ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2023 року

м. Київ

справа №420/9956/22

адміністративне провадження №К/990/27023/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О.В.,

суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Роздільнянського районного суду Одеської області, за участю: третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Президента України Зеленського Володимира Олександровича; третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - судді Роздільнянського районного суду Одеської області Гринчак Світлани Іванівни, судді Роздільнянського районного суду Одеської області Іванової Ольги Василівни, про визнання протиправним здійснення перевірки та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2022 року, постановлену суддею Свидою Л.І., та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Вербицької Н.В., суддів Джабурії О.В., Кравченка К.В.,

У С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Роздільнянського районного суду Одеської області, за участю: третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Президента України Зеленського В.О.; третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - судді Роздільнянського районного суду Одеської області Гринчак С.І., судді Роздільнянського районного суду Одеської області Іванової О.В., у якому просила:

- визнати протиправним здійснення Роздільнянським районним судом Одеської області перевірки обставин неявки ОСОБА_1 13 червня 2022 року в судове засідання по справі №511/1564/18 поза межами визначених законом (§ 3 глави 28 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України)) процедур кримінального судочинства шляхом друку витягу з офіційного вебпорталу «Судова влада України» за 24 хвилини до відкриття суддею Гринчак С.І. 13 червня 2022 року судового засідання по справі №511/1564/18 та за 28 хвилин до оголошення суддею Гринчак С.І. клопотання ОСОБА_1 про відкладення призначеного на 13 червня 2022 року судового засідання у зв`язку з її знаходженням у Одеському апеляційному суді;

- зобов`язати Роздільнянський районний суд Одеської області утриматися від здійснення перевірки обставин неявки ОСОБА_1 в судове засідання по справі №511/1564/18 поза межами визначених законом (§ 3 глави 28 КПК України) процедур кримінального судочинства.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказувала про те, що відповідач допустив вчинення публічно-владних протиправних дій щодо друку витягу з офіційного вебпорталу «Судова влада України» про стан розгляду справ у Одеському апеляційному суді, оскільки такі дії вчинено поза межами процедур кримінального судочинства, визначених КПК України.

3. Зазначені дії мали наслідком завдання позивачеві матеріальної шкоди, оскільки вищевказаний витяг використано в якості доказу під час накладення на ОСОБА_1 грошового стягнення в розмірі 1240,50 грн за неявку 13 червня 2022 року в судове засідання до Роздільнянського районного суду Одеської області без поважної причини.

ІІ. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2022 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

5. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2022 року - без змін.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

7. Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими, ухваленими судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального і процесуального права.

8. ОСОБА_1 , з-поміж іншого, посилається на те, що при застосуванні наслідків, визначених пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України, шляхом відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, оскільки спірні правовідносини у справі врегульовані статтею 28 КАС України, якою передбачена можливість оскарження в порядку адміністративного судочинства актів, дій або бездіяльності суду або судді, що належать до сфери управлінської діяльності та не пов`язані зі здійсненням судом провадження у справі, результатом якого є прийняття акта органом судової влади. Судами попередніх інстанцій, за твердженнями скаржника, порушено її право на доступ до суду та не враховано висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2018 року в справі №820/5586/16.

9. ОСОБА_1 указує, що наведені судами в оскаржуваних судових рішеннях мотиви не відповідають дійсним обставинам справи; що виготовлення шляхом друку Роздільнянським районним судом Одеської області 13 червня 2022 року о 13 годині 59 хвилині витягу з офіційного вебпорталу «Судова влада України» для перевірки обставин її неявки в судове засідання, що відбулося поза межами визначених законом (§ 3 глави 28 КПК України) процедур кримінального судочинства за 24 хвилини до відкриття суддею Гринчак С.І. 13 червня 2022 року о 14 годині 23 хвилині судового засідання, відбулося не з метою здійснення судочинства, а в порядку реалізації публічно-владних управлінських функцій державного органу суддівської гілки влади. Заявлені у цій справі позовні вимоги, як наголошує ОСОБА_1 , підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

10. ОСОБА_1 у касаційній скарзі також ставить вимогу про передачу справи №420/9956/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, визначених частиною п`ятою статті 346 КАС України, а саме наявності у цій справі виключної правової проблеми, вирішення якої є необхідним для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

IV. Позиція інших учасників справи

11. Відзивів на касаційну скаргу не подано.

