вжитими заходами забезпечення позову.
Провадження в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 29.11.2021 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Виконавчого комітету Одеської міської ради.
Позивач відзиву на касаційну скаргу не надавав.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла наступних висновків.
За приписами частин 1, 2, 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Положеннями частин 1, 2 статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти.
Тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Відповідно до частини 2 статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Згідно пункту 1 частини 1 та частини 2 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Частинами 1, 4, 5 та 6 статті 154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зокрема, зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.
Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 826/14951/18 та від 28.10.2020 у справі № 140/2474/20.
Судами встановлено, що предметом розгляду даної справи є оскарження наказів №№ 01-08/121, 01-08/122, 01-08/123, 01-08/124, 01-08/125, 01-08/126, 01-08/127, 01-08/128, 01-08/129 від 09.04.2021, якими анульовано паспорта прив`язки тимчасових пересувних (збірно-розбірних) майданчиків за адресою: м.Одеса, вул. Дерибасівська, 25, та рішення Виконкому Одеської міської ради №147 від 22.04.2021 «Про демонтаж тимчасових споруд» (в частині).
Відповідно до підпункту 2 пункту «б» статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пункту 16 "Правил розміщення тимчасових споруд для впровадження підприємницької діяльності у м. Одесі", затверджених рішенням Одеської міської ради від 09.10.2013 №3961-VI, на підставі приписів Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, доручено Управлінню розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради вжити заходів з демонтажу тимчасових споруд згідно з переліком, серед яких пересувні тимчасові споруди ТОВ «Одеський Ярмарок», розташовані за адресою: м.Одеса, вул.Дерибасівська, 25.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову ТОВ «ОДС Рент Груп» покликався на те, що тимчасові пересувні споруди у Приморському районі м. Одеси за адресою: вул. Дерибасівська, 25 належать на праві власності позивачу, тому дія оскаржуваних рішень про демонтаж цих споруд істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду. Позивач наголошував, що вказані тимчасові споруди є його власністю, перебувають на балансі ТОВ «ОДС Рент Груп» та згідно балансової довідки їх вартість складає 500000,00 грн. При цьому, такі тимчасові споруди лише перебували в користуванні ТОВ «Одеський ярмарок» та передавались третій особі одночасно з укладенням 01.03.2020 договору оренди твердого покриття площею 1780 кв.м., розташованого на земельній ділянці за адресою: Дерібасівська, 25 у м. Одесі, яка також є власністю ТОВ «ОДС Рент Груп». Після завершення строку дії договору оренди твердого покриття з ТОВ «Одеський ярмарок» від 01.03.2020, позивач має намір самостійно продовжувати підприємницьку діяльність з організації торгівлі з використанням належних йому тимчасових споруд на підставі паспортів прив`язки з урахуванням їх терміну дії до 06.02.2032.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що невжиття заходів забезпечення позову може спричинити значну шкоду правам та охоронюваним законом інтересам позивача.
Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що оскаржуваними у цій справі наказами №№ 01-08/121, 01-08/122, 01-08/123, 01-08/124, 01-08/125, 01-08/126, 01-08/127, 01-08/128, 01-08/129 від 09.04.2021 анульовані паспорти прив`язки тимчасових пересувних (збірно-розбірних) майданчиків за адресою: м.Одеса, вул. Дерибасівська, 25, видані третій особі- ТОВ «Одеський ярмарок», а рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №147 від 22.04.2021 «Про демонтаж тимчасових споруд» (в оскаржуваній частині) прийнято відносно суб`єкта господарювання - ТОВ «Одеський ярмарок».
Водночас, зі змісту оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій вбачається, що останні не містять належних обґрунтувань стосовно того, яка саме шкода може бути завдана правам та охоронюваним законом інтересам ТОВ "ОДС Рент Груп". Суди не зазначили будь-яких об`єктивних фактів, які дають підстави вважати, що захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, або для відновлення таких прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Крім того, суди не вказали ознаки, які свідчать про очевидну протиправність рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають критеріям законності та обґрунтованості судового рішення, визначеними статтею 242 КАС України.
Частиною першою статті 351 КАС України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Таким чином, рішення судів першої слід скасувати і ухвалити по справі нове рішення, який у задоволенні заяви ТОВ "ОДС Рент Груп" про забезпечення позову відмовити.
Керуючись статтями 341 345 349 351 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу Виконавчого комітету Одеської міської ради - задовольнити.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 13.05.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2021 у справі №420/7756/21 - скасувати.
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДС Рент Груп" про забезпечення позову - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.В. Тацій
Судді: С.Г. Стеценко
Т.Г. Стрелець