V. Рух справи у суді касаційної інстанції

12. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Радишевської О.Р., Уханенка С.А. ухвалою від 18 жовтня 2022 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

13. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 25 січня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами з 26 січня 2023 року.

VІ. Позиція Верховного Суду

14. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

15. Надаючи оцінку обґрунтованості касаційної скарги та оскаржуваним судовим рішенням, Верховний Суд, з урахуванням приписів статті 341 КАС України, виходить із таких міркувань.

16. Однією із закріплених у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантій справедливого судочинства є доступ до суду, що передбачає можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав.

17. Забезпечення вказаного права в національному законодавстві випливає із положень Конституції України, у частині другій статті 55 якої закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

18. Згідно із частиною третьою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

19. Реалізація права на суд залежить як від інституційних та організаційних чинників, так і від особливостей здійснення окремих судових процедур.

20. Приписами частини першої статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їхній захист, визначеним у цій статті шляхом.

21. Завданням адміністративного судочинства у силу норм частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

22. За визначеннями, наведеними у пунктах 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

23. За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

24. Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

25. Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач уважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їхньої реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

26. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

27. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

28. Водночас поняття «позов, який не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» необхідно тлумачити більш широко: вказане поняття стосується як позову, який не може розглядатися за правилами адміністративного судочинства, так і тих позовів, які не підлягають судовому розгляду.

29. Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

30. Як установлено судами попередніх інстанцій, підставою для звернення ОСОБА_1 до адміністративного суду із цим позовом слугувало роздрукування Роздільнянським районним судом Одеської області витягу з офіційного вебпорталу «Судова влада України» з метою перевірки зазначених ОСОБА_1 обставин її неявки 13 червня 2022 року в судове засідання у справі №511/1564/18.

31. Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 13 червня 2022 року в справі №511/1564/18 за неявку в судове засідання без поважної причини накладено на обвинувачену ОСОБА_1 грошове стягнення в розмірі 0,5 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 1240,50 грн.

32. Зі змісту вказаної ухвали слідує, що неявку 13 червня 2022 року в судове засідання у справі №511/1564/18 ОСОБА_1 мотивувала у клопотанні про його відкладення розглядом 13 червня 2022 року Одеським апеляційним судом (суддя Журавльов О.Г.) справи за її участю, проте такі обставини Роздільнянським районним судом Одеської області спростовано шляхом посилання на витяг з офіційного вебсайту Одеського апеляційного суду щодо списку справ призначених до розгляду на 13 червня 2022 року.

33. Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що цей спір не підлягає розгляду за правилами КАС України, оскільки ОСОБА_1 фактично оскаржує дії Роздільнянського районного суду Одеської області, які пов`язані з розглядом у порядку КПК України конкретної справи, що виключає наявність публічно-правових відносин між сторонами. Вчинення (невчинення) судом (суддею) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.

34. Відповідно до частин першої та третьої статті 6 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

35. У Рішенні від 23 травня 2001 року №6-рп/2001 Конституційний Суд України роз`яснив, що порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судового розгляду справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень, належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий. Що ж стосується актів, дій або бездіяльності посадових і службових осіб органів судової влади, що належать до сфери управлінської діяльності, то вони можуть бути оскаржені до суду на загальних підставах.

36. Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, зробленими у постанові від 03 квітня 2018 року в справі №820/5586/16, на неврахування яких судами посилається скаржник, дії суду (судді), вчинені при виконанні своїх обов`язків щодо здійснення правосуддя (самостійного виду державної діяльності, яка здійснюється шляхом розгляду й вирішення в судових засіданнях в особливій, установленій законом процесуальній формі адміністративних, цивільних, кримінальних та інших справ), є процесуальними, а не управлінськими. Оскарження в будь-який спосіб процесуальних актів, дій (бездіяльності) судів і суддів при розгляді конкретної справи поза передбаченим процесуальним законом порядком не допускається. У порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності та не пов`язані зі здійсненням судом провадження у справі, результатом якого є прийняття акта органом судової влади.

37. Відповідно до висновків, сформованих Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2020 року в справі №826/56/18, оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ.

38. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише в межах відповідної судової справи, у якій такі порушення були допущені.

39. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

40. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене в статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

41. Відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення, дії та бездіяльність суду, відповідно ухвалені або вчинені після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до відповідальності за вказані рішення, дії чи бездіяльність є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та із судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності.

42. Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними визначеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, відповідно ухвалених або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду.

43. Відповідної позиції дотримувалася Велика Палата Верховного Суду у постановах від 08 травня 2018 року в справі №521/18287/15-ц, від 21 листопада 2018 року в справі №757/43355/16-ц, від 13 березня 2019 року в справі №462/32/17, від 20 березня 2019 року в справі №295/7631/17, від 10 квітня 2019 року в справі №320/948/18, від 02 жовтня 2019 року в справі №815/110/16, від 16 жовтня 2019 року в справі №1340/4052/18, від 27 листопада 2019 року в справі №1540/4005/18, від 26 лютого 2020 року в справі №280/1334/19 та інших, а також Верховний Суд у постановах від 01 серпня 2018 року в справі №813/2579/17, від 18 січня 2019 року в справі №826/1198/17, від 31 липня 2019 року в справі №636/5534/15, від 05 березня 2021 року в справі №640/19503/19, від 21 липня 2022 року в справі №580/5292/21, від 28 грудня 2022 року в справі №640/30494/21 та інших.

44. Оскільки оскаржувані у цьому позові дії фактично стосуються вчинення Роздільнянським районним судом Одеської області непередбачених, на думку позивача, процесуальним законодавством (КПК України) процедур у конкретній справі (№511/1564/18), суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що за змістом відносини у справі №420/9956/22 не є владно-управлінськими і цей спір не може бути розглянутий в порядку адміністративного судочинства, а тому правильно відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.

45. Твердження ОСОБА_1 про те, що нею оскаржуються дії Роздільнянського районного суду Одеської області, що належать до сфери управлінської діяльності, які здійснені поза межами процедур кримінального судочинства, в порядку реалізації публічно-владних управлінських функцій та не пов`язані зі здійсненням судом провадження у справі, не знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції.

46. Вчинення (невчинення) судом (суддею) процесуальних дій, пов`язаних із розглядом і вирішенням конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені. Оскарження діянь судів (суддів) щодо розгляду та вирішення справ, а також судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається.

47. Доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав уважати, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права.

48. Підстави для передачі справи на розгляд, зокрема, Великої Палати Верховного Суду визначає стаття 346 КАС України, у частині п`ятій якої передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

49. Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до норм частини п`ятої статті 346 КАС України, суд у кожному конкретному випадку, з урахуванням порушеного питання оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо існування проблеми у застосуванні відповідної норми права, а також оцінює, чи необхідна така передача для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права. При цьому наявність виключної правової проблеми надає касаційному суду право та, відповідно, не покладає на нього обов`язку передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

50. Наведене ОСОБА_1 обґрунтування наявності виключної правової проблеми, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, не містить відповідних підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду цієї справи. Водночас інші підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, передбачені статтею 346 КАС України, не охоплюються доводами заявленого скаржником клопотання.

51. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

52. З огляду на наведене та приписи статті 350 КАС України, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржуваних ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2022 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року - без змін.

VІІ. Судові витрати

53. Ураховуючи результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 346 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи №420/9956/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

3. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року в справі №420/9956/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Кашпур

Судді: О. Р. Радишевська

С. А. Уханенко